Грошова система західноукраїнських земель і складі Польщі в міжвоєнний період

2)ПОЛЬЩАУ результаті поразки країн Четвертинного блоку у Першій світовій війні, наприкінці жовтня 1918 р. багатонаціональна Австро-Угорська імперія розпалася, і на її уламках виникли незалежні національні держави. Українці Галичини також використали своє суверенне право на національне самовизначення, і 1 листопада 1918 р. утворилася Західноукраїнська Народна Республіка. Однак у результаті польсько-української війни (листопад 1918—липень 1919 рр.) її територію окупувала Польща. На землях з переважаючим українським населенням було створено чотири воєводства: Львівське, Волинське, Тернопільське та Станіславівське (частину українських етнічних земель було включено до Люблінського та Поліського воєводств). Відтоді і аж до 1939 р. на цих землях функціонувала польська грошова система.

Після проголошення незалежності Польської  держави 11 листопада 1918 р. на її території  перебували в обігу різноманітні грошові знаки: російські рублі, австро-угорські крони, німецькі марки, марки Польської Крайової Позичкової Каси, українські гривні та карбованці, а також величезна кількість місцевих грошових замінників, що випускалися найрізноманітними емітентами (органами місцевого самоврядування, національними громадами, приватними особами тощо). Відсутність уніфікованої фінансової системи, важкі політичні та економічні обставини змусили уряд дозволити використання іноземної валюти на внутрішньому ринку. Однак уже 7 грудня 1918 р. створена німецькими окупаційними властями у 1916 р. Польська Крайова Позичкова Каса отримала статус єдиної банківської національної емісійної установи, центральної каси державних структур. Вона ж стала місцем збереження державних депозитів. Ще 26 квітня 1917 р. на території Варшавського генерал-губернаторства було запроваджено в обіг купюри у новій валюті — польських марках номінальною вартістю 1/2,1, 5, 10, 20, 60, 100, 500 і 1000 марок. Згодом випускались також банкноти номіналом 5000, 10 000, 50 000 марок.

10 січня 1919 р. Польській Крайовій  Позичковій Касі було доручено  випустити грошових знаків на  суму 500 млн польських марок. Марка стала законним засобом платежу на всій території держави, і її, за номінальною вартістю, зобов'язані були приймати всі державні установи та приватні особи.

Разом з тим, у країні велася дискусія про те, як повинна називатися нова національна грошова одиниця. Пропонувалися найрізноманітніші варіанти: "костюшко", "п'яст", "поль", "сармат" та ін. Декретом Начальника Держави Юзефа Пілсудського від 5 лютого 1919 р. передбачалось, що вона матиме назву "лєх" і буде поділятися на 100 грошів. Але вже 28 лютого 1919 р. сейм, враховуючи давні польські традиції, змінив назву майбутньої валюти на "злотий". Тоді ж було задекларовано створення нової емісійної установи — Польського Банку (Bank Polski). Міністерство фінансів відразу прийняло рішення виготовити у Відні банкноти номінальної вартості у злотих. Згідно з замовленням, в Австрії було віддруковано банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1 000 та 5 000 злотих з датою 28 лютого 1919 р. і написом Польський Банк. В обіг вони (крім купюр вартістю 100 та 5 000 злотих) були запроваджені лише під час грошової реформи 1924 р.

У перехідний період уряд дозволив використання, поряд з польською маркою, австро-угорських  крон, російських рублів та німецьких  марок. Для цих валют міністр фінансів визначав касовий курс: 100 крон = 70 польським маркам; 100 рублів = 216 польським маркам; 100 німецьких марок = 100 польським маркам.

Під час випуску перших емісій польських  марок уряд декларував їх забезпечення золотом (2784 марки відповідали 1 кг цього металу), іноземними валютами та цінними паперами. Однак у зв'язку з наростанням інфляційних явищ незабаром довелося відмовитись від забезпечення цієї валюти цінностями.

У Польщі постійно велася робота над  уніфікацією грошової системи. З  цією метою на територію держави було заборонено ввіз австро-угорської, німецької та російської валюти. З 20 листопада 1919 р. польська марка стала єдиним засобом обігу на території Великопольщі. 24 березня 1920 р. розпочався обмін австро-угорських крон, які в травні цього ж року перестали бути законним засобом платежу на землях Галичини. Майже одночасно, з 29 квітня 1920 р., в Польщі було заборонено обіг рублів.

