Рассмотрение отдельных категорий дел в гражданском процессе

У випадках, коли за рішенням суду особі, яка досягла 16 років, надається право вступити у шлюб, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу, що закріплено у частині 2 статті 34 Цивільного кодексу України. У разі ж припинення шлюбу до досягнення особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Цивільний-процесуальний кодекс закріплює, що у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Закон визначає мінімальний шлюбний вік, але не встановлює граничного шлюбного віку. Нерідко буває, що шлюби реєструються людьми навіть у літньому / похилому віці. Не має значення й різниця у віці осіб, що укладають шлюб.

Розділ ІІ . Порядок укладання шлюбу 

Отже, в першому розділі контрольної роботи було розглянуто умови, за яких жінка та чоловік можуть вступити до шлюбу. Проте не менш важливим і цікавим є завдання розглянути порядок укладання шлюбу. Його можна звести до декількох етапів, які я і намагатимусь розкрити в даному розділі роботи. Спочатку подається заява з документами, перелік яких законодавчо закріплений. Потім майбутньому подружжю роз’ясняються їх права та обов’язки. І, нарешті, після спливу одного місяця з дня подання заяви обов’язково за присутності обох наречених відбувається реєстрація шлюбу. З нею закон пов'язує виникнення особистих немайнових та майнових відносин між подружжям.

2.1 Звернення до  державного органу РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб 

Першим етапом на шляху до укладення шлюбу є звернення до РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб. Згідно статті 28 Сімейного кодексу, а також пункту 4.1 Правил реєстрації актів громадянського стану, заява про реєстрацію шлюбу подається ними до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором (якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбудеться, то заява буде чинною протягом трьох місяців). Якщо жінка і / або чоловік не в змозі через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу РАЦСу, то таку заяву, справжність підписів на якій має бути нотаріально засвідченою, можуть подати їх представники згідно з нотаріально посвідченим дорученням. Також до органів реєстрації актів цивільного стану подається нотаріально посвідчена довіреність, що засвідчує право представників на подання такої заяви. Причиною подання заяви через представників може бути неможливість жінки і / або чоловіка подати заяву особисто через поважні причини. Сімейний кодекс не дає переліку таких причин, але можна припустити, що ними можуть бути хвороба або відрядження. Питання про вагомість причин вирішує начальник відділу РАЦСу. Відмова прийняти заяву про реєстрацію шлюбу від представника осіб, які бажають одружитися, з посиланням на неповажність причин, через які зазначені особи не можуть подати її особисто, як це випливає зі статей 55 і 124 Конституції, може бути оскаржена до суду з додержанням вимог глави 31-А Цивільно-процесуального кодексу. При поданні заяви особи, які бажають зареєструвати шлюб, зобов’язані подати паспорти чи інші документи, які посвідчують особу, а також документи про припинення попередніх шлюбів (якщо такі були). Відповідно до Правил реєстрації актів цивільного стану такими документами є свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення про визнання шлюбу недійсним. Для громадян України, шлюб яких припинено за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства таким документом може бути рішення суду про розірвання шлюбу, якщо за законодавством цієї іноземної держави воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу або смерть другого з подружжя чи інші документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені законодавством іноземної держави, видані компетентним органом та відповідним чином легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. При цьому у заяві про реєстрацію шлюбу робиться відмітка із зазначенням документа, що підтверджує припинення попереднього шлюбу. Якщо до зазначених документів додано їх переклад, достовірність якого засвідчено згідно із законодавством іноземної країни, у якій їх видано, то він також повинен бути легалізований у встановленому порядку. В Правилах також зазначено, що особи, які бажають зареєструвати шлюб, зобов’язані пред’явити на посвідчення їх особи паспорт / паспортний документ. Якщо обидві особи, які бажають укласти шлюб / один з них не досягли 16 років і відповідно до статті 23 Сімейного кодексу їм надано право на шлюб, то реєстрація може бути проведена на підставі свідоцтва про народження, у якому робиться запис про проведену реєстрацію. Заяви від громадян України, які постійно проживають за кордоном, приймаються за паспортом громадянина України для виїзду за кордон, виданим уповноваженим органом, тимчасово проживаючих – при пред’явленні паспорта громадянина України. А іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.

