Міжнародне співробітництво

У 1991 р. були створені зони вільної  торгівлі країнами так званої Андської групи (Болівія, Колумбія, Перу, Еквадор і Венесуела). У тому ж році була підписана Угода про зону вільної торгівлі між США та Канадою, а в 1993 р. — Центральна Європейська Угода про вільну торгівлю з участю Польщі, Угорщини і Словаччини.

Україна теж уклала двосторонні Угоди про вільну торгівлю з Азербайджаном, Вірменією, Білорусією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Литвою, Латвією, Молдовою, Російською Федерацією та іншими державами—учасницями СНД.

Створюються вільні зони на основі угод і з участю інших держав.

Митний союз є також  однією з форм співробітництва держав. Він створюється державами-учасницями з метою проведення спільної політики в галузі зовнішньоекономічних відносин і митного законодавства та усунення перешкод на шляху товарообміну між відповідними країнами-учасницями. Так, 6 січня 1995 р. була підписана Угода між Урядом Республіки Білорусь та Урядом Російської Федерації про створення Митного союзу, до якої, підписавши відповідні Угоди, 20 січня 1995 р. приєдналася Республіка Казахстан, а 29 березня 1996 р. — Киргизька Республіка. У цій Угоді визначені цілі та принципи формування єдиного Митного союзу. До цілей, заради яких створювався Митний союз,

 належать:

забезпечення спільними  діями соціально-економічного прогресу своїх країн через усунення між ними перепон, що їх розділяють, для вільної економічної взаємодії між суб’єктами господарювання;

гарантування стійкого розвитку економіки, вільного товарообміну і добросовісної конкуренції;

зміцнення координації торговельної політики своїх країн і забезпечення всебічного розвитку національного народного господарства;

створення умов для формування загального економічного простору;

створення умов для активного  виходу держав — членів Митного  союзу на світовий ринок.

Митний союз як економічне об’єднання держав, заснований на відповідних  принципах. Одним із таких принципів  є наявність єдиної митної території  держав — учасниць Митного союзу. Його здійснення досягається скасуванням  у торгівлі між державами товарами, які походять з їх території, митного обкладання податків і зборів, що мають еквівалентну дію, а також кількісних обмежень. Крім того, передбачається встановлення і застосування у відносинах з третіми країнами однакового торговельного режиму, загальних митних тарифів і заходів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі. І, нарешті, передбачається формування механізму взаємовідносин Митного союзу з третіми державами та міжнародними організаціями на основі положень Угоди між урядами держав-членів про єдиний порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

В основі другого принципу лежить наявність однотипного механізму  регулювання економіки, який базується  на ринкових принципах господарювання й уніфікованому законодавстві. Зокрема, передбачалась уніфікація зовнішньоторговельного, митного, валютно-фінансового, податкового та іншого законодавства, що стосується економічних умов господарювання, цінової політики, валютного регулювання, валютного контролю, експертного  контролю, недобросовісної конкуренції, обмеження ділової практики та інтелектуальної власності.

В Угоді містяться положення  щодо механізму й етапів створення  Митного союзу, розподілу митного  обкладання податків і зборів, що мають  еквівалентну дію, умов введення тимчасових обмежень (ст. 2—5). У цій же Угоді (ст. 6) вирішується питання щодо митного  контролю. Зокрема, зазначається, що сторони  забезпечують єдність управління своїми митними службами, організовують  спільний контроль за переміщенням товарів  і транспор­тних засобів, скасовують митний контроль на спільному кордоні, безумовно забезпечуючи надійний митний контроль на своїх зовнішніх кордонах.

Угода регулює й інші питання.

Реалізуючи положення  Угоди про Митний союз, зазначені  держави вирішують питання, пов’язані  зі вступом до Світової організації торгівлі (СОТ). Так, 3 червня 1997 р. був підписаний Протокол щодо міжнародних торговельних переговорів цих держав з питань вступу до СОТ. У ньому, зокрема, зазначалося, що вони самостійно оформляють документи про приєднання до СОТ, укладення інших міжнародних торговельних і економічних договорів, а також вживають заходів щодо реалізації прав і виконання зобов’язань, які випливають із них. Держави визнали, що їх приєднання до СОТ повинно створити сприятливі умови для їх входження в міжнародну торговельну систему і завершення формування Митного союзу відповідно до норм СОТ.