Засада недоторканності житла чи іншого володіння особи

У той самий час і конституційна норма, і наведені норми КПК дещо відрізняються від формули, передбаченої ч. 2 ст. 8 Європейської конвенції з прав людини. В ній не йдеться про інше володіння особи. Тобто Україна, передбачаючи недоторканність не тільки житла, а й іншого володіння особи, встановлює більш широкі права особи, ніж це передбачено Європейською конвенцією, і цим створює для своїх правоохоронних структур складніші умови діяльності, ніж в країнах Європи. Тому, на нашу думку, необхідно для однозначного тлумачення вищезазначених понять уніфікувати наше законодавство з міжнародним і визначити єдине поняття «житло».

Недоторканність житла

Також зазначимо, що поняття «житло» тісно пов´язане з питанням його недоторканності. Як зазначає В. Т. Маляренко, житло є невід´ємною складовою особистого життя людини. Вона має природне право жити так, як бажає, бути захищеною від оприлюднення фактів особистого життя. Але це неможливо без поваги до її житла, де значною частиною проходить це особисте життя, і тому людина має таке саме природне право не тільки на саме житло, а й на його недоторканність. Вислів «мій дім — моя фортеця» найбільш влучно розкриває суть цього феномену [11].

Член англійського парламенту Вільям Пітт писав: «Найбідніша людина може у своєму будинку не підкорятися навіть всій королівській владі. Будинок може бути хитким, його дах може бути ненадійним, його може продувати вітер, всередину може увірватися буря, може забивати дощ, — але Король Англії не може туди увійти, усі його повноваження не дають йому права переступати поріг халупи, що розвалюється» [12].

Сьогодні недоторканність житла — право, яким користуються і зобов´язані дотримуватись усі, включаючи суб´єктів кримінального провадження, крім випадків, коли в житлі проводяться обшуки, виїмки, огляди, а також накладається арешт на майно обвинуваченого. У цих випадках закон допускає входження до житла осіб, які проводять дізнання, слідчих і прокурорів всупереч волі громадян, що проживають у ньому, і проведення в житлі відповідних слідчих дій.

Л. Воєводін визначає поняття недоторканність житла, як право громадянина на державну охорону житлового і підсобного приміщення, що орендується ним або належить йому на правах особистої власності, від незаконного вторгнення як посадових осіб,так і окремих громадян [13]. Е.О.Вологіна вважає, що поняття недоторканність житла — це право на державну охорону житла громадян, які володіють ним внаслідок договору житлового найму або на праві особистої власності, а також тимчасового житла (кімната, місце у гуртожитку, готелі, будинку відпочинку, санаторії, пансіонаті, туристський намет, дача) від незаконних обшуків, виїмок, арешту, переселень, ущільнень, виселень та інших вторгнень без згоди особи, яка у ньому проживає, із боку як посадових осіб, так і окремих громадян [14].

Ф. М. Рудинський визначає право недоторканності житла як право громадянина на державну охорону його житла від незаконних вторгнень, обшуків та іншого посягання з боку посадових осіб і окремих громадян [15]. І. Фарбер розглядав це право як одну з можливостей забезпечення недоторканності особи [16], а Л. Красавчикова — як можливість забезпечення конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя [17]. Деякі автори право на недоторканність житла зводять лише до проблеми крадіжок та пошкодження майна в ньому [18]. На думку А. Ю. Олійника, право на недоторканність житла — це свобода людини і громадянина від протиправних проникнень до житла (та іншого володіння) без достатніх підстав, гарантії додержання законності при законному його обмеженні та можливість відновлення порушеного права відповідно до Конституції та законів України [19].

Отже, на нашу думку, недоторканність житла — це свобода людини від проникнення до її житла чи іншого володіння, проведення в них оглядів, обшуків, виїмок чи інших процесуальних дій, за виключенням випадків, передбачених законом.

З часу конституційного закріплення право на недоторканність житла не визнавалося як непорушне. Законом встановлювалися певні підстави, за умови яких держава могла його обмежити, тобто почала визначатися межа між правомірним обмеженням та незаконним порушенням. Правомірне обмеження права на недоторканність житла вважалося допустимим у випадках, визначених у законі, тоді як незаконне порушення визнавалося недопустимим та передбачало юридичну відповідальність.

Частина 1 ст. 14КПК України встановлює, що за наявності законної підстави можна увійти до житла проти волі осіб, які проживають у ньому. Єдиною законною підставою для цього, відповідно до ч. 2 ст. 30 Конституції України, є вмотивоване рішення суду.

Стаття 30 Конституції України у невідкладних випадках, пов´язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, допускає можливість іншого, встановленого законом, порядку проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. На цих підставах ч. 6 ст. 177 КПК України дозволяє у вказаних випадках проведення обшуку житла чи іншого володіння особи без постанови судді. При цьому в протоколі повинні бути зазначені причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді, і копія протоколу протягом доби з моменту проведення обшуку направляється прокуророві. На цих самих конституційних засадах ґрунтуються положення п. 15 ч. 1 ст.11 Закону України «Про міліцію»,що надають право працівникам міліції входити безперешкодно у будь-який час доби до житла чи іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених для неї судом обмежень. Підстави для того, щоб увійти до чужого житла, у тому числі проти волі осіб, які в ньому проживають, передбачаються також Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та деякими іншими законами.

