Система реєстрації викрадених культурних цінностей в інтерполі

Одна обнадійлива звістка надійшла з ФРН. Як випливало з повідомлення, в Кельні 21 листопада 1983 громадянин П. через свого адвоката зробив заяву компетентним органам розшуку західнонімецької поліції про те, що крадіжку картин скоїв проживає нині в ФРН колишній угорський громадянин Н. Злочин нібито він задумував давно, у зв'язку з ніж спеціально їздив до Угорщини і сфотографував обрані ним для крадіжки експонати. До цієї інформації НЦБ у Вісбадені (тут розміщується федеральне управління кримінальної поліції ФРН) доклало зроблені Н. фотознімки кількох картин, отримані нібито від заявника. При перевірці в Угорщині було встановлено, що М. дійсно незадовго до цього побував у країні. З урахуванням цих даних у ФРН терміново вилетів один із співробітників угорської групи розслідування, але при перевірці заява не підтвердилося.

Після більш ніж двох тижнів безрезультатного розшуку НЦБ  Угорщини запропонувало запросити  в Будапешт на консультацію іноземних  фахівців. В Будапешт приїхали консультанти з Австрії, Італії, Франції, ФРН, США та Генерального секретаріату Інтерполу. Зустріч тривала два дні. Запрошені побували на місці злочину, познайомилися з усіма деталями крадіжки, зібраними доказами, уважно оглянули виловлений з Дунаю мішок і його вміст. Фахівці дали кілька практичних порад щодо розшуку картин і злочинців, але в цілому висловили песимістичний прогноз: подібні крадіжки розкрити вдається вкрай рідко. Проте вони запевнили угорських колег у тому, що і далі будуть надавати їм допомогу. І дійсно, таку допомогу вони продовжували чинити, незважаючи на гадану безнадійність розшуку картин.

Приблизно в цей же час у розслідуванні крадіжки чітко початку позначатися так  звана "італійська версія". Звичайно, ця версія могла б з'явитися багато раніше, а саме в перший день розслідування, варто було тільки учасникам огляду місця події задатися питанням: чому були вкрадені тільки італійські картини? Будапештський музей образотворчих мистецтв - один з найбагатших у світі. Тут багато робіт інших всесвітньо відомих майстрів - голландських, французьких, іспанських та ін Але злочинці взяли картини тільки італійських художників. Тоді цей факт не привернув уваги слідства. У наступні дні число "італійських слідів" стало збільшуватися. Один з них впевнено вів до участі в крадіжці італійців.

13 листопада 1983 в Управління міліції Будапешта надійшла заява від громадянки Й. про те, що її молодша сестра, 16-річна Каталін, 9 листопада зникла з дому і відтоді місце її знаходження нікому не відомо. У бесіді з заявницею вдалося дізнатися, що Каталін мріяла вийти заміж за італійця і виїхати до Італії. Щоб реалізувати свою мрію, вона самостійно стала вивчати італійську мову. Всі останні місяці, за словами сестри, Каталін проводила близько готелів, намагаючись зав'язати знайомство з іноземцями, і нібито їй це вдалося.

7 листопада Каталін  розповіла сестрі, що познайомилася  з двома італійцями, вони не  одружені, мешкають в Румунії,  а в Угорщину приїжджали на  пару тижнів. За словами Каталін,  один з італійців хоче одружитися  з нею.

Але у них обох фальшиві паспорти. Вони розшукуються італійською поліцією за крадіжку якихось цінностей і вбивство охоронця. У Румунії вони відчувають себе в безпеці. Там вони познайомилися з офіцером міліції, який обіцяв допомогти їм отримати документи і узаконити проживання в країні. Каталін сказала сестрі, що італійці зробили якусь крадіжку і знову поїхали до Румунії.

Спочатку відомості про зникнення  Каталін ніяк не співвідноситься  з крадіжкою картин з музею. Проте  в ході їх перевірки все більше виникало підозр щодо причетності знайомих Каталін до крадіжки картин. До цього часу угорська міліція закінчила роботу над другим списком, де були вказані всі іноземці, що перебували в день крадіжки в Будапешті. Після перевірки їх алібі у списку залишилося близько 50 осіб. Першими в списку були італійці: К. Паганеллі, Р. Марангони, Дж. інсерти, К. Пальмезе і Дж. Моріні.

У НЦБ у Римі терміново  телексом був направлений запит  про крадіжку якихось музейних цінностей, що супроводжувалася убивством охоронця, і про осіб, розшукуваних за цей  злочин. 29 листопада 1983 з італійського НЦБ прийшла відповідь: у період вчинення крадіжки картин на території Угорщини знаходилися два "міжнародних злочинця" - І. Скьянті і Г. йорі. Згідно з повідомленням з Риму, суд міста Модена в лютому 1983 року видав ордер на їх арешт: І. Скьянті - за крадіжку зі зломом і вбивство, Г. йорі - за незаконне носіння вогнепальної зброї і співучасть у вбивстві. Обидва злочинця з двома співучасниками 29 січня 1983 в Модені вкрали на стоянці каміон (автомобіль-контейнер) і скоїли крадіжку зі зломом з квартири, звідки забрали антикварні меблі, завантажили її в каміон і відвезли, а при викраденні каміона зі стоянки був убитий чергував там сторож.

