Статус Европейської Комісії. Порядок формування Европейської Комісії. Повноваження Европейської Комісії

        По-перше, вони можуть містити як виклад програми дій Комісії, так і здійснення певних заходів, що забезпечують функціонування Співтовариств і реалізацію цілей і завдань, які перед ними стоять. Відповідно Комісія досить широко вдається до публікації різного роду "білих" і "зелених" книг, що містять нерідко вельми розгорнуту програму майбутньої законодавчої діяльності або дій, спрямованих на здійснення прийнятих раніше положень.

          По-друге, такого роду рекомендації, що даються Комісією, повинні в певній мірі орієнтувати держави-члени в тому, що стосується позиції інститутів Союзу з питань, що підлягають врегулюванню в нормативно-правовому порядку або з питань, які безпосередньо не віднесені до відання Співтовариств, але за якими Комісія може займати певну принципову позицію, спираючись, зокрема, на загальні принципи європейського права.

Висновки Комісії можуть бути передбачені безпосередньо  процедурою прийняття рішень. Так, наприклад, Комісія дає свої висновки щодо проектів нормативно-правових актів, що розглядаються поряд з Радою Європейським парламентом на різних етапах цього розгляду, або у випадку застосування процедури спільного прийняття рішень. Численні приписи установчих договорів вказують на те, що при вирішенні практично всіх найбільш важливих питань, віднесених до відання Співтовариств, Постанови за якими приймаються Радою, запит думки Комісії та внесення пропозицій з її боку є, як правило, необхідним. Ступінь обов'язковості такого роду висновків залежить безпосередньо від характеру прийнятого акту.

        Так, якщо приймається висновок з питань, пов'язаних з невиконанням зобов'язань державами-членами, то такого роду висновок має обов'язкову силу. Що ж стосується висновків, які даються Комісією в рамках законодавчої процедури, особливо в тих випадках, коли процедура передбачає кілька читань при проходженні проекту нормативно-правового акта, то думка, викладене Комісією в його висновку, у разі, якщо Рада вважає за потрібне його змінити, вимагає одностайного рішення Ради. Таким чином, внести зміну в позицію з того чи іншого питання Рада практично може лише тоді, коли це вважають за необхідне всі беруть участь у прийнятті рішення держави-члени. На практиці рекомендації та висновки Комісії можуть мати досить суттєве значення у визначенні загальної спрямованості діяльності Співтовариств, а також впливати на функціонування Союзу в тому, що стосується вирішення питання, віднесених до другої і третьої опор.  
          Одне з найважливіших повноважень Комісії полягає в тому, що саме вона наділена правом законодавчої ініціативи. За загальним правилом усі основні нормативно-правові акти, прийняті Радою або Радою спільно з Парламентом, розглядаються на основі пропозицій, внесених Комісією. Звичайно, така ситуація в якійсь мірі пояснюється причинами технічного характеру. Саме Комісія має у своєму розпорядженні необхідний апарат підготовки і відпрацювання пропонованих рішень. У розпорядженні Комісії перебувають дослідні організації, а також статистичні служби. Таким чином, саме Комісія володіє всіма необхідними кадрами і ресурсами, що дозволяють забезпечити досить кваліфіковану підготовку проекту рішень.  
       Але справа не тільки в чисто технічні причини. Слід нагадати, що інститут, який приймає рішення або наділений правом законодавствувати, - це, перш за все, Рада. Останній заснований на принципі міжнаціонального співробітництва. Комісія є інститутом, що втілює в собі початок наднаціонального порядку. Визнання за Комісією права виступати з ініціативою прийняття акта та права внесення проекту відповідного рішення створює як би контрбаланс в системі здійснення законодавчих повноважень в рамках Європейських співтовариств і Союзу. Відповідно рішення з багатьох питань, перш за все з питань, віднесених до виключної компетенції Співтовариств, стає майже неможливим, якщо необхідна ініціатива не була проявлена ​​Комісією. Правда, інші інститути Союзу, зокрема, Рада та Європейський парламент, можуть зажадати від Комісії підготовки та внесення відповідного законопроекту, якщо врегулювання тієї чи іншої сфери ведення Співтовариств не було здійснено у зв'язку з відсутністю офіційних проектів, внесених Комісією.

