Поняття та особливості зовнішньоекономічної угоди

- арбітраж, вказується місце арбітражного суду (країна, право, що застосовується), випадки, при яких сторони можуть звернутися в суд;

- юридичні адреси реквізити, і підпису сторін [5; Ст. 1].

Крім того, за згодою сторін у контракт можуть включатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, порядок оплати податків, митних зборів і мита, можливість і порядок внесення змін і доповнень, і т.д.

Однобічне розірвання контракту  можливо, якщо ця умова буде записано в контракті. Тим часом у контрактах звичайно обмовляється, що на внесення змін у договір або на його анулювання необхідно письмова згода обох сторін, оформлена з дотриманням всіх правил про порядок підписання зовнішньоекономічних угод.

Всі додатки й доповнення до контракту становлять його невід’ємну частину. Додатка звичайно включають технічну документацію, на сто обов’язкове посилання в самому контракті.

Доповнення до контракту  містять, як правило, зміни або доповнення до раніше погоджених умов контракту. Воно повинне бути погоджене й підписане сторонами.

 

2. Форма зовнішньоекономічного  договору

Договір міжнародної  купівлі-продажу – найбільш важливий із усіх зовнішньоторговельних договорів.

Шляхом виконання саме такого договору здійснюється зовнішньоторговельний  товарообмін, що складає основну  частину зовнішньої торгівлі України.

З даним договором  тісно зв’язані різні види договору підряду, тобто угод, спрямованих на виконання робіт і надання послуг, що супроводжують постачання машин і устаткування. Виконання договору цього виду припускає закінчення договору перевезення і страхування, а нерідко також ліцензійного договору, що підписується для того, щоб забезпечити виробництво товарів, передбачених договором міжнародної купівлі-продажу товарів.

Договір купівлі-продажу  являє собою документ, що свідчить про те, що одна сторона угоди (продавець) зобов’язується передати зазначений у контракті товар (чи інший предмет угоди) у власність іншій стороні (покупцю), що, у свою чергу, зобов’язується прийняти його і сплатити за нього встановлену ціну. [7; С. 421]

У силу діючого на Україні законодавства всі учасники обороту незалежно від форм власності в праві самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Оскільки укладення і виконання контрактів міжнародної купівлі-продажу товарів є одним з видів зовнішньоекономічної діяльності, це означає, що в принципі стороною таких контрактів можуть бути будь-які юридичні особи, зареєстровані в якості таких на території України. Стороною договору можуть бути також діючі на території України підприємства з іноземними інвестиціями, включаючи цілком належні інвесторам.

Усі, що знаходяться в  договірних відносинах сторони міжнародних  комерційних угод називаються контрагентами. Переважна частина міжнародних комерційних операцій здійснюється фірмами.

Однією з основних умов успішного здійснення зовнішньоекономічних операцій є висновок контрактів.

Зовнішньоекономічний  контракт вважається укладеним, якщо він  належним чином підписаний сторонами, юридичні адреси яких у ньому зазначені. Кожен контракт повиннен мати індивідуальний номер, а також указівку на дату і місце його підписання. Відсутність якого-небудь з цих елементів може привести до визнання контракту недійсним.

Контракт оформляється сторонами угоди після закінчення переговорів у потрібній кількості  екземплярів, кожна зі сторін одержує рівне число екземплярів контракту.

Умови контракту купівлі-продажу  включають погоджені сторонами  і зафіксовані в документі  статті, що відбивають взаємні права  й обов’язки контрагентів. Сторони контракту самостійно вибирають ті чи інші формулювання статей контракту, керуючись ситуацією на ринку, торговельними порядками і потребами сторін. Крім того, деякі умови контракту можуть визначатися міжнародними й іншими угодами або загальними умовами торгівлі, на які в контракті в цьому випадку робляться посилання.

Умови контракту прийнято поділяти на обов’язкові і додаткові. Обов’язковими умовами вважаються такі статті контракту, при невиконанні яких одним з партнерів інша сторона може відмовитися від прийняття товару, розірвати угоду і стягнути понесені збитки. При порушенні додаткових умов інша сторона не має права відмовитися від прийняття товару і розірвати угоду, а може тільки вимагати виконання зобов’язання і стягнення збитків. Поняття обов’язкових і додаткових умов залежить від конкретної угоди. Звичайно до істотних умов відносять предмет, якість, ціну і ряд інших умов контракту.

