Захист сімейних прав та інтересів як проблемне питання сімейного права України

Учасники сімейних правовідносин здійснюють свої обов’язки особисто, бо вони є такими, що тісно пов’язані з особою і не можуть бути перекладені на іншу особу (ч. 1 ст. 15 СК). Відповідно до ч. 2 ст. 15 СК, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов’язок особистого немайновою характеру припиняється. Це правило стосується дієздатних учасників сімейних правовідносин - батьків, усиновлювачів, опікунів, патронатних вихователів тощо. У разі визнання такої особи недієздатною, вона не може виконувати своїх обов’язків немайнового характеру - виховувати дитину, представляти та захищати її права тощо. Схожі наслідки виникають і в тому разі, якщо особа не визнана в судовому порядку недієздатною, але в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або з іншої поважної причини не може  виконувати сімейний обов’язок. Така особа не визнається такою, що ухиляється від виконання свого обов’язку, і таким чином звільняється від застосування наслідків примусового характеру (ч. З, 4 ст. 15 СК).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Захист сімейних прав та інтересів як проблемне питання сімейного права України .

Нагальною проблемою в нашій державі постає саме захист сімейних прав та інтересів. В разі порушення, невизнання або оспорювання особа має право на захист свого сімейного права. Дане право закріплене на законодавчому рівні та врегульовується різними нормами права.

Можна сказати, що суб’єктивне сiмейне право на захист — це законодавчо забезпечена можливiсть уповноваженої особи використовувати правоохороннi засоби для вiдновлення свого порушеного права або його визнання. Iснує двi основнi форми захисту сiмейних прав: юрисдикцiйна та неюрисдикцiйна (самозахист). Юрисдикцiйна форма захисту — це дiяльнiсть уповноважених державою органiв щодо захисту сiмейних прав та iнтересiв учасникiв сiмейних вiдносин. До органiв, якi здiйснюють такий захист належать: суд, органи опiки та пiклування, нотарiус та прокурор. Основною формою захисту сiмейних прав є судова. Вiдповiдно до ч. 10 ст. 7 СК України кожен учасник сiмейних вiдносин має право на судовий захист. Конкретнi способи отримання такого захисту залежать вiд вiку особи, яка його потребує. Особа, яка досягла чотирнадцяти рокiв, має право на безпосереднє звернення до суду. Захист прав та iнтересiв малолiтнiх у першу чергу здiйснюють їхнi батьки. Вони мають право звертатися до суду як законнi представники дитини без спецiальних на те повноважень (ч. 2 ст. 154 СК).15 Це означає, що для представництва iнтересiв дитини в судi батькам не треба мати рiшення органiв опiки та пiклування, довiренiсть або будьякi iншi документи, якi пiдтверджують їх повноваження. Вони дiють на пiдставi того, що вони є батьками дитини. Батьки вправi звертатися за захистом навiть i в тому разi, коли вiдповiдно до закону дiти самi мають право звернутися за таким захистом (ч. 3 ст. 154 СК). Якщо дитина позбавлена батькiвського пiклування та в деяких iнших випадках звертатися до суду в її iнтересах мають право й iншi особи (родичi дитини, якi визначенi законом, опiкун, пiклувальник, патронатний вихователь, орган опiки та пiклування, прокурор). Суд застосовує способи захисту, якi встановленi законом або домовленiстю (договором) сторiн. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 18 СК способами захисту сiмейних прав та iнтересiв є: — встановлення правовiдношення; примусове виконання добровiльно не виконаного обов’язку; припинення правовiдношення, а також його авалювання; — припинення дiй, якi порушують сiмейнi права; — вiдновлення правовiдношення, яке iснувало до порушення права; — вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди, якщо це передбачено СК або договором. Зазначений перелiк способiв захисту сiмейних прав не є вичерпним, тому суд може застосовувати й iншi способи (визнання права, стягнення неустойки, визнання правочину недiйсним 70 Глава 3 тощо). Слiд зазначити, що новий СК України значно розширює можливостi судового захисту сiмейних прав i вперше вводить такi традицiйнi для цивiльного права способи захисту, як вiдшкодування матерiальної шкоди (збиткiв), моральної шкоди, а також стягнення неустойки (пенi). В сiмейноправовiй доктринi завжди вважалося, що один з основних цивiльно-правових способiв захисту — вiдшкодування збиткiв не може застосовуватися для захисту сiмейних прав, бо вони за своєю природою не мають вiдплатного характеру. Останнiм часом погляд на це питання зазнав iстотних змiн. Сiмейнi вiдносини, i в першу чергу майновi, можуть захищатися шляхом вiдшкодування збиткiв потерпiлiй особi.16

