Правове регулювання обчислення оплати праці

Час простою з вини працівника не оплачується. Час простою не звини працівника, якщо він попередив власника або уповноважений ним орган (на практиці - бригадира, майстра, інших службових осіб, яким він безпосередньо підпорядкований) про початок простою, оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Закон передбачає, що у разі простою працівники повинні переводитись, з урахуванням їхньої спеціальності і кваліфікації, на іншу роботу на тому ж виробництві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій же місцевості на строк до одного місяця. Кількість переведень на рік законодавець не обмежив.

Відмова без поважних причин (поважність визначається власником і може бути оскаржена працівником) від зазначеного переведення вважається порушенням трудової дисципліни і карається відповідно до ст. 147 та інших статей КЗпП. Тому і невихід працівника у цій ситуації на роботу може розцінюватись як прогул з усіма можливими наслідками.

Коли внаслідок простою працівника переведено на нижче оплачувану роботу, де він виконує норми виробітку, середня зарплата за попереднім місцем роботи йому гарантована. Якщо ж він не виконує норми виробітку або його переведено на погодинну оплачувану роботу, за ним зберігається лише тарифна ставка (оклад).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Таким чином, якщо власник не перевів працівника у зв’язку з простоєм на іншу роботу, він має платити працівникові відповідну заробітну плату незалежно від того, працює цей спеціаліст чи ні.

Закон, як бачимо, гарантує працівникові оплату за простій не з його вини.

З простоєм і оплатою за нього пов’язаний і ряд інших питань. Наприклад, чи несе власник відповідальність за травму, отриману працівником поза територією підприємства, але у період робочого часу, коли через простій працівник не був на роботі. Треба керуватись Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. При цьому беруться до уваги та оцінюються всі обставини конкретної справи, в тому числі і перебування у цей час у відпустці за свій рахунок чи у вимушеному прогулі, і виконання власником своїх обов’язків щодо ситуації з простоєм тощо. Відповіді на ці питання мають давати у кожному конкретному випадку комісії з розслідування нещасних випадків та органи з трудових спорів.

10. Оплата праці при невиконанні норм виробітку.

Як і при простої, це залежить від того, з яких причин не виконуються норми виробітку: з вини працівника чи не з його вини. У КЗпП говориться:

«При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи».

Під «виною працівника» в даному випадку слід розуміти не лише його небажання працювати, ухилення від виконання трудових обов’язків, але й низьку кваліфікацію, недостатній досвід. Вина підприємства або організації, як правило, полягає у незабезпеченні працівника обладнанням, матеріалами тощо.

11.Порядок оплати праці при виготовлені продукції, що виявилась браком

Це питання регулюється КЗпП. У ній зазначено, що при виготовлені продукції, яка виявилась браком не з вини працівника, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата в цих випадках не може бути нижчою від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується, залежно від ступеня придатності продукції, за зниженими розцінками.

Виготовлення бракованої продукції з вини працівника є виробничим упущенням. За це він може бути повністю або частково позбавлений премії. Керівники підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів і їх заступники за неприйняття належних заходів щодо запобігання випуску недоброякісної продукції несуть матеріальну відповідальність в розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.

12. Строки виплати заробітної плати

Заробітна  плата  виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки,  встановлені колективним договором  або  нормативним актом   роботодавця,   погодженим  з  виборним  органом  первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим  колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками,  обраними і уповноваженими  трудовим  колективом), але  не  рідше  двох  разів  на місяць через проміжок часу,  що не перевищує шістнадцяти календарних днів,  та не пізніше  семи  днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі  коли  день  виплати  заробітної  плати  збігається  з вихідним,   святковим   або   неробочим   днем,   заробітна  плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним   договором   або   нормативним   актом   роботодавця, погодженим  з виборним органом первинної профспілкової організації чи  іншим  уповноваженим  на  представництво  трудовим  колективом органом  (а  в  разі  відсутності  таких органів - представниками, обраними  і  уповноваженими  трудовим  колективом),  але  не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.Заробітна плата  працівникам  за  весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

13. Строки розрахунку при звільненні

При звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від   підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення.  Якщо працівник в  день  звільнення  не  працював,  то зазначені  суми  мають  бути  виплачені  не пізніше наступного дня після  пред'явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про  нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі  спору  про  розмір  сум,  належних  працівникові  при звільненні,  власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк  виплатити  не  оспорювану ним суму.

14. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

В разі невиплати  з  вини  власника  або  уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього  Кодексу,   при  відсутності  спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.

При наявності  спору   про   розміри   належних   звільненому працівникові  сум  власник  або  уповноважений  ним  орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в  тому  разі,  коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково,  то  розмір  відшкодування  за  час  затримки визначає орган,  який виносить рішення по суті спору.

Висновки

В даному рефераті, тема якого «Правове регулювання оплати праці» ми розглянули наступні питання: основні положення оплати праці в Україні;

мінімальний розмір заробітної плати на сьогоднішній день; порядок обчислення середньої заробітної плати; оплата праці за суміщення професій і посад; регулювання законодавством питання своєчасності виплати заробітної плати, передбачена відповідальність керівників у цій справі; оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації; оплата роботи в надурочний час; оплата роботи у святкові та неробочі дні; оплата часу простою; оплата праці при невиконанні норм виробітку; порядок оплати праці при виготовлені продукції, що виявилась браком; строки виплати заробітної плати; строки розрахунку при звільненні та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

З викладеного в даній курсовій роботі матеріалу можна зробити наступні висновки:

- відповідно до Конституції України кожний працюючий має право на заробітну плату не нижчу від визначеної законом;

- мінімальний розмір заробітної плати дорівнює 1073 гривням;

- середня заробітна плата обчислюється за єдиним порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

- працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд із своєю основною роботою, виконує і додаткову роботу, то провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;

- законодавством про працю (ст. 115) передбачено, що заробітна плата виплачується не рідше як кожні півмісяця;

- при виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації;

- робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки;

- робота у святкові та неробочі дні відповідно оплачується у подвійному розмірі;

- час простою з вини працівника не оплачується;

- при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу;

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р.

3. Кодекс законів про працю.

4. Закон України «Про оплату праці».

5. Закон України «Про колективні договори та угоди».

6. Указ Президента України № 333 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати пенсій, стипендій та інших соціальних виплат» від 12 травня 1996р.

7. Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу».

8. Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу».

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про порядок затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

10. Підручник «Основи трудового права» Д.О. Карпенко