Объекты авторского права

Право на авторську винагороду — це основне майнове право  автора чи іншої особи, яка має  авторське право. Підставою для винагороди є факт використання твору будь-яким способом. Основні правові форми використання творів є виключним правом дозволяти або забороняти ті чи інші дії, визначені у ст. 14 Закону про авторське право і викладені вище. Частіше вживаються обнародування і опублікування творів.

Конкретними юридичними фактами, що породжують у автора чи іншої  особи, яка має авторське право, право на винагороду, можуть бути:

а) авторський договір (видавничий, постановчий, сценарний, художнього замовлення тощо);

б) факт позадоговірного використання твору, коли не потрібна згода автора, але передбачена виплата авторської винагороди (ст. 19 Закону про авторське  право);

в) неправомірне використання твору.

З наведених підстав виникнення права на авторську винагороду випливає висновок, що право на одержання винагороди породжується, як правило, лише фактом використання твору. Сам по собі факт наявності твору в об'єктивній формі права на винагороду не породжує.

Винагорода, одержана автором чи іншою особою, яка має авторське право, є по суті винагородою за працю, вкладену у створення твору. Вона може бути у формі заробітної плати (наприклад, штатний художник, науковий співробітник науково-дослідної установи) або авторського гонорару. Можливе поєднання цих форм оплати.

За винятком випадків, коли допускається використання твору без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди (статті 15—18 Закону про авторське право), винагорода має виплачуватися за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у вигляді одноразового платежу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або складатися із змішаних платежів.

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору визначається в авторському договорі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати мінімальні ставки авторської винагороди, що індексуються одночасно з індексацією мінімальних розмірів заробітної плати. Так, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" від 18 листопада 1994 p. № 7841. Ця постанова затвердила мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів, за відтворення творів шляхом звукозапису та здавання примірників звукозаписів і аудіовізуальних творів (відеофільмів) у прокат, за відтворення творів образотворчого мистецтва і тиражування у промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва та порядок їх застосування.

Винагорода за відтворення  в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- і відеозаписах, виплачується у формі відрахувань (відсотків) виробниками або імпортерами обладнання (аудіоапаратури, відеомагнітофонів тощо) та матеріальних носіїв (звуко- і (або) відеоплівки, касет, лазерних дисків, компакт-дисків тощо), які використовуються для такого відтворення.

Розмір винагороди та умови її виплати визначаються договорами між зазначеними виробниками, імпортерами та організаціями, що управляють майновими правами на колективній основі.

Авторська винагорода, право  на одержання якої за використання творів вітчизняних авторів у межах України виникло після 1 червня 1973 p., нараховується і виплачується вітчизняним спадкоємцям у тому самому розмірі, в якому цю винагороду слід було б нарахувати і сплатити самому авторові, якби він був живий.

Іноземним авторам та їхнім  правонаступникам, права яких підлягають охороні на території України у зв'язку з приєднанням України до Всесвітньої (Женевської) конвенції про охорону авторських прав, авторська винагорода за використання в Україні їхніх творів нараховується у розмірі і порядку, встановлених для українських авторів.

Своєрідною формою права на винагороду є право слідування. Його суть полягає в тому, що автор протягом свого життя, а після його смерті його спадкоємці протягом строку дії авторського права користуються невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу оригіналу твору образотворчого мистецтва через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде після першого його відступлення, здійсненого автором твору (право слідування).

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються через організації, які управляють майновими правами авторів на колективній основі.

