Зміст дієздатності громадянина

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І Зміст дієздатності громадянина……………………………...5

РОЗДІЛ ІІ Різновиди дієздатності…………………………………….…7

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Цивільна дієздатність визначається в законі як здатність громадянина  своїми діями набувати цивільних  прав і створювати для себе цивільні обов'язки.

Володіти дієздатністю - означає мати здатність особисто (через представника) здійснювати  різні юридичні дії: укладати договори, видавати довіреності тощо, а також  відповідати за завдану майнову  шкоду (пошкодження або знищення чужого майна, ушкодження здоров'я і  т. п.), за невиконання договірних та інших обов'язків.

Виходячи з цього прийнято вважати, що дієздатність включає, по-перше, здатність до здійснення угод (угодоздатність) і, по-друге, здатність нести відповідальність за неправомірні дії (деліктоздатність).

Проте у визначенні дієздатності громадян не йдеться про здатність громадянина своїми діями здійснювати наявні у нього цивільні права і обов'язки. Це можна вважати недосконалістю зазначеної норми, бо якщо громадянин може самостійно придбати право, то за них не можна не визнати і здатність здійснювати його.

Цінність названої категорії  визначається тим, що дієздатність юридично забезпечує активну участь особистості  в економічному обороті, господарського життя, реалізації своїх майнових прав, у першу чергу права власності, а також особистих немайнових прав. При цьому всі інші учасники обороту, що дуже важливо для забезпечення належної дисципліни, який порушив  зобов'язання або заподіяло майнову  шкоду за відсутності договірних відносин.

Актуальність  роботи полягає у тому, що категорія дієздатності громадян становить велику цінність в силу того, що є юридичним засобом вираження волі "суверенітету" особистості у сфері майнових і особистих немайнових відносин.

Метою роботи є розгляд змісту дієздатності громадянина як здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І Зміст дієздатності громадянина

Щоб правоздатний громадянин міг своїми власними діями використати, реалізувати свої права та обов'язки, він повинен розуміти значення своїх  дій. Розуміти значення своїх дій  люди можуть лише з досягненням певного  віку і за відсутності хвороб, які  позбавляють їх можливості діяти  розсудливо. Внаслідок цього закон  встановлює ще одну властивість громадянина. Ця властивість називається дієздатністю. Це є здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для  себе цивільні обов'язки (ст. 11 ЦК України).

Мати дієздатність означає  мати здатність особисто здійснювати  різні юридичні дії: укладати договори, видавати довіреності тощо, а також  відповідати за заподіяну майнову  шкоду (пошкодження або знищення чужого майна, ушкодження здоров'я), за невиконання договірних та інших  обов'язків. У визначенні дієздатності громадянина, наведеного в ч.І ст. 11 ЦК України, не йдеться про здатність  громадянина самостійно здійснювати  належні йому права та обов'язки. Однак, це положення випливає з закону. Якщо громадянин може самостійно набувати право, то за ним необхідно визнати  і здатність здійснювати його.

Виходячи з усього сказаного, змістом дієздатності треба визнати  здатність громадянина своїми діями  набувати цивільних прав і створювати цивільні обов'язки (правонабувальна  здатність); здатність самостійно здійснювати  цивільні права та виконувати обов'язки (правоздійснювальна або правовиконавча здатність); здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами (праворозпорядча здатність); здатність нести відповідальність за протиправну поведінку (деліктоздатність). Можна сказати, що дієздатність є надана громадянину можливість реалізації своєї правоздатності власними діями.

Категорії праводієздатності, маючи спільні риси, водночас є  різними правовими категоріями. Якщо одна з них окреслює коло того, що можна мати, то інша — перш за все що може створити для себе своїми діями суб'єкт права.

Зміст дієздатності громадян тісно пов'язаний зі змістом їхньої правоздатності. Якщо зміст правоздатності становлять права та обов'язки, які  громадянин може мати, то зміст дієздатності характеризується здатністю особи  набувати цих прав та обов'язків  і здійснювати їх власними діями. Узагальнюючи сказане, можна зробити  висновок, що дієздатність — це можливість реалізації своєї правоздатності власними діями. Дієздатність, як і правоздатність — юридична категорія. Щодо дієздатності закон встановлює її невідчужуваність і неможливість обмеження за волею громадянина.

Що стосується примусового  обмеження дієздатності, то згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. Прикладом може слугувати норма ст. 15 ЦК України, що передбачає обмеження дієздатності громадян, які зловживають спиртними  напоями або наркотичними засобами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ Різновиди дієздатності

На відміну від правоздатності, яка рівною мірою визнається за всіма  громадянами, дієздатність не може бути для всіх однаковою. Для того, щоб  набувати прав і здійснювати їх власними діями, брати на себе і виконувати обов'язки, треба розумно мислити, розуміти зміст норм права, усвідомлювати  наслідки своїх дій, мати життєвий досвід. Ці якості істотно різняться залежно  від віку громадян, стану психічного здоров'я.

Враховуючи згадані фактори, закон розрізняє кілька різновидів дієздатності: 1) повна; 2) часткова; 3) мінімальна; 4) обмежена; 5) визнання громадянина  недієздатним.

1) Повна дієздатність — це здатність громадянина власними діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові права, брати на себе й виконувати будь-які обов'язки, тобто реалізовувати належну йому правоздатність у повному обсязі.

Така дієздатність виникає  з віком, причому межу цього віку визначає закон. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільна дієздатність виникає  у повному обсязі з настанням  повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. Законодавство знає один виняток з цього правила: у випадках коли законом дозволяється одружуватися до досягнення 18-річного  віку, громадянин, який не досяг 18-річного  віку, набуває дієздатності в повному  обсязі з моменту одруження (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Ця норма спрямована на забезпечення рівноправності подружжя і сприяє охороні батьківських прав та інших прав осіб, що вступають  у шлюб до досягнення 18 років.

