Міністерство фінансів України як орган управління державними фінансами та орган фінансового контролю

2) Суб’єкта, що здійснює  контроль:

а) державний  фінансовий контроль-  здійснюють органи держави, наділені компетенцією й повноваженнями на здійснення контрольних дій. Це органи :

- загальної компетенції – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України;

- спеціальної компетенції  - спеціально створені для фінансового контролю (податкові органи, Рахункова палата, Контрольно-ревізійне управління, Державне казначейство).

Як державний так  і муніципальний фінансовий контроль може бути ( залежно від галузі дії) надвідомчим ( міжвідомчий) і внутрішньовідомчим.

б) муніципальний фінансовий контроль - здійснюють органи місцевого самоврядування. Сфера його застосування досить широка - від затвердження місцевого бюджету, його виконання і затвердження звіту про його виконання до конкретних питань дотримання фінансової дисципліни, що належать до компетенції органів місцевого самоврядування.

в)суспільний фінансовий контроль - є незалежним і здійснюється представниками громадськості на добровільній та безоплатній основі.

г) аудиторський фінансовий контроль -  є незалежним професійним і здійснюється аудиторами (фізичними особами) та аудиторськими фірмами.

3) За сферою фінансової  діяльності :

а) бюджетний ;

б) податковий;

в) валютний;

г) банківський;

д) страховий.

Вирізнення перелічених  видів фінансового контролю залежить від того, в якій області фінансового права безпосередньо його здійснюють, тобто від підгалузей та інститутів Особливої частини фінансового права.

4) Джерела інформації :

а ) фактичний  фінансовий контроль - контроль полягає у вивченні реального стану об’єкта, що перевіряється, його огляді та вимірюванні в натурі, установленні дійсної наявності грошових і матеріальних ресурсів, аналізі отриманої інформації і документів на предмет їх відповідності.

б) документальний фінансовий контроль - - це перевірка й аналіз первинних документів (у тому числі й технічних носіїв інформації), що містять відомості про рух коштів (бухгалтерських і статистичних звітів, кошторисів тощо).

Фактичний контроль і  документальний контроль доповнюють один одного. Так, за наявності належних підстав документальна ревізія може бути доповнена фактичною перевіркою ( проведенням контрольного вимірювання, зняттям залишків матеріальних цінностей тощо) .

5) Періодичності ( частоти)  проведення :

а) постійний ( повсякденний ) ;

б) систематичний;

в) епізодичний ( здебільшого є разовим ).

6) Форми проведення :

а) обов’язковий ( зовнішній ) фінансовий контроль - проводять, якщо чинне законодавство містить відповідну вимогу або є рішення компетентного державного органу.

б) ініціативний ( внутрішній) фінансовий контроль - основним є елемент "волевиявлення", тобто самостійне і добровільне рішення суб’єктів, що господарюють.

7) Залежно від місце  здійснення фінансового контролю :

а) контроль на місцях;

б) виїзний  контроль;

в) дистанційний контроль.

Методи фінансового контролю – це прийоми і засоби його здійснення. Вони різноманітні й залежать від об’єкту контролю, мети і завдань які стоять перед особами, які здійснюють перевірку, та інших факторів.

Основними методами фінансового контролю є : ревізія, обстеження , перевірка.

Ревізія – метод документального контролю за фінансово – господарської діяльності підприємств , установ, організацій, дотриманням законодавства з питань фінансів, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального відкриття недостач, розтрат, привласнень інших зловживань . За наслідками ревізії складається акт.

Ревізія поділяється  на :

1. планові та позапланові ;
2. фактичні та документальні ;
3. фронтальні та вибіркові ( часткові ) ;
4. комплексні та тематичні.

Під час здійснення контролю ревізора наділено певними повноваженнями:

• перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські та інші документи, наявність грошей і цінностей, а у випадку виявлення підробок інших зловживань , вилучати  потрібні документи на термін до закінчення ревізії.
• перевіряти  правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, тепло- й електроенергії на витрати виробництва; повноту оприбуткування готової продукції; вимагати від керівництва суб’єкта, який перевіряють, проведення контрольного вимірювання виконаних робіт;
• вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;
• отримувати від інших підприємств, установ і організацій довідки і копії документів, пов’язаних з операціями, які перевіряють;
• одержувати від посадових осіб письмових пояснення.

Термін проведення ревізії - не більш як 30 днів(може бути продовжиний тільки з дозволу керівника органу, що призначив ревізію.)

Обстеження  – метод контролю окремих сторін діяльності підприємства, установи, організації, проте за значно ширшим колом показників, в ході якого здійснюється опитування, анкетування.

У разі виявлення в  процесі обстеження якихось негативних результатів орган контролю приймає  рішення про проведення перевірки або ревізії.

Перевірка – здійснюється за певним переліком питань або з однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансової діяльності.

