Відшкодування збиткві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Стор.

 

Вступ............................................................................................................

 

РОЗДІЛ 1. Становлення інституту відшкодування моральної шкоди в Україні..

 

РОЗДІЛ 2. Загальні положення про відшкодування моральної шкоди в Україні

2.1. Поняття та ознаки  моральної шкоди в цивільному  праві України.......

2.2. Підстави відшкодування  моральної шкоди………………………..

2.3. Порядок відшкодування  моральної шкоди………………………..

 

РОЗДІЛ 3. Особливості відшкодування моральної шкоди………………….…

 

Висновки.........................................................................................................

 

Список  використаних джерел.........................................................

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Відшкодування моральної  шкоди це один із видів захисту  особи своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав.

Актуальність теми полягає в тому, що питання відшкодування моральної шкоди, почали реалізовувати в практичній діяльності досить недавно, та й з прийняттям нині чинного ЦК України норми, що регулюють дану тему, містять ряд особливостей. Моральна шкода є явищем новим і недостатньо вивченим та дослідженим, а тому викликає зацікавлення (є об’єктом дослідження)  в багатьох науковців (М. Галянтича, Г. Коваленка, В. Петренка, С. Шимона, С. Козлова).

Мета даної роботи - ознайомитися та проаналізувати наявну літературу з обраної теми, розкрити поняття, підстави та особливості відшкодування моральної шкоди в Україні.

Об’єктом дослідження є відносини, які виникають при відшкодуванні моральної шкоди.

Предметом дослідження є підстави, порядок та особливості відшкодування моральної шкоди.

Курсова робота складається  із вступу, трьох розділів, висновків; у першому розділі йдеться про становлення інституту відшкодування моральної шкоди; у розділі під номером 2, розкриваються загальні положення про відшкодування моральної шкоди, а також підстави та порядок такого відшкодування; третій розділ присвячений розкриттю ряду особливостей відшкодування моральної шкоди.

В даній курсовій роботі опрацьовані матеріали з підручників  по цивільному праву(частковий перелік якої наведений у списку використаної літератури до даної курсової роботи), Цивільний кодекс України та Постанови Пленуму Верховного Суду України.

 

 

 

Розділ 1. Становлення інституту відшкодування моральної шкоди в Україні

 

Історія розвитку інституту моральної (немайнової) шкоди в Україні свідчить, що його становлення та формування розпочалося в період VIII – XII століть. Вчені виділяють кілька періодів становлення і розвитку інституту в Україні і вважає, що свій початок він бере із стародавніх письмових слов’янських пам’яток. Сучасний інститут відшкодування моральної шкоди було певною мірою спрямоване на зменшення негативних наслідків підтвердженням того є компенсаційний характер відшкодування завданої шкоди та її визначений (кратний) розмір.

Перший період становлення і  розвитку в Україні сучасного  правового інституту моральної (немайнової) шкоди бере з найбільш ранніх письмових  джерел давніх слов’ян – угод Русі з Візантією (912, 944, 971). Письмові джерела права України ХІ – ХІІ в переважній більшості не містять визначення поняття моральної (немайнової) шкоди. Проте аналіз основних редакцій Руської Правди (Короткої, Пространної та Скороченої) дає можливість зробити висновки, що в окремих випадках все ж мало місце відшкодування саме моральної (немайнової) шкоди в сучасному розумінні цього інституту. В Руській Правді, як і в національних правових джерелах середньовічної Європи, були відсутні відмінності між цивільним та кримінальним правопорушенням. Будь-яка протиправна поведінка в давньоруському праві визначалася не як порушення закону, а як “образа”, під якою розуміли злочини проти суспільства та особи.

