Международное право

      Ці договори закріплюють стандарти  у області прав людини.

      Пакти про права людини - одне  із значних досягнень ООН у  сфері співпраці по забезпеченню  прав людини. Це договори, покликані створити універсальну міжнародно-правову базу для міждержавної співпраці з питань, що стосуються прав людини. Пакти набули чинності в 1976 році.[8.]

      В даний час особливу актуальність  придбало питання про додання  їм можливо більшої ефективності, що припускає їх універсалізацію,  тобто максимальне збільшення  круга їх учасників. Дотепер  в них беруть участь навіть  не всі постійні члени Ради  Безпеки ООН (США не беруть участь в Пакті про економічні, соціальні і культурні права, Китай - в обох).

      Своєрідний характер мають документи,  що приймаються в рамках загальноєвропейського  процесу. Ряд їх положень присвячений  правам людини. У Завершальному  акті ОБСЕ розкрито зміст принципу пошани прав людини стосовно взаємовідносин учасників процесу. У акті є спеціальний розділ, присвячений гуманітарній співпраці. Особливо слід зазначити документи, прийняті на Конференції ОБСЕ з людського вимірювання, що проходила в три етапи: у Парижі в 1989-му, в Копенгагені в 1990-му і в Москві в 1991 році. „Людське вимірювання” - термін, яким учасники ОБСЕ позначають комплекс питань у сфері їх взаємовідносин, пов'язаних з правами людини. Конференція створила відповідний механізм втілення в дійсність положень у області людського вимірювання.

      Документи ОБСЕ носять політичний  характер і не є джерелами  міжнародного права. Їх положення  часто іменують домовленостями. Оскільки керівники держав - учасників  ОБСЕ неодноразово заявляли про  те, що дані домовленості підлягають безумовному втіленню в життя, вони мають і юридичний відтінок. Такі заяви можна розглядати як односторонні зобов'язання держав міжнародно-правового характеру. Тому положення вказаних документів допустимо вважати не тільки політичними, але і такими, що відображають комплекс узгоджених односторонніх міжнародно-правових зобов'язань. В усякому разі, положення цих документів, що відносяться до прав людини, прийнято вважати регіональними стандартами у області прав людини.[3.]

    Класифікація прав людини. Згідно прийнятої в міжнародних документах класифікації, права людини підрозділяються на цивільні, політичні, економічні, соціальні і культурні. Можливі і інші варіанти класифікації. Приблизно з початку 70-х років в міжнародній практиці набула поширення концепція „трьох поколінь” прав людини.[7.]

    Такий хронологічний підхід мотивується  тим, що спочатку під правами людини мали на увазі тільки цивільні і  політичні права (перше покоління). Це була, на думку авторів концепції, ідея, породжена головним чином Великою французькою революцією (тобто внесок Заходу в справу прав людини). Далі автори концепції підкреслювали, що під впливом СРСР і його союзників в поняття прав людини стали включатися, починаючи із Загальної декларації прав людини, соціально-економічні і культурні права (друге покоління). І нарешті, пропонується як внесок країн, що розвиваються, розглядати право на світ, право на роззброєння, право на розвиток, право на здорове навколишнє середовище (третє покоління, або права „солідарності”). У прийнятою в 1981 році Організацією африканської єдності Африканської хартії прав людини і народів закріплений ряд прав народів (право на самовизначення, право на вільне розпорядження своїми природними багатствами і ресурсами, право на розвиток і т. д.). Перелік прав третього покоління намагалися продовжити на неурядовому рівні. Але головна проблема, яка у зв'язку з цим виникла і продовжує обговорюватися на міждержавному і науковому рівнях, - це проблема зв'язку прав людини і прав народів.[6.]

    Очевидно, не можна відокремлювати права людини від прав народів. Права народів (колективні права) також можуть розглядатися як права людини. Крім того, не всі права народів можна відносити до третього покоління прав людини. Обидва Пакти про права людини, прийняті ще в. 1966 року, починаються з права народів на самовизначення.[2.]

