Тактика дій оперативно-рятувальної служби цивільного захисту при пожежах або вибухах на об’єктах видобування, транспортування зберіганн

МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ ФАКУЛЬТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ                 РЕФЕРАТ   за завданням на тему: „ Тактика дій оперативно-рятувальної служби цивільного захисту при пожежах або вибухах на об’єктах видобування, транспортування зберігання нафти і нафтопродуктів ”                                                                     Розробив: Заступник начальника ДПРП-5                ДПРЧ-27 ТУ МНС України у Полтавській області (посада)                                                              капітан служби цивільного захисту                                                                                 (звання)                                                               Жовнір Р.П.                                                               (прізвище та ініціали)                                                               Перевірив:_____________________                                                                          Харків-2013

 

 

ЗМІСТ

1. Вступ…………...………………………………………………………… 3

 

2. Організація рятувальних та інших невідкладних робіт у зоні НС…….4

 

3. Тактика  дій.…………………………………………………………….....6

     4.  Заходи безпеки при проведенні рятувальних та  невідкладних робіт…8

      5. Загальна  характеристика нафти………………………………………….15

     6. Фізичні та хімічні властивості нафти та її класифікація………………..17

     7. Умови зберіганняі транспортування рідкого палива……………………36

8. Висновок……………………………………………………………………37

 

9. Література………………………………………………………………….38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

 Надзвичайні ситуації  техногенного та природного характеру  продовжують приносити безліч  бід, забирають людські життя.  У 2003 р. зареєстровано 1256 тільки великомасштабних надзвичайних ситуації. Від них постраждало понад 20 тис. чоловік, загинули 2458.

У цю статистику не входять  дорожньо-транспортні пригоди, аварії на робочих місцях, пожежі, не віднесені  до розряду великих, і ряд інших  подібних подій.

І хоча загальна кількість  надзвичайних ситуацій у 2003 р. дещо знизилася, по окремих видах, тим не менш, зазначається їх зростання. Наприклад, на системах тепло-і  енергопостачання вони збільшилися  в 1,5 рази, на магістральних трубопроводах - в 1,4 рази. Кількість втрат джерел радіоактивного випромінювання зросла в 1,4 рази.

Обстановка змушує бути в напрузі і постійної готовності, без зволікання, активно реагувати  на події. Все частіше вибухають  і руйнуються житлові будинки (Москва, Каспійськ. Светогорск, Приозерськ та ін), а 17 липня 2003 р. в житловому будинку Санкт-Петербурга впало перекриття, загинули 11 людей, 10 отримали важкі каліцтва і поранення.

Пожежі стали буденним явищем, супутниками нашого життя.

Сили МНС Росії - пошуково-рятувальна служба і її підрозділи, частини ДО і різні інші формування все частіше виїжджають за тривогою у райони НС і в терміновому порядку проводять аварійно-рятувальні роботи. Час в цих умовах набуває вирішального значення. Щогодини зволікання - це нові жертви, втрати, біль втрат

Тільки за 2003 р. пошуково-рятувальна служба МНС Росії провела понад 2100 рятувальних операцій, в результаті яких дарована життя 4799 особам. Це практично  в 2 рази більше, ніж у 2002 р.

У таких ситуаціях  все більше і більше зростає значення територіальних підсистем РСЧС і їх ланок. Адже основна частина НС повинна ліквідуватися силами підприємств, аварійно-рятувальних підрозділів та формувань міст, районів, селищ.

На початку уточнимо окремі поняття. Відповідно до ст.1 Федерального закону від 22 серпня 1995 N151-ФЗ "Про аварійно-рятувальні служби і статусі рятувальників" аварійно-рятувальні роботи - це дії але порятунку людей, матеріальних і культурних цінностей, захисту природного середовища в зоні НС, локалізації НС та придушення або доведення до мінімально можливого рівня впливу характерних для них небезпечних факторів. Аварійно-рятувальні роботи характеризуються наявністю факторів, що загрожують життю н здоров'ю проводять ці роботи людей, і вимагають спеціальної підготовки, екіпірування і оснащення.

Невідкладні роботи при  ліквідації НС - це діяльність але всебічному забезпеченню аварійно-рятувальних  робіт, надання населенню, постраждалому  в НС, медичної та інших видів  допомоги, створення умов, мінімально необхідних для збереження життя  і здоров'я людей, підтримання їх працездатності.

