Контрольна робота по " Нотаріальне право"

 

Нотаріальне право

Контрольна робота

Варіант 5

завдання

Варіант № 5

 

1. Посвідчення договорів застави (іпотеки).
2. Посвідчення спадкових договорів.
3. Відмова у вчиненні нотаріального провадження та порядок її процесуального оформлення.
4. Посвідчення шлюбного договору.
5. Вчинення виконавчих написів нотаріуса.
6. Практичні завдання.

1. До нотаріуса звернувся Башняк  М.І. з проханням передати його  позовну заяву до Ковпаківського  райсуду м. Суми, посилаючись на  Закон України “Про нотаріат”  та Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Нотаріус прийняв надану Башняком позовну заяву, направив її в суд і видав заявнику свідоцтво про це.

Чи правильно вчинив нотаріус?

2. Складіть договір позики з посвідчувальним написом та наступним виконавчим написом нотаріуса.

 

 

 

 

 

 

 

1 Посвідчення договорів застави (іпотеки)

 

 

Іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається  у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має  право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Порядок посвідчення  договорів іпотеки визначено Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5.

Посвідчення таких  договорів здійснюється за загальними правилами, встановленими Інструкцією. До того ж слід зазначити, що посвідчення договорів іпотеки має свої особливості.

Враховуючи, що предметом іпотеки може бути як майно, яке належить іпотекодавцю на праві  власності або на праві господарського відання, так і майно, яке стане  власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, законодавцем встановлені вимоги, без врахування яких посвідчення нотаріусом таких договорів неможливе.

Зокрема статтею 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотечний договір повинен  містити такі істотні умови:

- для іпотекодавця та іпотекодержателя – юридичних осіб відомості про: для резидентів – найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; для нерезидентів – найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

- для іпотекодавця та іпотекодержателя – фізичних осіб відомості про: для громадян України – прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства – прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

- зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання.

Опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, або його реєстраційні дані, а також  будь-які інші умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто  згоди (спосіб реалізації заставленого майна, проведення аудиторської перевірки, страхування предмета іпотеки, накладення заборони відчуження майна тощо). При іпотеці земельної ділянки має значення її цільове призначення.

Посилання на випуск заставної або її відсутність.

У разі відсутності в договорі іпотеки однієї з вказаних вище істотних умов він вважається неукладеним.

Іпотечний договір  може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує  право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотечний договір  та договір, що обумовлює основне  зобов’язання, можуть бути оформлені  у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у статті 18 Закону України «Про іпотеку», та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов’язання.

У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Іпотечний договір  укладається між одним або  декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Чинним законодавством встановлено, що договори іпотеки нерухомого майна підлягають нотаріальному  посвідченню. Нотаріальне посвідчення  іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.

Договори іпотеки  нерухомого майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання  документів, що підтверджують право  власності на таке майно.

Крім того, при посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, – довідку відповідного органу місцевого самоврядування, в якій викладена характеристика вказаних об’єктів договору застави.

Слід також  зазначити, що договори іпотеки посвідчуються  нотаріусом після перевірки відсутності  заборони відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон  відчуження об’єктів нерухомого майна  та перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У разі наявності  заборони договір іпотеки посвідчується  лише у разі згоди кредитора і  набувача на переведення боргу на набувача.

Слід зазначити, що чинним законодавством встановлені  особливі вимоги при посвідченні договорів іпотеки щодо деяких об’єктів нерухомого майна.

Так, відповідно до п. 97 Інструкції передача в іпотеку  нерухомого майна, що є об’єктом права  державної чи комунальної власності  і закріплене за відповідною державною  чи комунальною юридичною особою на праві господарського відання, здійснюється після отримання у встановленому законодавством порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідна державна чи комунальна юридична особа.

Відкрите акціонерне товариство, створене в процесі корпоратизації, усі акції якого перебувають  у державній власності, здійснює заставу належного йому майна  за погодженням із засновником цього  товариства у порядку, передбаченому  для державних підприємств.

