Захист інтелектуальної власності

                                                      ЗМІСТ

 

 
ВСТУП  
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СИСТЕМУ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 
          На протязі всього свого існування людина займалась певними справами, результатами яких були як матеріальні, так і не матеріальні речі та вироби. Треба відзначити, що постійно знаходились люди, які мали намір скористатись результатами діяльності інших, тобто вкрасти. Боротись з крадіжками матеріальних об’єктів людство навчилось дуже давно. Історії відомі приклади древніх законів, цілю яких було покарання крадіїв. Але за такою власністю як інтелектуальна було дуже складно слідкувати і контролювати законність її використання.

Людство почало осмислювати  важливість законного використання інтелектуальної власності, тільки коли створило демократичне суспільство  з законами, які контролювали всі аспекти її діяльності.

У наш час людина постійно стикається з інтелектуальною власністю  сама цього не підозрюючи. Ми читаємо  книжки, дивимось кінофільми, слухаємо музику, і це є незначною частиною того, що охоплює інтелектуальна власність. Саме тому всебічне вивчення цього  питання є необхідним і актуальним у наш час.

Необхідність захисту  інтелектуальної власності стала  наявною потребою. В Україні існує  декілька комітетів, агентств або відомств, що опікуються соціальним захистом громадян країни стосовно їх авторських і суміжних прав це: Державне патентне відомство  України, Комітет з інтелектуальної  власності, Державне агентство України  з авторських і суміжних прав тощо. Дана праця створена, щоб довести  необхідність існування усіх перелічених  відомств, необхідність самого захисту  права інтелектуальної власності.

 

 

 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СИСТЕМУ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 

 

            Незважаючи на окремі недоліки  системи охорони прав на інтелектуальну  власність, що склалася в Україні,  в цілому можна стверджувати, що зазначена система відповідає  міжнародним стандартам і може  забезпечити належну охорону  прав на об'єкти інтелектуальної  власності. Але такої оцінки  не можна дати системі захисту  прав інтелектуальної власності.  Більше того, є всі підстави  стверджувати, що захист прав  інтелектуальної власності не  відповідає сучасним вимогам.  Він не забезпечує надійного  й ефективного захисту інтелектуальної  власності. Засоби масової інформації  буквально переповнені повідомленнями  про порушення патентних чи  авторських прав. Масштаби порушення  прав інтелектуальної власності  в Україні настільки зросли, що  до нашої держави починають  застосовувати економічні санкції. 

У чинному законодавстві  України про інтелектуальну власність  більш вдалою склалася система захисту  авторських і суміжних прав. Щодо захисту  прав промислової власності, то її не можна визнати задовільною. Виходячи з реального стану речей, система  захисту прав інтелектуальної власності, що склалася в Україні, потребує радикального і невідкладного перегляду й  удосконалення. Не можна стверджувати, що наша держава у цій сфері  нічого не робить. Але існуючі правові  засоби захисту інтелектуальної  власності не досягають мети, не забезпечують надійного та ефективного  захисту права інтелектуальної  власності. Ці проблеми потребують спеціального дослідження.  
           Проте на сьогодні маємо систему захисту права інтелектуальної власності за чинним законодавством України про інтелектуальну власність та загальними засадами захисту прав. У світовій практиці захист права інтелектуальної власності прийнято поділяти на два види — юрисдикційний і неюрисдикційний. Юрисдикційний захист права інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку судами та іншими уповноваженими на це державними органами. Сутність цього захисту полягає у тому, що суб'єкт права інтелектуальної власності, право якого порушене, звертається до належного державного органу за захистом, який у разі необхідності і надає такий захист.

У свою чергу юрисдикційний  спосіб захисту права інтелектуальної  власності поділяється на окремі види — цивільно-правовий, кримінально-правовий і адміністративно-правовий. Крім того, цивільно-правовий спосіб також поділяється  на загальні і спеціальні засоби.

