Поняття податкового контролю

ЗМІСТ

ВСТУП

Податкові реформи в Україні, що здійснюються протягом останніх років, супроводжуються кризовими явищами у сферах суспільного життя, що спричиняє збільшення кількості податкових злочинів і правопорушень. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність удосконалення роботи державних податкових служб, ефективність здійснення податкових перевірок, стимулювання платників податків до сумлінного виконання своїх обов’язків шляхом застосування суворих адміністративних штрафів і стягнень.  За даними Світового банку, в 2011 році Україна посіла 181-е місце серед 183 країн світу за простотою сплати податків. За кількістю податків і зборів до бюджету (135), Україна встановила абсолютний рекорд тому опинилася на останньому місці. Якщо критерієм брати час, який підприємці в середньому витрачають на податкову звітність та сплату податків (657 годин на рік), то за цим показником Україна зайняла найбільш високе - 174-е місце, обігнавши Чад (732 години), Білорусь (798) і Венесуелу (864).   Державний податковий контроль є суттєвим елементом державного регулювання економіки і обов'язковою умовою ефективного функціонування фінансової системи та економіки країни в цілому.      Обрана тема є актуальною і сьогодні, адже державний податковий контроль має повністю усунути наявні недоліки в податковій системі та забезпечити належне виконання кожним суб’єктом податкової системи своїх обов’язків.           Метою дослідження є характеристика податкового контролю та напрями підвищення його ефективності.       Для досягнення зазначеної мети у роботі були поставлені наступні завдання:             - визначити поняття та суть податкового контролю;     - визначити коло суб’єктів, що здійснюють податковий контроль, етапи його проведення;            - дати характеристику особливостей проведення податкового контролю в Україні та в зарубіжних країнах.         - визначити проблеми, що виникають при здійсненні податкового контролю, шляхи їх подолання та підвищення якості податкового контролю. Об'єктом дослідження є податковий контроль.   Предмет дослідження – нормативно-правова база та інформаційні джерела з приводу здійснення податкового контролю.     З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування тощо.       Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, в яких послідовно вирішуються поставлені завдання, і висновку, де сформульовані основні висновки, що отримані в ході дослідження.

РОЗДІЛ 1. СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ

1.1.Поняття податкового контролю

Податковий контроль являє собою систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи [1, cт.61]. Податковий контроль є частиною податкової системи держави і являє собою складну систему фінансово - економічних, управлінських, правових, суспільно-політичних, етичних та соціально - психологічних відносин, що виникають між суб'єктами податкового контролю. Необхідною умовою забезпечення законності та ефективності контрольної діяльності держави у сфері податкових правовідносин і як наслідок фінансового забезпечення держави є чіткість і визначеність використовуваного понятійного апарату основних елементів податкового контролю та їх нормативно - правове закріплення [2;c.205].    У теорії податкового контролю в даний час спостерігається неоднозначність у визначенні понять його основних елементів. Даний факт зумовив і відсутність закріпленої в нормативно - правовій базі України термінології елементів податкового контролю.       У широкому сенсі податковий контроль - це сукупність заходів державного регулювання, що забезпечують в цілях здійснення ефективної державної фінансової політики економічну безпеку України.    У вузькому сенсі податковий контроль - це контроль держави в особі компетентних органів за законністю і доцільністю дій у процесі введення, сплати або стягнення податків і зборів.

Метою податкового контролю є попередження та виявлення податкових правопорушень (в тому числі податкових злочинів), а також залучення до відповідальності осіб, які порушили податкове законодавство.

Податковий контроль (як і контроль взагалі ) являє собою спеціальний спосіб забезпечення законності в податковому праві і здійснюється на всіх стадіях фінансово - господарської діяльності осіб [2;c.205].