Перелiк пiдстав, за яких можливо вiдшкодування моральної шкоди в сiмейному правi є виключним. Такий спосiб захисту сiмейних прав є новим для сiмейного законодавства. Сiмейний кодекс не мiстить визначення моральної шкоди, порядку та розмiру її вiдшкодування. У зв’язку з цим, є пiдстави вважати, що для вирiшення питання щодо вiдшкодування моральної шкоди в сiмейному правi можуть застосовуватися норми ЦК України (ст. 23). Захист сiмейних прав здiйснюється також органами опiки та пiклування. У випадках, передбачених законом, особа має право на попереднє звернення до цих органiв, рiшення яких є обов’язковим (частини 1 та 2 ст. 19 СК). Участь органу опiки та пiклування є обов’язковою у разi розгляду судом спорiв щодо участi одного з батькiв у вихованнi дитини, мiсця проживання дитини, позбавлення та поновлення батькiвських прав, побачення з дитиною матерi, батька, якi позбавленi батькiвських прав, вiдiбрання дитини вiд особи, яка тримає її у себе не на пiдставi закону або рiшення суду, управлiння батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недiйсним (ч. 4 ст. 19 СК). Важливою функцiєю органiв опiки та пiклування є захист прав та iнтересiв дiтей при розглядi спорiв, пов’язаних з їх вихованням. Органи опiки та пiклування беруть активну участь в процесi влаштування дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, встановлюють опiку та пiклування, здiйснюють контроль за дотриманням прав дитини, в разi необхiдностi звiльняють опiкуна та пiклувальника вiд iх обов’язкiв (гл. 19 СК); проводять облiк дiтей, якi бажають усиновити дитину (ст. 215 СК), звертатися до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недiйсним (ст. 240 СК); укладають договiр про патронат i здiйснюють нагляд за його виконанням патронатними вихователями (гл. 20 СК).

Вiдповiдно до ст. 18 ЦК України захист цивiльних прав здiйснюється нотарiусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документi у випадках i в порядку, встановлених законом. Таким шляхом нотарiус здiйснює захист i сiмейних прав. Наприклад, батьки мають право укласти договiр про сплату алiментiв на дитину. У разi невиконання одним iз батькiв свого обов’язку за договором алiменти з нього можуть стягуватися на пiдставi виконавчого напису нотарiуса (ст. 189 СК). Це означає, що у разi невиконання договору однiєю стороною друга сторона може захищати свої права у спрощеному порядку, не звертаючись до суду. Нотарiус робить на борговому документi виконавчий напис, який є пiдставою для примусового стягнення заборгованостi. Такий правовий механiзм дiє i в iнших випадках (ст. 78 СК). Функцiї захисту сiмейних прав здiйснює також прокурор. Прокурор має право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недiйсним (ст. 42 СК); позбавлення батькiвських прав (ст. 165 СК); вiдiбрання дитини без позбавлення батькiвських прав (ч. 2 ст. 170 СК); скасування усиновлення чи визнання його недiйсним (ст. 240 СК) тощо. В деяких випадках прокурор здiйснює захист сiмейних прав безпосередньо, без звернення до суду. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 170 СК у виняткових випадках, у разi безпосередньої загрози для життя чи здоров’я дитини прокурор має право постановити рiшення про негайне вiдiбрання дитини вiд батькiв. Неюрисдикцiйна форма захисту сiмейних прав — це дiї фактичного характеру, якi учасник сiмейних вiдносин вчиняє для захисту свого права та iнтересу або права та iнтересу iншої особи без звернення до вiдповiдних юрисдикцiйних органiв, але при цьому не виходячи за межі дозволеної на законодавчому рівні поведінки.У СК України мiститься спецiальна вказiвка на те, що батьки мають право на самозахист своєї дитини (ч. 1 ст. 154 СК). Якщо на думку батькiв, дитинi загрожує небезпека, вони можуть здiйснити певнi фактичнi дiї, спрямованi на її захист: змiнити мiсце проживання дитини, припинити її спiлкування з певною особою, вжити конкретних заходів щодо охорони дитини на вулицi, пiд час її повернення додому тощо. Нема пiдстав вiдкидати можливiсть застосування в процесi самозахисту сiмейних прав i деяких способiв, якi передбаченi Цивiльним кодексом України, зокрема, необхiдної оборони (ст. 1169 ЦК), притримання речi (статтi 594—597 ЦК), односторонньої вiдмови вiд зобов’язання (ст. 615 ЦК). Як правильно зазначає З. В. Ромовська, у разi викрадення дитини батьки мають право на її вiдiбрання за допомогою сили, якщо при цьому не будуть здiйсненi дiї, забороненi законом.17 Якщо при цьому буде заподiяна майнова шкода особi, яка викрала дитину, питання буде вирiшуватися шляхом застосування норм ЦК України.

Отже, можна дійти висновку, що в нашій державі захист сімейних прав та інтересів врегульовані законодавством, але в той же момент потребують розширення можливостей цього захисту. На мою думку, слід уважно переглянути способи захисту, конкретизувати їх та прописати в законах міру належного, відповідного захисту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновоки 

 

 

Історія розвитку людства свідчить про те, що сім’я в системі соціальних відносин завжди посідала особливе місце. Саме тому цей інститут завжди перебував під правим і соціальним впливом з боку держави та суспільства. Саме в сім’ї узгоджуються життєво важливі біологічні інтереси людини та інтереси держави як суто соціального явища. Можна погодитись із тим, що в характері правого регулювання сімейних правовідносин відображається стан суспільної свідомості у сфері шлюбу та сім’ї. 

