Функції митних режимів

ФУНКЦІЇ МИТНИХ РЕЖИМІВ:

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА З МИТНИМ ПРАВОМ

ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

А. Мостовий

У статті висвітлено поняття  митних режимів та їхні функції. Автор  порівнює правове регулювання митних режимів в Україні і країнах Європейського Союзу. Ключові слова: митні режими, митне право, правове регулювання.

У преамбулі Митного кодексу  України (далі – МКУ) визначено завдання діяльності держави в галузі митного  регулювання. До таких завдань належать: забезпечення захисту економічних  інтересів України, створення сприятливих  умов для розвитку її економіки, захисту  прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи.

Виконання поставлених завдань  має відбуватися у правовому полі і за допомогою визначених в законодавстві інститутів. Серед інститутів митного права варто виокремити інститут мита та інститут митних режимів, які є основними інститутами цієї галузі права. Мито є головним інструментом за

хисту та протекціоністської політики держави, який виражається  через стягнення визначених сум  коштів від імпортованих товарів [2, с. 48]. Своєю чергою, застосування інституту митних режимів передбачає порядок переміщення товарів через митний кордон держави, умови і обсяг використання товарів на митній території, а також вимоги до товарів, які можуть бути поміщені під обраний вид митного режиму [3, с. 23].

Мито і митні режими на сьогодні є головними інструментами  державного регулювання рівня товарообігу через митний кордон, звідси і подібність головних функцій, які виконують ці інститути митного права. Основою митних режимів є визначення порядку переміщення товарів через митний кодон та порядок використання товарів на митній території держави, натомість мито має безпосередній вплив на рівень товарообігу із закордоном [4, с. 461–463].

Розвиток міжнародної  торгівлі на сучасному етапі характеризується зменшенням значення мита у міжнародному товарообігу,тоді як інститут митних режимів є важливішим місцем як головний інструмент, що має виконувати завдання митного регулювання. Стягують мито відповідно до діючого митного законодавства відбувається в залежності від обраного митного режиму, також від виду митного режиму може залежати розмір мита [12, с. 3]. Безумовне стягнення мита відбувається згідно з митним режимом імпорту, натомість товари звільняються від обкладенням митом у випадку ввезення їх на митну територію держави відповідно до митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) чи режимів переробки [12, с. 2].

Функції, покладені на митні  режими, є близьким за своїм змістом  до функцій, покладених на мито. До основних функцій варто зачислити: фіскальну, стимуляційну і охоронну. Подібність виконуваних функцій інститутом митних режимів і мита зумовлена  значенням тих інститутів в процесах регулювання товарообігу з іншими країнами і залежністю стягення мита від конкретного виду митного режиму.

Проблеми функцій митних режимів не є досить популярною темою  в українській доктрині. Функціонування інституту митних режимів досліджували такі українські вчені, як О.П. Гребельник [6], В. Єгиазарова [7] та інші Більше теоретичних розробок щодо цієї теми здійснили іноземні автори, зокрема, російський А.Н. Козирін [8], польські: В. Войтовіч [4], А. Кусь [3], А. Дрвілло[2], М. Здиб [5], Д. Бласяк-Барнусь [1]. Серед опрацюваного подано цитати іноземних досліджень західних науковців з метою представити думки дослідників, які працюють в рамках митного права Європейського Союзу (далі – ЄС), приєднання до якого є однією з головних цілей української держави на міжнародному рівні.

У визначенні функцій будь-якого  з інститутів митного права варто  вказати, який з інтересів реалізується за допомогою цього інституту. У  функціонуванні будь-якої з галузей національного права реалізуються два головні інтереси: публічний та індивідуальний (або приватний). Відповідно до Основного закону України функціонування держави слугує з метою забезпечення права і свободи людини та гідних умов її життя. Саме завдяки такому аспекту функціонування держави реалізується інтерес приватний, який пов’язаний передусім з громадянами, котрі користають зі своїх законних прав і свобод. З іншого боку функціонування держави має забезпечити певний порядок та стабільність на своїй території, тобто реалізувати загальнодержавні інтереси.

За допомогою митних режимів  втілюється у життя однаковою  мірою інтерес публічний і  приватний. Через фіскальну функцію  головно реалізується інтерес публічний, оскільки відбувається наповнення державного бюджету. Функція стимуляційна слугує для інтересу приватного, адже спрямована на забезпечення основних прав та свобод громадян. З метою здійснення функції можна спостерігати одночасну реалізацію інтересів приватного та публічного, оскільки охорона національного ринку має велике значення як для держави загалом, так і для кожного окремого суб’єкта.