      Такого роду побажання висловлюються досить часто на а засіданнях Європейського парламенту та його комітетів. Однак більш істотним є те, що в разі неотримання відповіді на заявлену вимогу або його умисне ігнорування можливе оскарження дій Комісії в Суд доїння останнього носить обов'язковий характер і підлягає негайному виконанню. Втім, конкретна судова практика показує, що далеко не завжди Суд приймає точку зору позивача, найчастіше він погоджується з доводами Комісії.  
Вона, зокрема, може посилатися на матеріальні труднощі виконання, на несвоєчасність прийняття тих чи інших заходів і навіть на моменти процедурного порядку.  
      Право законодавчої ініціативи Комісії помітно обмежується в тому, що стосується другої і третьої опор Союзу. Стосовно до цих сфер монополія Комісії на здійснення права законодавчої ініціативи не тільки відсутня, але це право переходить практично в руки держав-членів і Ради. У цій сфері основним правовим інструментом є рекомендації з боку Комісії в значно більшій мірі, ніж здійснення формального права внесення пропозицій щодо прийняття рішень. Амстердамський договір, який передбачив коммунітарізацію деяких питань, що регулюються, зокрема, Шенгенськими угодами, врахував можливість відновлення в повному обсязі права законодавчої ініціативи Комісії після закінчення п'ятирічного періоду після вступу Амстердамського договору в силу.  
      Комісія у своєму розпорядженні власну розпорядчої владою, вона може видавати регламенти і директиви, пов'язані із здійсненням спільних політик, що регулюють діяльність структурних фондів, здійснення права конкуренції та ряд інших. Кількість видаваних Комісією регламентів і директив набагато перевершує число аналогічних актів, що приймаються Радою.  
      Виконання рішень, прийнятих Радою, покладається, як правило, на Комісію через делегування відповідних повноважень. Це означає, що Комісія наділяється правом видавати необхідні юридичні приписи з метою виконання рішень, що приймаються Радою. Ці акти застосування також можуть наділятися у форму регламентів і директив. Правда, в останньому випадку їх видання та здійснення може бути врегульовано самою Радою, встановлює певні принципи, порядок і межі застосування роду актів. Суд ЄС в цілій серії рішень з цих питань визнав, що делегування прав Радою наділяє Комісію необхідної регламентарной владою. Комісія має в цій сфері ще одним дуже важливим повноваженням, що полягає в праві підтверджувати виняток із загального правила регулювання відносин в окремих конкретних областях. Перш за все, це відноситься до її праву визнавати виключення в сфері конкуренції, даючи згоду на злиття, підтверджуючи правомірність тих чи інших державних субсидій і т.п.  
        Комісія має досить істотними повноваженнями в бюджетній сфері. Практично саме в рамках Комісії, або, точніше, підпорядкованого їй апарату, розробляється проекту бюджету, що виноситься потім на розгляд Ради та Парламенту. Практично все обговорення проекту бюджету йде на основі документа, внесеного Комісією, а поправки і зміни, які можуть пропонуватися парламентаріями або Радою, розглядаються за участю Комісії. Вони можуть бути схвалені Радою всупереч думку Комісії тільки на основі принципу одноголосності.  
       Не менш важливим є і та обставина, що саме Комісія є розпорядником кредитів по бюджету. Відповідно до ст. 205 (ст. 274) Договору про ЄС Комісія виконує бюджет під свою власну відповідальність і в межах виділених асигнувань відповідно до принципу доброчесної управління фінансами. Договір про ЄС в його останній редакції містить цілий ряд постанов, покликаних забезпечити таке доброчесну управління, а також посилити контроль за витрачанням фінансових засобів Співтовариств. У зв'язку з цим визначено порядок затвердження звіту про виконання бюджету, а також передбачено надання періодичних доповідей про фінансовому становищі Співтовариств і Союзу Раді та Парламенту. Практика показує, що затвердження звіту про виконання бюджету викликає чимало труднощів. Досить сказати, що станом на кінець 1998 р. Парламент не затвердив звіт про виконання бюджету на 1996 р.  
       Саме сфера управління фінансами з боку Комісії виявилася об'єктом найбільш гострої критики за останні роки. Такого роду критика, як з боку держав-членів, так і з боку засобів масової інформації викликана, перш за все, недоліками або навіть недобросовісним управлінням у фінансовій сфері. Саме ця критика і розкриті фінансові зловживання чи порушення стали однією з причин політичної кризи, що спричинила за собою дострокову відставку Комісії.  
      Досить значними повноваженнями володіє Комісія у сфері зовнішніх зносин. При цьому, однак, важливо враховувати, чи йде мова про повноваження Співтовариства або Союзу. Слід мати на увазі, що саме Співтовариства наділяються правами юридичної особи і відповідної правосуб'єктністю, в той час як Союз формально ними не володіє. Комісія подає Співтовариства в їх відносинах з третіми державами і з міжнародними організаціями. У всіх державах, з якими Співтовариства підтримують дипломатичні відносини, акредитується постійне представництво, статус якого аналогічний статусу національних посольств. Іноземні дипломатичні представники практично акредитуються при Європейській Комісії, а їх голови вручають свої вірчі грамоти головуючому в Раді та Голові Комісії.  
Комісія відповідно до процедури, передбаченої ст. 228 (н.н. ст. 300), направляє рекомендації Раді з питань відкриття переговорів і за загальним правилом виступає в якості інституту, уповноваженого на проведення цих переговорів. Делегація Комісії проводить переговори в рамках директивних вказівок Ради і за умови проведення консультацій, які передбачені цим рішенням. Підписаний Комісією договір набирає чинності після його схвалення Радою. На основі спеціального уповноваження Ради Комісія може проводити переговори і укладати договори та угоди, які вступають в силу з моменту їх підписання (ця так звана спрощена процедура застосовується в порядку виключення). У разі необхідності Комісія може запросити Суд ЄС про відповідність наміченого до підписання договору з третіми державами або міжнародними організаціями положень установчих договорів. Значно меншим обсягом повноважень має Комісія в рамках проведення спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Відповідно до формули, яка присутня в установчих договорах, Комісія залучається Радою до вироблення останньої і її здійснення.  

