Дія цивільних законів

Дія нормативно-правового акту в просторі може бути територіальною і екстериторіальною. Територіальна дія окреслена територією держави (України) або окремого регіону (Крим) і визначається державним суверенітетом. Екстериторіальна дія нормативно-правового акту регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території. Це порядок, відповідно до якого, представництво або фізичні особи перебуваючи на території іншої держави, розглядаються як ті що перебувають на власній національній території і підпорядковані законам юрисдикції власної держави. Правом екстериторіальності користуються військові судна та літаки.

Право екстериторіальності  використовувалося для обгрунтування  дипломатичних привілеїв та імунітетів-особливих  прав і привілеїв, якими наділяються  дипломати і члени їх сімей. Є  чимало випадків, коли політичні державні діячі, які переслідувалися за законом своєї країни, ховалися в посольствах і місіях інших держав, користуючись їх правом екстериторіальності (зокрема правом недоторканості приміщення). Нині екстериторіальність такої функції не виконує, оскільки це може призвести до розширеного тлумачення дипломатичних привілеїв та імунітетів.

Дія деяких нормативно -правових актів може виходити за межі території держави. І навпаки, на території даної держави можуть діяти, відповідно до укладених угод, норми, що містяться в актах інших держав. У першу чергу це стосується цивільної галузі права. [1. с.30-31]

Отже, нормативно-правові   акти  вищих   органів   законодавчої   і виконавчої  влади  мають  чинність на всій  території  держави,  а місцевих — на території відповідного регіону. На території регіону діють  нормативно-правові акти різної юридичної  сили,  між  якими можлива колізія (протиріччя). У такому випадку діє той нормативний акт,  що  має вищу юридичну силу, чи при її рівності —  той,  який прийнятий пізніше.

Чинність деяких нормативно-правових актів може поширюватися і на територію,  непідвладну суб'єкту їх ухвалення.  Це  так  звана екстериторіальна дія нормативно-правових актів.

2.3.Основанія дії  цивільного законодавства за  колом осіб

Порядок дії цивільного законодавства  за колом осіб підлягає загальним правилам: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахован. Важливе значення для державно-правової теорії та практики має визначення дії нормативно-правових актів по колу осіб, з'ясування питання про те, кому адресуються приписи, що містяться в цих актах.

За загальним правилом, нормативно-правові акти видаються  з метою розповсюдження їх приписів на громадян цієї держави. Наділяючи своїх громадян конституційними правами і свободами, так само як і покладаючи на них певні конституційні обов'язки, держава повинна не лише вживати заходів для того, щоб гарантувати дотримання даних конституційних вимог і положень щодо громадян всередині країни, але й надавати їм захист і заступництво за межами держави. [11.с.38-39]

Дія цивільного законодавства  України поширюється на всіх осіб, які перебувають на її території. До цих осіб належать:

• громадяни України;
• українські юридичні особи;
• держава України;
• територіальні об'єднання,
• іноземці, особи без громадянства,
• іноземні юридичні особи.

Види законів у дії за колом осіб:

1. Загальні - розраховані  на все населення. Ряд законів  поширюються на громадян держави  незалежно від місця їх знаходження (за кордоном);

2. Спеціальні - розраховані  на певне коло осіб. Деякі закони  поширюються на всіх індивідуальних  і колективних суб'єктів. Інші - тільки на конкретну категорію  осіб. До таких можна віднести  закон України «Про захист прав споживачів».

Іноземні громадяни та особи без громадянства зрівняні в правах і обов'язках із громадянами  держави, за деякими винятками.

3. Виняткові - роблять  винятки з загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консульських представництв, деякі інші іноземні громадяни (члени екіпажів військових кораблів, військовослужбовці військових частин та ін), що знаходяться на території не власної держави, наділені імунітетом - дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканістю .

Так, працівники дипломатичних представництв наділені дипломатичними імунітетами (виключення зі сфери дії юрисдикції країни перебування; незастосування до них засобів примусу, санкцій, передбачених національним правом) і дипломатичні привілеї (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти та їх житла є недоторканими. Вони звільняються від цивільної і будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування, щодо службової діяльності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду та ін. Дипломатичних агентів можна оголосити персоною нон-грата, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідальності та інші заходи державного примусу.

Трохи менший обсяг консульських імунітетів і привілеїв. Імунітетом користуються також службовці міжнародних організацій на основі статутів цих організацій або спеціальних угод. [4.с.30]

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що   чинність   нормативно-правових  актів кола   осіб   визначає підлеглість  осіб  вимогам нормативно-правових  актів.  Згідно  із загальним  правилом чинність нормативно-правового акта поширюється на  всіх  осіб,  які перебувають у межах певної  території.  Мають місце і винятки:

 а)  громадяни України  зобов'язані  виконувати приписи нормативно-правових актів і поза межами держави;

б) закони чи  спеціальні  нормативно-правові акти  можуть  бути  адресовані певному колу осіб.

      Чинність  нормативно-правових актів поширюється не тільки  на громадян  України, а й, за деякими обмеженнями,  —  на  іноземців, осіб  без  громадянства,  які перебувають  на  території  України. Чинними   нормативно-правовими актами  і   міжнародними   угодами передбачено винятки лише для дипломатичних представників і  деяких інших осіб.

Висновок

Таким чином, дія цивільних  законів, так само як і будь-яких інших нормативних актів, починається з моменту набрання ними чинності, а припиняється з моменту втрати ними юридичної сили. За всіх умов закон вступає в дію не раніше дати опублікування. Згідно з Конституцією України 1996 р. закони, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними (ст. 57).

Крім обмеження дії цивільного законодавства в часі, існують загальновизнані межі його дії в просторі та на певній території. За територіальним критерієм всі нормативно-правові акти поділяються на акти, дія яких поширюється на всю територію держави, акти, що охоплюють певну її частину, і акти, дія яких поширюється за межі території країни.

Важливе значення для державно-правової теорії та практики має визначення дії нормативно-правових актів по колу осіб, з'ясування питання про те, кому адресуються приписи, що містяться в цих актах.

Підводячи підсумки проведеної роботи, можна з упевненістю сказати, що всі підстави дії цивільних  законів сильно взаємопов'язані, дія закону в часі нерозривна з його дією в просторі і по колу осіб. Навіть, всілякі винятки в законах, при більш уважному розгляді виявляються настільки тісно пов'язаними, що не можна з упевненістю сказати, де дія закону відноситься до просторового, а де визначається колом осіб або чітко часом. Тому юристам і законодавцям дуже важливо визначати ці характеристики, щоб не допустити помилок, які можуть призвести до безладу у суспільстві і міжнародних скандалів.

Список використаної літератури

1. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина, 2005. — 312 с.
2. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком, 1996.- 80 с.
3. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної  Ради України, 1996. – 377с.
4. Мазур О.С. - Цивільне право України: Навч. посіб. для дистанц. навчан- ня. — К.: Ун-т "Україна", 2005. — 287 с.
5. Панченко М.І. - Цивільне право України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 583 с.
6. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, №№ 40-44, ст.356.
7. Цивільний кодекс України: Коментар. — X.: ТОВ «Одіссей», 2003. -856 с.
8. Цивільне право України: підручник. У 2-х книгах: / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та інші / Під ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
9. Цивільне право України : Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.
10. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 520 с.
11. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 1. — 736с.