З моменту прийняття рішення  про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі  корпоратизації, застава їхнього  майна здійснюється з дозволу  відповідного органу приватизації (регіонального відділення або представництва Фонду державного майна України).

Згідно з п. 98 Інструкції іпотечний договір, предметом іпотеки  за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується  нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. У цьому випадку іпотекодавцем може бути забудовник – особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. При посвідченні таких договорів нотаріус повинен роз’яснити іпотекодержателю його обов’язок після закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.

При посвідченні договору іпотеки нотаріус повинен роз’яснити сторонам порядок державної реєстрації іпотеки та порядок задоволення  забезпечених іпотекою вимог за рахунок  предмета іпотеки, про що зазначається в тексті договору.

Накладення заборони на відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, здійснюється нотаріусом за повідомленням іпотекодержателя, якщо це передбачено іпотечним договором.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Посвідчення спадкових договорів

 

Відповідно  до розділу 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 за N 283/8882 в редакції від 15.06.2009 року, за спадковим договором одна сторона – набувач- зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони – відчужувача - і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадкові договори, предметом  яких є нерухоме майно, посвідчуються  нотаріусом з дотриманням загальних  правил посвідчення договорів відчуження.

Правовстановлювальний документ на майно після його огляду нотаріусом повертається власнику майна - відчужувачу, а в тексті договору зазначаються назва цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала.

Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність його реєстрації у відповідному реєструвальному органі після смерті відчужувача.

Подружжя має право  укласти спадковий договір щодо майна, яке належить йому на праві  спільної сумісної власності.

Спадковим договором  може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого  з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

На майно, яке є предметом  спадкового договору, нотаріус накладає заборону відчуження у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.

У разі смерті відчужувача  на підставі заяви набувача за спадковим  договором та свідоцтва про смерть, виданого органами реєстрації актів  цивільного стану, нотаріус знімає заборону відчуження.

Після смерті відчужувача  нотаріусу повертається первинний  правовстановлювальний документ на нерухоме майно, що було предметом договору, який приєднується до примірника спадкового договору, що зберігається у справах нотаріуса. На повернутому примірнику правовстановлювального документа нотаріус робить відмітку про перехід права власності до набувача у зв'язку зі смертю відчужувача за спадковим договором.

У разі смерті фізичної особи-набувача або ліквідації юридичної особи – набувача - за спадковим договором нотаріус, за письмовою заявою відчужувача, припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робиться відповідний напис.

Відомості про спадкові договори підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 Відмова у вчиненні нотаріального провадження та порядок її процесуального оформлення

 

 

Законом визначено  й підсудність справ по скаргах  на дії посадових осіб, які посвідчують  заповіти й доручення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (ст. 40 Закону України "Про нотаріат"). Такі скарги подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.

Скарги на неправильне  посвідчення заповіту або на відмову  в цьому посвідчені капітаном  морського судна чи судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.

Заінтересованими  особами, які мають право подати скаргу на нотаріальні дії чи на відмову в учиненні їх, є особи, відносно яких мала бути вчинена нотаріальна дія, або громадяни чи організації, що брали безпосередню участь у вчиненні нотаріальної дії, що оскаржується. Право на порушення цієї категорії справ має і прокурор, який подає в цьому випадку не скаргу, а заяву на захист прав та інтересів інших осіб (ст. 285 ЦПК).

Для принесення скарги на дії нотаріуса чи посадових  осіб, які вчиняють нотаріальні дії, законодавством передбачено десятиденний строк. Цей строк обчислюється з  наступного дня після вчинення оскарженої нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію і вважається не пропущеним, якщо до його закінчення скарга була подана (здана на пошту) органові, що виконує нотаріальні дії, чи безпосередньо до суду. Пропущений заінтересованою особою строк для принесення скарги може бути поновлений судом за наявності поважних причин пропуску строку.

Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні  дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні  викласти причини відмови в письмовій  формі та роз'яснити порядок її оскарження. У разі, коли у вчиненні дії відмовляє нотаріус, він не пізніше як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.