Припинення трудового договору за ініціативи працівника

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра політології та правознавства

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему «Припинення  трудового договору за ініціативи працівника»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

ст.гр. ОВ-101 Сухіна Олена

Перевірив:

С.в. Ріпена І.Б.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса 2012 р.

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..	3
Поняття трудового договору …………………………………………….....	4
Підстави для припинення трудового договору…………………………….	5
Нотатки до різних підстав щодо звільнення……………………………….	8
ВИСНОВОК…………………………………………………………………….	9
СПИСОК  ВИКОРИСТАННОЇ ЛИТЕРАТУРИ………………………………	10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Відповідно  до статті 43 Конституції України  кожен має право на працю, що включає  можливість заробляти собі на життя  працею, яку він вільно обирає або  на яку вільно погоджується.

Працівник має право реалізувати свої здібності  до продуктивної і творчої праці  шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох  підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Кодексом  законів про працю України  дано визначення трудового договору.

Трудовий  договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий  договір укладається, як правило, в  письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.  Проте, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

 Слід  зазначити, що при звільненні  працівника власник або уповноважений  ним орган повинен видати наказ  чи розпорядження, в якому буде  зазначено причину звільнення  з посиланням на відповідну  статтю Кодексу законів про  працю України.

Останній  день роботи буде вважатися днем звільнення. Підстави припинення трудового договору визначено статтею 36 Кодексу законів про працю України. Зокрема, однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 цього Кодексу).

 

1. Поняття трудового договору

 

Термін припинення трудового договору є найбільш широким  за об'ємом і охоплює всі випадки  закінчення дії трудового договору, в тому числі за угодою сторін, внаслідок  вибуття зі складу підприємства в  зв'язку зі смертю та ін.

Розірвання  трудового договору торкається лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Звільнення  — термін, якому відповідає процедура  технічного оформлення вже припинених трудових відносин. Проте термін "звільнення" застосовується також до всіх випадків припинення трудового договору. Право на розірвання трудового договору за власним бажанням  належить усім без  винятку працівникам, незалежно  від посад, які вони  займають. Заяви про звільнення може бути подано як  у період роботи, враховуючи й час випробування, так і при відсутності на роботі, наприклад у період   відпустки чи тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою. Але в усіх випадках заява повинна бути добровільним волевиявленням працівника.

Протягом  двотижневого строку попередження  трудовий договір зберігає свою  силу для обох сторін. Власник або  уповноважений  ним органне має  права звільнити працівника до закінчення строку попередження.

До закінчення двотижневого строку працівник також  не має права залишити роботу. В межах двотижневого строку працівнику належить право відкликати свою заяву в іншій формі повідомити власника або уповноважений ним орган про зміну свого наміру розірвання трудового договору. По закінченню двотижневого строку попередження власник або уповноважений ним орган видає наказ, і працівник припиняє виконання своїх трудових обов'язків.

Якщо  працівник після закінчення строку попередження не залишив роботу і  не вимагає розірвання трудового  договору, власник або уповноважений  ним орган не мають права звільнити  його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено  іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може  бути відмовлено в укладанні трудового договору. Таким чином, не видання власником або уповноваженим ним органом наказу про звільнення, якщо працівник не підтверджує свого бажання розірвати трудовий договір, погашає право власника або уповноваженого ним органу на розірвання трудового договору.

При звільненні працівника в трудову книжку повинні  вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

 

2. Підстави для припинення трудового договору

 

Припинення  трудового договору є правомірним  лише за наявності наступних умов:

1) за передбаченими  у законі підставами припинення  трудового договору;

2) з дотриманням  певного порядку звільнення за  конкретною підставою; 

3) є юридичний  факт щодо припинення трудових  правовідносин (розпорядження власника, заява працівника, відповідний акт  3 сторони — суду, військкомату).

 

Класифікація  підстав припинення трудового договору. Всі підстави припинення трудового  договору можна класифікувати в  залежності від двох критеріїв:

1) виду юридичного  факту, який є причиною припинення;

2) волевиявлення  яких саме суб'єктів спричинило  припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв'язку з  певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим у зв'язку з певними юридичними діями:

• взаємне волевиявлення сторін;
• ініціатива працівника;
• ініціатива власника або уповноваженого ним органу;
• ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору;
• порушення правил прийому на роботу.

Розглянемо  ці підстави.

За першою підставою можуть закінчуватися  трудові договори, укладені на певний термін, а також на термін виконання певної роботи, стосується також тимчасових, сезонних працівників і тих, які працюють за контрактом.

