Особливості службового договору (контракту) між університетом та викладачем-розробником ОІВ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Кафедра Безпеки інформаційних технологій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з предмету:

 

Інтелектуальна власність

 

 

Варіант:20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                       Виконав:  Кохановський О.М.

 

                                                                                                    Перевірив:__________________

 

 

 

Київ 2014

 

Тема: Особливості службового договору (контракту) між університетом

 та   викладачем-розробником  ОІВ.

 

Глобалізація інформаційних технологій та інтенсивні процеси міграції продукції інтелектуальної праці висувають сьогодні високі вимоги до механізмів правового регулювання широкого кола питань щодо охорони прав інтелектуальної власності. Серед критеріїв розвитку правових інституцій цивілізованих держав все більшого значення набуває ефективність законодавства та гарантованість щодо збереження і примноження інтелектуального потенціалу.

У зв’язку з трудовими відносинами велику кількість творів автори створюють під час виконання своїх службових обов’язків. Службові обов’язки можуть виникати лише внаслідок трудових правовідносин. Тож, можна зробити висновок, що твори, створені за наявності трудових відносин між автором та іншою особою, – це службові твори. Визнання творів службовими істотно впливає на обсяг авторських прав та режим використання цих творів. Поняття «службовий твір» визначено у ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Службовий твір – це твір, створений автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем. Тобто, щоб твір було визнано службовим, його створення має передбачатися у трудовому договорі (контракті) або в результаті виконання автором службового завдання. Однак зазначимо, що це завдання не може виходити за межі трудової функції автора (тобто за межі його службових обов’язків). Крім того, такі завдання за своїм обсягом не можуть перевищувати норми праці, встановлені законодавством. Інакше кажучи, якщо автор створив твір, який не передбачено умовами трудового договору (контракту) або службовим завданням, то такий твір не вважатимуть службовим і всі права на його використання повністю належатимуть автору. Укладаючи трудовий договір (контракт) або призначаючи автору службове завдання, роботодавець фактично купує в автора твору пов’язані з ним виключні майнові права. Особисте немайнове право залишається за автором твору, як визначено у ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Чинним законодавством України встановлено, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцеві, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором та роботодавцем. Наразі за створення та використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір і порядок виплати якої встановлюється трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. Отже, при використанні службового твору його автор, крім заробітної плати, має право на виплату авторської винагороди. Виплачувати авторську винагороду має та особа, яка використовує службовий твір. Для авторського права традиційною є договірна форма правовідносин між автором та особою, яка використовує результати творчої діяльності автора. Виходячи з цього, можна сказати, що одним із засобів захисту авторських прав на службовий твір є службовий договір, умови якого повинні бути також викладені в Положенні Університету про створення, охорону та використання права інтелектуальної власності і виплату винагороди їх авторам (далі – Положення).

Це Положення має бути розроблено на підставі ст. 418–508, 1107–1114 Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права», Закону України «Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій», Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», розпорядження Президії НАН України від 30.10.2008 № 622 та постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 200 8р. № 520 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер».

Також у цьому Положенні визначається порядок створення, використання та охорони об‘єктів інтелектуальної власності та виплати винагороди їх творцям та особам, що здійснюють трансфер технологій.

Службовим об’єктом права інтелектуальної власності є об‘єкт права інтелектуальної власності, що створюється викладачем (далі – працівник) у зв‘язку з виконанням трудового договору (виконанням службових обов‘язків чи доручень Університету) або з використанням досвіду, виробничих знань, обладнання та комерційної таємниці Університету (далі – Університет) під час перебування працівника з Університетом в трудових відносинах, якщо договором між Університетом та працівником не передбачено інше.

Викладач (працівник) - особа, що працює в Університеті за трудовим договором (контрактом).

Університет укладає з працівниками (викладачами) – творцями ОІВ Договір про службові об‘єкти права інтелектуальної власності та виплату винагороди за їх використання у випадку:

прийому на роботу на наукові посади нових співробітників Університету НАН України;

участі у конкурсі співробітників Університету на заміщення наукових посад;

відкриття нової тематики - всі наукові співробітники відділу зобов‘язані укласти вище зазначений договір;

створення ОІВ, якщо вищезазначений договір ще не підписано.