Важке економічне становище держави, величезний бюджетний дефіцит, спричинений  воєнними видатками, мінімальне надходження податків, негативний платіжний баланс країни, надмірна і всезростаюча емісія паперових грошових знаків та інші негативні явища викликали недовіру населення до польської національної валюти. Країна переживала зростаючу інфляцію, яка у 1923 р. переросла у гіперінфляцію. Всього протягом 1919—1924 рр. було випущено грошових знаків на астрономічну суму — 2 135 756 398 108 762 польських марок. Станом на 27 квітня 1924 р. загальна сума державного боргу лише перед Польською Крайовою Позичковою Касою становила 291 700 000 млн польських марок. Із наростанням інфляційних явищ на ринку з'являлися купюри з дедалі вищою номінальною вартістю. 22 квітня 1923 р. було випущено грошові знаки вартістю 250 000 марок, 23 серпня 1923 р. — 100 000, 500 000 та 1 млн марок, а 20 листопада того ж року — 5 млн та 10 млн марок.

Зі збільшенням розмірів емісій паперових грошей зменшувалася їх купівельна спроможність. Свідчення цього —  зміна вартості американського долара. Так, наприкінці грудня 1919 р. його курс становив 120 польських марок, 31 грудня 1920 р. він піднявся до 600 марок, 31 грудня 1922 р. — до 17 850 марок, а 31 грудня 1923 р. за нього вже платили 6 400 000 польських марок. Ціни на товари та послуги катастрофічно зростали. Якщо у липні—серпні 1920 р. фунт хліба коштував 5 марок, то в лютому 1923 р. — вже 650 марок. За той же час вартість фунта волового м'яса зросла з 7,6 марки до 2500 марок. Розробляючи заходи, спрямовані на уніфікацію грошової системи, Міністерство фінансів одночасно вело підготовку до проведення грошової реформи, метою якої була стабілізація фінансового господарства країни і запровадження нової грошової одиниці — польського злотого. Перші кроки на цьому шляху було зроблено ще 29 січня 1919 р., коли прем'єр-міністр Ігнаци Падеревський з метою нагромадження коштів для стабілізації національної валюти створив Управління Національної Скарбниці. До кінця серпня 1923 р. йому вдалося зібрати лише золотими монетами 5 894 875 німецьких марок, 87 042 російських рублів царського карбування, 7750 австрійських крон, 19 255 французьких франків, а також ювелірних виробів вагою 88,019 кг. Крім того, було нагромаджено значну кількість срібних та білонних монет, банкнот, цінних паперів та коштовного каміння. Велику допомогу у цій справі надав створений у 1920 р. Головний комітет підтримки національної скарбниці. Шляхом розповсюдження "цеглин" — купонів вартістю від 10 до 500 марок йому вдалося зібрати значні грошові кошти, за які було закуплено велику кількість золота і срібла як у монетах, так і у вигляді ювелірних виробів.

З огляду на наростання кризових явищ в економіці держави, і особливо хаосу на грошовому ринку, уряд був  змушений наприкінці 1923 р. прискорити підготовку до проведення грошової реформи. Цьому сприяв небувалий урожай 1923 р., а також вигідна для Польщі зовнішньоекономічна ситуація. Перед урядом стояло завдання припинити надмірну емісію знеціненої польської марки, вирівняти видатки державного бюджету та торговий баланс країни. Неабияке значення мали також політичні та психологічні фактори.

Розуміючи важливість належного проведення грошової реформи та її вплив на стан справ у всіх сферах життя держави, міністр фінансів Владислав Грабський ретельно підготував її здійснення. З метою обмеження державних видатків уряд вдався до вкрай непопулярних кроків, зокрема, за короткий час звільнив з роботи декілька тисяч державних службовців, встановив жорсткий контроль за стягненням податкових та інших платежів до Державної скарбниці, а також за ліквідацією недоїмок. Першим кроком реформи стало вилучення з обігу купюр з датою емісії 9 грудня 1916 р., які з 30 листопада 1923 р. перестали бути законним засобом платежу. Водночас Міністерство фінансів уповноважило 45 регіональних відділів Польської Крайової Позичкової Каси, а також скарбові каси і Центральну державну касу за період 1 грудня 1923 р.—31 травня 1924 р. провести обмін польських марок на нові банкноти Польського Банку. 11 січня 1924 р. президент Польщі Станіслав Войцєховський на підставі 44-ї статті Конституції оголосив постанову про впорядкування державних фінансів, а 20 січня, розпочинаючи проведення в країні грошової реформи, видав "Розпорядження про польську монетну систему". Надалі емісія грошових знаків проголошувалася винятково прерогативою держави. Монетною одиницею Польської Речі Посполитої став польський злотий, що поділявся на 100 грошів і містив 0,3226 г золота 900-ї проби. Передбачалось карбування золотих монет вартістю 100, 50, 20, 10 злотих; срібних — 5, 2,1,1/2 злотого, нікелевих — 20 та 10 грошів, а також бронзових — 5, 2 та 1 гріш. Золоті монети повинні були емітуватися згідно з потребами ринку, срібні — у розрахунку 8 злотих на кожного мешканця держави, нікелеві та бронзові — на суму 1,5 злотого на кожного мешканця. Будь-яких обмежень щодо обігу монет та при проведенні платежів не було.

