Звіт про проходження практики в Спеціалізованому Приватному Акціонерному Товаристві «Екосейв»

       Вступаючи  у договірні відносини, підприємства, організації і інші суб’єкти  повинні бути зацікавлені в  тому, щоб були обумовлені умови,  максимально сприяючі їх безперебійної  роботи у всіх областях діяльності: постачання, збут, капітальне будівництво,  перевезення і т.п. 
        У виробленні умов договору повинні брати участь керівники підприємств, організацій, служб, фахівці - господарники і юристи. Така організація договірної роботи на підприємствах вимагає чіткого розмежування обов′язків між різними службами, яке забезпечило б всю необхідну роботу по оформленню договорів.

       Складений проект договору і відповідно засвідчений відсилається іншій стороні або декільком сторонам. Якщо інша сторона згодна з умовами, вказаними в проекті договору, вона його підписує і приймає до виконання. 
       Інакше, якщо сторона, що отримала проект договору, не згодна з умовами або є заперечення по ним, складається протокол розбіжностей, про що роблять обмовку в договорі і в 20-денний термін направляють іншій стороні протокол розбіжностей в двох екземплярах разом з підписаним договором. У договорі обов′язково робиться відмітка, що він направлений з протоколом розбіжностей. 
       За відсутності такої відмітки розбіжності, викладені в протоколі розбіжностей, не мають юридичної сили.

       Отримавши  вказані документи, підприємство, організація зобов′язані в 20-денний  термін розглянути їх, включити  в договір всі прийняті пропозиції, а розбіжності, що залишилися  неврегульованими, передати на розгляд  арбітражного суду. 
       Якщо підприємство, організація, що отримала протокол розбіжностей за умовами договору, заснованого на державному замовленні, не передають неврегульовані розбіжності на дозвіл арбітражного суду у встановлений термін, то пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими. У інших випадках, тобто якщо в основі договору не лежить державне замовлення, договір вважається непоміщеним.

        Договори оформляються після узгодження номенклатури продукції, що поставляється, об’ємів і термінів виконуваних робіт з, начальником виробництва, а якщо продукція виготовляється по кресленнях замовника - з відділом головного конструктора, який дає висновок про технічну можливість виконання замовлення, вимоги і креслення замовника для внесення цих вимог до договору. 
         Порядок проходження документації, пов′язаної з проходженням договорів, встановлюється наказом по підприємству або спеціальним стандартом, що переважно, залежно від кількості договорів і структури підрозділів, в компетенцію яких входить підготовка договорів. 
        До договорів, що найчастіше укладаються, відносяться: договори постачання, перевезення, підряду на капітальне будівництво, зовнішньоекономічні контракти, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи. У будь-якому договорі умови його повинні формулюватися гранично чітко, бути конкретними, враховувати всі особливості відносин, що складаються між сторонами. 
         Договір є єдиним документом, що визначає має рацію і обов′язки сторін.

         Наприклад, при укладенні договорів  на збут продукції, на матеріально-технічне  забезпечення перш за все конкретизуються  умови постачання: кількість, номенклатура, якість продукції, терміни постачання, ціна, представлення рознарядок  на транзитні відвантаження, умови  повернення тари, узгодження креслень, зразків, технічних умов, фінансування  і порядок розрахунків і т.п. 
          Залежно від цього вирішується питання про спосіб укладення договору постачання. 
        У всіх інших договорах повинні передбачатися конкретні зобов′язання сторін: характер виконання роботи, терміни, форми розрахунків, предмет договору і ін. Указуються ціна договору і інші умови, які слід відображати в договорі відповідно до нормативних актів. 
        Разом з істотними відносинами, в договорі можуть обмовлятися і так звані умови звичайні, зміст яких відповідає диспозитивним нормам має рацію. Це ті умови, які не вимагають спеціального узгодження сторін, оскільки вони вступають в силу в результаті самого укладення договору. Нарешті, в договір можуть включатися сторонами умови, звані випадковими. 
         Це умови, які сторони обмовляються обліком надання їм такій можливості диспозитивною правовою нормою, або умови, взагалі не врегульовані законом. Так, наприклад, сторони за договором за наявності обопільної згоди мають право виносити розмір санкцій за порушення договірних умов, встановлених нормативним актом, або передбачати санкції за невиконання зобов′язань. 
         Зобов′язання в договорі слід формулювати так, щоб вони забезпечували чітку і повну регламентацію взаємин сторін. Наявність в договорі неясних або нечітко виражених умов може привести до непорозуміння в результаті різного тлумачення сторонами своїх зобов′язань. 
        В договорі указується термін його дії: на один рік, на термін виготовлення продукції або надання послуг і т.п. 
        Всі договори з додатком до них (додаток 3-5), а також протоколи розбіжностей підписуються керівником підприємства (організації) або його заступником і скріпляються друком.

