Система управління охороною праці на підприємстві

Спеціалісти з охорони  праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, отримувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих, надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

 

 

4.2. Аналіз умов праці у структурних підрозділах підприємства

 

Технологічне  обладнання, яке застосовується на підприємстві, забезпечує низьке енергоспоживання й високий рівень екологічної чистоти процесів. Для створення нормального екологічного стану на підприємстві зведені очисні спорудження. Для скорочення витрати води і її забруднення існує система оборотного водопостачання технологічного обладнання. У процесі реалізації нових виробництв передбачене використання високоефективного обладнання, яке дозволить виконувати всі види робіт на високому рівні екологічної чистоти.

Гігієнічна класифікація праці визначає умови праці як сукупність факторів трудового і  виробничого середовища, де здійснюється діяльність людини.

Праця, а відповідно умови  й охорона праці є реаліями різних систем: з одного боку, «людина-машина (технічний процес)», «людина-виробниче середовище», «людина-машина (технічний процес) – виробниче середовище», а з іншого, – «людина – колектив – суспільство», «людина – суспільство – природа». Для перших трьох систем умови розглядаються стосовно робочого місця, ділянки, цеху, виробництва, а останніх двох – у межах підприємства, галузі, регіону.

Відповідальність за керівництво роботою по охороні праці і техніку безпеки, проведення заходів щодо зниження і попередження виробничого травматизму і профзахворювань покладається на керівника підприємства. Відповідальним обличчям за охорону праці, техніку безпеки і виробничу санітарію є інженер (старший інженер) по техніці безпеки, підлеглий головному інженеру підприємства.

Місцевий (заводський) профспілковий  комітет контролює дотримання законодавства  про працю, вимог охорони праці  і виробничої санітарії, дозволяє трудові  суперечки. Для поліпшення роботи з охорони праці і техніку безпеки профспілкові комітети створюють на підприємствах комісії охорони праці і виділяють суспільних інспекторів по охороні праці.

Робітники можуть бути допущені до роботи тільки після проходження  інструктажу  з техніки  безпеки.  Інструктаж  проводиться   по наступним видах   вступний інструктаж при надходженні на роботу, інструктаж на робочому місці, повторний інструктаж. Вступний інструктаж проводить інженер по техніці безпеки в кабінеті (куточку) техніки безпеки, обладнаному наочними приладдя. Інструктаж на робочому місці проводить керівник виробничої ділянки, супроводжуючи його показом безпечних прийомів роботи.

Вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці записуються  в «контрольний лист», що підписується інженером по техніці безпеки, робітником, майстром і начальником чи цеху ділянки.

Повторний інструктаж проводять  не рідше одного разу в 6 місяців, а  додатковий - при порушенні працюючим правил і інструкцій з техніки безпеки, технологічної і виробничої дисципліни, а також при зміні технологічного процесу, виду робіт і типу автомобілів. Повторний і додатковий інструктажі записуються в спеціальний журнал, що зберігає керівник виробничої ділянки.

Слюсарно-монтажні інструменти, застосовувані на посадах, повинні бути справними. Не допускається використання ключів зі зношеними гранями і невідповідними розмірами, застосування важелів для збільшення плеча гайкових ключів, а також застосування зубил і молотка для відгвинчування (загортання) гайок. Рукоятки викруток, напилків, ножівок і інших подібних інструментів повинні бути виготовлені з чи пластмаси дерева, мати гладку поверхню. Дерев’яні рукоятки щоб уникнути розколювання повинні мати металеві скріпні кільця.

Осмотрові канави повинні  мати направляючі запобіжні борти - реборди (за винятком канав, обладнаних стрічковими конвеєрами) і міститися в чистоті.

Для установки автомобіля на конвеєр, що не має реборд, на початку  потокової лінії передбачають напрямні ролики, що розсовуються на ширину колії  автомобіля.

Пристрою для примусового  переміщення автомобілів з посади на посаду повинні бути постачені  світловою чи звуковою сигналізацією. Оператор пускає конвеєр тільки після  одержання на пульті керування сигналів із усіх посад про виконання робітниками  встановленого обсягу роботи. При сигналі про початок пересування конвеєра робітники зобов’язані залишити робочі місця, вийти з осмотровий канави і відійти від конвеєра.

При постановці автомобіля на стаціонарну посаду технічного чи обслуговування ремонту необхідно  на кермове колесо повісити табличку з написом: «Двигун не пускати - працюють люди!» Автомобіль при цьому повинний бути загальмований стояночний гальмом і включенням першої передачі в коробці передач. Повинне бути виключене запалювання, а під колеса покладені упори.

При обслуговуванні автомобіля, установленого на підйомнику, на механізмі  керування підйомником зміцнюють  табличку з написом: «Не торкати - під автомобілем працюють люди!». Щоб уникнути мимовільного опускання гідравлічного підйомника після підйому автомобіля надійно фіксують плунжер підйомника упором (штангою).

Перед початком робіт  на автомобілі-самоскиді з піднятим кузовом установлюють завзяту штангу, що запобігає опускання кузова.

При технічному обслуговуванні і ремонті автомобіля зі знятими  колісьми, вивішеного на домкратах, талях і кранах, дозволяється приступити до роботи тільки після установки автомобіля на підставки (козелки), при цьому під не зняті колеса повинні бути підкладені упори. Підставки повинні бути міцними і надійними (тільки металевими).

