Порядок розслідування професійних захворювань

Міністерство освіти,науки,молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет  ім. О.Гончара

 

 

 

 

Факультет ФЕКС

Кафедра радіоелектроніки

 

 

 

Реферат

На тему:”Порядок розслідування професійних захворювань”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2012

 

План

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Вся система соціального  забезпечення створюється і функціонує в державі для захисту населення  від соціального ризику. Саме соціальні  ризики є наріжним каменем всього соціального забезпечення. Теорія «соціальних ризиків» почала інтенсивно розроблялась ще в 20-30 рр. минулого століття. 

Під соціальним ризиком  сьогодні слід розуміти ймовірні події, які породжуються об’єктивними соціально-значимими  причинами і призводять до втрати заробітку особи, зниження доходів нижче прожиткового мінімуму, необхідності в медичній допомозі та інших соціальних послугах.

За змістом можна  виділити такі основні соціальні  ризики: непрацездатність, безробіття, малозабезпеченість, втрата годувальника. Все це є підставою для призначення того чи іншого виду соціального забезпечення, тобто є обов’язковою частиною юридичного складу, який спричиняє виникнення, зміну або припинення соціально-забезпечувальних правовідносин.

Професійна захворюваність в Україні залишається складною соціально-економічною і медичною проблемою, незважаючи на те, що середній її рівень значно нижчий, ніж в Європейському Союзі, і за даними Європейського Бюро ВООЗ країна займає 21-ше місце серед 38 країн Європи. Разом з тим, умови праці на підприємствах основних галузей промисловості і в сільському господарстві залишаються незадовільними. Тільки 27,1% підприємств відповідають вимогам санітарного законодавства. Найбільш небезпечні умови праці на підприємствах вугільної промисловості (52,4%), машинобудівної галузі (49-56,3%), сільського господарства (45,7%), гірничодобувної промисловості (50,0 %) тощо. Керівники підприємств, установ, організацій не зацікавлені у створенні безпечних умов праці, проведенні профілактичних заходів та реабілітації хворих працівників, а часто і фінансово неспроможні для цього. Через зниження якості медико-санітарної допомоги працюючим, професійна патологія діагностується пізно, коли у постраждалих має місце стійка втрата працездатності та інвалідність .

1.Поняття професійного захворювання

 

Професійними називаються  хвороби, виникнення яких пов'язане  з певною трудовою діяльністю і впливом  на організм конкретних несприятливих  умов праці, так званих шкідливих  виробничих чинників.

До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Найпоширенішими професійними чинниками, які впливають на організм робітників сільського господарства є:

• хімічні речовини, що широко використовуються для захисту рослин від шкідників та захворювань;
• вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження;
• перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на тривале навантаження на одні і ті самі нервово-м'язові групи;
• біологічні чинники (мікроорганізми) – збудники заразних хвороб, що передаються від тварини людині .

У разі тривалої дії на організм високих концентрацій пилу можуть розвинутися хвороби легенів  і дихальних шляхів; під впливом  високих рівнів вібрації, виникає вібраційна хвороба, внаслідок дії шуму – захворювання органів слуху – неврит, хімічних речовин – отруєння.

До професійних хвороб, які в умовах виробництва зустрічаються  частіше, ніж звичайно, належать бруцельоз, сибірка, сап, ящур та інші, що передаються людям від тварин; бронхіальна астма, хвороби шкіри (дерматози, екземи), хронічні захворювання нервово-м'язового апарату тощо.

Як відомо, ці хвороби  можуть бути і непрофесійними. Визначити  їх походження може тільки лікар, який при обстеженні хворого обов'язково враховує його трудову діяльність.

Розрізняють гострі і  хронічні професійні захворювання та отруєння. Хвороби, зумовлені тривалим, протягом багатьох років, вдиханням  невеликих концентрацій пари хімічних речовин, пилу, газів, впливом на організм вібрації і шуму, як правило, мають хронічний характер і виникають поступово – через 10-15 і більше років роботи в несприятливих умовах. Наприклад, вібраційна хвороба розвивається за 15-20 і більше років у разі нехтування гігієнічними рекомендаціями.

Прояви перших ознак  хронічного отруєння пестицидами при  контакті з ними без суворого виконання  профілактичних заходів можуть спостерігати вже через 2-3 роки. У тих рідкісних  випадках, коли працюючі протягом одного  
робочого дня зазнають короткочасного, часто випадкового, впливу великих концентрацій хімічних речовин або якогось іншого шкідливого чинника (високої температури, випромінювання тощо) і при цьому не користуються засобами індивідуального захисту або порушують інші правила безпеки, може виникнути так зване гостре професійне отруєння або захворювання. Так, у працівників сільського господарства можливе гостре отруєння пестицидами, сонячний удар під час польових робіт, електроофтальмія на зварювальних роботах.

Проте робота в умовах впливу на організм шкідливих професійних чинників не завжди супроводиться розвитком професійної хвороби. У виникненні її відіграють кількість (доза) шкідливих речовин, які потрапляють в організм або рівень вібрації, шуму тощо; тривалість дії їх на працюючих; умови праці й побуту, які можуть зменшити вплив шкідливостей на здоров'я; індивідуальна чутливість сприймання людьми тих чи інших виробничих чинників.