    Права народів, безперечно, колективні права, але поняття колективних прав людини не вичерпується правами третього покоління і правами народів. Вони ширші. Наприклад, права профспілок також можуть вважатися колективними. В деяких випадках поєднання різних індивідуальних прав утворює нове, синтетичне право, що належить вже колективу. У такому плані можна, наприклад, розглядати право на проведення мирних зборів.

3. Міжнародні миротворчі операції

    Міжнародні  миротворчі операції  — це міжнародні дії та інші заходи, які здійснюються за рішеннями Ради Безпеки ООН відповідно до Статуту ООН, ОБСЄ, інших регіональних організацій, які несуть відповідальність у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки згідно з положеннями глави восьмої Статуту ООН, а так само дії і заходи багатонаціональних сил, що створюються за рішенням Ради Безпеки ООН.

Міжнародні миротворчі операції поділяються на:

• операції зі встановлення (сприяння) миру;
• операції з підтримання миру;
• операції з примушення до миру;
• операції з відбудови миру.

   Крім  того, у рамках миротворчої діяльності можуть проводитись пошуково-рятувальні, гуманітарні та електоральні операції.

   Операції  зі встановлення (сприяння) миру проводяться за обов’язкової згоди сторін конфлікту з метою вирішення конфліктів, мирного урегулювання або превентивного розгортання військ, встановлення контролю за умовами перемир’я та виконання угоди про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини, надання гуманітарної допомоги населенню.

   Операції  з підтримання  миру проводяться зазвичай, після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту з метою недопущення відновлення конфлікту та надання допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання, роз’єднання збройних формувань, задіяних у конфлікті, припинення та запобігання ескалації воєнних дій, відновлення законності та правопорядку, забезпечення нормального функціонування державних і громадських установ та організацій.

   Операції  з примушення до миру проводяться за відсутності згоди сторін конфлікту введенням міжнародних санкцій та застосуванням військової сили з метою припинення збройного конфлікту і примушення ворогуючих сторін до встановлення перемир’я.

   Операції  з відбудови миру проводяться у постконфліктний період з метою відновлення життєдіяльності важливих елементівінфраструктури та цивільних інститутів країни, демілітаризації району конфлікту встановленням контролю над озброєнням та військовою технікою сторін, що перебували у конфлікті, забезпеченням проведення інституційних реформ.

   Пошуково-рятувальні операції проводяться з метою пошуку і порятунку населення, що потерпає від стихійного лиха та природних катаклізмів використанням літальних апаратів, надводних кораблів і підводних човнів, наземних транспортних засобів, спеціальних команд та обладнання на суші й на морі.

   Гуманітарні операції проводяться з метою надання допомоги та захисту жертв конфлікту або стихійного лиха, полегшення тягот населення, особливо в умовах, коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити нормальну життєдіяльність населення.

   Електоральні  операції проводяться з метою створення умов та надання допомоги в проведенні демократичних виборів до органів влади. Вони можуть бути як самостійними операціями, так і складовою більш масштабних операцій з постконфліктного врегулювання.

4.Участь  України у миротворчій  діяльності ООН

   Україна надає важливого значення діяльності з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у  ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Така позиція, насамперед, ґрунтується на "Основних напрямах зовнішньої політики України", де одним із пріоритетів визначена участь нашої держави у миротворчій діяльності, спрямованій на відвернення і врегулювання міжнародних конфліктів.

   Починаючи з липня 1992 р., Україна виступає як контрибутор військових підрозділів та персоналу до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). На сьогодні 389 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляють Україну в 6 миротворчих операціях ООН, зокрема, у Грузії, Демократичній Республіці Конго,  Косово, Ліберії, Судані та Тиморі-Леште. [8.]

   Участь  України в міжнародних миротворчих  операціях ООН дає вагомі позитивні  результати, серед яких - зміцнення  авторитету нашої держави, створення сприятливого клімату для налагодження та активізації двостороннього економічного співробітництва з відповідними державами, а також набуття військовослужбовцями цінного професійного досвіду.

