Дія цивільних законів

 

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Поняття і система  цивільного законодавства…………………...4

РОЗДІЛ 2. Дія цивільних  законів……………………………………………..6

2.1. Підстави дії цивільних законів у часі……………………………………6

2.2. Підстави дії цивільних законів у просторі………………………………9

2.3. Підстави дії цивільного законодавства за колом осіб………………...11

ВИСНОВОК…………………………………………………………………...14

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сучасна правова система  України перебуває в стані  реформування, зумовленому побудовою  в нашому суспільстві демократичної, правової держави, яка б існувала  і створювала право для людини, для захисту її прав і свобод. Встановлення європейського типу правопорядку і законності в країні є метою такого реформування правової системи.

Цивільне право є однією з фундаментальних галузей правової системи нашої держави. Суспільні відносини, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, грунтуються на цивільно-правових засадах, регулюються цивільним правом. Останнє тісно пов'язане з економікою держави, є юридичним виразом економічних основ її суспільного життя. З появою в нашій державі відносин, які базуються на приватній економічній свободі, підприємництві, рівності всіх форм власності, виникає необхідність у більш ефективних способах їх правового регулювання, в удосконаленні існуючих і запровадженні принципово нових норм цивільного права.[9.с.8]

Для правильного застосування вже існуючих правових норм у кожному  конкретному випадку слід з'ясувати:

• чи діє ця норма в  момент її застосування;

• чи підлягає вона застосуванню на даній території;

• чи поширюється норма  на конкретну особу.

Метою даної курсової роботи є дослідження рамок дії цивільного законодавства України. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1.Дати визначення поняттю цивільного законодавства, визначити основні його форми.

          2. Розкрити дію цивільного законодавства у часі, у просторі і по колу осіб.

РОЗДІЛ 1

Поняття і система  цивільного законодавства

Цивільне право-галузь права України, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини фізичних і юридичних осіб.

Цивільне право - це сукупність цивільно-правових норм, закріплених  у Цивільному Кодексі України, інших  законодавчих та нормативно-правових актах, які регулюють на засадах  юридичної рівності і диспозитивності  майнові відносини товарно-грошового  характеру, а також особисті немайнові  відносини за участю суб'єктів (фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних об'єднань), які мають самостійний  організаційно-майновий статус, діють  вільно і на власний розсуд здійснюють свої права, вступають у правовідносини, а також несуть цивільно-правову  відповідальність за протиправну поведінку.

Цивільне законодавство  України являє собою систему  взаємозалежних законодавчих та інших  нормативних актів, які містять  цивільно-правові норми і регулюють  всі цивільно-правові відносини  в суспільстві.[4.с.5-6]

Цивільне законодавство  має свою структуру, елементами якої є закони, оскільки саме в них  закріплюються засади суспільно-економічного життя держави, а також підзаконні нормативно-правові акти. Основу Цивільного законодавства України становить Конституція України 1996р., яка має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України, містить, в числі інших, ряд норм цивільно-правового характеру, що визначають принципові положення регулювання відносини власності (ст.13, 14,41), регулювання особистих немайнових відносин (ст. 21,23,24,27,28 і ін) , таких як життя, здоров'я, ім'я, честь, гідність, ділова репутація, особисті папери, таємниця кореспонденції та ін.[2.с.7-8] Одним з найважливіших законів є Цивільний кодекс України- єдиний правовий акт, який регулює цивільні правовідносини в суспільстві:

право власності, особисті немайнові  права фізичної особи, зобов’язальне право, окремі види цивільних договорів, спадкове право тощо. Елементами системи цивільного законодавства України є укази Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів.

Наступною частиною структури  законодавства є відомчі нормативні акти, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, органів  місцевого самоврядування, а також  примірні статути кооперативних  і громадських організацій. Джерелами цивільного права можуть бути і міжнародні договори, згода на обов'язковість яких, дана Верховною Радою України. Всі нормативно-правові акти діють у рамках, окреслених у часі, у просторі і по колу охоплених цими актами осіб. Встановлення цих рамок-кордонів має важливе значення, оскільки з ними пов'язана і ними ж обумовлена ​​можливість і необхідність застосування загальнообов'язкових норм, що містяться в даних актах.

Таким чином, основу всього цивільного законодавства України становить Конституція України. На основі її норм, щодо цивільного права, формуються і застосовуються різні форми цивільного законодавства, які можуть існувати в таких формах:

1.Акт цивільного законодавства.

2.Договори суб'єктів громадянського права.

3.Звичаї.

4.Міжнародні договори та інші акти цивільного законодавства (прецеденти, корпоративні норми ).

З урахуванням юридичної  сили форми законодавства можлива  вибудова такої ієрархії: 1) Конституція  України; 2) договори суб'єктів цивільного права, укладені на підставі і на розвиток положень Конституції; 3) закони України  та ратифіковані міжнародні договори в галузі цивільного права; 4) підзаконні нормативні акти; 5) звичаї; 6) усталена судова практика.[10.с. 11-12]

РОЗДІЛ 2

Дія цивільних  законів

2.1.Підстави дії цивільних законів у часі

Дія закону- стан реального  функціонування приписів закону(нормативного акту) в зазначеному проміжку часу, на визначеній території, стосовно визначеного кола осіб.

Цивільне законодавство періодично оновлюється. В ньому з'являються нові норми цивільного права, а застарілі норми припиняють свою дію.

При застосуванні нормативного акта виникає питання, з якого  моменту починають свою дію нові норми цивільного права і як довго  вони діють, обмежені вони часом чи ні.

