Порядок розслідування професійних захворювань

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково  включається  представник  робочого  органу  Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Потерпілий або особа, яка  представляє  його  інтереси,  не включається  до  складу  комісії,  але має право брати участь у її засіданнях,  висловлювати свої пропозиції,  додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку,  давати відповідні пояснення,  в тому числі викладати в усній і  письмовій формі  особисту  думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одержувати  від  голови  комісії  інформацію  про  хід  проведення розслідування.

Коли визнано, що нещасні  випадки пов'язані з виробництвом, про них складається акт за формою Н-1. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не потрібно складати акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

У разі відмови роботодавця  скласти акт про нещасний випадок  чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішує посадова особа органу державного нагляду  за охороною праці, рішення якої обов'язкове для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Не визнаються пов'язаними  з виробництвом нещасні випадки,  
що сталися з працівниками:  за місцем  постійного  проживання  на  території  польових  і вахтових селищ; під час використання ними  в  особистих  цілях  транспортних засобів, машин,  механізмів та устаткування, інструментів; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними  речовинами,  а  також  унаслідок  їх  дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку; під час скоєння ними злочину,  що встановлено обвинувальним вироком суду; у разі природної смерті або самогубства.

Контроль за своєчасністю  і  об'єктивністю  розслідування нещасних  випадків,  їх  документальним  оформленням  та  обліком, виконанням  заходів  щодо  усунення   причин   нещасних   випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці,  виконавча дирекція Фонду та її  робочі  органи відповідно до компетенції.

Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні  
органи   і   представників,   а   також   уповноважені   найманими працівниками особи з питань охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після одержання припису за  формою  Н-9  видати  наказ про виконання запропонованих   у   приписі   заходів, а також притягнути  до відповідальності працівників, які    допустили     порушення законодавства   про охорону  праці.  Про  виконання  цих  заходів  
роботодавець  повідомляє  письмово  орган Держнаглядохоронпраці, посадова особа якого видала припис, в установлений ним строк.        

Висновки

Професійні захворювання та травми на виробництві – прикрі явища та велике горе, бо призводять до непоправного – втрати життя та здоров'я працівника. Вони тяжким тягарем лягають на економіку країни, стають причиною втрати кваліфікованих кадрів на підприємстві. Але найбільше страждають від цього сім'ї: біль, смуток, розпач, великі моральні та фінансові втрати .

Роботодавець повинен  організовувати розслідування та вести  облік нещасних випадків, професійних  захворювань і аварій. Зміст процедури розслідування, оформлення та обліку результатів здійснюється відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

В Україні значні суми коштів витрачаються на охорону праці, але вони занадто малі, щоб убезпечити працівників від дії шкідливих  та небезпечних факторів виробництва. Ризики для здоров'я та життя працівників зростають, зростає і сумна статистика потерпілих від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Саме цим питаннями – проведення профілактичних заходів по усуненню шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, а у разі їх настання – відновлення здоров'я, працездатності та відшкодування матеріальної шкоди потерпілим і членам їх сімей – слід придиліти більшу увагу нашого суспільства.

Список  використаних джерел

1. Конституція України. – К.: Школа, 2006. – 64 с.
2. Грузінова Л. П., Короткін В. Г.  Трудове право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2003. – Ч. 4. – 2003. – 152 с.
3. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків,  професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1112-2004-%EF
4. Постанова Державної санітарно-епідеміологічної служби України «Про вдосконалення виявлення, обліку та профілактики професійних захворювань в Україні» № 28 від 17.07.2006 // http://www.moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=6478
5. Постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 
   «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 12.07.2007 р. № 36, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 р. № 867/14134 // http://www.balance.ua/download/blanks/20070712_36.htm
6. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві від 25 серпня 2004 р. N 1112 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1112-2004-%EF
7. Прокопенко B.I. Трудове право України: Підручник. – X.: Фірма Консум, 1998. – 425 с.
8. Сирота И.М. Всё о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины: НПК. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 752 с.
9. Стичинський Б.С. Науково-практичний коментар до закону України про працю. – К.: А.С.К., 2001. – 1072 с.