   Україна приділяє важливу увагу питанням забезпечення належного рівня захисту і безпеки персоналу миротворчих операцій. За час участі України в міжнародних миротворчих операціях загинуло 26 українських військовослужбовця, понад 87 отримали поранення. Останній трагічний випадок стався 17 березня 2008 року, коли внаслідок операції з повернення під контроль ООН будівлі суду в Косовській Мітровіці загинув український миротворець. Україна ініціювала розробку Конвенції з безпеки персоналу ООН (1994 р.) та зв’язаного з нею персоналу, була однією із перших, а в липні 1995 р. - ратифікувала.[7.] 

   Наша  держава надає великого значення вдосконаленню системи швидкого реагування ООН на кризові ситуації. У лютому 1994 року Україна заявила  про свою готовність брати участь у Системі резервних угод ООН (механізм, згідно з яким певні військові підрозділи країн, зарахованих до Системи резервних угод, перебувають у готовності на своїй території і, на запит Секретаріату ООН, надсилаються до тієї чи іншої місії ООН). З того часу Україна зарахована до складу країн-учасниць зазначеного механізму. У серпні 1997 р. між Секретаріатом ООН та Україною було підписано відповідний Меморандум про взаєморозуміння щодо надання нашою країною конкретних ресурсів до зазначеної Системи (аеромобільно-десантний батальйон, транспортна авіаційна ескадрилья, група військових спостерігачів, штабних офіцерів та військової поліції).[8.] 

      18 травня 1999 р. Верховна Рада України  ухвалила Закон "Про участь  України в міжнародних миротворчих  операціях", підготовлений МЗС  спільно із зацікавленими міністерствами  і відомствами. У лютому 2000 р. Президент України ухвалив Указ "Про порядок розгляду пропозицій щодо участі України в міжнародних миротворчих операціях".[10.] 

      У 2002 р. на 57-й сесії ГА ООН була одностайно схвалена внесена нашою делегацією резолюція, якою 29 травня було проголошено Міжнародним днем миротворців ООН  (цього дня у 1948 р. Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 50 (ІІІ) про розгортання першої миротворчої операції – Органу ООН із спостереження за виконанням умов перемир’я в Палестині). Щорічне відзначення Дня миротворця є помітною подією в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку, а також безпосередньо в місцях розгортання миротворчих операцій ООН.[9.] 

      Серед нових форм співробітництва України з ООН на миротворчому напрямку треба відзначити поширення регіону дій українського авіаційного підрозділу в місії ООН в Ліберії на територію Сьєрра-Леоне,  направлення українського миротворчого персоналу до складу групи охорони Місії ООН з допомоги Іраку. 

      Україна приділяє належну увагу такому напрямку співробітництва з Секретаріатом ООН, як організація підготовки в Україні міжнародного миротворчого персоналу на основі стандартизованих навчальних модулів, розроблених ООН та за сприяння інструкторів Організації. Враховуючи вагомий внесок України в миротворчу діяльність ООН наша країна домагається включення своїх представників до Департаменту з операцій з підтримання миру (ДОПМ).

  Список використаної літератури

1. Анцелевич Г. О., Покрещук О. О. Міжнародне право. Підр. – К.: Атіка, 2003. – 409 с.
2. Буткевич В. Г. Та ін. Міжнародне право Основи теорії. Підр. – К.: Либідь, 2002. – 604 с.
3. Мацко А. С. Міжнародне право: Навч. пос. – К.: МАУП, 2002. – 212 с.
4. Тускоз Ж. Міжнародне право: Підр. пер. з фр. – К.: АртЕк, 1998. – 416 с.
5. Черкес Н. Ю. Міжнародне право: Підр. – К.: Знання, 2000. – 284 с.
6. Дмитріев  А.І. , Муравйов В.І. Міжнародне публічне право –  Юрінком Інтер-430с.
7. Баймарутов М.А. Международное публичое право. – Одиссей,2007.- 471с.
8. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F
9. http://www.mfa.gov.ua/uno/ua/4262.htm
10. http://zakon.rada.gov.ua