Державна реєстрація господарських товариств в Україні

Положення, які учасники включають в установчі  документи, поділяються за своїм характером на обов'язкові і факультативні. Перелік відомостей, шо обов'язково повинні бути відображені в установчих документах, також законодавчо закріплений.

Установчі документи  повинні містити відомості:

• про вид товариства,

• предмет і цілі його діяльності,

• склад засновників та учасників,

• найменування та місцезнаходження,

• розмір та порядок утворення статутного фонду,

• порядок розподілу прибутків та збитків,

• склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна кваліфікована більшість голосів,

• порядок внесення змін до установчих документів,

• порядок ліквідації і реорганізації товариства [84, с. 65 —81]. Законом не визначено, які питання повинні регулюватися установчим договором, а які статутом товариства. Це винесено на розсуд самих учасників господарського товариства. На практиці може виникнути ситуація, коли положення статуту не збігаються з положеннями установчого договору. Пріоритет як для учасників товариств, так і для третіх осіб у такій ситуації  повинні мати положення статуту товариства.

При визначенні змісту установчих документів учасники  повинні пам'ятати про встановлену законодавством складну процедуру внесення в них змін, включаючи необхідність їх державної реєстрації і можливість врегулювати ряд питань не в установчих документах, а в інших корпоративних нормативних актах (положеннях, рішеннях та ін.). Необхідно уникати надмірної деталізації положень установчих документів.

Положення, включені в текст установчих документів, не повинні суперечити чинному законодавству (відповідальність за іде несуть самі учасники господарського товариства).

Установчі документи  складаються державною або іншою  мовою відповідно до Закону України "Про мови в Української РСР", підписуються засновниками, прошиваються і нумеруються. Якщо у складі засновників господарського товариства є хоча б одна фізична особа, то її підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом (цю нотаріальну дію — посвідчення підпису — слід відрізняти від іншої нотаріальної дії — посвідчення угоди). На практиці нотаріуси завіряють установчі договори як угоди.

Установчі документи  товариства можуть бути визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Відповідальність  за зміст установчих документів покладається виключно на учасників товариства. У випадку невідповідності вимогам чинного законодавства установчі документи господарського товариства в судовому порядку можуть бути визнані недійсними (цілком або частково).

Підставами  для визнання недійсними установчих документів можуть бути:

1) допущені при оформленні (затвердженні) цих документів

порушення чинного  законодавства;

2) невідповідність фактичним обставинам відомостей, що закріплені в установчих документах;

3) відсутність в установчих документах обов'язкових відомостей;

4) суперечність положень установчих документів нормам чинного законодавства України та інші підстави.

Визнання  установчих документів недійсними є підставою для винесення судом (господарським судом) рішення:

а) про ліквідацію господарського товариства на підставі ст. 59 Господарського кодексу України;

б) про скасування державної реєстрації господарського товариства на підставі ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України (як правило, використовується даний варіант).

Склад і правовий режим майна господарського товариства Як будь-яка комерційна організація, господарське товариство повинно мати капітал, що утворює майнову базу його діяльності і гарантує інтереси кредиторів. На момент заснування товариства такий капітал формується за рахунок внесків учасників і називається в статутних товариствах статутним фондом, а в договірних товариствах — складовим капіталом.

Статутний фонд — це зафіксована установчими документами й оцінена учасниками в національній валюті України (а у випадках, передбачених законом, і в іноземній валюті) сукупність вкладів, що об'єднуються учасниками при створенні господарського товариства для забезпечення його діяльності.

Формування  статутного фонду. Вклади учасників  Порядок формування статутного фонду  визначається статтями 13,24 — 36,52 Закону "Про господарські товариства", а також установчими документами господарського товариства. Статутний фонд є єдиним фондом товариства, який частково утворюється ще до моменту державної реєстрації товариства (тобто до виникнення в господарського товариства статусу юридичної особи). На відміну від усіх інших фондів товариства, які створюються за рахунок майна товариства (його доходів), статутний фонд формується виключно за рахунок майна учасників товариства (табл.  1).

Вкладом учасника господарського товариства до статутного фонду (капіталу) товариства є сукупність коштів, майна і майнових прав, оцінених за згодою учасників у національній валюті України і переданих товариству для забезпечення його діяльності в порядку, у розмірах і в терміни, визначені установчими документами.

Виходячи  з положень, як вклади до статутного фонду (капіталу) учасники можуть вносити:

1) рухоме і нерухоме майно (речі), не заборонене до обігу на території України;

2) цінні папери, передача яких допускається чинним законодавством України;

3) кошти у валюті України або іноземній валюті;

4) майнові права, включаючи права інтелектуальної власності, право користування майном, природними ресурсами, право на здійснення господарської діяльності та ін.

Якщо вклади учасників вносяться не у грошовій формі, то вони мають бути чітко визначені (індивідуалізовані) в установчому договорі. Іноді в установчих договорах відзначається, що учасники передають у статутний фонд товариства "всі свої активи" або "майно, цінні папери, майнові права" без будь-якої конкретизації того майна, яке буде передаватися. Такі формулювання можуть призвести до визнання установчого договору недійсним або неукладеним (оскільки учасниками не визначений предмет договору — майно, яке буде передаватися створюваному ними товариству). Треба пам'ятати, шо установчі документи є підставою для передачі майна з балансу однієї юридичної особи (засновника) на баланс іншої (створюваного товариства). Перелік активів, які вносяться учасниками до статутного фонду, можна

викласти  у вигляді окремого додатку (специфікації) до установчого договору, в якому за кожним видом вкладу повинна відображатися його грошова оцінка, а також можливі конкретні строки передачі товариству цього вкладу. Такий додаток оформляється за тими ж правилами, що й установчий договір, і становить його невід'ємну частину.

Стосовно  певних суб'єктів підприємницької  діяльності, серед яких банки, страхові компанії, фондові біржі та інші фінансово-кредитні структури, законодавством встановлюються обмеження щодо видів майна та майнових прав, що можуть вкладатися у капітал товариства. Ці обмеження мають на меті зміцнення платоспроможності, підвищення фінансової стабільності названих вище організацій.

Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Відсутність якогось контролю за адекватністю оцінки внесків призводить до надто поширених зловживань, коли вартість майна, внесеного як вклади, штучно підвищується, завдяки цьому виникають товариства з "фіктивним", "дутим" капіталом. За бажанням учасників вони можуть запровадити експертний порядок оцінки негрошових вкладів, тобто їх оцінку незалежним оцінювачем у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (в Україні)".

Засновникам товариства треба враховувати, що штучне завищення вартості негрошових вкладів  у статутний фонд товариства може бути підставою для визнання установчих документів недійсними.

Одним з найактуальніших  питань є питання щодо внесення до статутного фонду товариства нематеріальних активів, зокрехма об'єктів інтелектуальної  власності, та їх оцінки.

Нематеріальні активи можуть вноситися до статутних  фондів акціонерних товариств без  обмежень. Відповідно до пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого  наказом Міністерства фінансів України  від 18.10.1999 р. №242, первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Учасники  господарського товариства за власним  бажанням  можуть встановити й порядок експертної оцінки таких вкладів. Способи експертної оцінки вартості нематеріальних активів, що є об'єктами права власності, наведені в розділі III Порядку експертної оцінки нематеріальних активів, затвердженому наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій від 27.07.1995 р. №969/97.

У роз'ясненнях деяких державних органів та юридичній  літературі міститься думка про  необхідність укладання ліцензійного договору або якогось іншого окремого договору, який би підтверджував передачу прав інтелектуальної власності у статутний фонд товариства. Така точка зору здається не зовсім правильною (за певними винятками). За загальним правилом, єдиним документом, що підтверджує факт передачі об'єкта інтелектуальної власності у статутний фонд товариства, має бути установчий договір. Наявність установчого договору виключає 'необхідність укладання якихось інших договорів (купівлі-продажу, ліцензійного, про користування об'єктом тощо).

Але з цього  правила є два винятки:

1) у відкритому акціонерному товаристві, передплатники на акції якого не укладають установчий договір, між ними та засновниками (або самим товариством — при додатковому випуску акцій) може укладатися окремий договір про передачу об'єкта інтелектуальної власності в оплату за придбані акції;

2) Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і ' послуг" (ст. 16) та Законом України "Про охорону прав на винаходи

і корисні  моделі" (ст. 28) надається право  власник}' свідоцтва або патенту  давати дозвіл (ліцензію) на використання знака, винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору. Тому у разі внесення у статутний фонд товариства прав на використання товариством знака, винаходу (корисної моделі), крім установчого договору, має укладатися також і ліцензійний договір, який потребує реєстрації у Державному патентному відомстві України. Якщо власник патенту передає товариству право власності (а не право користування) на знак, винахід (корисну модель), то така передача може оформлюватися виключно установчим договором. Законом не визначається, чи можуть вкладом бути особисті Ділові якості учасника (досвід, навички, ділова репутація) або його робота (послуги) майбутніх періодів.

Чинним законодавством України не врегульований порядок  передачі вкладу. Спосіб передачі вкладу залежить від виду майна, шо має передаватися. Речі та цінні папери передаються товариству, кошти вносяться (перераховуються) на поточний рахунок в установи банку або вносяться в касу товариства. Передача вкладу товариству підтверджується документами (актом прийому-передачі, прибутковим ордером, довідкою (випискою) банківської установи, індосаментом тощо).

Закон "Про  господарські товариства" встановлює спеціальний порядок внесення вкладів  стосовно статутних товариств. Кожен  з учасників цих товариств до моменту державної реєстрації повинен внести не менше 50 % (у закритому акціонерному товаристві) або 30 % (в інших статутних товариствах) номінальної вартості своїх акцій або розміру свого внеску.

Законом "Про  господарські товариства" встановлюється мінімальний розмір статутного фонду, який становить: для акціонерного товариства - 1250 мінімальних заробітних плат, для товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю — 100 мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, шо діяла на момент створення товариства. Максимальний розмір статутного фонду законом не встановлений. Більш високі вимоги до мінімального розміру статутного фонду запроваджені чинним законодавством для комерційних банків, страхових компаній, фондових бірж, інвестиційних фондів і компаній та інших професійних учасників фінансового ринку.

Інструкція  про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній  валюті, затверджена постановою Правління  Національного банку України  від 18.12.98 р. № 527, передбачає перелікдокументів, необхідних, щоб відкрити в банку рахунок для формування статутного фонду господарського товариства:

• рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за даним рахунком, що оформляється у вигляді довіреності, засвідченої нотаріально (якщо хоча б одним із засновників є фізична особа);

• копія установчого договору, засвідчена нотаріально, якщо у складі засновників є фізична особа;

• заява про відкриття рахунка, підписана уповноваженою засновниками особою;

• картка зі зразком підпису уповноваженої  особи, якій надане право розпорядчого підпису, засвідчена уповноваженим  працівником банку.

Банківська  установа видає учасникам товариства довідку, що підтверджує вкладення необхідної суми.

Інша частина  вкладу (оплата вартості акцій) вноситься  відповідно до строків, зазначених в  установчих документах, але не пізніше  одного року з дати державної реєстрації товариства.

Порядок і  терміни внесення внесків учасниками повних і командитних товариств визначаються самими учасниками в установчому договорі. Проте вкладники повинні внести не менше 25 % від суми свого внеску до державної реєстрації товариства.