До аварійно-рятувальних  робіт відносяться пошуково-рятувальні, гірничорятувальні, газорятувальні, протифонтанної (на нафтових свердловинах), а також  аварійно-рятувальні, пов'язані з  гасінням пожеж, роботи з ліквідації медико-санітарних наслідків НС та ряд інших подібних робіт, перелік яких у необхідних випадках уточнюється Урядом РФ.

2.Організація рятувальних та інших невідкладних робіт у зоні НС.

Рівень організації  аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації НС та їх наслідків багато в чому залежить від чіткої роботи начальника ЦО об'єкта, голови комісії з надзвичайних ситуацій (КЧС), органу управління (штабу, відділу, сектора у справах ГО і НС) та командирів формувань. Порядок ж організації робіт, їх види, обсяг, прийоми і способи проведення залежать від обстановки, що склалася після аварії, ступеня пошкодження або руйнування будівель і споруд, технологічного обладнання та агрегатів, характеру пошкоджень на комунально-енергетичних мережах і пожеж, особливостей забудови території об'єкта, житлового сектора та інших умов.

При виникненні виробничої аварії негайно проводиться оповіщення робітників і службовців підприємства про небезпеку. Якщо на підприємстві під час аварії стався витік (викид) сильнодіючих отруйних речовин, то оповіщається також і населення, яке проживає в безпосередній близькості від об'єкту і в напрямках можливого поширення отруйних газів.

Керівник об'єкта - начальник  ГО (голова КЧС об'єкта) доповідає  про аварію і прийняті заходи до вищих органів управління (влади) за виробничою підпорядкованості та територіальним принципом КЧС. Негайно організовує розвідку, оцінює обстановку, приймає рішення, ставить завдання і керує аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами.

Аварійно-рятувальні роботи доводиться проводити при вибухах, пожежах, обваленнях, обвалах, після  ураганів, смерчів, сильних бур, при  повенях та інших лихах. Екстрена медична (долікарська) допомога повинна  бути надана безпосередньо на місці  робіт, потім - перша лікарська і евакуація в лікувальні установи для спеціалізованого лікування. Надання допомоги постраждалим людям в більшості випадків не терпить зволікання, так як після закінчення навіть незначного часу всі зусилля можуть виявитися марними.

Названий вище федеральний закон "Про аварійно-рятувальні служби і статусі рятувальників" встановлює ряд важливих принципів діяльності аварійно-рятувальних служб та формувань. Це:

- Пріоритетність завдань  щодо врятування життя та збереження  здоров'я людей, що опинилися в небезпеці;

- Єдиноначальність керівництва; 

- Виправданість ризику  і забезпечення безпеки під  час проведення АСДНР; 

- Постійна готовність  аварійно-рятувальних служб та  формувань до оперативного реагування  на НС та проведення робіт  з їх ліквідації.

Відповідно до положення  про РСЧС керівництво роботами з  ліквідації НС, тобто насамперед проведення АСДНР, є однією з основних завдань  КЧС органів виконавчої влади  суб'єктів РФ, КЧС органів місцевого  самоврядування та КЧС підприємств  і організацій.

Разом з тим Федеральним законом "Про аварійно-рятувальні служби і статусі рятувальників" встановлено, що керівники аварійно-рятувальних служб та формувань, які прибули до зони НС першими, приймають на себе повноваження керівника ліквідації НС, встановлені відповідно до законодавства РФ.

Ніхто не має права  втручатися в діяльність керівника  ліквідації НС, інакше як відсторонивши  його в установленому порядку  від виконання обов'язків і  прийнявши керівництво на себе або  призначивши інша посадова особа. Рішення  керівника ліквідації НС в зоні НС є обов'язковими для громадян і організацій, що знаходяться там.

Специфіка рятувальних  робіт полягає в тому, що вони повинні виконуватися в стислі терміни. Для конкретних умов вони визначаються різними обставинами. В одному випадку - це порятунок людей, які опинилися під уламками конструкцій будівель, серед пошкодженого технологічного обладнання, в завалених підвалах. В іншому - це необхідність обмежити розвиток аварії, щоб попередити можливий наступ катастрофічних наслідків, виникнення нових осередків пожеж, вибухів, руйнувань. У третьому - якнайшвидше відновлення порушених комунально-енергетичних мереж (електрика, газ, тепло, каналізація, водопровід).

Не враховувати велике значення чинника часу при проведенні невідкладних робіт також не можна, в тому числі навіть якщо немає потерпілих, які потребують екстреної допомоги.

