Поняття податкового контролю

- принцип юридичної рівності, який передбачає, що нормативні акти, які регулюють порядок здійснення податкового контролю, не повинні містити певних спеціальних умов проведення контролю в залежності від таких особливостей, як форма власності, громадянство суб'єкта оподаткування та інше;

- принцип гласності - передбачає можливість вільного доступу платників податків до інформації про діяльність контролюючих органів, які не містять державну (податкову) таємницю.

- принцип відповідальності - до  особи, яка скоїла податкове правопорушення, застосовуються передбачені законодавством заходи юридичної відповідальності, тобто за податкові правопорушення передбачена кара. Податкова відповідальність виступає визначальним елементом податкового контролю і є гарантом забезпечення дотримання законодавства в сфері оподаткування.

Для податкового контролю притаманні також принципи, які відображають його специфіку. До таких можна віднести:

- принцип загальності податкового контролю - встановлює, що податковому контролю підлягають всі без винятку юридичні та фізичні особи, незалежно від факту наявності у них пільг.

- принцип презумпції правомірності рішень платника податку. У Податковому кодексі положення про конфлікт інтересів зазначено двічі - у пп.4.1.4, п.4.1 ст.4 і в п.56.21 ст.56. Ці норми співпадають між собою як загальна і спеціальна.

Дотримання розглянутих вище принципів створює передумови для виваженої діяльності держави у сфері податкового контролю. На жаль, на сьогодні практичне використання названих принципів є недостатнім. До перепон, що стоять на шляху реалізації принципів податкового контролю, можна віднести: 1) брак конкретного законодавчого їх закріплення; 2) неоднозначність тлумачення понятійного апарату законодавства, що потребує додаткового їх роз'яснення; 3) брак правил безпосереднього використання цих принципів.

1.4. Податкова перевірка як інструмент податкового контролю

Основна інституту податкового контролю — податкова перевірка. Податкові перевірки забезпечують безпосередній контроль за повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фактичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.

Податкова перевірка як інститут податкового контролю — це діяльність податкових та інших контролюючих органів у межах визначеної компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування [10;c.67].

Перевірки податковими органами за місцезнаходженням платника податку  (виїзні перевірки) можуть бути плановими, позаплановими та фактичними.

В направленні на перевірку повинні бути зазначені: дата видачі, найменування  органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної  перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться  (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється),  мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки,  посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку, підпис  керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений  печаткою органу державної податкової служби (ст. 81 ПК).

Тривалість перевірки суб’єктів малого підприємництва не повинна перевищувати 10  робочих днів (ст. 82 ПК).

При проведенні перевірок посадові особи мають право отримувати копії фінансових та  господарських документів, але їм заборонено вилучати оригінали первинних  фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, за винятком випадків,  передбачених кримінально-процесуальним законом (ст.85 ПК).

За результатами перевірки у разі відсутності порушень складається довідка, у разі  встановлення порушень складається акт (ст.86 ПК), які підписуються посадовими  особами податкової служби і надаються для підпису підприємцю або його  уповноваженій особі. Відмова платника податків від підписання акту не звільняє його  від обов’язків, тому найкраще перед підписом зазначити «із запереченнями, які  додаються (або будуть направлені)» та поставити дату отримання акту [10;c.68].

Заперечення можуть бути направлені до податкового органу протягом п’яти робочих  днів із дня отримання акту, в них можна зазначити бажання підприємця прийняти  участь в розгляді заперечень. Податковий орган зобов’язаний розглянути заперечення  протягом п’яти робочих днів за участі платника податків (за його бажанням) та в  присутності керівника відповідного податкового органу.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових  та позапланових виїзних перевірок, якщо такі перевірки не пов’язані з веденням  оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених  стосовно таких платників податків (ст.78 ПК).           Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік, з повідомленням  підприємця під розписку за 10 календарних днів до початку проведення перевірки (ст.  77 Податкового кодексу України). Допускати до планової перевірки підприємці  зобов’язані посадових осіб державної податкової служби за умови попереднього  отримання ними повідомлення про проведення за 10 днів перевірки та при  пред’явленні податківцем направлення на таку перевірку (ст.81 ПК).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ

Кризові явища в українській економіці призводять до кризи суспільного сектору, що є причиною збільшення порушень податкового законодавства. Високі податки зумовлюють приховування підприємцями своїх реальних доходів, криміналізації виробництва, маніпуляції з готівковими та безготівковими розрахунками, завуальованість справжнього виду діяльності з метою уникнення оподаткування.

Органи податкової служби є єдиною системою контролю за дотриманням податкового і валютного законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю внесення до бюджету певного рівня  податків і зборів [13].

Податковий контроль здійснюється службовими особами податкового органу в межах своєї компетенції за допомогою податкових перевірок; вимагання у платника податку проведення інвентаризації; обстеження будь-яких приміщень платника податку, в тому числі і житла громадян, якщо вони використовуються для отримання доходу (прибутку); одержання інформації від платника податку та третіх осіб; а також надання доручення органам Контрольно-ревізійної служби України на проведення ревізії. Податкові органи застосовують ту чи іншу форму контролю залежно від напрямку податкового контролю.

Згідно зі ст. 62 ПКУ "Способи здійснення податкового контролю"

податковий контроль здійснюється шляхом:

– ведення обліку платників податків;

– інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної  податкової служби;

– перевірок і звірок відповідно до вимог ПКУ, а також перевірок щодо  дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на  контролюючі органи.

  На етапі попереднього аналізу здійснюється вивчення обліку платників податків у податковому органі, податкові декларації, порівнюються динаміка даних про нарахування й сплату податків, аналіз розвитку підприємства, аналіз основних показників підприємства.

На етапі планування контролю здійснюється відбір необхідних даних про платника податків, відбір об'єктів для проведення перевірки, підготовка планів і графіків перевірок, визначаються джерела інформації, методичні прийоми контролю, відповідальні за проведення та результати контролю.

Далі на основі програми перевірки безпосередньо здійснюється податкова перевірка. Програми перевірки - це обов'язків мінімум питань, що підлягають документальній перевірці [14;c.104].

Недоліками податкового контролю є те, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків. Як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій. Зрозуміло, що такі рекомендації є відомчими нормативними актами і необов'язкові до виконання суб'єктами підприємницької діяльності. На сьогодні на більш високому законодавчому рівні деяке врегулювання знайшли лише виїзні перевірки.

Незважаючи на те, що чинний Податковий кодекс України передбачав певне вдосконалення податкової системи, зокрема: порядок організації та проведення податкового контролю органами державної податкової служби разом з іншими контролюючими органами, уповноваженими від імені держави здійснювати перевірку фінансово - господарської діяльності суб’єктів господарювання; перелік контролюючих органів, які мають право здійснювати перевірки суб’єктів господарської діяльності; форми проведення податкового контролю; загальні правила проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних);

 

 

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Роль податкового контролю в сучасних умовах особливо зростає через низьку податкову дисципліну та культуру суб’єктів підприємництва і населення щодо сплати податків і зборів, значну тінізацію економіки. Чинне податкове законодавство України не узгоджене з міжнародними нормами та нормами Європейського Союзу, що призводить до нерівних умов оподаткування вітчизняних і зарубіжних суб’єктів господарювання на території України [2, с. 154].

Крім того, складні економічні умови, спричинені світовою фінансовою кризою, вимагають застосовувати більш ефективні способи наповнення державного бюджету України [3, с. 168].

На ефективність проведення податкового контролю впливають багато чинників. Насамперед вимагають удосконалення:      - законодавча база.

- організація і методика податкового  контролю.

- співпраця з незалежними аудиторами.

- застосування непрямих методів визначення податкових зобов’язань.