У міжнародній практиці існує звичай, відповідно до якого  сторони угоди повинні домовитися про визначений мінімум умов контракту, щоб він вважався дійсним. У зазначений мінімум входять наступні умови: предмет контракту, ціна і термін виконання угоди [9; С. 225].

Отже, підсумовуючи усе  вище сказане, можна зробити висновок про важливість зовнішньоторговельного контракту. Це єдиний документ за допомогою  якого сторони контракту регулюють свої відносини і регламентують обопільні права й обов’язки при виконанні зовнішньоторговельних операцій. І, слід зазначити, що від грамотного і продуманого складання зовнішньоторговельного контракту залежить успіх підприємця на зовнішньому ринку.

Зовнішньоекономічна діяльність на Україні знаходиться в стадії формування, поступово оформляється відповідна їй нормативна база. Реформи, що відбулися в країні за останнє десятиліття, націлені на будівництво демократичної правової держави, підставою якого повинна послужити ринкова економіка. Складовою частиною даного процесу реформування стала орієнтація України на повномасштабне включення у світову економічну систему.

Як відомо, протягом багатьох десятиліть у нашій країні панувала монополія зовнішньоекономічної діяльності, тобто виключне право держави на здійснення усіх видів зовнішньоекономічних зв’язків. Держава здійснювала свою монополію через спеціально створені органи.

Міжнародна купівля-продаж здійснювалася через Міністерство зовнішньої торгівлі (пізніше –  Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків) і його галузеві експортно-імпортні об’єднання; міжнародні розрахунки – через Внешэкономбанк СРСР.

Поступове реформування зовнішньоекономічної діяльності почалося з 1986р. Були розширені права державних  зовнішньоторговельних організацій, поряд з ними на зовнішній ринок були допущені галузеві, республіканські і регіональні організації. З кінця 80-х років почали одержувати право безпосереднього виходу на зовнішній ринок виробники експортної продукції.

Поряд з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, що відбулася, перетворенням широкого спектра господарських організацій у головних діючих суб’єктів у здійсненні зовнішньої торгівлі, зміні піддалося також відношення до участі держави в механізмі міжнародних економічних зв’язків.

Однак скасування державної  монополії зовнішньої торгівлі і  розширення числа суб’єктів зовнішньоторговельного обороту аж ніяк не означають відмовлення держави від втручання в систему зовнішньої торгівлі.

Більш того, світовий досвід показує, що відбувається посилення і диверсифікованість подібного впливу, пріоритети, принципи, механізми й інструменти якого взаємопогоджені на міжнародному рівні в численних двосторонніх і багатосторонніх угодах, документах міжнародних організацій.

У результаті змін, що пройшли, у цій сфері, у багатьох підприємств з’явилася можливість самостійно виходити на зовнішні ринки. Але щоб фірма могла успішно працювати з іноземними партнерами, потрібно щоб на підприємстві була чітко налагоджена система керування контрактною діяльністю. Тому що саме контракт (договір) є основним документом, що регулює взаємини сторін у зовнішньоекономічній діяльності.

При фіксації в контракті  ціни товару велике значення має визначення її базису відносно місця поставки. Базис ціни встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські й інші видатки по доставці товару в ціну товару. Ціни, установлювані в контракті, можуть бути виражені у валюті країни експортера, імпортера або третьої країни. Залежно від способу фіксації розрізняють наступні види цін: тверда, рухлива, і ковзна з наступною фіксацією [6; С. 508].

Тверда ціна встановлюється в момент підписання контракту й  не підлягає зміні в плині строку його дії. Рухлива ціна може бути переглянута  надалі, якщо ринкова ціна товару до моменту його поставки змінитися, при цьому в контракті варто вказати на джерело зниження або підвищення ціни. Змінна ціна- це ціна, обчислена з момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної ціни) з урахуванням змін у витратах виробництва.

При висновку контракту можуть бути використані опубліковані ціни, до яких ставляться довідкові ціни, біржові котирування, ціни аукціонів, ціни в загальних статистичних довідниках.

Опубліковані  ціни носять довідковий характер і досить часто істотно відхиляються від цін, що сплачуються фактично покупцем, внаслідок широкого застосування системи спеціальних знижок.

