Лекция по "Экологическому праву"

ТЕМА: СИСТЕМА  ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

ПЛАН;

1. Значення участі громадськості в управлінні охороною довкілля
2. Законодавчі засади громадського екологічного управління
3. Форми участі громадськості в управлінні охороною довкілля
4. Екологічні неурядові організації в Україні їх роль в управлінні охороною довкілля

1. Значення  участі громадськості в управлінні  охороною довкілля

Донедавна екологічне управління розглядалося як діяльність суто урядова, що стосується прийняття  законів і контролю за їх виконанням. Участь громадськості у вирішенні екологічних проблем була в основному протестною (через пресу, депутатів, демонстрації). Але усвідомлення світовою спільнотою глобального характеру екологічних загроз, які стосуються кожної людини, і усвідомлення кожною людиною їх небезпеки зробили громадськість однією і важливих складових підвищення ефективності екологічного управління. Це дістало своє законодавче закріплення майже в усіх країнах світу, у тому числі і в Україні. Для ефективного впровадженій своїх заходів уряд потребує підтримки громадськості, тобто широкого соціального базису. А сама думка громадськості сприймається вже як чинник підвищення ефективності екологічного управління і вирішення екологічних проблем.

Кожен член громадськості  приносить із собою унікальний підхід до розв'язання екологічних питань. Усі разом вони мають більше знань про природні ресурси і проблеми забруднення у своїй країні, ніж уряд. А сама їх кількість робить, громадськість найбільшою рушійною силою. Проте щоб переконатись у тому прийняті рішеній і закони стосовно навколишньою середовища є слушними і відповідними, усі члени громадськості повинні мати можливість висловлювати свою позицію опротестовувати рішення, закони і дії, які не відповідають їхнім поглядом.

Екологічні проблеми найкраще вирішуються за участі всіх зацікавлених громадян на відповідному рівні. На національному рівні кожен індивід повинен мати можливість доступу до всієї інформації про навколишнє середовище й екологічні загрози, яка є в розпорядженні владних структур, у тому числі до інформації про небезпечні речовини та види діяльності, а також можливість брати участь у процесі прийняття рішень.

Влада повинна  гарантувати громадськості можливість висловлення думок щодо проблем  охорони навколишнього середовища. Цього можна досягти тільки за допомогою правових механізмів і це стало загальноприйнятим принципом у всьому світі. У кінцевій декларації Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992) було особливо наголошено на публічній природі інформації та участі громадськості.

Принципи Всесвітнього саміту в Ріо-де-Жанейро були розвинуті  в Орхуській конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень (ратифікована Верховною Радою України в 1999 р.).

Сторони цієї Конвенції:

• підтвердили необхідність захищати та оберігати навколишнє середовище, поліпшувати його стан, а також забезпечувати с екологічно безпечний розвиток:
• визнали, що адекватна охорона навколишнього середовища важлива для добробуту людини, дотримання основних прав людини, у тому числі права на життя;
• визнані, що кожна людина має право жити в навколишньому середовища сприятливому для її здоров'я та добробуту, а також зобов'язана, як індивідуально, так і спільно з іншими людьми, захищати й поліпшувати навколишнє середовище на благо нинішнього та прийдешніх поколінь;

 

• врахували, що для  забезпечення можливості відстоювати  це право та виконувати цей обов'язок громадяни повинні мати доступ до інформації, право брати участь у  процесі прийняття рішень, доступ до правосудця з питань, що стосуються навколишнього середовища;
• визнали, що з питань, які стосуються навколишнього середовища, розширення доступу до інформації та участь громадськості в процесі прийняття рішень підвищують «сість рішень, що приймаються, сприяють поліпшенню поінформованості громадськості щодо екологічних проблем, надають громадськості можливість висловлювати стурбованість, а державним органам - нести належний облік таких інтересів;
• визнали, що державні органи володіють екологічною інформацією в інтересах громадськості;
• відзначили важливість забезпечення споживачів належною інформацією про продукцію для надання їм можливості робити екологічно обгрунтований вибір;
• визнали занепокоєність громадськості у зв'язку з навмисним вивільненням генетично змінених організмів у навколишнє середовище і необхідність підвищеної прозорості та активізації участі громадськості в процесі прийняття рішень у галузі генетично змінених організмів.

2. Законодавчі засади громадського екологічного управління

Громадське екологічне управління - це різновид управління в галузі охорони  довкілля.

В Україні конструкція “участь  громадськості у прийнятті екологічно значимих рішень” вперше знайшла  належне відображення в Законі України  “Про охорону навколишнього природного середовища” в якості системи  відповідних прав громадян і гарантій їх реалізації Зокрема у ст 9. закріплено, що кожний громадянин України має  право на:

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно- правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;

в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

е) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

с) участь у публічних слуханнях  або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції  об'єктів та у проведенні громадської  екологічної експертизи;

Стаття 10 Закону закріплює гарантії екологічних прав громадян Екологічні права громадян забезпечуються;

») участю громадських організацій  та громадян у діяльності щодо охорони  навколишнього природного середовища;

г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства  про охорону навколишнього природного середовища;

с) створенням та функціонуванням  мережі загальнодержавної екологічної  автоматизованої інформаційно-аналітичної  системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

 

Закон України «Про екологічну експертизу» містить положення, щодо участі громадськості в процесі  екологічної експертизи, а також  однією із форм екологічної експертизи закріплює громадську екологічну експертизу.