Варто підкреслити значення взаємозв’язку інтересів публічного та приватного, тому будь-котрий із зазначених інтересів не повинен переважати над іншим. Синергія двох інтересів має спричинитись до встановлення відповідного рівня товарообігу з закордоном, який би відповідав інтересам суспільства загалом і кожного суб’єкта окремо. Встановлення рівноваги між інтересом публічним та приватним є надзвичайно важким завданням. У нормативному аспекті співвідношення: інтерес публічний – інтерес приватний може набувати різних форм. По-перше, інтерес приватний дорівнює інтересу публічному, по-друге, інтерес публічний протиставляється інтересу приватному і, по-третє, інтерес публічний є виявом інтересів індивідуальних (виникає з приватних інтересів). Визначення чіткої межі між інтересами публічним та приватним є завданням надзвичайно важким, або навіть неможливим, а у разі виникнення конфлікту між інтересами ця межа є дуже розмитою [5, с. 230]. У випадку митного регулювання перевага того чи іншого інтересу залежить від економічної ситуації в країні.

У встановленні норм щодо використання митних режимів законодавець зобов’язаний до пошуку оптимальної ситуації, за якої було б однакового мірою враховано інтерес публічний та інтерес приватний. Вирішення такого завдання є неможливим лише в рамках інституту митних режимів. Тут також належить враховувати значення інституту мита, який має безпосередній вплив на використання кожного з видів митних режимів. Іншим яскравим прикладом залежності реалізації певного виду інтересу від виду митного режиму, є застосування нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. У випадку імпорту товарів, застосовують певні обмеження ввезення товарів відповідно до положень митної політики держави [11, с. 189]. Під час ввезення товарів на митну територію України, згідно з режимом спеціальна митна зона, до них не застосовують заходів нетарифного регулювання [11, с. 217]. Такі норми, враховуючи приватні інтереси, у разі дотримання встановлених вимог, полягають у можливості перевезення товарів, ввезення яких є заборонене при використанні митного режиму імпорту.

У статті презентація кожної з функцій митних режимів буде виконана з одночасним вказанням  рівня реалізації кожного з видів інтересів.

На сучасному етапі  розвитку міжнародної торгівлі особливу увагу представляє функція стимуляційна. Завдяки цій функції головно реалізується приватний інтерес. Стимуляційна функція спрямована передусім на сприяння розвитку економіки країни, окрім того вона має великий вплив на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і на окремих громадян. З розвитком зовнішньоекономічної діяльності відбувається позитивний вплив на вітчизняну економіку, на збільшення ринку праці та на добробут населення.

Визначення у законодавстві  інституту митних режимів має  на меті встановити контроль за переміщенням товарів через митний кордон, як і використання товарів на митній території. Приклад залежності застосування митного контролю від митного  режиму можна знайти в митному  праві ЄС. У Митному кодексі  ЄС від 1992 р., передбачено, що ввезення товарів із метою допущення їх до вільного обігу відбувається з застосуванням відповідних видів контролю, що становить досить складний і тривалий процес [10, с. 79]. Натомість ввезення товарів до вільних митних зон не передбачає обов’язку проведення всіх видів контролю товарів, окрім як занесення відповідного запису до облікових книг [10, с. 170]. Такі норми мають на меті сприяти розвитку товарообігу відповідних територій із закордоном, що в кінцевому підсумку має спричинитись до економічного зростання.

Стимуляційне значення для  розвитку міжнародного товарообігу  мають також митні режими транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного  складу. Відповідно до цих режимів, товари ввозять на митну територію не з метою впровадження до вільного обігу, а з метою використання митної території іноземної країни як транзитної. Суттєвим моментом в реалізації стимуляційної функції було визначення в МКУ митних режимів реімпорту та реекспорту. Відповідно до цих режимів суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності надано можливість зворотного вивезення чи ввезення товарів на митну територію України [11, с. 190–193, 196– 199]. Така норма має принципове значення для суб’єктів ЗЕД у випадку, коли привезені/вивезені товари з різних причин не були використані відповідно до попередньо обраного митного режиму.

Стимуляційна функція  митних режимів має велике значення не лише для розвитку зовнішньої торгівлі держави, але й для стимулювання діяльності суб’єктів господарської діяльності на власній території. У цьому випадку варто зазначити, що такий вплив здійснюється не лише на вітчизняних, але і на іноземних підприємців. Участь іноземних підприємств в розвитку національної економіки є особливо важливою в країнах, котрі нарощують свій економічний потенціал. У нормах митного права України така участь можлива, наприклад, у разі використання митного режиму „спеціальна митна зона”. Відповідно до національного законодавства поєднання спеціальної митної зони і вільної економічної зони створює якнайкращі умови для господарської діяльності та розвитку відповідних територій [11, с. 217].