Податковий контроль являє собою особливий вид управлінської діяльності спеціально уповноважених державних органів, який забезпечує реалізацію стратегії розвитку податкової системи за допомогою проведення масово - роз'яснювальної роботи, контрольних дій, аналітичних та інших заходів, встановлених нормами податкового права, в рамках функціонування податкових правовідносин. Як будь-яка складна управлінська система, що входить в системи управління більш високого порядку, податковий контроль являє собою сукупність елементів, основними з яких є: об'єкт, предмет, суб'єкти, форми і методи контролю.

На думку Г.Нестерова, особливості здійснення податкового контролю поза рамками державного фінансового контролю і виокремлення його в самостійний вид контролю, вимагає розробки спеціальних методик його проведення залежно від виду податку, об’єкта оподаткування, податкової бази та інших елементів. При цьому теоретичного обґрунтування потребує визначення сутності податкового контролю, форм і методів його здійснення, з’ясування впливу податкового контролю на ефективність суспільного виробництва, зміну податкової бази і економічну безпеку країни.

1.2. Суб’єкти податкового  контролю

У процесі податкового контролю беруть участь і контролюючі органи, і підлягають контролю юридичні та фізичні особи. Саме поняття «суб'єкт» трактується як «людина, що пізнає зовнішній світ (об'єкт) і впливає на нього у своїй практичній діяльності».

У більшості робіт українських авторів за державним фінансового та податкового контролю під суб'єктом податкового контролю увазі контролюючі. Суб'єктом податкового контролю називають також « юридична або фізична особа, яка повинна встати на податковий облік та за законодавством зобов'язана сплачувати податок (платник податків)». Таким чином, одні автори до суб'єктів податкового контролю відносять тільки контролюючі органи, інші - тільки підконтрольних суб'єктів [5;c.53].

З точки зору юридичної та фінансової науки пропонується розділяти суб'єктів податкового контролю на:

- Контролюючих суб'єктів (тих, хто здійснює податковий контроль);

- Контрольованих суб'єктів (тих, хто піддається податковому контролю);

- Допоміжних суб'єктів (тих, хто факультативно бере участь у контрольних податкових правовідносинах ( експерти, свідки, поняті, органи, що представляють додаткову інформацію, та ін.)

Наскільки обґрунтовано відносити до суб'єктів податкового контролю контролюючих, контрольованих осіб та допоміжних суб'єктів? Згідно філософського розуміння категорії, суб'єкт - це «носій предметно - практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямований на об'єкт». Таке трактування суб'єкта бере свій початок від Декарта, який визначав суб'єкт як активний початок в пізнавальному процесі.

Суб'єкту протиставляють об'єкт як зовнішній предмет, предмет свідомості та діяльності суб'єкта» [5;c.53]. Таким чином, суб'єкт - це активна сторона, що впливає на об'єкт або предмет. При податковому контролі на предмет контролю активно впливають державні законодавчі органи (за допомогою встановлення елементів оподаткування і в цілому регламентують податкові правовідносини), контролюючі органи (безпосередньо здійснюють податковий контроль) і платники податків (податкові агенти, які мають певні права та обов'язки і визначають стан об'єкта або предмета контролю). Допоміжні суб'єкти, в свою чергу, впливають побічно, та їх вплив виражається опосередкованим чином через діяльність підконтрольних або контролюючих суб'єктів. Крім того, податковий контроль безпосередньо визначається податковим правом, а суб'єкт права - це «фізична особа (людина ) або юридична особа (організація, установа і т. п.), наділене за законом якими правами і здатністю приймати на себе юридично обов'язки».

Законодавчі органи, підконтрольні та контролюючі суб'єкти володіють певними правами і обов'язками в процесі регламентування та проведення податкового контролю, проте діяльність допоміжних суб'єктів, їх права та обов'язки визначаються іншими нормами права. Виходячи з викладеного, до суб'єктів податкового контролю слід відносити органи законодавчої влади, що забезпечують регламентацію контрольно - перевірочної діяльності, органи виконавчої влади, що здійснюють податковий контроль і контрольовані або підконтрольні реальні та потенційні платники податків, податкові агенти та інші суб'єкти, що піддаються податковому контролю.