                                              Висновок

    Підсумовуючи питання про повноваження Комісії, слід сказати, що в цілому на практиці вони виявляються, як правило, ширше тих формул, які присутні в установчих договорах. Комісія - це той інститут, який здійснює повсякденне оперативне управління справами Співтовариств і почасти Союзу і без участі якої практично не приймається жодне важливе рішення, яке зобов'язує Співтовариства.

        Одне з важливих положень установчих договорів, що визначають статус Комісії та зближують останню зі статусом національних урядів, полягає у встановленні інституту парламентської відповідальності Комісії. Рішення про відмову в довірі Комісії приймається Європейським парламентом за ініціативою його депутатів. Проект резолюції осуду, внесений в Бюро Парламенту, повинен бути поставлений на голосування не раніше ніж через 3 дні після його представлення. Подібний термін, досить, втім, поширений в усіх демократичних державах, надається зазвичай для проведення необхідних консультацій зацікавленими сторонами, так само як для обговорення, якщо це передбачено у Правилах процедури, в комісіях і комітетах Парламенту.  
     При голосуванні застосовується особливо ускладнена процедура. Для того щоб рішення про осудження Комісії було прийнято, необхідно, щоб за нього проголосувало не менше 2 / 3 всіх що беруть участь у голосуванні за умови, що на засіданні Парламенту присутні більшість спискового складу депутатів. Вперше реальна загроза застосування цієї процедури виникла в 1999 р. у зв'язку із звинуваченнями, висунутими на адресу ряду членів Комісії, в несумлінному управлінні і фінансових зловживаннях. Конкретно таке звинувачення висувалося проти окремих членів, а не Комісії в цілому. Однак політична відповідальність Комісії носить солідарний характер, і відповідно на голосування може бути поставлено питання лише про відмову в довірі всієї Комісії в цілому. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      Література

 

1. . Амстердамський договір,  що змінює Договір про Європейський  Союз, Договори, які встановлюють  Європейські співтовариства, і деякі  пов'язані з ним акти. Москва, 1999.

 

2. Ентін Л.М. Європейське право. Підручник. Москва, 2004.

 

 3. Основи права Європейського союзу. Навчальний посібник / За ред. Кашкина С.Ю. М., 1997.  

 4. Топорнін Б.М. Європейські спільноти: право й інститути. М., 1993.  

 5. Топорнін Б.М. Європейське право. Підручник. Москва, 1998.  

 6. Толстов С. Європейське співробітництво в сфері зовнішньої політики та політики безпеки / / Інституційні реформи в ЄС. Аналітичний щоквартальник. — 2003.— № 4. — С. 41-51.