З метою забезпечення охорони громадського порядку і  збереження майна виставляються  комендантські пости, пости регулювання, охорони і оточення, а також  організуються контрольно-пропускні пункти і патрулювання.

Для безпосереднього  керівництва аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами на кожній ділянці або об'єкті робіт  призначається керівник ділянки  з числа відповідальних посадових  осіб об'єкта фахівців служб ЦО або працівників органів управління у справах ГО і НС. Він ставить конкретні завдання доданим формуванням, організовує харчування, зміну та відпочинок особового складу. Командирам формувань керівник нагадує основні прийоми і способи виконання робіт, визначає заходи з медичного та матеріально-технічного забезпечення, терміни початку і закінчення робіт.

3. Тактика дій.

Першочерговими рятувальними діями при аваріях, вибухи, пожежі, землетруси, більшості інших НС і  при веденні цивільної оборони  є роботи з пошуку і порятунку постраждалих, що опинилися в зруйнованих і пошкоджених будівлях і спорудах, людей, заблокованих у приміщеннях або відрізаних вогнем, димом, обвалилася стіна , перекриттями та іншими будівельними елементами.

Командири формуванні. перебуваючи на ділянках (об'єктах) робіт, визначають способи вилучення уражених з завалів (деблокування), порядок проведення рятувальних робіт, транспортування потерпілих на медичні пункти. Уражених, що знаходяться поблизу поверхні завалу або під дрібними уламками, витягають, розбираючи завал зверху вручну, а що у глибині завалу (під завалом) - через порожнечі, щілини, що утворилися від великих елементів зруйнованих будівель, або поступово розбираючи завал. Роботи ведуться розрахунками, які діють безперервно, змінюючи один одного.

Вилучаючи постраждалих з-під завалів (окремих уламків), слід уникати зрушень плит, блоків, цегли та інших масивних предметів, щоб не завдати ураженому додаткових травм. У першу чергу звільняють голову і верхню частину тулуба. Після вилучення людині негайно, а якщо треба прямо на місці, надають необхідну медичну допомогу. Іноді медикам доводиться допомагати потерпілому, коли він ще перебуває в завалі і процес його вивільнення триває.

Порятунок людей з  пошкоджених та палаючих будинків із зруйнованими входами і сходовими клітинами рятувальні, протипожежні та інші формування здійснюють шляхом виведення і винесення їх через отвори, виконані в суміжні приміщення, де ще збереглися виходи, а також через віконні прорізи, балкони і лоджії з допомогою приставних або висувних сходів, автодрабин та підіймачів, рятувальних мотузок і рукавів.

Висновок і винос  уражених проводиться розрахунками (групами рятувальників) з 3-4 осіб, один з яких призначається старшим.

Під час вилучення  людей із завалених сховищ і підвальних приміщень способи розкриття цих споруд визначаються командиром рятувального підрозділу (старшим розрахунку) на місці, в кожному конкретному випадку, залежно від типу та конструкції притулку, підвалу і характеру завалу.

Для успішних дій з розбирання і обвалення аварійних конструкцій необхідні добре знання основ промислового будівництва і конструктивних особливостей даної споруди, вміння правильно оцінити стан деформованих елементів.

Способи розбирання і  обвалення стін і інших конструкцій залежать від структури, матеріалу та характеру пошкоджень, щільності забудови території, наявних сил і засобів.

Існують наступні способи  розбирання і обвалення конструкцій: ручний, механізований і вибуховий.

Ручний спосіб застосовується, якщо неможливо використовувати машини та механізми або провести вибухові роботи. Вручну розбирають завали невеликі в одному або декількох будівлях, під якими опинилися люди. У цьому випадку застосовують механізований інструмент та найпростіші засоби механізації й то з великою пересторогою.

Найбільш поширеним  є механізований спосіб розбирання і обвалення конструкцій. Він  характеризується широким застосуванням  інженерних машин і механізмів.

Наприклад, ділянка стіни, що підлягає обвалення, попередньо відокремлюють  від прилеглих стін шляхом розтинах перемичок і підрубки низу стіни (пророблення штроби). Підрублювання здійснюється не більш ніж на одну третину товщини стіни з боку обвалення за умови, що стіна не нахилена в бік підрубки. Потім за допомогою троса або каната, прикріпленого одним кінцем до конструкції, а іншим до трактора чи лебідки, обрушують стіну.