Юрисдикційний спосіб захисту  права інтелектуальної власності  здійснюється судами та іншими уповноваженими на це державними органами. Переважна  більшість спорів з приводу авторського  права і суміжних та патентних  прав розглядаються судами загальної  компетенції. Спеціалізованих судів Україна поки що не має.

За згодою сторін спір може бути розглянутий третейським судом. У разі, коли сторонами у спорі  виступають юридичні особи, спір розглядається господарським судом.

Позивач на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеного права не тільки до суду, а й до відповідного державного органу управління або громадської організації. Він  може звернутися до вищої організації  відповідача, до творчої спілки, до якої входить відповідач, до антимонопольного органу. Такі спори частіше розв'язуються в адміністративному порядку.

Неюрисдикційний спосіб захисту  права інтелектуальної власності  характеризується тим, що це позасудовий  захист, який здійснюється особою, право  якої порушене, самостійно, але в  межах закону. Такі засоби захисту  застосовуються досить рідко. Особа, право  якої порушене, може відмовитися від  виконання певних дій, наприклад, відмовитися  внести певні зміни до твору, що не були передбачені договором, або відмовитися від виконання договору в цілому.

Особливістю захисту права  промислової власності є те, що зазначена система передбачає процедури  опротестування видачі патентів чи інших  неправомірних дій. Такі процедури  передбачені законодавством багатьох країн і здійснюються самими патентними відомствами, які розглядають протести і приймають щодо них рішення. Найчастіше опротестовуються видачі патентів. Помилкова видача патенту може зачіпати інтереси інших патентоволодільців, які й подають протести на видані патенти. У деяких країнах допускається подання протесту ще до видачі патенту. Але є країни, законодавство яких взагалі не допускає опротестування видачі патентів.  
           В останні десятиліття зростає актуальність посилення захисту авторського права і суміжних прав. Це зумовлюється двома основними чинниками. Перший чинник полягає у тому, що інтенсивно зростає вартість об'єктів авторського права і суміжних прав, неправомірним відтворенням яких можна одержати значні доходи. Другий чинник зумовлений появою нових технологій відтворення і використання охоронюваних законом об'єктів. Особливо привабливим стає неправомірне відтворення і використання зазначених об'єктів. Ця проблема ускладнюється тим, що такі неправомірні дії часто залишаються поза контролем відповідних органів. Великі прибутки, одержувані від неправомірного відтворення і використання об'єктів авторських і суміжних прав шляхом хабарництва, сприяють уникненню державного контролю за зазначеними процесами.  
Як уже зазначалося, цільної системи захисту права інтелектуальної власності в Україні ще немає. Є лише розрізнені, часто неузгоджені між собою правові норми, що містять чинні закони України про інтелектуальну власність.  
Найбільш досконалою, хоча далеко не бездоганною, є система захисту авторського права і суміжних прав. Вона викладена в Законі України «Про авторське право і суміжні права». Ця система далека від зразкової, але вона краща від системи захисту права промислової власності. її характерними рисами є відшкодування заподіяної шкоди, у тому числі втраченої вигоди. Вона також передбачає обов'язок порушника відшкодувати витрати на адвоката, чого раніше чинне законодавство не знало, а також відшкодування моральної шкоди, що раніше не було властивим нашому законодавству.  
Новим для нашого законодавства про авторське право є положення, за яким автору чи іншій особі, якій належать авторські права, при відшкодуванні заподіяних збитків надається право вибору — вимагати від порушника відшкодування заподіяної шкоди, повернення позивачеві одержаних від неправомірного використання твору доходів, грошової компенсації замість відшкодування збитків чи стягнення доходу. Крім цього, зазначений Закон передбачає накладення на порушника штрафу в розмірі 10 відсотків від присудженої позивачеві суми. Сума штрафу передається в установленому порядку до Державного бюджету України.