2) Часткова дієздатність неповнолітніх. Такою дієздатністю наділені неповнолітні у віці від 15 до 18 років. Часткова дієздатність характеризується тим, що за громадянином визнається право вчиняти не всі, а лише деякі дії, передбачені законом.

Стаття 13 ЦК України регламентує  обсяг дієздатності неповнолітніх  віком від 15 до 18 років. Враховуючи стан їх розумового і психічного розвитку та деякий життєвий досвід, законодавець надає їм можливість вчиняти певні дії, які породжують правові наслідки. Для цього виду дієздатності характерні такі елементи:

— право самостійно вчиняти  дрібні побутові угоди. Закон, на жаль, не визначає ознак такої угоди. Практика ж застосування ст. 13 ЦК України виходить з того, що для дрібної побутової  угоди характерною є незначна вартість набутих речей. Наприклад, ст. 33 проекту ЦК України у редакції від 25 серпня 1996 p. встановлює, що правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби  особи, стосується предмета, який має  невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному та соціальному розвиткові;

— право розпоряджатися своєю заробітною платою (заробітком) або стипендією. Заробітна плата  — це винагорода за працю, яка виплачується у процесі виконання трудової функції на підставі трудового договору. Заробіток — винагорода за результати праці, встановлюється, як правило, за згодою сторін у цивільно-правовому  договорі. Винагорода за відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції не є  заробітною платою і її розмір визначається залежно від економічного ефекту та інших обставин. Право розпоряджатися заробітною платою (заробітком) або  стипендією підлягає обмежувальному тлумаченню. Підліток може лише один раз розпорядитися  заробітком або стипендією. Речами, набутими внаслідок укладення угод за рахунок заробітку або стипендії, підліток має право розпорядитися (наприклад, укласти договір купівлі-продажу) тільки за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. У ЦК України  передбачено, що органи опіки і піклування за наявності достатніх підстав (використанні грошей на шкоду собі та іншим особам, наприклад, придбання  спиртних напоїв, наркотичних речовин  тощо) можуть обмежити підлітків у  праві самостійно розпоряджатися своєю  заробітною платою (заробітком) або  стипендією (ч. 2 ст. 13 ЦК України). Йдеться  про обмеження зазначеного права  на певний строк;

— самостійне здійснення всього комплексу авторських або винахідницьких прав, прав на відкриття, починаючи  від оформлення винаходу, раціоналізаторської  пропозиції, відкриття, укладення авторських договорів і закінчуючи одержанням авторської винагороди і розпорядженням нею;

— право самостійно вносити  вклади до кредитних установ і  розпоряджатися ними. У цьому випадку  не має значення, з якого джерела  одержано кошти, що їх вкладає неповнолітня особа до кредитної установи. Розпорядження  коштами, що внесені іншими особами  на їхнє ім'я, здійснюється неповнолітнім  за згодою батьків (усиновителів) або  піклувальників;

— обов'язок нести цивільно-правову  відповідальність за шкоду, заподіяну  ними іншим особам (ст. 447 ЦК України), тобто неповнолітні віком від 15 до 18 років є деліктоздатними. Поведінка  дитини, яка досягла 15-річного віку, може бути визнана протиправною, а  вона сама притягнута до цивільної  відповідальності. У разі відсутності  у неповнолітнього майна, якого  було б достатньо для відшкодування  шкоди, на батьків (усиновлювачів) або  піклувальників покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, якщо вони не доведуть, що шкода сталася  не з їх вини;

— права з володіння, користування і розпорядження майном трудового  або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених господарств (статті 17 і 18 Закону України "Про власність");

— право бути засновниками і членами громадських об'єднань — молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян").

3) Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності.

Мінімальна дієздатність складається з таких елементів:

– права вчиняти дрібні побутові угоди. Інші угоди укладають батьки (усиновителі) або опікуни від імені неповнолітніх. Останні є цілком неделіктоздатними, і, отже, не несуть цивільно-правової відповідальності за свої неправомірні дії. За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, відповідають його батьки (усиновителі) або опікуни, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їх вини (ч. 1 ст. 446 ЦК України). Якщо неповнолітній, який не досяг 15 років, заподіє шкоду в той час, коли він перебував під наглядом навчального, виховного або лікувального закладу, ці заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що ця шкода виникла не з їх вини (ч. 2 ст. 446 ЦК України);

— права самостійно вносити  вклади до кредитних установ і  розпоряджатися ними. Неповнолітній (до 15 років), який сам вніс на своє ім'я  вклад до банку, розпоряджається  ним самостійно. Вкладами, внесеними  на його ім'я, розпоряджаються до досягнення ним 15-річного віку батьки та інші законні  представники.

4) Обмежена дієздатність. Обмеження дієздатності можливе лише у випадках і в порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Воно полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набувати і створювати. Таким чином, йдеться про зменшення обсягу дієздатності, який мала особа.

Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має часткову дієздатність, так і особа, що має  повну дієздатність.

Стаття 15 ЦК України визначає умови обмеження дієздатності громадян:

1) зловживання спиртними  напоями або наркотичними засобами;

2) як наслідок цього  — тяжке матеріальне становище  самого громадянина та його  сім'ї.

Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вживання наркотиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків). Щодо другої умови, то дослівно обмеження дієздатності можливе  за наявності в алкоголіка чи наркомана  сім'ї, тобто тоді, коли він своїми зловживаннями ставить у тяжке  матеріальне становище водночас сім'ю і себе. По суті справи зазначена  норма виключає обмеження дієздатності громадянина, якщо він ставить у  тяжке матеріальне становище  тільки себе.