        У випадку, якщо підприємство, організація, що вважають за необхідне змінити або розірвати договір, направляють пропозицію про це іншій стороні за договором. 
        При цьому необхідно мати зважаючи на, що якщо юридичну підставу укладеного договору утворює державне замовлення, до якого відповідні органи не внесли ніяких змін, зміна або розірвання такого договору допускається або за угодою сторін, або у випадках, прямо передбачених законом. 
        Зміна, розірвання або продовження терміну дії договору оформляється додатковою угодою, що підписується сторонами, або шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами. Сторона, що отримала пропозицію про зміну (розірванні) договору, або про продовження терміну його дії, зобов′язана дати відповідь іншій стороні не пізніше 20 днів після отримання пропозиції. 
При не досягненні сторонами угоди спор вирішується арбітражним судом. 
         В деяких випадках можна провести односторонню відмову від договору. Наприклад, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору постачання у випадку, якщо продукція не відповідає обумовленій якості, стандартам, ТУ, зразкам, іншій документації. 
         Завищення ціни на продукцію є підставою для односторонньої відмови від виконання договору, якщо воно мало місце як при висновку, так і при виконання договору і не було заздалегідь узгоджено з покупцем. 
         Неплатоспроможність покупця, або його банкрутство як підстава для односторонньої відмови від виконання договору повинні підтверджуватися документами установи, банка або сповіщенням про це у пресі. Покупець має право також відмовитися про передбаченого договором товару за умови повного відшкодування постачальникові виниклих у зв′язку з цим збитків. 
У разі розірвання договору по вказаних підставах, зацікавлена сторона повинна попередити іншу не пізніше, ніж за місяць.

У тому випадку, коли сторона  вважає, що одностороння відмова від  виконання договору заявлена необгрунтовано, вона має право звернутися в установленому  порядку до арбітражного суду з метою  про визнання такої відмови незаконним. 
           При односторонній відмові від виконання договору слід враховувати, що договір вважатиметься розірваним через місяць після отримання стороною письмового сповіщення іншої сторони про відмову від виконання договору, якщо інший, триваліший термін, не вказаний в цьому сповіщенні.

 

  Основні вимоги до форм (зразкам) договорів:

• відповідність змісту договірних документів вимогам нормативних актів;
• повнота змісту договору;
• облік особливостей господарських зв′язків, що підлягають договірному оформленню.

     В число елементів, що кваліфікують форму ряду господарських договорів, входять нормативні вимоги, що передбачають:

• оформлення договорів певними способами у вигляді одного документа, шляхом обміну листами, телеграмами, підтверджуючими ухвалення наряду до виконання (постачання), шляхом підготовки договірних документів при безпосередній участі сторін (контрактація);
• оформлення договорів відповідно до затверджених типових і уніфікованих форм (перевезення, підряд на капітальне будівництво і т.п.);
• кількість екземплярів договірної документації;

     -    засоби фіксації тексту договору (наприклад, для Правил заповнення перевізних документів).

 

 Оформлення договірних відносин включає:

• робота над проектами договорів;
• врегулювання розбіжностей за договором;
• конкретизація змісту укладених договорів;
• зміна або розірвання договірної роботи.

Аналіз договірної практики мають на загальній меті виявлення  недоліків в організації договірної роботи і розробці заходів щодо їх врегулювання. 
 
Конкретними напрямами такого аналізу є:

• розробка заходів щодо виконання вказівок вищестоящих органів в частині вдосконалення договірної роботи;
• узагальнення практики висновку і виконання окремих видів договорів;
• оцінка результатів розгляду переддоговірних і майнових суперечок.

Договірна техніка, як складник юридичної техніки, є сукупність засобів і прийомів, використовуваних законодавством, органами управління і сторонами за договором в  процесі регламентації і оформлення договірних відносин. 
 
Основними критеріями оцінки стану техніки договірної роботи є:

• повнота узгодженості правових актів, регулюючих договірні відносини;
• точність і ясність викладу норм і умов, що містяться в цих актах;
• правильність оформлення договірної документації;
• розробленість прийомів і способів тлумачення договорів;

рівень уніфікації і систематизації законодавства про договірну  документацію.