Згідно зі статтею 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

1.3.Принципи здійснення податкового контролю

Розглядаючи різні підходи до змісту податкового контролю та його принципів, можна сформулювати таке їх визначення: принципи податкового контролю становлять собою базові положення, які є імперативними й загальнообов'язковими, вони складають основний зміст податкового контролю. їм притаманні як риси, характерні для принципів права в цілому, так і специфічні. Закономірністю для них є те, що, як принципи нижчого структурного рівня, вони не повинні вступати у протиріччя із принципами загально-правовими (конституційними).

Важливим у принципах податкового контролю є їх закріплення в нормах, що визначається наступним [10;c.66]:         - самі норми виступають основними елементами, що втілюють у життя принципи податкового контролю;          - податково-правові норми, як результат узагальнення типових суспільних відносин, регулюють поведінку як контролюючих органів, так і платників податків і, будучи абстрактними, організовують надходження податків і зборів до бюджетів і фондів держави;      - вони сприяють чіткому формулюванню податкового контролю, від чого залежить ефективність правотворчої діяльності;      - через нормативне закріплення норми права сприяють вирішенню колізій податкового законодавства, обґрунтуванню й розробленню рекомендацій з його удосконалення;         - виражені в нормі, принципи закріплюють у першу чергу інтереси держави.

На даний час у процесі нормативно-правового регулювання застосовуються основні способи впливу, відповідно до яких визначаються принципи податкового контролю, як-то зобов'язання, уповноваження й заборона.

Оскільки за своєю природою принципи податкового контролю становлять собою вимоги, основну їх частину можна уявити у вигляді зобов'язань і заборон. Загальна частина принципів податкового контролю містить загальні зобов'язання: загальність оподаткування, рівність усіх платників перед законом, фіскальна достатність та ін. Заборона в податковому праві виступає у формі певних вимог до поведінки зобов'язаних суб'єктів і «вказує на те, як не можна себе вести, що неприпустимо робити; тим самим визначається негативне ставлення до такої поведінки» [13]. Наприклад, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації виявляється в забороні закріплення і введення податків, що мають дискримінаційний характер. Законодавець не допускає встановлення диференційованих ставок податків, податкових пільг залежно від громадянства та ін. Розглядаючи питання щодо системи досліджуваних принципів, ми поділяємо думку тих науковців, які реально існуючими принципами податкового контролю виділяють положення, які прямо визначені в Конституції, Податковому кодексі України або які можна обґрунтувати й достовірно вивести шляхом аналізу як податкового законодавства, так і податкової практики.

Не дивлячись на те, що в ст.61 Податкового кодексу [13] дано визначення податкового контролю, в ньому бракує конкретного закріплення категорії «принципи податкового контролю». Виходячи з того, що всі дії, пов'язані з податковим контролем, базуються на певних принципах, це є суттєвою прогалиною у податковому законодавстві. Причиною цього може бути суб'єктивний чинник.

Але зазначимо, що у формуванні принципів податкового контролю основну роль відіграють чинники об'єктивні, які охоплюють рівень розвитку держави, політичну та економічну ситуацію та ін.      Процес податкового контролю передбачає послідовність дій, які мають бути здійснені податковими органами з метою виявлення дотримання платниками податків податкового законодавства.      Важливу роль у податковому контролі відіграють загально-правові принципи. Вони властиві всій правовій системі України. До них відносять:

- принцип законності - полягає в тому, що при здійсненні податкового контролю контролюючі органи повинні керуватись нормою закріпленою в ч.2 ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України» [12;c.145], тобто повноваження контролюючих органів, порядок проведення податкового контролю його форми та методи встановлюються Податковим кодексом та іншими нормативно-правовими актами.