Дія  нормативно-правових актів у часі обмежена  моментом  придбання ними  юридичної сили і моментом її втрати. Нормативно-правові акти набирають  чинності:

а) з часу, зазначеного  в  самому  нормативно-правовому  акті,  за  яким  цей  нормативно-правовий  акт  набирає чинності;

б) з часу прийняття чи підпису, зазначених, як  правило, у  самому  нормативно-правовому акті;

в) з часу опублікування  нормативно-правового акта;

г) нормативно-правові акти, в яких  в  тій чи  іншій  формі не зазначено час набрання чинності,  вступають  у силу  на  всій  території України  одночасно після  завершення  10-денного строку з моменту опублікування, причому нормативно-правові акти  повинні бути опубліковані не пізніше 7-денного строку  після їх  прийняття;

д) з часу, з якого вони надійшли адресату, що притаманне відомчим нормативним актам.

Вступ закону в силу означає, що з цього моменту ним повинні керуватися, виконувати його і дотримуватись всі організації, посадові особи та громадяни. Природньо, що до цього моменту він не є обов'язковим. Більш того, оскільки до вступу нового закону в силу діє старий закон, новим законом керуватися не можна. Поведінка, відповідна до норми, не увійшла ще в законну силу і буде порушенням чинної норми. У зв'язку з цим, визначення моменту вступу закону в силу-важливий елемент в законодавстві і в застосуванні законів.

Розрізняють акти визначено-тривалої і невизначено-тривалої дії. До першої групи відносяться акти, щодо яких спеціально вказано термін їх дії. Другу групу складають акти, щодо яких не міститься вказівок про термін дії, тобто акт має законну силу і діє до того часу, поки не буде відмінений. [10.с.35]

Введення в дію цивільних  законів на території України визначається насамперед Конституцією України (ст. 57,58,94,106,117). Відповідно до загальних правил ст.57 Конституції, закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Недотримання цього правила тягне недійсність відповідного акта. Стаття 94 Конституції України передбачає, що закон вступає в силу через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення. Самим законом може бути передбачено, що він вступає в силу в іншому порядку, але в будь-якому випадку це відбувається не раніше дня його опублікування у відповідних офіційних виданнях. Згідно Регламенту Верховної Ради України офіційним опублікування законів та інших актів Верховної Ради визнається їх публікація в «Відомостях Верховної Ради Україні" протягом 30 днів, а також в газеті «Голос України» протягом 5 днів з його офіційного прийняття. Закони та інші нормативні акти Верховної Ради можуть бути опубліковані і в інших виданнях, оприлюднені по телебаченню, по радіо, передані телеграфом, відіслані відповідним державним органам, органам місцевого і регіонального самоврядування, об'єднань громадян.

Порядок вступу в силу інших  нормативно правових актів визначається окремо. Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 10 червня 1997р. «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» акти вступають в силу через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення. Офіційними друкованими виданнями в цьому випадку є «Відомості Верховної Ради України, « Офіційний вісник України », газета« Урядовий кур'єр ».

Нормативні акти, видані Кабінетом Міністрів України, набирають  чинності з моменту їх прийняття, але не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. [8.с.37-39]

Є особливості набрання чинності нормативно правових актів інших  органів виконавчої влади. Відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів  виконавчої влади» з 01.01.1993 року була введена  обов'язкова державна реєстрація нормативно-правових актів, що стосуються прав, свобод і  законних інтересів громадян. Такі акти вступають в силу через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено більш пізній строк набрання ними чинності. Державну реєстрацію здійснюють Міністерства юстиції України та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, районах. [1.с.29]

За загальним правилом, дія закону не обмежена строком, якщо в самому законі не вказано інше, зокрема, термін його дії, або сама природа закону не припускає його дію протягом певного терміну. Зазвичай, закон діє до його скасування в установленому порядку. Про скасування закону може бути прямо вказано в новому законі. Можливе також «непряме скасування». Так, якщо в новому законі нічого не сказано про дію раніше прийнятого закону, що регулює ті ж відносини, та якщо колишній закон суперечить новому, його слід вважати скасованим з моменту вступу в силу нового закону.

Цивільний закон не має  зворотньої сили (ст.58 Конституції України). Тому закон діє на майбутній час і не застосовується до тих правовідносин, які виникли до введення його в дію.

  Таким чином, нормативно-правові   акти   втрачають   чинність    внаслідок закінчення обумовленого терміну дії; внаслідок зміни обставин, для врегулювання   яких   вони  були  призначені;  внаслідок   відміни (скасування) даного акта іншим чи спеціально призначеним актом.

2.2. Підстави дії цивільних законів у просторі

Крім обмеження дії цивільного законодавства у часі існують загальновизнані межі його дії в просторі, на певній території.      Чинність  нормативно-правових актів у просторі — це поширення їх  впливу  на  певну  територію (держави  в  цілому  чи  окремого  регіону).  До  території держави належать: земля, надра,  води  та повітряний   простір   у межах державних   кордонів,   територія посольств,   військові  судна  у  відкритому  морі   і   в   межах територіальних  вод інших держав, повітряні  і  космічні  літаючі апарати тощо.

      Відповідно до принципів державного суверенітету і територіально верховенства, нормативно правові акти, які видаються вищими органами влади тієї чи іншої держави, діють лише на її території. У межах території даної держави вони виступають як акти, які мають вищу юридичну силу. За територіальним критерієм всі нормативно -правові акти поділяються на акти, дія яких поширюється на всю територію держави, акти, які охоплюють певну її частину, і акти, дія яких поширюється за межі території країни.

Закони України діють  на всій території Україні. Однак, цивільно-правові нормативні акти, видані в порядку поточного законодавства, можуть діяти і на с певній, обмеженій частині території. Міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України. Особливе місце слід приділити Автономній Республіці Крим. Вона є невід'ємною складовою частиною України. І в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України, і приймаються відповідно до них, поширюючись на власну територію.