Ця інформація представила такий  великий інтерес, що угорські та італійські поліцейські органи вирішили працювати спільно над розкриттям злочину. Незабаром до Угорщини приїхав співробітник НЦБ Італії, що спеціалізується по справах про крадіжки культурних цінностей, і привіз з собою ще одне цікаве повідомлення: внесений в угорський список Дж. Моріні в ніч з 5 на 6 листопада проїжджав на своїй автомашині через Югославію, а метою його поїздки була Греція.

Надалі (вже у співпраці з  НЦБ Греції) вдалося встановити подробиці  перебування там Моріні, а також  дізнатися про його поїздку до Румунії. В Італію він повернувся 17 листопада, а 29 листопада заявив про втрату свого паспорта.

Поки італійські та грецькі органи поліції добували відомості про  роль Моріні у крадіжці картин з  музею Будапешта, угорським детективам вдалося впізнати за надісланим з  Італії фотографіям І. Скьянті і Г. йорі, які побували в Будапешті під іменами К. Паганеллі і Р. Марангони.

У грудні 1983 року в Будапешт повернулася  з Румунії Каталін. На допиті в  міліції вона вивертатися і брехала, але врешті-решт упізнала на пред'явлених  фотографіях обох італійців, а потім назвала двох угорських учасників злочину - братів Й. Раффало і Г. Ковача.

На допиті спочатку Ковач, а потім  Раффало зізналися у скоєнні  злочину. Вони розповіли, як познайомилися  з італійцями в кафе і як ті вмовили  їх взяти участь у крадіжці картин з музею. За цей італійці обіцяли заплатити 10 тис. дол Після крадіжки виявилося, що таких грошей у них немає. Змовилися на тому, що італійці вивезуть з Угорщини лише шість картин, а сьому - "Портрет молодої людини" Рафаеля - угорці залишать у себе до нового приїзду італійців з обіцяною сумою доларів. Раффало і Ковач відвезли цю картину в заміський будинок, де, надійно загорнувши, закопали. Вони показали це місце працівникам міліції, картина була витягнута із землі і повернулася в музей на реставрацію.

З італійського НЦБ надійшли повідомлення про те, що Моріні знову їздив до Румунії на зустріч зі Скьянті і йорі і що два інших учасники крадіжки також приїжджали до Угорщини з чужими паспортами, а значить, і під чужими прізвищами. Таким чином, крім одного учасника крадіжки - Джакомо Моріні, інші четверо приїжджали до Угорщини з чужими паспортами. Всі вони були членами італійської злочинної банди. Паспорти були ними вкрадені у італійських громадян. Справжні їх мала - Дж. інсерти і К. Пальмезе. Пізнати їх вдалося спочатку заочно по прикладеному до в'їзного листу кожного фотознімку, а також по залишеному одним з них на місці крадіжки відбитку пальця. В Італії було видано наказ про їх арешт, і незабаром вони обидва були арештовані.

Необхідно було терміново заарештувати І. Скьянті і Г. йорі. Італійської поліції та угорської міліції вдалося перехопити телефонна розмова Скьянті з його рідним містом Реджіо-Еміліо і встановити в Румунії місце, звідки він говорив. Незабаром в Італії був заарештований і Дж. Моріні, який повідомив, що крадіжка картин була здійснена на замовлення одного грецького мільйонера, вину якого поліції Греції довести не вдалося, і вказав місце, де були заховані картини в Греції.

20 січня 1984 телеграфне агентство  Угорщини повідомило на увесь  світ, що грецькими слідчими органами були знайдені заховані на території одного з монастирів на Пелопоннеської півострові шість картин, вкрадених з Національного музею образотворчих мистецтв Будапешта. Дещо пізніше цю ж інформацію підтвердила і служба Інтерполу.

Представники МВС Греції запросили угорських представників, щоб передати їм знайдені картини. Як було зазначено пізніше в вдячній телеграмі керівника угорського НЦБ, спрямованої в штаб-квартиру Інтерполу і в НЦБ всіх допомагали країн - Австрії, Греції, Італії та ФРН, такого блискучого результату угорська міліція досягла завдяки їхній допомозі та співпраці з їх поліцейськими органами.

Крадіжка в Угорщині отримала назву "злочин століття". Операція з її розкриттю зайняла 81 день і стала в історії Інтерполу, мабуть, найуспішнішою за останні роки. Угорські фахівці підрахували, що тільки їх НЦБ направило в різні країни 286 телексних повідомлень, провело 104 телефонних розмови з НЦБ Інтерполу інших країн, обмінялася (одержала або відправило) не менше ніж 650 різними документами і листами.

Успішне завершення операції було відзначено в Угорщині випуском поштового блоку з репродукцією всіх семи картин, які були повернуті  в музей, де вони знову зайняли  своє гідне місце.