2.2 Ознайомлення  осіб, які бажають зареєструвати  шлюб, з їхніми правами та обов’язками 

На органи РАЦСу покладено обов’язок щодо ознайомлення осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов’язками як майбутнього подружжя і батьків та попередження про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Це положення, затверджене статтею 29 Сімейного кодексу та пунктом 4.6 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, спрямоване на забезпечення стабільності шлюбу, уникнення інцидентів між подружжям. Однак навряд чи орган РАЦСу в змозі ознайомити зазначених осіб з усіма їх правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків. У такому випадку, як слушно зазначають деякі автори, йому довелось би переказати майбутньому подружжю більшу частину статей Сімейного кодексу (якщо навіть не весь кодекс повністю), що практично неможливо. Тому мається на увазі, що орган реєстрації актів цивільного стану повинен ознайомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, перш за все з:

1. умовами вступу в  шлюб і перешкодами цьому, встановленими  законом. В контексті даного питання  необхідно згадати про необхідність  додержання правил статті 30 Сімейного  кодексу, в якій зазначено, що  особи, які подали заяву про  реєстрацію шлюбу, повинні повідомити  одна одну про стан свого  здоров'я приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної  для другого з подружжя, їхніх  нащадків, може бути підставою  для визнання шлюбу недійсним. Однак не зазначаються наслідки, що можуть настати у разі  порушення цього правила. До того  ж, закон не передбачає можливості  категоричної відмови у реєстрації  шлюбу за медичними показаннями. Проте приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної  для другого з подружжя, їхніх  нащадків, може бути підставою  для визнання шлюбу недійсним.

Держава забезпечує створення належних умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Порядок здійснення такого медичного обстеження встановлює Кабінет Міністрів України. Вже навіть прийняті відповідні нормативні акти, у яких вказується, що працівниками органів реєстрації актів цивільного стану заповнюється і видається направлення на добровільне медичне обстеження.

Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Причому, на відміну від частини 2 статті 15 Сімейного кодексу Російської Федерації, для цього не обов’язкова згода особи, яка пройшла обстеження. Цілком природно, що зазначене положення більшою мірою відповідає інтересам осіб, що мають намір вступити у шлюб, та їх майбутніх можливих нащадків.

2. правом цих осіб за  власним бажанням укласти шлюбний  договір (причому це право можна  реалізувати як до реєстрації  шлюбу, так і після неї). Воно  закріплене у статті 92 Сімейного  кодексу. На укладення шлюбного  договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня  особа, потрібна письмова згода  її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Стаття 93 СК передбачає зміст шлюбного договору. Ним регулюються майнові відносини між подружжям (у тому числі визначаються їхні майнові права та обов’язки як батьків). Зокрема, може регулюватися порядок користування одним з подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з подружжя, а також проживання у житловому приміщенні, яке є їхньою спільною власністю, їхніх родичів. Умовами шлюбного договору може бути передбачена можливість надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі, а також можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Якщо ж у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса в порядку, установленому розділом 32 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Проте Сімейний кодекс встановлює деякі обмеження щодо змісту шлюбного договору. Так, ним не можуть:- регулюватися особисті відносини подружжя (а також особисті відносини між ними та дітьми),- зменшуватися обсяг прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом,- встановлюватися такі умови, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище,- передаватися у власність одному з подружжя нерухоме та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. До речі, варто зауважити, що у випадку зниження шлюбного віку відповідно до чинного законодавства укладення шлюбного контракту неповнолітніми здійснюється за виключно згодою їхніх батьків або законних представників. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і повинен бути нотаріально посвідченим. В ньому може бути встановлено як загальний строк дії договору, так і строки тривалості окремих прав та обов’язків. Стаття 100 Сімейного кодексу передбачає можливість зміни подружжям шлюбного договору (угода про це нотаріально посвідчується). На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки або сина, що мають істотне значення.