Прикладом реалізації стимуляційної  функції слугують митні режими переробки. Митний режим переробки за межами митної території передбачає можливість вивезення товарів закордон з  метою застосування до них встановлених в законодавстві операцій переробки [11, с. 237]. Використання цього виду митного режиму дає змогу вітчизняним підприємцям скористатись з іноземних технологій, які є недоступні на вітчизняному ринку або з дешевшої робочої сили. Митний режим переробки на митній території держави дає змогу створити нові робочі місця, збільшити дохід у державну скарбницю, оскільки іноземні товари привозять з метою переробки і в кінцевому підсумку вивозять продукти переробки [11, с. 229].

Варто зазначити, що різні  аспекти реалізації стимуляційної  функції митних режимів в кінцевому підсумку спрямовані до однієї мети – до економічного зростання держави. Розвиток економіки на сьогодні неможливий без активної участі держави у міжнародних торгівельних відносинах. Для цього варто визначити у законодавстві митні правила, які б враховували приватний інтерес, бо саме окремі суб’єкти господарської діяльності є найактивнішими учасниками зовнішньо-економічної діяльності.

Ще однією функцією митних режимів є функція фіскальна. За своїм призначенням фіскальна  функція слугує для реалізації публічного інтересу. Використання того чи іншого режиму напряму впливає на розміри надходжень до державного бюджету [3, с. 229].

Залежно від виду обраного митного режиму залежить чи буде стягуватись  мито, а також розмір мита. Варто згадати, що ні в українському, ні в європейському податковому праві прямо не передбачено залежності розміру податку від митного режиму. Натомість у митному праві ЄС, а саме – в разі застосування митного режиму тимчасового ввезення – прямо передбачено два його підвиди: з повним звільненням від мита та з частковим звільненням від сплати мита [10, с. 137].

Фіскальна функція у повному  обсязі реалізується у разі застосування митного режиму імпорту. Відповідно до митного та податкового права України, від імпортованих товарів стягують податки та інші збори. На прикладі митного режиму імпорту можна простежити ситуацію, коли інтерес публічний протиставляється інтересу приватному. Імпорт товарів дає змогу їх власнику вільне на використання таких товарів на митній території іноземної держави. З іншого боку, ввезення товарів з метою допущення їх до вільного обігу супроводжується певними вимогами матеріального і формального характеру. Стягнення податків та митних зборів є захистом для національних товаровиробників і національного ринку від перенасичення товарами іноземного виробництва.

У разі використання митних режимів в ЄС, окрім допуску до вільного обігу (авт. – імпорт) немає обов’язкової вимоги сплати податків та зборів. Така норма передбачає можливість розвитку міжнародного товарообігу і водночас сприяння розвитку внутрішньої економіки країн-членів. Відмова від стягнення мита зумовлена тим фактом, що такі товари не допускають до вільного обігу на території ЄС і тим самим не становлять небезпеки для вітчизняного ринку. Натомість, якщо ввезені товари не були використані за призначенням, відповідно до обраного митного режиму, тобто відбулося порушення митних правил, то в такому випадку власник товарів набуває статусу митного боржника і зобов’язаний до сплати всіх податків та митних платежів [10, с. 143].

За допомогою митних режимів  також відбувається контроль за захистом національної економіки та інтересів  суб’єктів господарської діяльності. Охоронна функція митних режимів  спрямована на реалізацію публічного інтересу, але водночас варто зазначити, що у цьому випадку публічний  інтерес відповідає інтересу приватному.

У митному законодавстві  України передбачено особливі умови  використання товарів відповідно до обраного митного режиму. Кожен з тринадцяти видів українських митних режимів передбачає окремі умови використання товарів на митній території України чи поза її межами. Окреслення таких умов є гарантією для держави, що товари чи їхнє використання не спричинять шкоди національним економічним інтересам.

На відміну від українського митного права, в Митному кодексі ЄС передбачено відповідні норми щодо управління ризиками. Відповідно до приписів Кодексу ЄС ризик – це імовірність у разі ввезення, транзиту, перевезення і кінцевого використання товарів в обігу між митною територією ЄС і третіми країнами, а також наявності товарів, які не мають статусу європейських, котрі: