Контрольная работа по "Бюджетному праву"

3) встановлення  лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;

4)  застосовування  мір відповідальності до банків, юридичних та  фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

НБУ визначає структуру валютного ринку  України та  організовує  торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання. Також він проводить  дисконтну  та  девізну  валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження. Національний банк   здійснює   дисконтну   валютну  політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання  руху капіталу   та   балансування   платіжних   зобов'язань,   а  також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют. НБУ здійснює  девізну  валютну   політику   на підставі  регулювання  курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу  іноземної  валюти  на  фінансових ринках[5].

Проте більш  детальніше правовий статус НБУ розкриває  Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. Це основний документ, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У статті 13 Декрету,визначено, що НБУ  є головним органом валютного  контролю в Україні , який:

— здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території  України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів;

— забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з названим вище Декретом та іншими актами валютного  законодавства України.

Відповідно до п. 1 ст. 11 зазначеного  вище Декрету Національний банк України:

   — здійснює валютну  політику, виходячи з принципів  загальної економічної політики  України;

   — складає разом  із Кабінетом Міністрів України  платіжний баланс України;

   — контролює додержання  затвердженого Верховною Радою  України ліміту зовнішнього державного  боргу України;

   — визначає структуру  валютного ринку України та  організовує торгівлю валютними  цінностями на ньому відповідно  до законодавства України про  валютне регулювання;

   — визначає в  разі потреби ліміти заборгованості  в іноземній валюті уповноважених  банків нерезидентам;

   — видає у межах,  встановлених валютним законодавством, обов’язкові для виконання нормативні  акти щодо здійснення операцій  на валютному ринку України;

   — накопичує, зберігає  і використовує резерви валютних  цінностей для здійснення державної  валютної політики;

   — видає ліцензії  на здійснення валютних операцій  та ухвалює рішення про скасування  їх;

   — встановлює способи  визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют,  виражених у валюті України,  курсів валютних цінностей, виражених  в іноземній валюті або розрахункових  (клірингових) одиницях;

   — встановлює ліміти  відкритої валютної позиції для  банків та інших установ, що  купують та продають іноземну  валюту;

   — здійснює дисконтну  та девізну валютну політику  і застосовує в необхідних  випадках валютні обмеження;

   — встановлює за  погодженням з Державним комітетом  статистики України єдині форми  обліку, звітності та документації  про валютні операції, порядок  контролю за їх достовірністю  та своєчасним поданням;

   — забезпечує публікацію  банківських звітів про власні  операції та операції уповноважених  банків[5].

Також НБУ задля підтримання  валютного (обмінного) курсу валюти України створює, утримує і викорситовує офіційні  валютні  резерви.

НБУ, та за  його  визначенням  -  підпорядковані  йому установи, застосовують санкції за порушення валютного законодавства передбачені Декретом[6].

Отже, можна зробити висновок, що Національний банк України наділений найширшими повноваженнями у сфері валютного регулювання. Він визначений як головний валютний орган країни і на нього накладені функції формування принципів і стратегії валютного регулювання, ліцензування діяльності з валютними цінностями, розробки і впровадження системи курсоутворення і здійснення контролю за виконанням правил валютних операцій.Крім того, НБУ виступає головним органом валютного контролю. У зв'язку з цим він контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів, та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю за валютними операціями резидентів і нерезидентів. НБУ також може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов’язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

   До повноважень  НБУ належить обов’язкове декларування  в Національному банку валютних  цінностей та іншого майна  резидентів, які перебувають за  межами України. Порядок і строки  декларування встановлюються НБУ,  він гарантує таємницю інформації  щодо декларування валютних цінностей.  Отже, НБУ зобов’язаний здійснювати  політику, спрямовану на підтримання  валюти України, і виступає  суб’єктом міжбанківського валютного  ринку України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання № 3

Іноземне  підприємство звернулось з заявою до банку “Енергія” на відкриття  поточного рахунку в іноземній  валюті.

На підставі аналізу нормативних актів дайте  характеристику правового режиму поточних рахунків нерезидентів в іноземній валюті.

Складіть  проект заяви на відкриття поточного рахунку в іноземній валюті нерезидентом.

 

 

Основними законодавчими  актами, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків клієнтів банків є:

 Цивільний кодекс України.  Параграф 3 глави 71 регулює відносини  між банком і вкладником при укладанні договору банківського вкладу. Глава 72 визначає взаємовідносини між банком та клієнтом при відкритті банківського рахунку.

Закон України від 20.05.99 № 679 “Про Національний банк України”. Статтею 7 цього Закону визначено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій.

