Контрольна робота по " Нотаріальне право"

Особливістю цієї категорії справ є те, що скарга чи заява подаються до суду через  нотаріуса або посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії. Нотаріус чи посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, повинні передати скаргу, заяву зі своїми поясненнями щодо сутності скарги, заяви разом з оригіналами або копіями необхідних документів до суду протягом трьох днів з дня одержання скарги чи заяви (ст. 287 ЦПК України).

Суттєвою обставиною розгляду цих справ є правильне  визначення кола заінтересованих осіб. Крім скаржника, у справі беруть участь нотаріуси та інші посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, як заінтересовані особи. Вони мають усі права, передбачені ст. 99 ЦПК України, і несуть передбачені законом обов'язки. Якщо справа порушується за заявою прокурора, суд притягує до участі у справі осіб, відносно яких вчинялася нотаріальна дія чи було відмовлено в її вчиненні. Крім того, заінтересованими особами можуть бути родичі скаржника, його подружжя, органи державного управління, інші спадкоємці.

Слід мати на увазі, що в порядку окремого провадження  справи за скаргами на нотаріальні  дії або відмову їх учинити  розглядаються судом за умови, що в заявника відсутній спір про право цивільне. Тому велике практичне значення має розмежування окремого та позовного провадження щодо цієї категорії справ, бо для кожного з цих проваджень законодавством установлено різний порядок їх розгляду. Але на практиці іноді не відрізняють випадки, коли скарги повинні розглядатися в окремому провадженні, а коли в позовному.

Якщо вчинення нотаріальної дії зачіпає права  і обов'язки особи, яка безпосередньо  приймала участь у здійсненні нотаріальної дії, то вона може подати скаргу на дії нотаріуса, яка буде розглядатися в порядку окремого провадження.

Таким чином, у  порядку позовного провадження  розглядаються заяви інших осіб, котрі оспорюють права та обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням  нотаріальної дії. Наприклад, у позовному провадженні повинні розглядатися вимоги осіб, які претендують на будь-яке майно, описане в порядку вжиття заходів до охорони спадщини, про визнання недійсними нотаріально посвідчених договорів, про видачу свідоцтва про право на спадщину, якщо було пропущено строк на прийняття спадщини, про оспорювання дійсності прийнятої відмови від спадщини, про достовірність документів щодо правоздатності, дієздатності, повноваження учасників договору.

Скарги на відмову  від вчинення нотаріальних дій або на неправильне їх вчинення треба відрізняти від скарг на дії нотаріуса чи посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, що не належать до сутності нотаріальних функцій. Це можуть бути порушення строків вчинення нотаріальної дії, незадовільна організація роботи, нетактовність, грубіть стосовно заінтересованих осіб, недотримання приймальних годин і т. ін. Такі скарги розглядаються в адміністративному порядку відповідними відділами юстиції. Аналогічні скарги на дії посадових осіб виконкомів місцевих рад розглядаються виконкомами вищестоящих рад.

 

4 Посвідчення шлюбного договору

 

 

Шлюбний контракт - угода, яку укладають за власним  бажанням особи, які беруть шлюб. Цією угодою вони закріплюють вирішення  питань життя сім'ї, передбачають майнові  права та обов'язки подружжя. Право на його укладення мають лише особи, які беруть шлюб, тобто особи, які мають намір одружитися, але цей намір ще не реалізовано.

Кабінет Міністрів  України своєю постановою № 457 затвердив  порядок укладання шлюбного контракту. Для нього встановлюється обов'язкова нотаріальна форма.

Предметом регулювання  шлюбного контракту можуть бути: 

питання, пов'язані  з правом власності на рухоме чи нерухоме майно, придбане як до, так  і під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним із подружжя; 

питання, пов'язані  з утриманням подружжя; 

порядок погашення  боргів за рахунок спільного чи роздільного  майна; 

немайнові зобов'язання;  

моральні зобов'язання;  

особисті зобов'язання;  

інші питання  життя сім'ї.

У самому шлюбному контракті можуть передбачатися положення про зміну його умов, унесені за згодою сторін протягом існування шлюбу договором, що укладається в порядку, передбаченому для укладення шлюбного контракту. Під час унесення таких змін, за бажанням сторін можуть бути присутніми і свідки - як ті, що супроводжували укладення основної угоди, так і інші особи. Угода про внесення змін до шлюбного контракту підлягає нотаріальному посвідченню.

 

Для його посвідченням, в  першу чергу, необхідно встановити вік сторін договору, оскільки це пов'язано з їх можливістю укладати подібного роду договору. Шлюбний вік для жінки встановлено у сімнадцять, а для чоловіків - у вісімнадцять років. У разі зниження шлюбного віку до реєстрації шлюбу відповідно до чинного законодавства шлюбний договір укладається неповнолітніми за письмовою згодою їх батьків або піклувальника, справжність підпису яких засвідчується нотаріусом.

Особлива увага при складанні договору приділяється його змісту. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Шлюбний договір може включати положення  про порядок зміни його умов, загальний  строк його дії, а також тривалість окремих прав та обов'язків. У шлюбному договорі можуть бути встановлені умови дії договору або окремих його положень після розірвання шлюбу.

Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а шлюбний договір, укладений подружжям, - у день його нотаріального посвідчення, про що повинно бути зазначено в тексті договору.

Сторони можуть домовитися про визнання майна, придбаного ними за час шлюбу, таким, що вважатиметься їх спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Шлюбним договором може регулюватися порядок користування одним з подружжя житлових приміщень, що належить іншому з подружжя, а також проживання в таких житлових приміщеннях, які є їхньою спільною власністю, або їх родичів.

Умовами шлюбного договору може бути передбачена можливість надання  утримання одному з подружжя незалежно  від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі, а також можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір і терміни виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5 Вчинення виконавчих написів нотаріуса

 

 

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Законодавством  України можуть бути встановлені  випадки заборони звернення стягнення  на окремі види майна (стаття 89 Сімейного кодексу України, стаття 754 Цивільного кодексу України та ін.).

Виконавчий  напис (окрім вимоги про неоплату чека) вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.

Для вчинення виконавчого  напису стягувачем або уповноваженим  представником нотаріусу подається  заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу  буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого  напису в разі порушення основного  зобов'язання та умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Вчинення виконавчого  напису за заявою одного з іпотекодержателів  здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.

Виконавчий  напис на іпотечному договорі вчиняється у зв'язку з простроченням виплат обов'язкових платежів у разі закінчення строку основного зобов'язання та іпотечного договору.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість  або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

У разі вчинення виконавчого напису за договором  іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру іпотек наявність  чи відсутність заставної, наявність  чи відсутність інших іпотекодержателів.

За наявності  заставної вчинення виконавчого  напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.

При вчиненні виконавчого  напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення  документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Виконавчий  напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.

Виконавчий  напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально  посвідчені угоди, опротестований вексель  та ін.).

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він  може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення  по частинах, то виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений  на копії документа або на виписці  з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог Цивільного кодексу України.

При кожному  наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов'язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках слід обмежитися поданням двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов'язання. Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертається стягувачу, а другий примірник - залишається у нотаріуса.

При вчиненні кількох  виконавчих написів за документами, що встановлюють заборгованість однакової  форми, копія кожного окремого зобов'язання не вимагається. У таких випадках у справах нотаріуса залишається одна копія документа, що встановлює заборгованість (на одного з боржників), і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, з зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу, суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, а в необхідних випадках й інших даних. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо у відповідності до списку.