Як відомо, вітчизняне законодавство  протягом тривалого часу не передбачало  права на відшкодування моральної  шкоди, і лише порівняно нещодавно  з’явилась інша тенденція. Саме вона знайшла відображення в цивільному законодавстві 1963р. та новому цивільному кодексі України, що вступив в дію з 1 січня 2004р. Можливість відшкодування моральної шкоди була передбачена доповненням до цивільного кодексу у 1993р. Слід зауважити, що звернення законодавцем уваги на саму можливість існування моральної шкоди та можливість її компенсації була дуже доречною. З тих пір, як законодавством України громадянам і юридичним особам було надане право вимагати відшкодування заподіяного їм моральної шкоди, судами була розглянута маса справ, у яких ставилося питання про відшкодування саме моральної шкоди. В той же час, у Цивільному кодексі 1963 року не надавалось визначення поняття моральної немайнової шкоди, і тому за її визначенням слід звернутись до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України та Президії Вищого Арбітражу Суду України. Перша інстанція визначала моральну шкоду як збитки немайнового характеру, понесені внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Друга інстанція під моральною шкодою мала на увазі шкоду, заподіяну організації порушенням її законних немайнових прав. До немайнових прав теорія цивільного права відносить честь, достоїнство, ділову репутацію, ім’я громадянина, авторський добуток, винахід і т.п. Така позиція Президії Вищого Арбітражного Суду, зокрема, пояснюється тим, що ця інстанція здебільшого займалась спорами між юридичними особами. Разом з тим, вбачається неповність, недоробка в законодавстві, що може неоднаково трактуватись вищими органами держави [7, с.8].

З 1 січня 2004 року в дію вступив новий цивільний закон. Завдяки негативному юридичному досвідові, питання, пов’язані із термінологією моральної шкоди, визначаються більш – менш досконально. Кодексом, зокрема, визначається, що моральна шкода полягає (згідно ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу): у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Вичерпно також вирішено, в якій спосіб компенсується моральна шкода. Хоча законодавство й визначає, що моральна шкода відшкодовується  грішми, іншим майном або в інший  спосіб, але вже існуюча практика доводить, що ще тривалий час грошова  форма відшкодування буде пріоритетною. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення.

Проблема відшкодування моральної  шкоди найбільш радикально вирішена у Великобританії і США, право  яких не знає різниці між майновою і немайновою шкодою. Головною умовою відшкодування є дійсність шкоди  і серйозність наслідків правопорушення. Відшкодування повинне бути повним і адекватним. Слід зазначити, що в  англо-американському праві існує  правило, відповідно до якого компенсація  моральної шкоди, у принципі, обмежена рамками деліктного права. Моральна шкода, яка є наслідком порушення  договору, не відшкодовується. Але зараз  підсилюється тенденція до законодавчого  закріплення обов’язку відшкодування моральної шкоди в тих випадках, коли порушення договору було «зухвалим і безрозсудним» чи якщо договір мав такий характер, що моральна шкода могла передбачатися як наслідок його порушення. При відшкодуванні моральної шкоди в сфері деліктного права суд може вийти за межі дійсно заподіяного збитку, як майнового, так і морального, і присудити в якості додатку до компенсаційних збитків (compensatory damages) так називані штрафні чи приблизні збитки (puntativе or exemplary damages) у залежності від моральної оцінки правопорушення, способу його здійснення, повторюваності і, звичайно ж, від значущості наслідків. У цьому випадку ціль суду зводиться до покарання правопорушника і є засобом залякування його послідовників [9, с.470]. 

Цивільний кодекс Франції не проводить  різниці між матеріальною і моральною  шкодою. Наприклад, визначаючи збитки, французький Цивільний кодекс говорить про відшкодування збитку чи утраті взагалі, не обмежуючи тільки грошовим збитком. На відміну від Німецького цивільного уложення, Французький цивільний кодекс дозволяє одержати компенсацію за моральну шкоду, незалежно від того, що послужило причиною його виникнення — порушення договору чи делікт.Але традиційно у Франції розмір відшкодування за моральну шкоду менше, ніж у країнах, де діє Common Law [14, с.27].