Электротельфери й інше устаткування, застосовуване для  переміщення агрегатів і важких деталей, повинні відповідати вимогам  Госгортехнагляду і мати яскраве  фарбування (чорні смуги на жовтому  тлі).

При підйомі і переміщенні  по горизонталі агрегатів не можна знаходитися під піднятими частинами автомобіля. Забороняється знімати, встановлювати і переміщати агрегати при зачалювання їх тросом і канатами без спеціальних захоплень. Візка для транспортування повинні мати стійки й упори, що охороняють агрегати від падіння і переміщення по візку.

Для огляду автомобілів  застосовують переносні безпечні електролампи напругою 36 В с запобіжними сітками, при роботі в оглядових канавах  напруга не повинна перевищувати 12 В. Ручні електроінструменти (дриля, гайковерти) приєднують до мережі тільки через штепсельні розетки з контактом, що заземлює. Проводу електроінструментів підвішують, не допускаючи зіткнення їх з підлогою.

Приймають автомобіль на ходу і перевіряють гальма поза приміщенням. Для проведення регулювальних робіт при працюючому двигуні в зоні технічного обслуговування виділяють спеціальна посада, обладнана місцевим відсосом для видалення газів, що відробили.

Водіння автомобілів  на території автотранспортного  підприємства, у тому числі і випробування автомобілів після регулювання і ремонту, дозволяється тільки обличчям, що мають водійські посвідчення. Рух на території й у виробничих приміщеннях регулюється встановленими дорожніми знаками. Швидкість руху не повинна перевищувати: 10 км/год на під’їзних коліях території і 5 км/год у виробничих приміщеннях.

Однією з основних умов створення безпечної, здорової і високопродуктивної обстановки для  роботи є мінімальний вплив виробничих шкідливостей: забруднення повітряного  середовища, шумів і вібрацій, ненормального  теплового режиму (протяги, низька температура на робочих місцях). Під впливом виробничих вредностей можуть виникнути професійні захворювання.

Для приміщень автотранспортних підприємств характерно більше забруднення  повітря різними токсичними речовинами, що містяться в газах двигунів, що відробили.

Гранично припустимі концентрації окису вуглецю (отрутний газ без кольору і запаху) у  повітрі робочої зони приміщень  повинні бути не більш 30 мг/м3, а акролеина (отрутна безбарвна рідина з гострим  дратівним запахом підгорілого олії) - 2,0 мг/м3.

Задачею виробничої санітарії  і гігієни є повне чи виключення різке зменшення виробничих вредностей.

Автотранспортні підприємства повинні бути обладнані центральним  опаленням і приточно-витяжної вентиляцією, санітарно-побутовими приміщеннями, душовими, гардеробними, умивальнями, туалетами, курильними.

Умивальні повинні мати гарячу воду, сухі рушники і миючі  речовини. Поблизу від місць роботи повинні знаходитися судини з  кип’яченою питною водою, обладнані кранами-фонтанчиками чи кружками.

Перша допомога при нещасливих випадках має на меті попередити в  потерпілого можливі ускладнення, що загрожують його здоров’ю і життю.

Щоб не створювати умов для  виникнення пожежі на автомобілі й  у приміщеннях, забороняється: допускати  влучення на двигун і робоче місце палива й олії; залишати в кабіні, на двигуні й у робочих місцях використані обтиральні матеріали; допускати текти в топливопроводах, баках і приладах системи харчування; тримати відкритими горловини паливних баків; чи мити протирати бензином кузов, деталі й агрегати, мити руки й одяг бензином; зберігати паливо (за винятком знаходиться в паливному баці автомобіля) і тару з-під палива і мастильних матеріалів; користатися відкритим вогнем при усуненні несправностей; підігрівати двигун відкритим полум’ям. Усі проходи і проїзди, сходи і горища автотранспортного підприємства повинні бути вільні для проходу і проїзду. Горища не можна використовувати під виробничі і складські приміщення.

Паління на території  й у виробничих приміщеннях дозволяється тільки в спеціально відведених місцях. У місцях, де паління не дозволяється, вивішуються таблиці «Курити забороняється».

У виробничих приміщеннях  на видних місцях біля телефонних апаратів повинні бути вивішені таблички з  указівкою номерів телефонів  найближчих пожежних команд і прізвищ обличчя, відповідальних за пожежну безпеку. На кожнім автотранспортному підприємстві повинні бути організовані добровільні пожежні команди.

Пожежні крани у всіх приміщеннях обладнають рукавами і  стовбурами, укладеними в спеціальні шафи. У приміщеннях для технічного обслуговування і ремонту встановлюють пінні вогнегасники (один вогнегасник на 50 м2 площі) і шухляди із сухим просіяної , піском (одна шухляда на 100 м2 площі). При шухляді з піском повинна бути чи лопата щит з пожежним інвентарем (лопата, брухт, сокира, багор).

Широко застосовують пінні вогнегасники ОП-5, для приведення в дію яких повертають рукоятку клапана  на 180°, перевертають вогнегасник нагору дном і, злегка струснувши, направляють  струмінь піни у вогонь.

Своєчасне виявлення загоряння і швидке повідомлення пожежної команди є головними умовами успішної боротьби з виникаючими пожежами.