3. правами та обов’язками  майбутнього подружжя щодо взаємного  утримання. Цей обов’язок закріплений  у статті 75. І це, між іншим, одна  з визначальних рис сім'ї –  дружина та чоловік зобов’язані  матеріально підтримувати одне  одного. Обов’язок матеріальної  підтримки виникає вже саме  з моменту реєстрації шлюбу  і має моральний характер з  моменту появи необхідних для  цього підстав. Проте права на  утримання не матиме той з  подружжя, хто негідно поводився  у шлюбних відносинах, а також  той, хто став непрацездатним  у зв’язку із вчиненням ним  умисного злочину, якщо це встановлено  судом. А той із подружжя, хто  стане непрацездатним у зв’язку  з протиправною поведінкою другого  з подружжя, матиме право на  утримання незалежно від права  на відшкодування шкоди відповідно  до Цивільного кодексу України;

4. правом укладати договір  про надання утримання. За статтею 78 подружжя має право укласти  такий договір одному з них, у якому визначити умови, розмір  та строки виплати аліментів. Договір може бути оформлений  як самостійно, так і бути частиною  шлюбного договору, укладається  у письмовій формі і нотаріально  посвідчується. У разі ж невиконання  одним із подружжя свого обов’язку  за договором про надання утримання  аліменти будуть стягуватися  на підставі виконавчого напису  нотаріуса. Вищезгаданий обов’язок РАЦСу знаходимо і в пункті 4.6 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні. Згідно нього, орган реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов’язаний ознайомити осіб, які вступають у шлюб, з умовами і порядком реєстрації шлюбу, переконатися, що ці особи взаємно обізнані зі станом здоров'я і сімейним станом один одного, а також роз'яснити їм права і обов’язки як майбутнього подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до вступу у шлюб. Додержання правила статті 29 Сімейного кодексу необхідне для забезпечення стабільності шлюбу і сім'ї, виконання подружжям їх прав та обов’язків, у тому числі батьківських, а також для уникнення у майбутньому інцидентів у сім'ї. Якщо майбутнє подружжя згодне з усіма умовами і немає перешкод для укладення шлюбу, то державний орган РАЦСу приймає заяву.