Розрізняють види перевірки за такими ознаками:

1. організаційними :

• планові ( внесені у встановленому порядку до плану роботи органу контролю) ;

• позапланові (проводяться деякою мірою раптово, поза планом, за наявності важливих підстав, установлених чинним законодавством: у разі надходження скарг громадян чи іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недогляд у роботі, що потребують невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів);

2. за підставою призначення :

• повторні (проводять через певний час після первинної фінансової перевірки у разі визнання її такою, що проведена неякісно, або з метою контролю за усуненням виявлених порушень. Таку перевірку проводять з тих самих питань і за той самий період, що й первинну);
• додаткова (здійснюють для з’ясування питань, які не ставилися перед первинною перевіркою, а переважно - у зв’язку з новими обставинами).

3. за обсягом :

• повні ( охоплюють усі напрями фінансово – господарської діяльності ) ;
• часткові (або неповні, під час яких досліджують окремі напрями фінансово-господарської діяльності);
• комплексні (їх зазвичай проводить група фахівців, вивчаючи широке коло взаємозалежних питань). Одним із підвидів комплексної перевірки є наскрізна перевірка, що охоплює фінансово-господарську діяльність кількох організацій чи підприємств, пов’язаних між собою відносинами субординації;
• тематичні (або цільові), що спрямовані на з’ясування певних питань, дослідження певної ділянки роботи (теми), окремого напряму діяльності суб’єкта, якого перевіряють, чи конкретного типу операцій);

4. повнотою охоплення :

• суцільні ( фронтальні під час яких вивчають абсолютно всі документи та облікові записи за певний період);
• вибіркові (перевіряють не весь суб’єкт, а його підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за певним принципом).

5. місце проведення :

• виїзні (здійснюють за місцезнаходженням об’єкта контролю);
• камеральні ( проводять за місцем дислокації органу фінансового контролю);

6. характером контрольованих показників:

• формальні, за яких перевіряють правильність оформлення документів (наприклад, з’ясовують дійсність підписів, наявність підчищань і виправлень, правильність заповнення реквізитів);
• арифметичні (оцінюють правильність математичних розрахунків і таксувань);

7. характером суб’єктів контролю:

• позавідомчі (покладаються на органи іншого відомства або міністерства, якому підпорядкована організація, котру перевіряють);
• відомчі ( здійснює у рамках того самого відомства чи міністерства, але працівник вищого рівня, вищої організації).

Окремо слід виділити "зустрічну " перевірку, за якої первинні документи або звітні дані зіставляються з аналогічними або взаємозалежними даними підприємства-контрагента.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           ВИСНОВОК 

      Міністерство фінансів України – головний орган у системі центральної виконавчої влади України з фінансових питань.

       Фінансова діяльність держави – це планова діяльність у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави.  

       У  своїй діяльності Міністерство  фінансів керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Міністерство здійснює систематичний контроль за виконанням вимог законодавства України у фінансовій сфері. Узагальнює практику застосування законодавчих актів з питань, що входять до його компетенції.

Основними завданнями Міністерства фінансів є :

а) розроблення основних напрямків державної фінансової політики;

б) складання і забезпечення виконання Державного бюджету;

в) концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки, фінансового забезпечення державних гарантій щодо соціального захисту населення та створення державних фінансових резервів;

г) розроблення нових  і вдосконалення діючих форм фінансових відносин:

- держави з іноземними державами та міжнародними фінансовими організаціями;

- держави з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності на основі економічних методів управління, проведення гнучкої податкової політики, спрямованої на створення належних умов для розширення виробництва, здійснення заходів щодо розвитку і регулювання фінансового ринку;

д) удосконалення фінансового  механізму, методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат шляхом широкого використання довгострокових фінансових норм і нормативів.

     Фінансовий контроль - це діяльність органів державної влади та місцевого

самоврядування незалежно від  форм власності спрямованні на одержані законності і раціональності у забезпеченні фінансової діяльності держави , тобто мобілізації розподілу використання централізованих і децентралізованих фондових коштів з метою виконання завдань і функцій держави та ефективного соціально – економічного розвитку всіх суб’єктів фінансових відносин. Принципи фінансового контролю :

• законності;
• об’єктивності;
• поєднання державних і приватних інтересів;
• достовірності фактичної  інформації фінансовим ресурсам і процесам фінансової діяльності;
• збалансованості контролюючих дій; повноти охоплення об’єктів контролю.

 Види фінансового контролю розрізняють за такими ознаками:

1) за часом проведення фінансового  контролю;

2) Суб’єкта, що здійснює контроль;

3) За сферою фінансової діяльності  ;

4) Джерела інформації ;

5) Періодичності ( частоти) проведення ;

6) Форми проведення ;

7) Залежно від місце здійснення фінансового контролю.

Методи фінансового  контролю – це прийоми і засоби його здійснення. Вони різноманітні й залежать від об’єкту контролю, мети і завдань які стоять перед особами, які здійснюють перевірку, та інших факторів.