 

 

 

Суміжні права - це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури, мистецтва, які охороняються авторським правом.1Суміжні права охороняються Конституцією України і закріплені відповідними нормами Цивільного кодексу України, Законами Ук-раїни: “Про авторське право і суміжні права”2, “Про власність”3, “Про кінематографію”4, “Про телебачення і радіомовлення”5, “Про видавничу справу”6, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм”7 та іншими законами України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав.До об'єктів суміжних прав Цивільний кодекс України та Закон України “Про авторське право і суміжні права” відносять:• виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;• фонограми, відеограми;• передачі (програми) організацій мовлення.Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення (ч. 1 ст. 450 ЦК України). Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Виконавець, виробник фонограми (відеограми) для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках, можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів:• латинська літера “P”, обведена колом (зображення знака не на-водиться);• імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні права;• рік першої публікації фонограми (відеограми).За відсутності доказ ів іншого виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці (ч. 2 і 3 ст. 37 Закону “Про авторське право і суміжні права”).До інших суб’єктів суміжних прав законодавець відносяться:• спадкоємці виконавців творів та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;• спадкоємці (правонаступники) виробників фонограм та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;• спадкоємці (правонаступники) виробників відеограм та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;• правонаступники організацій мовлення.У частині 2 статті 450 ЦК України зазначено, що суб’єктами суміжних прав, окрім первинних, є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.

Виконавці здійснюють свої права  за умови дотримання ними прав авторів  виконуваних творів та інших суб’єктів авторського права. Виробники фонограм, відеограм повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм або відеограм (ч. 2 ст. 36 Закону “Про авторські та суміжні права”).

 

 

3. Суб'єктивні суміжні права, іх зміст і межі

 Передусім всі суб'єкти  суміжних прав мають використову-

вати свої суб'єктивні  права в такий спосіб, щоб не порушити

прав авторів, чиї твори  використовуються. Виконавці мають

здійснювати свої суб'єктивні  права за умови дотримання прав

авторів, чиї твори виконують. Виробники фонограм і органі-

зації мовлення зобов'язані  дотримуватись прав авторів і  вико-

навців. Організації мовлення - прав виробників фонограм,

авторів і виконавців.

Закон не передбачає процедури  закріплення виникнення і

здійснення суміжних прав. Проте виробники фонограм і вико-

навці з метою інформування про належність їм суміжних

прав.. що виникли у процесі  створення фонограми, можуть на

всіх її примірниках або  їх упаковках використовувати знак

охорони суміжних прав. Цей  знак містить латинську літеру P

у колі - та ім'я (найменування) особи, що має суміжні

права, і зазначення року першої публікації фонограми.

Права виконавців. Виконавцям належить ряд особистих

немайнових і майнових прав. До особистих немайнових прав

виконавців належать право  па ім'я, на охорону своїх виступів

від спотворення і на згадування свого імені у зв'язку з вико-

ристанням виконання там, де це можливо.

Виконавцю належить виключне право на використання

виконання у будь-якій формі, включаючи право на одержання

винагороди за кожний вид  використання

Виключне право на використання виконання означає право

дозволяти або забороняти здійснення таких дій;

1) записувати раніше не  записане виконання,

2) відтворювати запис виконання,  за винятком випадків,

коли відтворюється запис  виконання, зроблений за згоди

виконавця, в тих же цілях, для яких було одержано згоду

виконавця щодо такого запису;

3) сповіщати виконання  в ефір, по кабелю або здійснювати

інше публічне сповіщення виконання, за винятком випадків,

коли для сповіщення використовується запис виконання,

раніше зробленого за згодою виконавця, або виконання, рані-

ше переданого в ефір;

4) здавати в найом опубліковану  фонограму, що включає

виконання за участю виконавця.

Дозвіл на використання виконання  дає сам виконавець.

Якщо виконання здійснювалось  колективом виконавців -

керівник такого колективу  шляхом укладання письмового до-

говору з користувачем.

Якщо виконання використовується в аудіовізуальному

творі, то відповідним договором  між виконавцем і постанов-

ником аудіовізуального твору передбачається передача вико-

навцем постановнику прав, викладених вище. При цьому

виконавець зберігає право  на винагороду за здачу в найом

примірників такого аудіовізуального твору. Проте викорис-

тання прав виконавця обмежується  лише аудіовізуальним тво-

ром і не виключає права  виконавця на окреме використання

звуку і зображення, зафіксованих в аудіовізуальному творі,

якщо інше не передбачено  договором.

Якщо запис виконання  використовується у фонограмі на

підставі відповідного договору, то виконавець разом із дозво-

лом на використання виконання  передає також право здавати

в найом опубліковану фонограму. При цьому виконавець

зберігає право на винагороду за здачу в найом примірників

фонограми.