2.3. Реєстрація  шлюбу 

Реєстрація є заключним етапом порядку укладення шлюбу. Про значення реєстрації вже йшла мова на початку контрольної роботи. Нагадаю, що в реєстрації шлюбу зацікавлена як держава, так і самі особи, що бажають поєднати свої долі. Будучи актом державного визнання, реєстрація шлюбу забезпечує неодмінне дотримання умов його укладення. Тільки у випадку реєстрації шлюбу з безлічі інших суспільних відносин виділяються подружні відносини, їм надається офіційне значення. Реєстрація шлюбу проводиться також з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів жінки і чоловіка, а також дітей, народжених в шлюбі. Отже, реєструється шлюб зазвичай після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу (реєстрація одруження провадиться РАЦСом в книзі спеціального зразка, яка є єдиним доказом засвідчених у ній фактів (зразки книг затверджуються Кабміном). Проте за наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. Перелік таких причин відсутній, але можна припустити, що це може бути: переїзд на постійне проживання до іншої місцевості, довгострокове відрядження, призив на строкову військову службу, від'їзд майбутнього чоловіка, який проходить військову службу і приїхав на короткий час для реєстрації шлюбу, перебування на стаціонарному лікуванні у зв’язку з тяжкою хворобою чи проведеною операцією. Частина 2 статті 32 Сімейного кодексу встановлює, що у разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця. Ці та інші поважні причини повинні бути підтверджені відповідними документами – відпускними посвідченнями, довідками про вагітність, про народження дитини тощо. Можливе і відкладення реєстрації шлюбу. Причому як за спільною заявою заручених осіб, так і за рішенням керівника державного органу РАЦСу. Збільшення місячного терміну може бути обумовлено важкою хворобою одного з майбутнього подружжя, що позбавило його можливості з'явитися в орган РАЦСу у призначений термін, терміновим від'їздом. Термін може бути збільшений також, коли з'ясовується, що вступаючи до шлюбу познайомилися недавно, погано знають один одного, до створення родини відносяться несерйозно. Насторожують працівників РАЦСу і випадки, коли незадовго до подачі заяви про реєстрацію шлюбу один або обидва вступаючих до шлюбу зареєстрували розірвання попереднього шлюбу. В частині 3 статті 32 Сімейного кодексу зазначено: якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці. А в пункті 4.8 Правил реєстрації актів цивільного стану закріплено: якщо до органу РАЦСу надійде письмова інформація про наявність передбачених законодавством перешкод до реєстрації шлюбу, то реєстрація його відкладається, і в цьому разі заявникові, який про це повідомив, пропонується у тримісячний термін подати відповідні докази. Рішення про таке відкладення реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку. Причому орган реєстрації актів цивільного стану може як на прохання зацікавлених осіб (які повідомили про наявність таких перешкод орган РАЦСу), так і зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку. Про відстрочку реєстрації шлюбу повідомляються заручені особи. За наявності передбачених законодавством перешкод для реєстрації шлюбу орган реєстрації актів цивільного стану відмовляє в його реєстрації і видає письмове роз'яснення зарученим. Якщо ж відомості про такі перешкоди не дістануть підтвердження – реєстрація шлюбу провадиться на загальних підставах. Шлюб – це особисто-правовий союз жінки та чоловіка. Тому він може реєструватися лише за присутності осіб, які беруть шлюб, що закріплено і в статті 34 кодексу. Крім того, присутність нареченого та нареченої під час реєстрації їх шлюбу необхідна для того, щоб посадова особа органу РАЦСу пересвідчилась в істинності їх згоди на укладання шлюбу (реєстрація шлюбу через представника не допускається). За заявою наречених реєстрація шлюбу може бути проведена у присутності запрошених (пункт 4.14 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні). Стаття 33 Сімейного кодексу зазначає місце реєстрації шлюбу – приміщення державного органу реєстрації актів цивільного стану. Проте за заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена і в іншому місці: за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо зазначені особи не можуть з поважних причин прибути до органу РАЦСу. У цих випадках наявність поважної причини повинна бути підтверджена документально. Про реєстрацію шлюбу в лікарні, удома або в іншому відповідному місці, а також про документ, що підтверджує наявність поважної причини, зазначається відповідна відмітка. Ще також варто зазначити, що кодекс дозволяє молодятам зареєструвати шлюб у будь-якому місті України, незалежно від місця реєстрації / прописки. Варто згадати і про положення статті 35 Сімейного кодексу, яка надає право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу. Причому наречені можуть як обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя, так і надалі іменуватися дошлюбними прізвищами (частіше буває, звичайно, перше). Проте наречена / наречений мають право також приєднати до свого прізвища прізвище нареченого / нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і / або наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну з частин свого прізвища на прізвище другого. У паспортах / паспортних документах осіб, які уклали шлюб, на відповідній сторінці проставляється штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, імені, по-батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу. Якщо ж особа під час реєстрації шлюбу змінила прізвище, то на першій сторінці паспорта / паспортного документа проставляється штамп про те, що він підлягає обміну в місячний строк у зв’язку зі зміною прізвища при вступі в шлюб. У паспорти або паспортні документи іноземців та осіб без громадянства зазначений штамп проставляється в графі "Примітки", а в разі відсутності такої графи штамп проставляється на будь-якій вільній від записів сторінці паспорта / паспортного документа. Якщо іноземний громадянин / особа без громадянства отримали дозвіл на постійне проживання в Україні, що підтверджується посвідкою, виданою уповноваженим органом, то штамп про реєстрацію шлюбу проставляється в обидва документи. Про кожен факт реєстрації шлюбу органами реєстрації актів громадянського стану видаються відповідні свідоцтва про одруження (забезпечення бланками свідоцтв проводиться Мін'юстом). Законом також встановлено розмір ставки державного мита за реєстрацію шлюбу у розмірі 0,05% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. В разі втрати свідоцтва про шлюб можна звернутися до органу РАЦСу з проханням про видачу повторного документу. Якщо ж в актових книгах органу реєстрації актів цивільного стану не зберігся запис про реєстрацію шлюбу, й у відновленні такого запису відмовлено, факт реєстрації шлюбу може встановити суд. З моментом реєстрації шлюбу сімейне законодавство пов'язує момент виникнення прав та обов’язків подружжя. При цьому Сімейний кодекс встановлює принцип неможливості надання одному з подружжя пільг чи переваг, обмеження прав та свобод, гарантованих Конституцією і законами України, внаслідок реєстрації шлюбу (стаття 36). Справа в тому, що вступ у шлюб породжує зміну сімейного статусу особи, однак не веде до зміни її правового статусу як громадянина України.