При виконанні НДДКР та інших службових обов‘язків працівники Університету зобов‘язані повідомляти Директора про створення ними ОІВ.

При створені ОІВ, який може бути визнаний комерційною таємницею (або ноу-хау) директор Університету видає наказ в якому відносить вищезгаданий ОІВ до комерційної таємниці Університету. Після визнання ОІВ комерційною таємницею, остання повинна бути зареєстрована у відділі ТТ.

При створенні службового ОІВ Працівник у 10 денний строк з дати завершення роботи над створенням ОІВ надає письмове повідомлення директору Університету про створений службовий ОІВ, яке реєструється у Відділі ТТ у порядку, встановленому Міністерством статистики України (наказ № 469 від 10.08.2004) та Президією НАН України.

Повідомлення розглядається Відділом ТТ із залученням зовнішніх та внутрішніх експертів, які є провідними спеціалістами по тематиці даного ОІВ у строк не більше 30 днів з дня подання повідомлення про створений ОІВ. За результатами розгляду приймається рішення про заходи щодо охорони створеного ОІВ:

– подання до відповідних центральних органів виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності заявку на одержання охоронного документу на зазначені ОІВ, власником яких є Університет;

– передача права на його одержання творцям ОІВ, якщо це не суперечить вимогам чинного законодавства України та нормативних актів НАН України;

– збереження ОІВ як конфіденційної інформації або комерційної таємниці, про що Працівник повідомляється письмово. Для захисту інформації, що становить комерційну таємницю, Університет керується Положенням про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Університету НАН України.

Творець ОІВ, співробітники Відділу ТТ та зовнішні, внутрішні експерти ОІВ, які ознайомились з суттю ОІВ, повинні зберігати відомості про ОІВ як конфіденційну інформацію до завершення патентування, одержання охоронного документа або до закінчення терміну зберігання ОІВ як комерційної таємниці.

Університет у строк, що не перевищує 45 днів з дня подання повідомлення про створений ОІВ, укладає з Працівником Додаткову угоду до Договору про службові ОІВ та виплату винагороди за їх використання або, якщо зазначений договір не укладено, - то Договір та Додаткову угоду, де визначає особливості виплати винагороди відповідно до економічної цінності ОІВ і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана Університетом.

Строк збереження Університетом винаходу, корисної моделі як конфіденційної інформації або комерційної таємниці у разі невикористання не повинен перевищувати чотирьох років, якщо менший строк не встановлено Договором чи Додатковою угодою. У протилежному випадку право на одержання патенту на винахід, корисну модель переходить до Працівника чи його правонаступника. До матеріалів заявки додається Договір між творцями ОІВ.

Заявки на отримання охоронних документів готуються та оформлюються творцем ОІВ за методичної допомоги співробітників Відділу ТТ і реєструються у Відділі ТТ, який веде первинний облік службових ОІВ у порядку, встановленому Міністерством статистики України (наказ № 469 від 10.08.2004) та Президією НАН України.

Відділ ТТ подає заявку на охоронний документ до уповноважених організацій у порядку, передбаченому законодавством, веде переписку, отримує охоронний документ і в подальшому відстежує своєчасні сплати платежів за підтримку чинності охоронного документу.

При прийнятті рішення Директором Університету за пропозицією Відділу ТТ про припинення дій, пов‘язаних з отриманням охоронного документу, Університет своєчасно пропонує творцю ОІВ або, якщо ОІВ створено кількома особами, творцям ОІВ укласти договір про передачу йому (їм) права на отримання охоронного документа на ОІВ.

При припиненні дій, пов‘язаних з підтриманням чинності охоронного документу, Університет не пізніше, ніж за три місяці до чергового внесення збору, пропонує творцю ОІВ або, якщо ОІВ створено кількома особами, творцям ОІВ укласти договір про передачу йому (їм) виключного майнового права на цей об'єкт.

