Структура та стадії договірної роботи. Переддоговірна робота, її напрями та значення

Виконавець державного замовлення звільняється від обов'язку укладення державного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення недійсним.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо передцоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Отже, укладення господарського договору обов'язкове дщ сторін, якщо він базується на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у передбачених законом випадках, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» державне замовлення — це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності. Аналіз наведеної правової форми, а також інших законодавчих актів, що регулюють відносини в галузі державних закупівель, свідчить, що державне замовлення - це плановий акт органів державної влади. Воно формується на основі державних цільових програм, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, адресується державним замовникам, якими виступають органи державної влади, місцевого самоврядування та інші органи, установи і організації, визначені законодавством України та уповноваженими на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань та здійснення платежів. Якщо покласти в основу класифікації державних контрактів правовий результат, на досягнення якого спрямовані зусилля учасників відносин, можна виділити такі договірні форми державного контраюу: договори на поставку продукції за державним замовленням; договір про виконання робіт за державним замовленням; договір про надання послуг за державним замовленням1. Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання-виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі КМУ є гарантом за зобов'язаннями державних замовників. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і зумовлює відповідальність.

В загальному вигляді замовлення на поставку товарів, робіт або послуг для державних потреб — це вираження потреб держави у певних товарах, роботах, послугах. Однак залежно від порядку розміщення замовлення його правова природа має свої особливості. Якщо замовлення на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб розміщується на конкурсній основі, формою замовлення виступає оголошення для проведення конкурсу. В цьому випадку в ньому слід передбачити укладення договору на взаємовигідних умовах В інших випадках замовлення на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб має персоніфікований характер, адресується конкретним суб'єктам господарювання, тобто є індивідуальним плановим актом. Зазначений індивідуальний плановий акт може бути як обов'язковим, так і необов'язковим1. У листі Вищого арбітражного суду України від 12.03.1996 р. № 01-8/110 із змінами, внесеними згідно з листом Вищого арбітражного суду № 01-8/319 від 06.07.2000 р. «Про Закон України «Про поставки продукції для державних потреб», зазначено, що державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, що випливають з державного замовлення або передбачені чинним законодавством.

Оформлення договірних відносин включає:

— робота над проектами договорів;

— врегулювання розбіжностей за договором;

— конкретизація змісту укладених договорів;

— зміна або розірвання договірної роботи.

Роль юридичної служби в організації договірної роботи поля гає:

— участь в підготовці локальних нормативних актів;

— розробка стандартних форм договірної роботи;

— активне консультування працівників договірних служб з питань ухвалення і виконання обов'язків за договорами в процесі підготовки до їх висновку;

— участь у врегулюванні розбіжностей за договором;

— аналіз договірної і судової практики і розробка заходів щод0 удосконалення договірної роботи.

Участь юридичної служби у врегулюванні розбіжностей здій* нюється в наступних формах:

— дача висновків по протоколах розбіжностей;

— перевірка і оформлення матеріалів для передачі переддо- говірних суперечок на розгляд суду (у випадках, коли таке врегу. лювання допускається);

— консультування працівників з правових питань, що виника- ють в процесі врегулюванні розбіжностей.

Аналіз договірної і судової практики мають на загальній меті виявлення недоліків в організації договірної роботи і розробці заходів щодо їх врегулювання.

Конкретними напрямами такого аналізу є:

— розробка заходів щодо виконання вказівок вищестоящих органів в частині вдосконалення договірної роботи;

— узагальнення практики висновку і виконання окремих видів договорів;

— оцінка результатів розгляду переддоговірних і майнових суперечок.

Договірна техніка, як складова юридичної техніки, є сукупність засобів і прийомів, використовуваних законодавством, органами управління і сторонами за договором в процесі регламентації і оформлення договірних відносин.

Основними критеріями оцінки стану техніки договірної робота є:

— повнота узгодженості правових актів, регулюючих договірні відносини;

— точність і ясність викладу норм і умов, що містяться в цих актах;

правильність оформлення договірної документації; * озіюШШ пРиомів і способів тлумачення договорів; ' рень уніфікації і систематизації законодавства про договір-

Саму Договірну техніку можна розділити на наступні ввди: техніка моделювання (конструювання) договорів, яка вклю- иоделі, схеми, зразки договорів і інші юридико-технічні за- 1 застосування яких забезпечує повноту, узгодженість і розв'язок різних договірних відносин; »техніка викладу умов договору, яка включає первинні еле- енти змісту договору - його умови, які визначаються законодавством і угодою сторін, дозволяють повно і чітко формулювати кожне договірне розпорядження окремо;

* техніка  оформлення договірної  документації передбачає  фіксацію змісту окремих положень договору у визначеній, як правило, документальній формі;

техніка тлумачення договорів полягає в необхідності з'ясування сенсу договору і його окремих положень і досягається в першу чергу, застосуванням способів і прийомів тлумачення нормативних актів.

Моделі договорів виконують різні функції, тому їх можна розділити на теоретичні конструкції, юридичні конструкції і інші моделі, використовувані для розробки законодавства про договори і визначення змісту і форми конкретних договорів. Сюди можна віднести типові і зразкові договори.

Отже, особливе місце в діяльності юридичних служб посідає договірно-правова робота, позаяк кінцевою метою діяльності будь-якого підприємства є виконання виробничої програми з найменшими витратами необхідних ресурсів і отримання максимального прибутку. А це прямо залежить від виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.

Договір повинен бути основним документом, що визначає права та обов'язки його суб'єктів (або сторін) з урахуванням конкретних особливостей господарських відносин для кожного випадку, взаємних економічних та інших інтересів сторін, вирішенням усіх питань, що входять до компетенції сторін. Недотримання зазначених вимог призводить до виникнення господарських спорів і майнової відповідальності підприємств ва.