Виконавець може укласти  договір на використання свого

виконання організацією мовлення для сповіщення в ефір або

по кабелю. Цим договором  передбачається передача виконав-

цем організації мовлення також права здійснення запису і

його відтворення, якщо це прямо передбачено договором

виконавця з організацією мовлення.

Розмір винагороди виконавцю за таке використання вста-

новлюється в зазначеному  договорі.

Виключне право на використання виконання, створеного за

договором найму, належить особі, з якою виконавець перебу-

ває в трудових відносинах (роботодавцю), якщо договором не

передбачено інше. Особисті немайнові права на виконання

належать виконавцю.

Виключні права, що належать виконавцю, можуть переда-

ватися за договором іншим  особам.

Права виробника фонограми. Виробнику фонограми нале-

жить виключне право на використання фонограми у будь-якій

формі, включаючи право  на одержання винагороди за таке

використання.

Виключне право на використання фонограми означає право

дозволяти або забороняти вчинення таких дій:

1) відтворювати фонограму;

2) розповсюджувати примірники  фонограми будь-яким

чином; продавати, здавати  в найом тощо;

3) імпортувати примірники  фонограми з метою розповсюд-

ження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу вироб-

ника фонограми;

4) переробляти або будь-яким  іншим чином змінювати

фонограму.

Без згоди виробника фонограми і без виплати йому вина-

городи можуть розповсюджуватись  правомірно опубліковані

примірники фонограми  за умови, що вони уже введені в

цивільний оборот шляхом їх продажу. При цьому незалежно

від права власності па примірники фонограми за виробником

фонограми зберігається право  на розповсюдження примірни-

ків фонограми шляхом здачі в найом.

Виключні права виробника  фонограми можуть передавати-

ся за договором Іншим  особам.

Права організації мовлення. Організації мовлення нале-

жить виключне право на використання її передачі у будь-якій

формі, включаючи право  на одержання винагороди за таке

використання. Виключне право  на використання передачі

мовлення означає право  організації ефірного або кабельного

мовлення дозволяти або  забороняти вчинення таких дій:

1) записувати передачу;

2) відтворювати запис передачі, за винятком випадків, коли

запис передачі було здійснено  зі згоди організації ефірного

мовлення і відтворення  передачі здійснюється з тією ж метою,

для якої було зроблено її запис;

3) одночасно сповіщати  в ефір (по кабелю) передачу іншій

організації ефірного (кабельного) мовлення:

4) сповіщати передачу по  кабелю (в ефір);

5) публічно сповіщати передачу  з місця з платним входом.

Обмеження прав виконавців, виробників фонограм і

організацій мовлення. Вільне використання виконань, фоног-

рам і програм мовлення, їх фіксація, відтворення, передача в

ефір і по проводах, доведення до загального відома іншим

способом без згоди  виконавців, виробників фонограм і

організацій мовлення та без  виплати винагороди можливе

лише у випадках, передбачених чинним законодавством сто-

совно обмежень майнових прав авторів творів науки,

літератури і мистецтва.

Вільне використання виконання, фонограм і програм мов-

лення допускається за умови, що таке використання не за-

подіє їм шкоди, не обмежить необгрунтованим способом за-

конних інтересів виконавців, виробників фонограм і органі-

зацій мовлення.

Використання фонограм, опублікованих  із комерційною

метою. Без згоди виробників фонограм, опублікованих із

комерційною метою, і виконавців, записаних на таких фоно-

грамах, але з виплатою винагороди допускається:

1) публічне виконання фонограм;

2) передача фонограм в  ефір;

3) передача фонограм по проводах.

Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюється однією із

організацій, що управляє майновими  правами виробників

фонограм і виконавців на колективній основі на підставі до-

говору між цими організаціями. Винагорода розподіляється

між виробником фонограми і виконавцем порівну, якщо дого-

вором не передбачено інше.

Договором між користувачем фонограми або об'єднанням

таких користувачів, з одного боку, і організаціями, що управ-