Державний нагляд за законодавством про працю

Примітка. Під час перебування працівника у щорічній відпустці заборонено його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства.

Статтею 11 Закону «Про відпустки» та статті 80 КЗпП заборонено не надавати працівникам щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років підряд, а також не надавати їх протягом робочого року особам віком до 18 років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Ненадання щорічних відпусток у зазначені терміни є грубим порушенням законодавства про працю, передбачає залучення роботодавця до відповідальності згідно із законодавством.

Щорічні відпустки: види і тривалість

Щорічні відпустки бувають основні та додаткові. Право на щорічну основну відпустку мають всі працівники. Порядок надання щорічних додаткових відпусток регламентується законодавчо.

Види щорічних відпусток

Відповідно до статті 4 Закону «Про відпустки» щорічні відпустки бувають основні та додаткові. Право на щорічну основну відпустку мають всі працівники, які працюють у роботодавця за трудовим договором. А от щоб скористатися щорічним додатковим відпусткою, потрібні спеціальні підстави.

Згідно статті 4 Закону № 504 щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;за особливий характер праці.

Крім того, бувають інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Окремо хочемо зупинитися на відпустці, передбаченої статтею 19 Закону «Про відпустки» – додатковій відпустці працівникам, які мають дітей. Така відпустка вважається соціальною, проте оплачує її роботодавець, а працівники використовують її, приєднуючи до щорічної основної відпустки. Соціальна відпустка надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі, й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків.

Стаж роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку

Стаж роботи, який дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку, зараховується час:

- Фактичної роботи із  шкідливими, важкими умовами або  з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у  цих умовах не менше половини  тривалості робочого дня, встановленої  для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

- Щорічних основної та  додаткових відпусток за роботу  із шкідливими, важкими умовами  і за особливий характер праці;

- Роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного  висновку на легшу роботу, на  якій вони не зазнають впливу  несприятливих виробничих факторів.

Для працівника, переведеного на роботу на інше підприємство, який на попередньому місці роботи не використав щорічні основну та додаткові відпустки (повністю або частково) і не одержав за них грошову компенсацію, до стажу його роботи за новим місцем роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховуватися час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Тривалість щорічних додаткових відпусток

№	Категорія працівників	Тривалість відпустки, календарних днів	Законодавча база
1	Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів	До 35	Ст. 7
2	Окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я	До 35	Ст. 8
3	Працівники з ненормованим робочим днем	До 7	Ст. 8

 

 

 

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (додаток №1), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 №1290.

Щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах праці надається працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами зазначеного Списку, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва і цехи, та від форм власності підприємств.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів” від 31.12.97 №383/55.

Зазначена додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.

 

 

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці згідно зі статтею 8 Закону №504 надається:

-окремим категоріям  працівників, робота яких пов’язана  з підвищеним нервово-емоційним  та інтелектуальним навантаженням  або виконується в особливих  природних географічних і геологічних  умовах та умовах підвищеного  ризику для здоров’я, - тривалістю  до 35 календарних днів за Списком  виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів  України. Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним  нервово-емоційним та інтелектуальним  навантаженням або виконується  в особливих природних географічних  і геологічних умовах та умовах  підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну  додаткову відпустку за особливий  характер праці (додаток №2), затверджено  постановою Кабінету Міністрів  України від 17.11.97 №1290. Порядок застосування  цього Списку затверджено наказом  Міністерства праці та соціальної  політики України від 30.01.98 №16;

-працівникам з  ненормованим робочим днем - тривалістю  до 7 календарних днів згідно із  списками посад, робіт та професій, встановленими колективним договором, угодою.

Визначення терміну "ненормований робочий день" міститься у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 №7. 
Ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

У пункті 3 цих Рекомендацій зазначається, що додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, а також за необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.

Стаття 8 Закону №504 встановлює працівникам з ненормованим робочим днем додаткову відпустку саме за характер праці, а не лише за роботу понад встановлену норму робочого часу. Таким чином, при визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці необхідно враховувати всі перелічені фактори. Такий підхід, приміром, як ведення обліку кількості годин роботи понад встановлену тривалість робочого часу для одержання такої відпустки, є неправильним. 
Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку. 
Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

Якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку за кількома підставами – за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, то він може скористатися тільки по одному з них за своїм вибором. Винятком є ​​окремі працівники, перераховані у Списках № 1 і № 2, які мають право на додаткові відпустки з кількох підстав одночасно (при цьому кількість днів відпусток сумуються). Крім того, для працівників окремих професій тривалість щорічної додаткової відпустки може мати іншу тривалість і встановлюватися спеціальними актами законодавства (наприклад: державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури та ін.).Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається працівникам тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Якщо є декілька підстав для надання цієї відпустки, її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Оскільки така відпустка є соціальною, її надають не за робочий, а за календарний рік, тому тривалість цього відпустки не залежить від періоду часу, відпрацювала особа у календарному році.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використвної літератури

1. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР
2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII
3. Трудове право України: Підручник/За ред. Н. Б. Болотіна, Г. І. Чанишева. – К.:Знання, 2001.