- проведення податкових перевірок  та прийняття вмотивованих рішень  за їх результатами [3, с. 169].

У своїй діяльності податкові аудитори керуються цілим рядом інструкцій, роз’яснень, які недоступні платникам податків. Зважаючи на це можна стверджувати, що по-перше, чим складніше, заплутаніше, суперечливіше податкове законодавство, тим важче здійснювати податковий аудит; по-друге, це приводить до породження корупції [4].    За таких умов податкові аудитори і платники податків фактично стали заручниками наслідків такого законодавства. Відсутність спільної мети між незалежними аудиторськими фірмами та державною податковою службою ставить їх у протидію, причому з перевагою на користь перших, які надають послуги щодо уникнення від сплати податків різними законними способами. Ці послуги користуються попитом у суб’єктів господарювання. Криза державного податкового аудиту, в першу чергу виникла через суттєву різницю професійних рівнів аудиторів незалежних аудиторських фірм та державної податкової служби на користь перших, що пояснюється постійним підвищенням кваліфікаційного рівня незалежних аудиторів для того, щоб користуватись попитом на ринку аудиторських послуг. Тому варто започаткувати підвищення кваліфікації податкових аудиторів [3, с. 170].

Сьогодні працівники податкових органів при проведенні податкових перевірок орієнтуються виключно на стандартний перелік питань, які необхідно висвітлити в акті перевірки. Проте, на наш погляд, цього не достатньо.

Досягти підвищення рівня ефективності податкового аудиту допоможе такий захід, як запровадження у практичній діяльності податкових органів непрямих методів визначення податкових зобов’язань [5].    Доцільно покращити роботу щодо обслуговування платників податків.

Тобто, поліпшення роботи консультативних відділів органів Міністерства

доходів і зборів (далі Міндоходів) . Не завжди працівники консультативних

відділів Міндоходів надають вичерпні консультації та роз’яснення норм податкового законодавства платникам податків. Перегляд свого відношення до платників податків сприятиме підвищенню рівня дотримання податкового

законодавства, добровільності сплачування податків та ефективності податкової системи в цілому [3, с. 172].       Варто звернути увагу на те, що реформування податкового контролю повинно бути спрямовано передусім на досягнення позитивних змін на користь платників податків, а саме:

-зменшення податкового тиску  за рахунок розширення бази оподаткування            -зниження ставок, виведення з «тіньового» обігу оподатковуваних капіталів

-зменшення кількості перевірок  та підвищення їх якості шляхом  більш ефективного відбору підприємств для перевірок      -зменшення контролю за діяльністю підприємств малого та середнього

бізнесу;

-зменшення контролю за дисциплінованими платниками податків;

- покращання якості обслуговування  клієнтів;

-запровадження податкових компромісів  з використанням механізмів розстрочення чи відстрочення, договірних податкових кредитів

- підвищення рівня кваліфікації  працівників органів контролю

-збільшення мотивування та заохочень.

У ході проведення податкового аудиту необхідно підвищувати рівень його якості. Підвищення якості контрольно-перевірочної роботи передбачає

підвищення якості матеріалів перевірок, і, як результат, збільшення рівня

узгодженості або безапеляційності донарахувань та збільшення суми стягнення до бюджету донарахованих коштів. Ефективність податкового аудиту залежить не тільки від повноти проведеної перевірки. Виявлені порушення і зловживання (в практиці перевірочної роботи це донарахування, штрафні та фінансові санкції) – це є лише половиною справи. На сьогодні для податкових органів залишається досить проблематичним питанням стягнення донарахованих за результатами перевірки сум до бюджету. Завданнями податкових аудиторів є не тільки виявити, правильно задокументувати факти порушення податкового чи валютного законодавства, але й належним чином переконати платника податків в порушеннях та правомірності дій перевіряючого й необхідності сплати донараховані суми до бюджету. Якість оформлення результатів податкового аудиту та вияв толерантності з боку податкового аудитора повинні забезпечити успіх самої перевірки [2].