У лютому 1924 р. Міністерство фінансів створило Організаційний комітет Польського Банку і розпочало поступову ліквідацію Польської Крайової Позичкової Каси, а вже 14 квітня цього ж року президент підписав розпорядження про запровадження злотової валюти і обмін польських марок на злоті. До 1 липня 1924 р. каси проводили обмін 1 800 000 польських марок на 1 злотого Польського Банку, який став новою державною емісійною установою. Курс злотого до валют провідних країн світу був таким: 1 фунт стерлінгів = 25,2215 зл., 1 долар США = 5,1826 зл., 1 німецька марка = 1,2346 зл., 1 швейцарський франк = 1 зл., 1 австрійський шилінг = = 0,7293 зл.

Встановлений під час грошової реформи 1924 р. курс злотого утримався  лише протягом одного року, після чого на грошовому ринку країни почалося наростання інфляційних явищ. Вже наприкінці 1925 р. вартість американського долара сягнула 9,09 зл., а в середині 1926 р. — 10,55 зл. Причини даного явища — надмірна емісія розмінної монети, негативні тенденції в економіці (неврожай і вимушений імпорт збіжжя) тощо. Національну валюту вдалося стабілізувати лише у 1927 р. 1 злотий 1924 р. дорівнював 1,72 злотого 1927 р. Новий злотий у золоті містив 0,16 879 г чистого золота. Курс злотого до валют провідних країн світу суттєво змінився і становив: 1 фунт стерлінгів = 43,381 зл., 1 долар США = 8,9141 зл., 1 німецька марка — 2,1234 зл., 1 швейцарський франк = 1,72 зл.

У період світової економічної кризи 1928—1933 рр. грошова система Польщі значних потрясінь не зазнала. Упродовж 1928—1936 рр. у Польщі було відмінено будь-які валютні обмеження і запроваджено вільний обмін банкнот Польського Банку на золото (мінімальна сума обміну була встановлена на рівні 20 тис. польських злотих). Це спричинило різке зменшення золотовалютних запасів країни. Запаси золота з 701 млн зл. у 1929 р. скоротилися до 444 млн зл. у 1935 р. За цей же період валютні запаси зменшилися з 714 млн зл. до 27 млн зл. Лише 26 квітня 1936 р. було видано декрет, який регулював грошовий обіг з іноземними державами, в червні цього ж року заборонено вивіз валюти за кордон. Ці з запізненням введені валютні обмеження проіснували в Польщі до початку Другої світової війни.

Польський Банк створений 28 квітня 1924 р. як акціонерне товариство зі стартовим капіталом у розмірі 100 млн злотих. Йому було передано все майно Польської Крайової Позичкової Каси. Банк отримав монопольне право емісії банкнотів. Випущені ним банківські білети стали єдиним законним засобом платежу в Польщі. Найперше в обіг були введені банкноти номіналом 1,2,5,10,20, 50,100 та 500 злотих, випущені ще у 1919 р. (були виготовлені також банкноти номіналом 1 000 та 5 000 злотих, але вони в обігу не перебували). Польські банкноти були забезпечені частково золотом, а частково — валютами іноземних держав та короткотерміновими зобов'язаннями уряду.

Через неспроможність Банку  забезпечити ринок необхідною кількістю  монет та банкнот Міністерство фінансів запровадило в обіг так звані "здавкові білети" номіналом 1, 5, 10, 20, 50 грошів, 2 та 5 злотих. Початково термін їх використання не повинен був перевищувати 6 місяців, однак згодом його продовжили до 2 років, а вилучення цих тимчасових засобів обігу завершилось у 1931 р.