У випадку, якщо Університет не передбачає отримання охоронного документу на винахід в іноземних країнах, а Творець(ці) службового ОІВ пропонують здійснити іноземне патентування за їх кошти або кошти інших організацій, Університет може надати право отримання вказаних охоронних документів творцям ОІВ. При цьому укладається договір з творцями ОІВ та особами, які надали фінансування, про розподіл майнових прав і отримання частини ліцензійних платежів від використання ОІВ. Згідно з договором, Університет зберігає право експорту в певну країну наукоємної продукції, виготовленої з використанням ОІВ.

При проведенні досліджень державної тематики та програмно-цільової, конкурсної тематики, що фінансуються НАН України, а також відомчої та пошукової тематики при створенні працівником-виконавцем зазначених досліджень службових ОІВ майнові права на ОІВ набуваються Університетом на підставі законів України, положень НАН України щодо проведення відповідних досліджень та договору з працівником (працівниками), якщо інше не передбачено договором із Замовником та договором з працівником.

При проведенні досліджень державної тематики, що фінансуються іншими, ніж НАН України, розпорядниками коштів Державного бюджету України за рахунок коштів Державного бюджету, відповідно до статті 42 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» у договорі між Замовником та Університетом мають бути зафіксовані:

– питання розподілу майнових прав між Замовником робіт та Університетом;

– зобов'язання сторін щодо забезпечення охорони прав на створені об'єкти інтелектуальної власності;

– визначення сторони, яка буде сплачувати винагороду суб'єктам права інтелектуальної власності згідно із законодавством України.

При здійсненні договірної тематики за рахунок коштів підприємств, організацій та інших суб‘єктів підприємницької діяльності, при виконанні міжнародних договорів та грантів між Університетом та Замовником мають бути врегульовані наступні питання:

– розподіл майнових прав на ОІВ, що створюються під час досліджень,

– суб‘єкти, що отримують охоронні документи на ОІВ,

– виплати винагороди творцям ОІВ, визначення сторони, що виплачує винагороду.

При виконанні конкурсних науково-технічних та інноваційних проектів у договорах з організаціями-партнерами має бути визначено:

– сторона(и), що набувають права на ОІВ, які створюються в межах виконання договору;

– сторона(и), що забезпечують охорону прав на ОІВ, підтримку в силі охоронних документів;

– сторона, що сплачує винагороду творцям ОІВ.

Наявність у всіх договорах пунктів про розподіл майнових прав на об‘єкти інтелектуальної власності, про охорону прав на ОІВ, підтримку в силі охоронних документів та про виплату винагороди здійснюється відділом з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та захисту інтелектуальної власності.

Передання Університетом виключних майнових прав інтелектуальної власності на ОІВ, засвідчений охоронним документом, іншій особі (передача охоронного документу) здійснюється, якщо можливість цього передбачена законодавством. При цьому Творцям даного ОІВ має бути виплачена винагорода як за ліцензійну угоду згідно Положення.

Університет може укладати ліцензійні договори (надавати ліцензії) на використання ОІВ та укладати договори про трансфер технологій (зокрема, договорів про поставку промислової технології, технічно-промислової кооперації, про надання технічних послуг, інжинірингу, про створення спільних підприємств, про надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнання, комерційної концесії - франчайзингу), керуючись ст. 1108-1110 Цивільного кодексу України, статтями 16-18 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій».

У ліцензійному договорі зазначається, які права на використання ОІВ надаються ліцензіату, спосіб використання ОІВ, територія та строк, на які надаються права, розмір, порядок і строки виплати винагороди за використання. Права на використання ОІВ та способи використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

При укладанні договору з організаціями-партнерами береться до уваги, що надання права використання Університетом об‘єктів права інтелектуальної власності організаціям-партнерам здійснюється Університетом на підставі ліцензійних договорів, укладених відповідно до статей 1107-1114 Цивільного кодексу України, договорів на передачу ноу-хау. При цьому зазначені договори мають передбачати виплату Університетом роялті, що встановлюється за домовленістю сторін з урахуванням, що звичайна ставки роялті становить не менше 3-5 відсотків валового доходу від реалізації продукції за ліцензією, або не менше 20 % чистого прибутку, що надходить від реалізації продукції за ліцензією.