Ратифікація Україною Орхуської  конвенції “Про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті  рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища”  стала важливим чинником у справі забезпечення можливості практичного  здійснення відповідних екологічних  прав громадян, у тому числі щодо реалізації соціальної активності в  громадському екологічному русі.

Відповідно до ст. 2 Конвенції  поняття «громадськість» означає  одну або більше фізичну чи юридичну особу, їх об’єднання, організації  або групи, які діють згідно з  національним законодавством або практикою.

На виконання положень Орхуської конвенції в Україні  прийняте Положення про участь громадськості  у прийнятті рішень, у сфері  охорони довкілля, затверджене наказом  Мінприроди України 18.12.2003р. Воно в основному  регулює порядок проведення громадських  обговорень - процедури виявлення  громадської думки з метою  її врахування при прийнятті органами виконавчої влади рішень з питань, що справляють вплив чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля.

Таким чином, правове регулювання  громадського екологічного управління в Україні здійснюється на підставі:

ЗАКОНІВ: Конституції України, Закону України “Про охорону навколишнього  природного середовища” від 25 червня 1991р. (ст.,9,10, 21), Закону «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995р.

Деякі механізми ;§еа®зації  участі іромадськості базуються  на загальних нормативних актах: Законах України «Про всеукраїнський референдум» від 06.11.2012р., «Про місцеве  самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, «Про звернення громадян»  від 2 жовтня 1996 року, «Про інформацію»  від 2 жовтня 1992 року, «Про доступ до публічної  інформації» від І З січня 2011 року.

ПІДЗАКОННИХ АКТІВ: Положенні  про участь громадськості у прийнятті  рішень, у сфері охорони довкілля, затверджене наказом Мінприроди України 18.12.2003р., Положенні про громадських  інспекторів з охорони довкілля, затверджене наказом Мінекоресурсів України 20.03.2002р.

МІЖНАРОДНИХ АКТІВ ратифікованих  Україною: Конвенція про доступ до інформації і участь громадськості  у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля: прийнята в рамках Ради Європи 25.0б.1998р. (м. Орхус, Данія).

 

3. Форми участі громадськості  в управлінці охороною довкілля

Проаналізувавши діюче національне законодавство можна виділити такі основні форма участі громадськості:

I референдум,

| вільний доступ до  інформації про стан навколишнього  природного середовища (екологічна  інформація) та вільне отримання,  використання, поширення та зберігання  такої інформації

3. звернення громадян та юридичних осіб до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб (скарги, зауваження, пропозиції)
4. участь а розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
5. громадська екологічна експертиза, участь у проведенні державної екологічної експертизи;

І звернення до суду.

7 об'єднання в громадські природоохоронні  формування

1 здійснення громадського екологічного  контролю

1 інші форми, передбачені  законодавством України

1. РЕФЕРЕНДУМ ЯК ФОРМА  УЧАСТІ ГРОМАДЯН У ПРИЙНЯТТІ  РІШЕНЬ,

Згідао статті 1. 3-ну «Про всеукраїнський референдум»  всеукраїнський референдум с однкзо з форм безпосередньої демократії в  Україні, способом здійснення влади  безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень з  питань загальнодержавного значення шляхом таємного шмумш в порядку, встановленому  законом.

Предметом всеукраїнського  референдуму можуть бути будь-які  питання за винятком ЯК, вирішення яких референдумом не допускається Конституцією України, законами України

На всеукраїнський референдум можуть виноситися декілька питань з однієї проблеми

За предметом всеукраїнський референдум може бути:

І) Про схвалення  нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції УіфгіЬв, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до М—штуці України (конституційний референдум);

9Яр® ЯиЬф території  України (ратифікаційний референдум);

3. щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум),
4. І 6>дь-акого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно ( загальний референдум).

 

2, ПРАВО ДОСТУПУ  ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Доступ  громадськості до екологічної  інформації забезпечує її повноцінну  участі. упроЦесГ~еі^^^^ ЕшШ&пн Ьн  Інформації немае жодного управління, у тому числі громадського. ~~~~

Конституція України ст.50 гарантує кожному право вільного доступу до інформації

про стан довкілля, про якість харчових продуктів і  предметів побуту, а також право  на її пптиррин. Така інформація ніким  не може бути засекречена.

Згідно 3-ну «Про охорону рПС» ст.9 кожен громадянин має право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом.

3-н Укпаїии «Про інформацію» стаття 13 дає визначення екологічної інформації:

Інформація  про стан довкілля (екологічна Інформація) - відомості або дані проГ

• стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично ^ модифіковані організмитта взаємодію між цими складовими;
• фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини,

| енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи

-—адміністративні, угоди  в галузі наиколйшнього 'природлого  середовища, політику,

законодавство, плани і програми);

| стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля;

• інші відомості та/або дані.

Інформація про сім довкілля,"крім інформації про місце розташування військових об'єктів, не може бути віднесена по інформації з обмеженим доступом, і