Негативні зміни в  організмі відбуваються тільки в  тому випадку, якщо вплив несприятливого виробничого чинника перевищує безпечний для здоров'я працюючого рівень.

Для шкідливих хімічних речовин встановлено гранично допустимі  концентрації у повітрі робочої  зони і в атмосферному повітрі, у  воді, продуктах харчування, ґрунті.

При обґрунтуванні гранично допустимих концентрацій хімічних речовин враховується безпечність їх не тільки для нинішніх, а й для майбутніх поколінь. 
Встановлено гранично допустимі концентрації для всіх хімічних речовин, що використовуються з метою захисту сільськогосподарських рослин від шкідників і хвороб, визначено гранично допустимі рівні для різних видів вібрації та шуму, які створюються сільськогосподарськими машинами. За додержанням цих гігієнічних нормативів повинні стежити не тільки органи державного санітарного нагляду (санітарно-епідеміологічні станції), а й власник підприємства. Суворе дотримання гранично допустимих концентрацій хімічних речовин у повітрі робочої зони та рівнів шуму і вібрації, інших шкідливих для здоров'я чинників дає змогу запобігти виникненню професійних захворювань серед працівників сільського господарства .

Ослаблюють організм хвороби, нераціональне харчування, зловживання спиртними напоями, порушення режиму праці та відпочинку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Порядок підтвердження і розслідування професійних захворювань

 

Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), належні, безпечні й здорові умови праці (ст. 43). Відповідно до ст.12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Серед основних трудових прав працівників ст. 2 Кодексу законів про працю України вказує на право на здорові та безпечні умови праці. Ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я закріплює право на охорону здоров'я, що передбачає серед інших право на безпечні й здорові умови праці.

Державні, громадські або  інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення й окремих осіб (ст. 5 Основ законодавства України про охорону здоров'я). Зазначаючи необхідність створення безпечних і здорових умов праці в процесі трудової діяльності працівників, наукова та навчальна література з трудового права завжди користувалася терміном «охорона праці». При цьому термін «охорона праці» вживається в двох значеннях: широкому й вузькому. Як вказує B.I. Прокопенко, в широкому розумінні до поняття «охорона праці» відносяться «ті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства». У широкому значенні під охороною праці розуміється сукупність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань застосування праці й приналежних до різних інститутів трудового права (трудового договору, робочого часу і часу відпочинку та ін.). До них належать норми, які забороняють необґрунтовану відмову в прийнятті на роботу, обмежують переведення та звільнення працівників, встановлюють граничну тривалість робочого часу, регламентують час відпочинку, та багато інших, спрямованих на створення сприятливих загальних умов трудової діяльності.

Процедуру проведення розслідування  та ведення обліку нещасних  випадків,  професійних  захворювань  і аварій,  що сталися на підприємствах,  в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях,  представництвах,  інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб – підприємців, які відповідно до законодавства використовують  найману працю, а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними  внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб-ництві та професійного захворювання регламентує Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві .

Згідно з цим Порядком проводиться розслідування та ведеться облік  нещасних випадків, професійних  захворювань, що сталися з особами, які відповідно до законодавства про працю працюють за трудовим договором (контрактом) у військових частинах (підрозділах) або на підприємствах, в установах та  організаціях, що  належать до сфери управління Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, Мінтрансзв'язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, МНС. 

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися  з  вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами,   клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час навчально-виховного процесу, у тому числі під  час виробничого навчання, практики на  виділеній дільниці підприємства під керівництвом уповноважених    представників навчального   закладу,   визначається  МОН  за  погодженням   з Держнаглядохоронпраці, відповідним профспілковим органом і  
виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних  
випадків на виробництві та професійних захворювань.

 

 

Розслідування  проводиться  у  разі  раптового  погіршення стану здоров'я працівника або особи,  яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання  ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень,  заподіяних іншою  особою,  гострого професійного захворювання і гострого  професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження,  у разі утоплення,  ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням,  одержання інших ушкоджень внаслідок   аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо),  
контакту  з  представниками  тваринного  і  рослинного  світу,  що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення  його  на  іншу  (легшу) роботу  не  менш  як  на  один  робочий  день,  у  разі  зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків,  а  також  у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).

До гострих  професійних  захворювань  і  гострих  професійних отруєнь належать захворювання та отруєння, спричинені впливом небезпечних  факторів,  шкідливих  речовин  не більше ніж протягом однієї робочої зміни.

Про кожний нещасний випадок  потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні негайно   повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену  особу  підприємства  і  вжити  заходів  до  подання необхідної допомоги потерпілому.

У разі  настання  нещасного  випадку  безпосередній  керівник  
робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

• терміново організувати подання  першої   медичної   допомоги потерпілому,  забезпечити  у  разі  необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;
• повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної  організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони  праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
• зберегти до  прибуття  комісії  з  розслідування  (комісії із спеціального  розслідування)  нещасного  випадку  обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані,  в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших  працівників  і  не  призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

До складу комісії  включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці  або  посадова  особа,  на  яку  роботодавцем покладено виконання  функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу  підприємства, на  якому стався  нещасний  випадок,  представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за  місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий,  або уповноважена  найманими  працівниками  особа  з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.