Поступово Польський  Банк запроваджував банкноти власного виробництва: 15 липня 1924 р. —- 5, 10 та 20 злотих, 28 серпня 1925 р. — 50 злотих, 1 березня 1926 р. — 20 злотих, 20 липня 1926 р.— 10 злотих. Емісійна політика Польського Банку  залишалася нестабільною аж до 1928 р. Банкноти емісій 1929 р. (10, 20, 50 зл.), 1930 р. (5 зл.), 1932 р. (100 зл.), 1934 р. (100 зл.), 1936 р. (2 та 20 зл.) були законними засобами платежу аж до початку Другої світової війни. Грошові знаки попередніх емісій, крім 500-зло-тових купюр 1919 р. та 20-злотових купюр 1931 р., були вилучені з обігу через велику кількість фальшивих банкнот. Безпосередньо перед нападом Німеччини на Польщу на грошовому ринку з'явились державні білети номіналом 1 злотий, випущені Міністерством фінансів у 1938 р. на випадок війни.

У перші роки існування  відновленої Польської держави  на грошовому ринку цілком не було монет. їх емісія, через значні кошти  карбування та постійно зростаючу інфляцію, була збитковою. Неабияке значення при  цьому мала й відсутність належної виробничої бази. Варто відзначити, що питання запровадження в обіг монет розглядалися Міністерством фінансів. Однак далі виготовлення пробних зразків номіналом 50 та 100 марок у 1922 та 1923 рр. справа не пішла.

Лише після здійснення грошової реформи 1924 р. на ринку з'явилася значна кількість монет різних номіналів. Оскільки відкритий у цьому ж році у Варшаві державний монетний двір не міг забезпечити достатню кількість монет, замовлення на їх виготовлення було розміщено в монетарнях Австрії, Бельгії, Великобританії, Сполучених Штатів Америки, Франції та Швейцарії.

Монети різних номіналів  запроваджувалися до обігу поетапно. Найдрібнішою розмінною монетою  був 1 гріш, який увійшов в обіг 14 липня 1924 р. Карбувався він з бронзи. Вага монети —- 1,5 г. Всього впродовж 1923— 1939 рр. (крім 1924,1926,1929 рр.) було випущено понад 230 млн одногрошівок. Перші 30 млн шт. цих монет було виготовлено в Англії, а з 1925 р. вони карбувалися у Варшаві.

Монету номіналом 2 гроші  запроваджено в обіг 31 грудня 1924 р. Вона також емітувалася з бронзи (вага монети 2 г) у варшавській монетарні майже безперервно (крім 1924,1926,1929 рр.) аж до початку Другої світової війни. Всього відкарбовано понад 202 млн шт. цих монет.

Найбільшими з бронзових  монет (вага — 3 г) були п'ятигрошівки, які з'явилися на ринку 31 травня 1924 р. Загальний наклад емісії монет цього номіналу перевищив 148 млн шт. Виробництво цього типу монет велося у Варшаві впродовж 1923—1939 рр. (крім 1924, 1926, 1929, 1932 та 1933 рр.).

Згідно з законом, крім бронзових розмінних монет, на грошовому ринку перебували також нікелеві розмінні номінали різної вартості, випущені у 1923 р. Монету номіналом 10 грошів було виготовлено на монетному дворі у Льоель (Швейцарія). її вага становила 2 г, а наклад — 100 млн шт. Цей номінал запроваджено в обіг 31 травня 1924 р. Тоді ж на ринку з'явилася двадцятигрошівка вагою 3 г. її карбували на цьому ж монетному дворі. Тираж — 150 млн шт. Великим — 100 млн шт. — був і наклад монет номіналом 50 грошів (вага — 5 г). Емітувалися вони на монетних дворах у Відні (Австрія), Утрехті (Нідерланди) та Льоель (Швейцарія). Автором проекту всіх розмінних монет міжвоєнної Польщі був В. Ястшембовський.

Важливим моментом грошової реформи 1924 р. стало запровадження  повновартісної срібної монети номіналом 1, 2 та 5 злотих. Однозлотівки вагою 5 г карбувалися зі срібла 750-ї проби у 1924 р. (16 млн шт. на Паризькому монетному дворі) та у 1925 р. (24 млн.шт. в Англії). їх було запроваджено в обіг з 19 січня 1925 р., а вилучено — 31 грудня 1932 р.