 Закон України від  05.04.2001 № 2346 “Про платіжні системи  та переказ коштів в Україні”. Стаття 6 цього Закону визначає коло осіб, яким банки мають право відкривати рахунки, а також орган (Національний банк України), який встановлює порядок відкриття банками рахунків та їх режими. Види рахунків, що можуть відкриватися банками, встановлюються статтею 7 Закону.

 Закон України від  07.12.2000 № 2121 “Про банки і банківську  діяльність”. Глава 11 цього Закону  встановлює обов'язок банків ідентифікувати  клієнтів, які відкривають рахунки  та осіб, уповноважених діяти  від імені зазначених клієнтів.

 Закон України від  28.11.2002 № 249 “Про запобігання та  протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним  шляхом”. Статтею 4 цього Закону визначено, що банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу, які відповідно до статті 5 зобов'язані проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний). Ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові операції, здійснюється згідно з вимогами статті 6 цього Закону.

 Положення про порядок  здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними  і фізичними особами, затверджене  постановою Правління Національного  банку України від 03.12.2003 №  516 і зареєстроване в Міністерстві  юстиції України 29.12.2003 за №  1256/8577 (зі змінами). Цим Положенням  регулюється загальний порядок  залучення банками України грошових  коштів (як у національній, так  і в іноземній валюті) або банківських  металів від юридичних та фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

 Інструкція про порядок  відкриття, використання і закриття  рахунків у національній та  іноземних валютах, затверджена  постановою Правління Національного  банку України від 12.11.2003 №  492, зі змінами, (далі – Інструкція). Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам – інвесторам, виборчим блокам політичних партій .

За умовами задачі до банку  «Енергія» звернулося іноземне підприємство, тобто юридична особа-нерезидент. В  розділі 1 Інструкції дається визначення: юридичній особі-нерезиденту  - це  юридична  особа з місцезнаходженням   за   межами  України,  яка  створена  й  діє відповідно до законодавства іноземної держави. Дана юридична особа-нерезидент виявила бажання відкрити поточний рахунок в цьому банку.

 

 

 Згідно з тією ж  Інструкцією Поточний рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Поточний рахунок банки  відкривають своїм клієнтам   за   договором банківського рахунку. До поточних рахунків належать:

- рахунки за  спеціальними   режимами   їх   використання,  що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

-  поточні рахунки типу "Н",  що  відкриваються  в  національній валюті   офіційним  представництвам  і  представництвам  юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

- поточні рахунки типу "П",  що  відкриваються  в  національній валюті постійним представництвам;

- поточні  (накопичувальні)  рахунки  виборчих  фондів

- інвестиційні         рахунки,         що        відкриваються нерезидентам-інвесторам  в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів,   інших   коштів,   одержаних  іноземним  інвестором  від інвестиційної  діяльності в Україні;

Згідно вищезазначеного  юридичним особам-нерезидентам поточні рахунки в іноземній валюті в уповноважених банках України не відкривають. Проте зазначено, що дане право мають їх представництва, які займаються підприємницькою діяльністю на території України.

 

Юридичні особи-нерезиденти  можуть відкривати  в  банках

України   інвестиційні   рахунки   для   здійснення  інвестицій  у 

національній  та  іноземних  валютах у порядку, установленому  цією

Інструкцією.

Перелік операцій, що здійснюються резидентами та нерезидентами з  рахунків в іноземній валюті, а також платежі, що можуть бути зараховані на такі рахунки визначаються Інструкцією

 

Умови відкриття поточних рахунків нерезидентів в іноземній  валюті викладені в Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків в національній та іноземній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527.

В п.1.3 даної інструкції сказано, що суб'єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення  своєї  господарської  діяльності  і власних потреб у будь-яких банках  України  відповідно  до  власного  вибору,  крім випадків,  коли  банк  не  має  можливості  прийняти на банківське обслуговування або якщо  така  відмова  допускається  законом  або банківськими правилами.

Умови    відкриття    рахунку    та   особливості   його функціонування  передбачаються  в  договорі,  що  укладається  між банком  і  його  клієнтом.

 

 

 

 

Так, згідно зі статею 1066 Цивільного кодексу України за договором  банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта  про перерахування і видачу відповідних  сум з рахунка та проведення інших  операцій за рахунком.

 

 

Перелік операцій, що здійснюються резидентами  та нерезидентами з рахунків в іноземній валюті, а також платежі, що можуть бути зараховані на такі рахунки визначаються Інструкцією Національного банку «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземній валюті».

У національній валюті України представництвам  нерезидентів відкриваються, зокрема, рахунки типу «Н» і «П».

 

Поточний  рахунок типу «Н» у національній валюті відкривається уповноваженим  банком таким іноземним представництвам: