Місце трудового договору в індивідуально-трудових відносинах

Звільнення з місць  відбування кримінального покарання  зобов’язані подати довідку про  звільнення.

Трудовий договір укладається  як в усній, так і письмовій формі. Переважною, відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП, є письмова форма, додержання якої є обов’язковими при організаційному наборі працівників; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; в інших випадках, передбачених законодавстом України [2, ч.1, ст.24].

В письмовій формі укладається  трудовий договір про роботу в  районах з особливими природними географічними і геологічними умовами  та умовами підвищеного ризику для  здоров’я, а також коли приймаються  на роботу неповнолітні.

При письмовій формі трудовий договір укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в письмові формі необхідно вважати, що трудовий договір укладено в усній формі.

Укладення трудового договору в будь-якій формі оформлюється наказом  чи розпорядженням власника або уповноваженим  ним органом про зарахування  працівника на роботу.

Частиною 3 ст. 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір вважається укладеним  тоді, коли наказ чи розпорядження  не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Але при  цьому необхідно враховувати, що виконання роботи без видання  наказу чи розпорядження доручено службовою  посадою, яка має право приймати на роботу або коли робота виконувалась з її відома.

В наказі про прийняття на роботу зазначається прізвище, ім’я по батькові особи, посада чи робота, на яку приймають працівника, з якого числа він приступає до роботи і розмір оплати за працю.

В наказі може бути також  вказано про встановлення випробувального  строку:

• безстроковий, що укладається на невизначений строк;
• на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
• таким, що укладається на час виконання певної роботи [2, ст. 23].

Строк випробування при прийнятті  на роботу робітників не може перевищувати одного місяця [2, ст. 27]. Щодо інших працівників  строк випробування не може перевищувати трьох місяців. За погодженням з  відповідним комітетом профспілки строк випробування може встановлюватись  до шести місяців. До шести місяців  може встановлюватись випробування при прийнятті на державну роботу.

З наказом про прийняття  на роботу працівник має бути ознайомлений під розписку із зазначенням дати такого ознайомлення.

Необґрунтована відмова  у прийнятті на роботу забороняється. Власник має право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному підприємстві осіб, які є  родичами(батьки, подружжя, брати, діти) чи свояки (батьки, брати, сестри), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

Заміщення певних посад здійснюється шляхом виборів. Судді районних(міських), міжрайонних (окружних) судів обираються відповідно обласними, Київською і  Севастопольською міськими народними  депутатів.

Прийняття керівника державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній  власності, здійснюється міністерством, відомством або іншим органом, уповноваженим управляти цим підприємством, шляхом підписання контракту і призначення його на посаду.

 

3. ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ  ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

 

Термін припинення трудового договору є найбільш широким за об'ємом і охоплює всі випадки закінчення дії трудового договору, в тому числі за угодою сторін, внаслідок вибуття зі складу підприємства в зв'язку зі смертю та ін.

Розірвання трудового  договору торкається лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Звільнення — термін, якому відповідає процедура технічного оформлення вже припинених трудових відносин. Проте термін "звільнення" застосовується також до всіх випадків припинення трудового договору.

Припинення трудового договору є правомірним лише за наявності  наступних умов:

1) за передбаченими у законі підставами припинення трудового договору;

2) з дотриманням певного порядку звільнення за конкретною підставою;

3) є юридичний факт щодо припинення трудових правовідносин (розпорядження власника, заява працівника, відповідний акт третьої сторони — суду, військкомату).

Підставами припинення трудового договору є такі обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору. Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору [2, ст. 36]. Для деяких категорій працівників у законодавстві встановлений і ряд додаткових підстав [2, ст. 37, 41].

При звільненні працівника в трудову  книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Класифікація підстав  припинення трудового договору. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв:

1) виду юридичного факту, який  є причиною припинення;

2) волевиявлення яких саме суб'єктів  спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється  припинення трудового договору в зв'язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим — у зв'язку з певними юридичними діями:

— взаємне волевиявлення сторін;

— ініціатива працівника;

— ініціатива власника або уповноваженого ним органу;

— ініціатива третіх осіб, які не є  стороною трудового договору;

— порушення правил прийому на роботу.

При припиненні трудового договору в зв'язку зі смертю працівника власник  зобов'язаний видати наказ про виключення працівника з облікового складу підприємства.

 

ВИСНОВКИ

 

З вищенаведеного можна зробити  наступні висновки:

У науці трудового права трудовий договір розглядається як юридичний факт, що виступає основою виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин; як елемент трудового правовідношення, що розкриває свій зміст у взаємних суб'єктивних правах і обов'язках його сторін; як правовий інститут в системі трудового права.

Предметом трудового договору виступає жива праця, інакше кажучи, процес праці. Це означає, що працівник зобов'язується виконувати певну роботу або займати певну посаду на підприємстві, а власник або уповноважена ним адміністрація зобов'язується забезпечити його цією роботою, надавати засоби виробництва, обладнання, прилади, механізми, приміщення, сировину, матеріали, комплектуючі деталі, давати вказівки, конкретні завдання. Власник має право доручити працівнику виконати будь-яке завдання в межах тієї роботи, яка обумовлена трудовим договором. Предметом цивільного договору про працю виступає матеріалізований результат праці або завдання одноразового характеру.

Істотною відмінністю трудового  договору від цивільно-правового  є глибока соціальна природа  трудового договору, яка виявляється  в його більш широкому соціально-правовому змісті. Уклавши трудовий договір, власник не тільки використовує працю працівника, але і приймає на себе зобов'язання по наданню певних гарантій, пільг, а також по участі в соціальному забезпеченні працівника. Переважно трудові відносини найманих працівників виникають на основі одного юридичного факту — трудового договору.

Сторонами трудового договору виступають роботодавець і найманий працівник. На стороні роботодавця стороною виступає власник або уповноважений ним орган чи фізична особа (ст. 21 КЗпП).

Умови трудового договору можуть бути обов’язковими, і факультативними, тобто необхідні та додаткові.

Обов’язковими умовами вважаються такі, без яких трудовий договір  не може бути визнано укладеним. До них відноситься взаємне волевиявлення  сторін про прийняття –влаштування працівника на роботу, визначення трудової функції працівника, встановлення моменту  початку виконання роботи.

Громадяни добровільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі й  не пов’язані з виконанням оплачуваної  роботи, а також професію, місце  роботи відповідно до своїх здібностей. Примушення до праці в будь-якій формі не допускається. Добровільна  незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної чи кримініальної відповідальності.

Але неможливо розібрати  весь набір трудових відносин трудового  договору, які використовуються у  практиці. Чим специфічній умови  праці на підприємстві, тим більш  подробиць потребує складання трудового договору. Але саме головне не включати в договір умови, суперечних трудовому законодавству и ті, що погіршують положення працівника по порівнянню з ним. Якщо ж докладніше будуть внесені умови в трудовий договір, то договір породжує права та обов’язки сторін, за винятком прав та обов’язків, які є недійсними з юридичної точки зору.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. – К., 1996.
2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12.
3. Барабаш Л. Деякі властивості трудових контрактів // Право України. - 1997. - №8.
4. Баранюк Ю. Особливості змісту трудових контрактів // Право України. - 1998. - №9. - С. 74.
5. Гаврилюк О. Особливості припинення дії трудового контракту. - 1999. - №8. - С. 74-76.
6. Гершанов Е.М. Трудовой договор. — М., 1991.
7. Жернаков В. В. Поняття примусової праці за законодавством України // Право України. — 1997. — №10.
8. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.