Аналіз норм Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також справ, розглянутих Європейським судом з прав людини дає підстави стверджувати, що з точки зору міжнародно-правових актів законними можна вважати обмеження права на недоторканність житла, якщо: вони мають правову основу; їх цілі є пропорційними (відповідними) шкоді, яка ними заподіюється; діють тимчасово; під час їх застосування не допускається будь-яка дискримінація; є підконтрольними суду; не застосовуються до кола абсолютно недоторканних прав і свобод; про їх введення інформується світове співтовариство; паралельно з ними існує механізм поновлення незаконно порушених прав та свобод; передбачена в законі можливість їх оскарження [20].

Аналіз цих вимог у порівнянні з нормами національного законодавства свідчить про те, що національні норми України в цілому відповідають міжнародним. Хоч у чинному КПК не існує окремих інститутів, наприклад оскарження особою постанови судді про обшук, огляд житла чи виїмку із житла, але в проекті КПК ця прогалина заповнена.

Явними і такими, що найчастіше зустрічаються, формами обмеження права на недоторканність житла у ході розслідування злочинів є обшук, виїмка і огляд приміщень громадян. Закон регламентує мотиви, підстави і процедуру проведення цих дій. Так, відповідно до ст. 14 КПК обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян можуть провадитись лише на підставах і у порядку, встановлених цим Кодексом.

Закон вказує, що проведення обшуків і виїмок повинне мати достатні підстави. Крім цього, закон містить певні обмеження. Так, для забезпечення прав громадян ст. 180 КПК встановлює, що обшуки і виїмки, крім невідкладних випадків, повинні провадитись удень. При здійсненні обшуку і виїмки слідчий має уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів (ст. 183 КПК). Закон захищає права громадян при здійсненні оперативних заходів у житлі або обшуків, виїмок. Наприклад, під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні (ст. 185 КПК).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, елементами забезпечення права людини на недоторканність житла є:

1) кримінально-правові гарантії (за порушення недоторканності  житла особи передбачено кримінальну  відповідальність за ст. 162 КК  України);

2) кримінально-процесуальні  гарантії:

а) главою 16 КПК України визначено підстави проведення обшуку (ст. 177 КПК), виїмки (ст. 178 КПК України), час проведення обшуку і виїмки (ст. 180 КПК), особи, в присутності яких мають проводитися обшук і виїмка (ст. 181 КПК), вимоги до протоколу обшуку і виїмки (ст. 188 КПК) тощо. Порушення процесуальних вимог, викладених у зазначених статтях, є прямим порушенням прав людини і тягне юридичну відповідальність;

б) главою 17 КПК України визначена мета, з якою може проводитися огляд (ст. 190 КПК), порядок проведення огляду (ст. 191 КПК), вимоги до протоколу огляду (ст. 195 КПК).

Слід також зазначити, що сьогодні захист права на недоторканність житла здійснюється державними органами. Хоча останнім часом нарівні з державною формою захисту житла допускається покладання функцій охорони і на громадські організації. Це здійснюють приватні охоронні структури і правозахисні організації. Але у будь-якому випадку останнє слово у відновленні порушених прав повинно належати державі. Саме держава виробляє відповідні гарантії і забезпечує ефективність їх дії.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Чельцов-Бебутов М.Л.Курссоветскогоуголовно-процессуального права / М. Л. Чельцов-Бебутов. — СПб., 1995. — 846 с.
2. Гессен В. Законопроект о неприкосновенности личности, внесенный министерством внутренних дел во вторую государственную думу / В. Гессен // Право. — 1907. — № 51. — С. 3291.
3. Люблинский П. И. Этическое начало и свобода личности и уголовном процессе: Речи перед диспутом / П. И. Люблинский // Право. — 1907. — № 50. — С. 3217.
4. Маляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Кримінальний процес України: стан та перспективи розвитку. — К., 2004. — С. 79.
5. Петрухин И. Л. Неприкосновенность личности / И. Л. Петрухин // Конституционные основы правосудия в СССР. — М., 1981. — С. 342.
6. Мичурин Е. А. Договоры с жильцом: анализ возникающих проблем и пути их разрешения / Е. А. Мічурин. — X., 2001. — С. 7.
7. Коновалова В. Е. Обыск: тактика и психология / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепитько. — Х.: Консум, 1997. — С. 18—19.
8. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — Т. І. — С. 635.
9. Маляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Науково-практичні коментарі. — 2004. — № 9. — С. 58.
10. Шило О. Обшук житла чи іншого володіння особи: проблеми правової регламентації / О. Шило // Вісник Академії правових наук України. — 2005. — Вип. 2. — С. 195.
11. Маляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства [Електронний ресурс] /В.Т.Маляренко // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 9.
12. Свобода інформації та правонаприватність вУкраїні. — X.:Фоліо,2004. — Т. 2. — С.11.
13. Воеводин Л. Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. / Л. Д. Воєводин. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1972. — С. 293.
14. Вологина Э. А. Конституционные вопросы неприкосновенности жилища / Э. А. Вологина. — Волгоград : ВСШ, 1976. — С. 16.
15. РудинскийФ.М.Личностьисоциалистическая законность / Ф. М. Рудинский. — Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1976. — С. 113.
16. Фарбер И. Е. Свобода и права человека в Советском государстве / И. Е. Фарбер. — Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1974. — С. 15.
17. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона / Л. О. Красавчикова. — М. : Юрид. лит., 1983. — С. 63.
18. Гришин І. В. Право особи на недоторканність житла в Україні // Правовий статус особи:стан, проблеми,перспективи:зб. наук.ст. /заред.М.Головка,Н.Морзе,П.Біленчука.—К.:АПСВ,1998.—С.35.
19. Олійник А. Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні : монографія / А. Ю. Олійник. — К. : Алеута : КНТ : Центр навчальної літератури, 2008. — С. 20, 80, 151.
20. Маляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Науково-практичні коментарі. — 2004. — № 9. — С. 60—61.