Види умов трудового договору та їх правове значення. Юридичні гарантії прийняття на роботу

За порядком прийняття  локальні нормативні акти поділяються на такі, що приймаються роботодавцем самостійно або за погодженням з працівниками підприємства та їх представниками, і такі, що приймаються загальними зборами (конференцією) найманих працівників.

За предметом правового  регулювання локальні нормативні правові акти можна поділити на ті, що регулюють, наприклад: накази (наприклад, наказ «Про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці») та ін.

Прийняті локальні нормативно-правові  акти з охорони праці мають відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів, стандартам про оформлення документів, що забезпечує їх правильне розуміння, та повинні враховувати вимоги типових та інших нормативних актів.

До розробки проекту локального нормативного акта про охорону праці залучаються представники працівників — уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, представники профспілок, члени комісії з питань охорони праці підприємства, що представляють інтереси найманих працівників. Інформування працівників здійснюється не лише на етапі розроблення проекту акта про охорону праці, але й після прийняття акта шляхом ознайомлення всіх працівників з його змістом. На роботодавця покладається обов'язок розповсюдження інструкцій шляхом їх видання (тиражування), придбання у вигляді брошур, односторонніх аркушів, плакатів.

Важливе значення у правовому  забезпеченні охорони праці на підприємстві, в установі, організації належить колективному договору.

Зобов'язання сторін колективного договору з питань охорони праці передбачають систему інженерно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, їх доведення до нормативних, запобігання виникненню виробничого травматизму і професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці, зростання культури виробництва. Такі заходи можуть бути викладені у вигляді додатка до колективного договору.

 

Завдання 1

Згідно Закону України «Про оплату праці» Стаття 22. Гарантії дотримання прав щодо оплати праці Суб'єкти організації  оплати   праці   не   мають   права   в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно статті 22 роботодавець не має права без згоди слюсаря Бульбах виплачувати заробітну плату його синові. Якщо буде виявлений брак роботи данного працівника внаслідок зловживання спиртними напоями, то до нього будуть застосовані штрафи згідно нижче зазначених статей Закон України «Про оплату праці»:

Згідно статті 112. Порядок оплати праці при виготовленні продукції, що виявилася браком.

3) Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників

У відповідності з  законодавством обмежену матеріальну  відповідальність несуть:

1) працівники - за зіпсуття  або знищення через недбалість  матеріалів, напівфабрикатів, виробів  (продукції), в тому числі при  їх виготовленні, - у розмірі заподіяної  з їх вини шкоди, але не  більше свого середнього місячного  заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

В даному випадку цей трудовий спір може вирішитися у судовому порядку.

Завдання 2

1. Що таке надурочні роботи?

Згідно статті 62. Обмеження надурочних робіт.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Стаття 52. П'ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з  двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами  внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження  п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий  тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний  робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

Стаття 53. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів

Напередодні святкових  і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Стаття 61. Підсумований облік робочого часу

На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

2. Кого не можна залучати до надурочних робіт?

Згідно статті 63. Заборона залучення до надурочних робіт

До надурочних робіт забороняється залучати:

1) вагітних жінок і  жінок, які мають дітей віком до трьох років ;

2) осіб, молодших вісімнадцяти років ;

3) працівників, які  навчаються в загальноосвітніх  школах і професійно-технічних  училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії  працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей  віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою.

Залучення інвалідів  до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

3. Чи правомірно у данному випадку поступив директор?

Згідно стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження.

Жінки, що мають дітей  віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або  направлятись у відрядження без  їх згоди.

Працівниця згоди не давало тому дії директора не правомірні.

4. Як потрібно поступити працівниці в данному випадку?

Жінка повинна звернутися з заявою до комісії по трудових спорах (згідно статті 223 Організація  комісії по трудових спорах), якщо є  на підприємстві така комісія, або до суду, якщо не має вищезгаданної  комісії, абож працівник не згоден  з рiшенням комiсiї по трудових спорах (стаття 228 Оскарження рішення комісії по трудових спорах).

 

 

 

 

 

 

Література

1. В.І. Щербина Трудове право України: Підручник /За ред. В.С. Венедіктова. – К.: Істина, 2008. – 384 с.

2. Трудове право України: Академічний курс: Підручник для студ.вищ. навч. зал./П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, З.Я. Козак та ін.. – 3-тє видан.перероб. і дооп. – К.: Видавничий дім «Ін Юре» 2007. – 536с.

3. Венедиктов В.С. Трудове право України: Підручник. - К.: Істина, 2008 рiк. - 384 с.

4. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року

5. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року