Ще однією важливою особливістю  захисту авторського права чи суміжних прав є обов'язок порушника  відшкодувати моральну (немайнову) шкоду  в розмірі, що визначається судом. Але, як уже підкреслювалося, ця система  захисту авторського права і  суміжних прав не є бездоганною. Вона містить у собі суперечливі положення, нелогічність деяких норм. Проте її більш повний аналіз буде наведено нижче при розгляді захисту авторського  права і суміжних прав.

Щодо захисту права  промислової власності, то його оцінки скоріше негативні, ніж позитивні. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»  дуже стисло визначає дії, що вважаються порушенням патентних прав, передбачає можливість стягнення з порушника  завданих збитків, включаючи неодержані доходи та відшкодування моральної  шкоди.  
Статтею 35 цього Закону від 1 червня 2000 р. перелік спорів, що розглядаються судом, доповнений новими видами спорів. За новою редакцією суду підлягають усі спори з приводу визнання патенту недійсним, а також про надання примусової ліцензії.

Зміни і доповнення, внесені  Законом України від 21 грудня 2000 р. до Закону України «Про охорону  прав на промислові зразки», питань захисту  прав власників патентів на промислові зразки не торкнулися.  
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у порівнянні з патентними законами ніякими принциповими особливостями не відзначається. Зміни, внесені до Закону законодавцем 21 грудня 2000 р., питань захисту прав власників свідоцтв також не торкнулися. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» у частині захисту прав наближається до Закону України «Про авторське право і суміжні права». Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» у розділі VI «Захист прав на сорт» питанню захисту прав присвячує три статті. Стаття 53 містить припис, за яким спори розглядаються в порядку, передбаченому законодавством. Стаття 54 зазначає спори, що розв'язуються у судовому порядку, а ст. 55 встановлює відповідальність за порушення прав на сорти. Більш детально викладені норми про захист прав на зазначення походження товарів у Законі України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», але й він не визначає конкретних санкцій за порушення цих прав.  
Отже, можна констатувати, що кожний закон з охорони промислової власності має свою систему норм щодо захисту даного об'єкта промислової власності. Вони в основному передбачають лише дії, що визнаються порушенням того чи іншого патентного закону. Зазначені закони занадто в загальній формі визначають ці дії, без належної конкретизації.  
У зазначених законах наводиться загальний перелік спорів, що розглядаються у судовому порядку. Проте цей перелік завершується нормою, що будь-які інші спори з приводу порушення того чи іншого патентного закону можуть розглядатися у судовому порядку.

Деякі закони як конкретні  санкції за те чи інше порушення  закону передбачають загальні цивільно-правові  санкції — відшкодування заподіяних збитків та припинення порушення, інколи відновлення порушених прав. Інші патентні закони взагалі відсилають до норм цивільного права про відповідальність.

Таке розмаїття норм про  захист права промислової власності  не виправдане специфікою того чи іншого об'єкта промислової власності, хоча особливості, безперечно, є і вони враховуються.

Отже, цільної взаємоузгодженої системи норм про захист права  інтелектуальної власності чинне  законодавство України не містить. Істотним недоліком системи захисту  інтелектуальної власності є  також її занадто низька ефективність. Порушники права інтелектуальної  власності не дуже бояться застосування до них встановлених чинним законодавством санкцій. Інколи доходи від неправомірного використання чужого твору чи об'єкта промислової власності перевищують  встановлені санкції у сотні  раз і з лихвою перекривають понесені витрати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ  ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 

 
         Захисту права інтелектуальної власності на результати інтелектуальної діяльності новий ЦК України присвячує ст. 432, яка проголошує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу. Суд у випадках і в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:  
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;  
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;  
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;  
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, що використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового  грошового стягнення замість  відшкодування збитків за неправомірне  використання об'єкта права інтелектуальної  власності. Розмір стягнення визначається  відповідно до закону з урахуванням  вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування у засобах  масової інформації відомостей  про порушення права інтелектуальної  власності та зміст судового  рішення щодо такого порушення.