Питання шлюбно-сімейних відносин у процесі розвитку й становлення нашої держави не лише в економічному, а й у соціально-культурному, а також у морально-етичному плані, є найбільш актуальними, оскільки вже самі по собі є основою становлення й розвитку суспільства в цілому.

Сімейне право посідає провідне місце серед інших галузей права: сім’я необхідна кожній людині. Вона впливає на розвиток суспільства, його моральне здоров я і є одним з факторів підвищення соціальної активності людей. Саме в сім’ї формуються основи характеру людини, її ставлення до праці, моральних, ідейних і культурних цінностей. Ось чому демократичне суспільство зацікавлене у міцній, духовній і морально здоровій сім’ї. Міцна сім’я - міцне суспільство.

Але для більш ефективного розвитку та впровадження на теранах нашої країни сімейного права слід зміцнювати й захищати інститут сім’ї з боку суспільства, розробляти всіма державами національну сімейну політику.

Лише тоді саме сімейне право буде застосовуватися належним чином, охороняючи та захищаючи окремо кожного представника сім’ї.

Можна також стверджувати, що сімейне право України представляє собою окрему галузь права і ефективно врегульовує правовідносини, що виникають в сім’ї.

Отже, в досліджуваній мною темі, розкрито загальні положення розвитку сімейного права в Україні. Я дійшла висновку, що  сімейне право являє собою сукупність правових норм і принципів, які регулюють та охороняють особисті й пов'язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що обов’язково виникають із шлюбу й належності до сім'ї. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

 

1. Атропольська М. В. Сімейне право. – М. – 2001. – 153с.
2. Борисова  В. І., Жилінкова І. В. Сімейне право України//Підручник за заг. ред. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 264с.
3. Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №21 – 22. – Ст.135.
4. Гопанчук В. С. Сімейне право України. Навч.посіб. – К.: МАУП., 2004. – 200с.
5. Конституція України від 28.06.1996 р. [http://www.rada.gov.ua/].
6. Малеіна М. Н. Особисті немайнові права громадян: поняття, виконання, захист. – М. – 2001. – 138с.
7. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: Науково – практичний коментар. – К.: Ін Юре, 2003. – 532с.
8. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: погляд у майбутнє//Право України. – 2001. - №2. – 69с.
9. Сборник Указов РСФСР. – 1917. - №11.
10. Сборник Указов РСФСР. – 1917. - №10.
11. Сборник Указов РСФСР. – 1918. - №76 – 77.
12. Сборник Указов УССР. – 1919. - №12. – Ст.145.
13. Сборник Указов РСФСР. – 1926. - №67 – 69.
14. Сиротенко С. Є. Щодо компетенції моральної шкоди за Сімейним кодексом України//Проблеми законності: Респ.міжвідом.наук.зб. – Х.: НЮАУ. – 2003. – Вип.63. – 109с.
15. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. [http://www.rada/gov.ua/].
16. Цивільний кодекс України від 1 січня 2004 р. [http://www.rada.gov.ua/].
17. Червоний Ю.С. Сімейне право України//Підручник за ред. – К.: Істина. – 2004. – 400с.
18. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права ( по изданию 1907 г. ). – М., 1995. – 403с.

 

1 Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907г.). – М., 1995. – С.403.

2 Сборник Указов РСФСР. – 1997. - №11. – Ст.160.

3 Сборник Указов РСФСР. – 1997. - №10. – Ст.152.

4 Сборник Указов РСФСР. – 1998. - №76 – 77. – Ст.818.

5 Сборник Указов УССР. – 1919. - №12. – Ст.145.

6 Сборник Указов РСФСР. – 1926. - №67-69. – Ст.440.

7 Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №21 – 22. – Ст.135.

8 Цивільний кодекс України від 1 січня 2004 р. [ http://www.rada.gov.ua/].

9 Конституція України від 28.06.1996 р. [ http://www.rada.gov.ua/].

10 Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: погляд у майбутнє//Право України. – 2001. - №2. – С.69.

11 Гопанчук В.С. Сімейне право України: Навч.посіб. – К.: МАУП.,2004. – С.200.

12 Сиротенко С.Є. Щодо компенсації моральної шкоди за Сімейним кодексом України//Проблеми законності: Респ.міжвідом.наук.зб. – Х.: НЮАУ, 2003. – Вип.63. – С.109.

13 Малеіна М.Н. Особисті немайнові права громадян: поняття, виконання, захист. – М. – 2001. – С.138.

14 Антокольська М.В. Сімейне право. – М., 2001. – С.153.

15 Червоний Ю.С. Сімейне право України//Підручник за ред. – К.: Істина, 2004. – С.400.

16 Борисова В.І., Жилінкова І.В. Сімейне право України//Підручник за аг.ред. –К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.264.

17 Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково – практичний коментар. – К.: Ін Юре, 2003. – С.532.