Розділ IІІ. Процесуальний порядок надання дозволу на шлюб особам, які не досягли шлюбного віку

На початку XX століття в Україні проблема щодо надання неповнолітнім особам, які не досягли шлюбного віку права на шлюб вирішувалася шляхом надання дозволу органами виконавчої влади. Таке адміністрування зазначених питань, з одного боку, супроводжувалося зловживаннями посадових осіб, а з іншого - вирішувало специфічне питання шлюбно-сімейних відносин у формально-наглядовому порядку.

Із прийняттям 26 грудня 2002 року нового Сімейного кодексу України питання щодо надання права на шлюб вирішується у судовому порядку. СК України сьогодні не передбачає дозвільної системи на вступ до шлюбу осіб, які не досягли шлюбного віку, чи вирішення даного питання в адміністративному порядку, при цьому шлюбний вік для жінок та для чоловіків встановлено 18 років (ч. 1 ст. 22 СК України).

Разом з тим у житті виникають обставини, коли неповнолітній особі важливо отримати право на шлюб, оскільки реєстрація шлюбу породжує ряд нових правовідносин, які є життєво важливими як для самої особи, так і її майбутньої дитини, чи дитини, яка вже народилася. Отже, реєстрація шлюбу є хоча і формальним, але дозволом держави на створення сім'ї. Сім'я - це природна реальність сумісного життя чоловіка та жінки, яка грунтується на добровільності вибору, поведінки, родинних стосунків, матеріальних інтересів. Такі об'єктивні обставини не залежать від неповнолітньої особи, але вони самі по собі починають змінювати життєвий статус такої особи. Так, рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2010 року було надано право на шлюб неповнолітній особі, оскільки остання перебувала в стані вагітності. Заінтересована особа погодилася зареєструвати шлюб з неповнолітньою особою заявивши, що він є батьком майбутньої дитини. З цих же підстав неповнолітньому було надано право на шлюб і Борщівським районним судом Тернопільської області та Ленінським районним судом м. Миколаєва.

 Справи щодо надання  особі права на шлюб законодавцем  віднесено до справ окремого  провадження у зв'язку із їх  безспірністю. Разом з тим, законодавець  не закріпив у ЦПК України  процесуальний порядок розгляду  даної категорії справ, обмежившись  лише вказівкою про те, що "у  порядку окремого провадження  розглядаються також справи про  надання права на шлюб".

Таким чином, особливість розгляду даної категорії справ полягає в поєднанні в одне ціле процесуальних моментів, які поміщені в норми матеріального (сімейного) права, та застосування загальних положень ЦПК України.