Загальна (проста) знижка дається продавцем у тих випадках, коли довідкова ціна передбачає короткостроковий кредит, а покупець згодний оплатити готівкою. Вона становить 2-3 % довідкової ціни.

Знижка за оборот (Бонусная знижка) надається постійним покупцям на підставі спеціальної домовленості, може досягати 15-30 % обороту. Бонусная знижка надається виробником своїм постійним  посередникам по збуті.

Сезонні знижки надаються за покупку товару поза сезоном. Знижки при продажі підтриманого встаткування становлять іноді до 50 % первісної ціни товару.

При визначенні умов платежу  в контракті встановлюються: валюта платежу; строк платежу; спосіб платежу  й форми розрахунків; застереження спрямовані на зменшення або усунення валютного ризику.

Основними способами  платежу є: наявний платіж, платіж з авантюрист і платіж у кредит (відповідно до Постанови КМУ й  КБУ № 444 від 21.06.1995 р. «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів))».

Наявний платіж провадитися  через банк до або проти передачі експортером товаросупроводжувальних  документів. Платіж з авантюрист передбачає виплату покупцем-імпортером постачальникові–експортерові погоджених у контракті сум у рахунок належних за договором платежів до передачі товару в його розпорядження; а найчастіше до початку виконання замовлення. Платежі по угоді на основі наданого партнерові кредиту здійснюються в товарній і грошовій формі.

Основними формами розрахунків  є: інкасова, акредитивна, чекова, вексельна.

Акредитивна форма розрахунків  має певні переваги в порівнянні з інкасовою формою. Для експортера ці переваги складаються, по-перше, у  гарантії оплати відвантаженого товару банкам, що відкрили акредитив, а при  підтвердженому акредитиві – також банком, його що підтвердив, по-друге, в одержанні платежу відразу ж після поставки товару й пред’явлення банку документів, що свідчать про цю поставку.

 

3. Зміст зовнішньоекономічного  договору.

У контракті купівлі-продажу  встановлюється одиниця виміру кількості товару, порядок визначення цієї кількості, система мір і ваг.

Кількість товару, що підлягають поставці, може бути визначено фіксованою цифрою, або у встановлених межах.

Варто мати через, що в  країнах Західної Європи, Центральної й Латинської Америки, більшість держав Африки й Південно-Східної Азії дотримуються метричної системи, але застосовують також і свої, національні системи мер. США й Канада вживають американську систему, а також метричну систему мір і свої, національні системи мер.

Визначення якості товару в контракті припускає встановлення якісної характеристики товару, тобто  сукупності властивостей, що визначають придатність товару для використання його по призначенню.

У міжнародній торговельній практиці якість товару може бути визначене по стандарті, технічним умовам, по специфікації, прикладеної до договору, у якій можуть бути зазначені необхідні технічні параметри, за зразком, по описі, по виходу готового продукту.

При відсутності в  контракті вказівок щодо якості звичайно, що якість товару, що поставляється, повинне відповідати середній якості, що є в країні продавця або в країні походження товару звичайним для даного виду товару.

Умови непереборної чинності (ФОРС- МАЖОР): обставини непереборної чинності, які дозволяють переносити строк виконання договору або взагалі звільняють сторони від повного або часткового виконання своїх зобов’язань у випадку настання обставин, що перешкоджають укладанню договору, можна розділити на тривалі й короткочасні.

До тривалого ставляться заборони експорту (іноді й імпорту), війна, блокада. До короткочасного ставляться пожежі, повені й інші стихійні лиха.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов’язань за договором внаслідок форс-мажорних непередбачених обставин, повинна негайно в писемній формі повідомити іншу сторону, як про настання, так і про припинення дії цих обставин. Як правило, свідчить шляхом видачі довідки про непереборну чинність Торгово-промислова палата країни, де такі обставини мають місце. При обставинах непереборної чинності строк виконання договору відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти ці обставини або їхні наслідки. Якщо такі обставини будуть тривати довше погодженого в контракті строку, то кожна зі сторін має право відмовитися від подальшого виконання своїх зобов’язань за контрактом, і в цьому випадку жодна із сторін не буде мати право на відшкодування іншою стороною можливих збитків [6; С. 518].