Договірна робота складається з укладення, зміни, припинення, обліку, збереження, виконання і контролю за своєчасним та якісним виконанням договорів. Вона спрямована на забезпеченні своєчасного оформлення договірних відносин на постачання про. дукції і товарів, підряду на капітальне будівництво, перевезення вантажів, організації комплексного постачання на елекгро-, газо- водо- та теплозабезпечення, підвищення якості продукції, що виготовляється, і виконання робіт, додержання термінів виконання прийнятих зобов'язань, зміцнення планової і договірної дисципліни, господарського розрахунку, підвищення відповідальності за виконання договірних зобов'язань.

Важливість першого етапу договірно-правової роботи - уц. ладення договорів — полягає в тому, що завдяки договорам фор. муються замовлення, визначається структура плану діяльності підприємства; від умов їх реалізації залежать кінцеві результат фінансово-господарської діяльності підприємства.

Процес виконання договірної роботи регламентується наказом або іншим внутрішнім нормативним актом підприємства, що визначає конкретні підрозділи, які відповідають за оформлення, реєстрацію, облік та збереження господарських договорів. По- заяк договірну роботу виконує підрозділ, який безпосередньо вирішує питання виконання конкретного виду договорів (веде облік цих договорів, підтримує безпосередні контакти з контрагентами, зберігає договори, забезпечує зміну положень договору у визначених законом випадках та ін.), а юридична та інші служби тільки беруть безпосередню участь в укладенні договорів, то в наказі підприємства має визначатись, які служби здійснюють заходи щодо врегулювання розбіжностей у проектах договорів, порядок оформлення та узгодження протоколів розбіжностей, контролюють виконання договірних зобов'язань. Це особливо важливо, якщо на підприємстві немає юридичної служби; якщо ж така служба на підприємстві є, вона безпосередньо бере участь у роботі з укладення договорів, розв'язання переддоговірних спорів і забезпечує контроль за виконанням роботи, пов'язаної з договорами.

На підприємствах розроблюють і тиражують бланки (форми) «говорів. Залежно від виду продукції або товару може розроблявсь кілька форм договорів.

у бланках договорів записують такі умови, які залежно від достачання того чи іншого виду продукції або товару забезпечуватимуть законні інтереси підприємства у відносинах з постачальниками, споживачами та покупцями, відповідатимуть вимогам законності. Тому розробка бланків договорів покладається на відділ збуту (на виготовлену продукцію), відділ матеріально-технічного постачання (на постачання матеріально-технічних засобів), відціля устаткування, головного механіка та головного енергетика (на постачання устаткування, механізмів та ін.) та юридичну службу. Усі бланки договорів повинні бути узгоджені з головним бухгалтером. Під час підготовки проекту договору його умови СЛІД узгодити з планово-економічним, виробничо-диспетчерським, фінансо- вйМ та іншими заінтересованими відділами та службами з питань, що входять до їх компетенції.

Практикою юридичних служб визначено загальний порядок виконання договірної роботи, якого дотримуються на підприємствах з урахуванням їх специфіки.

Усі проекти договорів, що надходять до суб'єкта господарського права, підлягають реєстрації канцелярією в журналі вхідної кореспонденції, після чого передаються у встановленому порядку службі або підрозділу, що визначені наказом керівника як організатори підготовчої роботи з укладення цього виду договорів. Після отримання проекту договору служба або підрозділ повинні перевірити, чи є планове завдання або замовлення на виготовлення продукції, чи відповідає замовлена продукція спеціалізації та профілю підприємства, чи не перевищено у проекті договору обсяг продукції порівняно з плановим завданням або замовленням. Ініціатором укладення договору може бути кожна із сторін, яка має право направити іншій стороні проект договору, головне, щоб інтереси сторін не порушувались: постачальник забезпечив себе замовленнями на виготовлення і збут продукції, а споживач забезпечив власне виробництво необхідними матеріально-технічними ресурсами за виконанням договорів згідно з методичними рекомендація ми про правове забезпечення виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та участі в цій роботі юридич- них служб підприємств.

Договірна робота - одна з основних ділянок правової роботи підприємства і інших господарських організацій, направлена на формування і виконання нормативних актів. Формування правових актів на підприємстві полягає:

2.20. в  ухваленні локальних  нормативних актів (положень, інструкцій тощо);

2.21. в  ухваленні різноманітних індивідуальних юридичних актів, з якими пов'язано виникнення, зміну і припинення має рацію і обов'язків самого підприємства.

Господарські договори слід відносити до найбільш типових індивідуальних правових актів, у зв'язку з формуванням яких на підприємстві проводиться об'ємна і важлива робота правового характеру. Належно оформлений договір сам набуває сили юридичного акту, що визначає подальші дії сторін. Своєчасного і якісного виконання договору багато в чому забезпечується заходами, встановленими законодавством і угодами сторін.

Таким чином, договірна робота - це діяльність суб'єкта господарського права по формуванню і правовому закріпленню договірних відносин і організації виконання договорів.

Структура договірної роботи на кожному окремому суб'єкті господарського права відповідає завданням, які стоять перед ним як учасником різноманітних господарських зв'язків.

Слід розрізняти, по-перше, договірну роботу, пов'язану з реалізацією результатів власного виробництва і, по-друге, використовувати результати діяльності інших підприємств, тобто договірну роботу по реалізації продукції власного виробництва і договірну роботу, пов'язану із забезпеченням підприємства продукцією, послугами тощо. Вказані вище напрями договірної роботи є видами договірної роботи. Слід відмітити, що правова робота на підприємстві є ширшим поняттям і включає договірну роботу.