Договірну техніку можна розділити на наступні види:

• техніка моделювання (конструювання) договорів, яка включає моделі, схеми, зразки договорів і інші юридико-технічні засоби, застосування яких забезпечує повноту, узгодженість і взаємозв′язок різних договірних відносин;
• техніка викладу умов договору, яка включає первинні елементи змісту договору - його умови, які визначаються законодавством і угодою сторін, дозволяють повно і чітко формулювати кожне договірне розпорядження окремо;
• техніка оформлення договірної документації передбачає фіксацію змісту окремих положень договору у визначеній, як правило, документальній формі;
• техніка тлумачення договорів полягає в необхідності з’ясування сенсу договору і його окремих положень і досягається, в першу чергу, застосуванням способів і прийомів тлумачення нормативних актів.

Моделі договорів виконують  різні функції, тому їх можна розділити  на теоретичні конструкції, юридичні конструкції  і інші моделі, використовувані для  розробки законодавства про договори і визначення змісту і форми конкретних договорів. Сюди можна віднести типові і зразкові договори.

 

У сучасних умовах життя  суспільства договір як індивідуальний акт має велике значення. Саме завдяки  договору, який є достатньо гнучким  правовим регулятором, сторони самостійно в межах чинного законодавства  можуть впорядкувати і регламентувати свої відносини. При цьому важливо, щоб договірні норми забезпечили  як своєчасність і повноту виконання  сторонами своїх зобов'язань, так  і їх захист у разі виникнення спорів. Досягти цього можливе лише за умови індивідуального підходу  до підготовки та оформлення кожної угоди.У всіх сферах господарювання на ринкових засадах організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах. Це підтверджує незаперечну істину, що саме договори є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 4 : Претензійно – позовна робота.

Правові засади претензійно-позовної роботи на підприємствах, в організаціях та установах  (далі – підприємствах) визначені Конституцією України  та врегульовані рядом нормативно-правових актів: Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного  судочинства України (далі – ГК  України, ГПК України, ЦК України, ЦПК  України, КАСУ), Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 (далі – Загальне положення про  юридичну службу), рекомендаціями Міністерства юстиції України «Про порядок  ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» від 23.01.2007 № 35-14/7 (далі – Порядок  № 35-14/7) тощо.

З урахуванням специфіки  діяльності на кожному підприємстві повинен бути виданий наказ або затверджене положення (інструкція) про порядок ведення претензійної та позовної роботи, де повинен бути визначений підрозділ або посадова особа, що має готувати претензію в разі порушення умов договору.

Організація правової роботи, яка спрямована на правильне застосування,  неухильне дотримання  та запобігання  невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів суб'єктами господарювання, під час виконання  ними своїх завдань і функціональних обов'язків, покладена на юридичну службу.

Згідно з підпунктами 8, 9 пункту 11 Загального положення про  юридичну службу, юридична служба підприємства, відповідно до покладених на неї завдань, організовує претензійну та позовну  роботу, проводить аналіз її результатів; здійснює контроль за дотриманням структурними підрозділами встановленого на підприємстві порядку пред'явлення і розгляду претензій тощо.

Підпунктом 1.5. Порядку № 35-14/7 визначено, що претензійно-позовна  робота на підприємстві повинна сприяти:

• забезпеченню виконання договірних зобов'язань у всіх сферах діяльності;
• економії та раціональному використанню матеріальних, трудових, фінансових, паливно-енергетичних, сировинних та інших видів ресурсів;
• зниженню непродуктивних витрат та усуненню причин і умов, що їх спричиняють;
• забезпеченню захисту і відновленню порушених майнових прав та інтересів підприємств, що охороняються законом;
• забезпеченню відповідальності порушників договірних зобов'язань;
• ефективному використанню законодавства для поліпшення економічних показників господарської діяльності та запобіганню його порушенням.

До претензійно-позовної роботи відносяться:

- підготовка, одержання та  складання документів, необхідних  для пред'явлення і розгляду  претензій та позовів;

- пред'явлення і розгляд  претензій та підготовка позовів;

- підготовка необхідних  документів при розгляді справи  в суді (відзиви, заяви, скарги);

- захист інтересів підприємства  при розгляді майнових, переддоговірних  та інших спорів в господарському  та інших судах; 

- здійснення організаційно-технічних  заходів (реєстрація, облік, зберігання  та відправка претензійно-позовних  матеріалів);