Отже, чинне українське законодавство, що регулює питання, пов’язані із моральною шкодою та її відшкодуванням, ввібрало в себе положення законодавства  багатьох європейських країн та США. Важливим для будь – кого з нас  залишається питання про розмір відшкодування. Лімітів не встановлено, але роз’ясненням Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди», за усіх обставин розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Всі суперечки про те, чи існує  моральна немайнова шкода юридичних  осіб починаються із визначення понять. Так, словник іноземних слів визначає категорію моралі як моральність, сукупність норм та принципів поведінки людей  по відношенню до суспільства та інших  людей, як одну з форм суспільної свідомості.

Законодавець має справу із невдалим терміном, оскільки термін «моральна шкода» викликає в першу чергу повчальні, а не правові асоціації. Це зайвий раз доводить те, що вже зазначалось раніше: більш доречним та вдалим є термін немайнової шкоди [15].

На жаль, сучасне законодавство, як і попереднє, не містить більш  – менш повного переліку випадків, коли юридична особа може вважати, що їй нанесено моральної шкоди. Законодавець говорить про два випадки : розповсюдження, в тому числі – через ЗМІ, даних, які порочать ділову репутацію чи заподіюють шкоди юридичній особі. Також моральна шкода юридичній особі може бути заподіяна через порушення авторського чи суміжних прав.

 

РОЗДІЛ 2. Загальні положення про відшкодування моральної шкоди в Україні

 

 

 Стаття 23 ЦК закріплює загальні положення  про відшкодування моральної  шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав. Варто згадати, що у ст. 16 ЦК йдеться про «моральну» та «немайнову» шкоду. Розмежування цих понять достатньо аргументоване у цивілістиці. Більшість науковців схиляються до думки, що термін «моральна шкода» слід застосовувати виключно щодо фізичної особи, а термін «немайнова шкода» — щодо аналогічних втрат юридичної особи. У ЦК України та інших актах законодавства зазначені терміни вживаються як тотожні.

Право на відшкодування моральної  шкоди має «особа»: фізична та юридична і (ч.1 е5 ст. 2 ЦК). Такого права не мають інші суб'єкти цивільного права, які не є особами: Український народ, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

ЦК України передбачає право  на відшкодування моральної шкоди  у випадках посягання на життя  та здоров'я (ст. 1168); на інші особисті немайнові  блага (статті 276, 280, 298 та ін.); на майнові  права особи (статті 332, 386, 611); недобросовісного, без достатньої підстави, подання  заяви про визнання фізичної особи  недієздатною (ст. 39); визнання правочину  недійсним (статті 216,225, 227, 230—233); порушення  умов договору (статті 611, 700, 1076) та в  інших випадках заподіяння такої  шкоди (ст. 1167).

Спеціальні закони України закріплюють  право на відшкодування моральної  шкоди у випадках: вчинення неправомірних  дій або рішень органу чи посадової  особи при розгляді скарги громадянина (ст. 25 Закону України «Про звернення  громадян» від 2 жовтня 1996 p.); невиконання  вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання тощо (ст. 42 Закону України «Про відходи» від 9 березня 1998 p.); безпідставного огляду транспорту, вантажу, водія і пасажирів та доставляння їх в органи внутрішніх справ (ст. 8 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 p.); вчинення незаконних дій органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 p.); вчинення корупційних діянь (ст. 15 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 p.); розповсюдження телерадіоорганізацією даних, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадянина або завдають йому іншої немайнової шкоди (ст. 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 p.); використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права (ст. 17 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р.), та в інших випадках.

Верховний Суд України у п.2 постанови  Пленуму «Про судову практику в справах  про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі — постанова Пленуму  ВСУ від 31 травня 1995 р.№ 4) рекомендує судам розглядати такі спори лише у випадках, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди1. Однак наведені рекомендації не є прийнятними після введення в дію нового ЦК України, ст. 16 якого називає відшкодування моральної шкоди серед загальних способів захисту цивільних прав та інтересів. Стаття 23 ЦК також є нормою загальної дії і не пов'язує таке право із закріпленням його у спеціальних нормах законодавства. Отже, право на відшкодування моральної шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Отже, моральна шкода — це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.

2.1. Поняття та ознаки  моральної шкоди в цивільному  праві України