• Необхідно врахувати, що при звільненні за п. 2 ст. 36 КЗпП певних категорій працівників власник зобов'язаний забезпечити їх обов'язкове працевлаштування. Це стосується вагітних жінок і жінок, котрі мають дітей у віці до 3 років (або до 6 років, якщо дитина за медичним висновком вимагає домашнього догляду), самотніх матерів при наявності дитини у віці до 14 років або дитини-інваліда. Ці гарантії, передбачені ч. З ст. 184 КЗпП, поширюються і на випадки звільнення в зв'язку із закінченням терміну договору за строковим трудовим договором.
• При припиненні трудового договору в зв'язку зі смертю працівника власник зобов'язаний видати наказ про виключення працівника з облікового складу підприємства.
• Ст. 38 КЗпП передбачає два варіанти розірвання трудового договору за ініціативи працівника, укладеного на невизначений термін: з поважних і без поважних причин. Працівник має право розірвати будь-який трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за 2 тижні. Для такого звільнення не вимагається ніяких поважних причин, головним є бажання працівника. Власник зобов'язаний прийняти заяву про звільнення, організувати прийом матеріальних цінностей, якщо такі перебували у віданні працівника. Ніякі грошові та іншого характеру зобов'язання не можуть бути перешкодою для своєчасного звільнення. По закінченні 2 тижнів власник видає наказ про звільнення і зобов'язаний провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.
• Якщо працівник не може продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-літнього віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийом на роботу за конкурсом та ін.), то власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у термін, про який просить працівник (ст. 38 КЗпП).
• Закон окремо називає одну з поважних причин, що робить неможливим продовження трудового договору, — невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про охорону праці, умови колективного договору саме з цих питань. За наявності такої причини працівник має право розірвати трудовий договір теж за власним бажанням, а власник зобов'язаний виплатити йому вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше 3-місячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП). Звичайно, реалізувати на практиці звільнення у такий спосіб для працівника не просто, але для захисту свого права можна звернутися до суду.
• На відміну від вільного розірвання трудового договору на невизначений строк, строковий трудовий договір (ст. 39 КЗпП) може бути розірваний на вимогу працівника лише у разі хвороби працівника або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником законодавства про працю, колективного або трудового договору та інших поважних причин, передбачених ст. 38 КЗпП, про які йшлося вище. Залишення працівником роботи за строковим трудовим договором без поважних причин вважається порушенням трудових обов'язків і може потягти звільнення, але вже з ініціативи власника (ст. 40 КЗпП), що, звичайно, є небажаним для працівника. Таким чином у законодавстві захищається стабільність і обов'язковість щодо зобов'язань строкового трудового договору.
• Переведення працівника з його згоди на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 cm. 36 КЗпП).
• Потрібно звернути увагу на те, що в умовах приватизації зміна власника підприємства є зміною сторони трудового договору. При перетворенні державного підприємства в акціонерне, колективне, орендне має місце фактична ліквідація одного підприємства і створення нового, тому переведення працівників на таке знову створене підприємство вимагає обов'язкової їх згоди. Але, мабуть, потрібно одержати і згоду іншої сторони — роботодавця? Проте чинне законодавство інакше врегульовує таку ситуацію: при зміні власника підприємства, а також при будь-якій його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується, припинення трудового договору з ініціативи власника можливе лише у разі реального скорочення чисельності або штату працівників (ч. З ст. 36 КЗпП).

 

3. Нотатки до різних підстав щодо звільнення

 

1. Звернути увагу. В окремих випадках стосовно припинення правовідносин за бажанням працівника законодавством установлені певні обмеження. Зокрема, статтею 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засудженим, які відбувають покарання у виді виправних робіт без позбавлення волі, протягом строку відбування такого покарання забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Дозвіл на звільнення може бути наданий після  перевірки обґрунтованості заяви  засудженого та за наявності довідки  з нового місця роботи про можливість його працевлаштування.

2. Звернути увагу. Законодавство не передбачає необхідності родинних зв’язків працівника з інвалідом I групи, за яким цей працівник має здійснювати догляд.
3. Звернути увагу. Якщо затримка видання наказу, а відповідно й видачі належно оформленої трудової книжки, призвела до вимушеного прогулу, то працівник на час вимушеного прогулу продовжує перебувати в трудових відносинах з даним роботодавцем.
4. Звернути увагу. Законодавство не забороняє оголосити конкурс на заміщення вакантної посади і в тих випадках, коли це прямо законодавством не передбачено.

 

ВИСНОВОК

Мета роботи полягала як найбільш повно розкрити й проаналізувати правовий порядок розірвання трудового договору за ініціативою працівника та дослідити категоріальний апарат припинення трудових відносин.

Розкривши дану тему, можна зробити такі висновки:

1) Порядок  звільнення залежить від того, хто виступає ініціатором розірвання  трудових відносин. Якщо ініціатива  припинення трудового договору  належить працівникові, то він  подає заяву на ім’я власника  або уповноваженого ним органу  про своє бажання звільнитись  з роботи. Якщо ініціатором виступає  власник або уповноважений ним  орган, то закон передбачає  деякі процедурні гарантії від  неправомірного звільнення працівника.

2) Оформлення  звільнення має також певну  послідовність, якої власник чи  уповноважений ним орган повинен  дотримуватися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Кодекс законів про працю від 10.12.71 із змінами і доповненнями.
2. Селезень С.В. Трудове право України: конспект лекцій / С.В. Селезень, Я.Г. Гриньова. – Х.: ХНАДУ, 2008.
3. Прокопенко В. I. Трудове право: курс лекцій / В. I. Прокопенко. – К. : Вентурi, 1996. – 224 с.