Кваліфікаційні комісії нотаріату. Присяга нотаріуса. Права та обов’язки нотаріуса

 

 

 

 

 

 

 

 

НОТАРІАТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Варіант № 3

1.Кваліфікаційні  комісії  нотаріату. Присяга нотаріуса.  Права та обов’язки нотаріуса.

2.Питання деантології  в діяльності нотаріальних органів.

3.Вжиття заходів до  охорони спадкового майна.

4.Скласти акт про морський  протест.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Кваліфікаційні  комісії нотаріату. Присяга нотаріуса.  Права та обов’язки нотаріуса

 

Після проходження стажування особи, які мають намір зайнятися  нотаріальною діяльністю, повинні скласти  кваліфікаційний іспит. Для цього створюються кваліфікаційні комісії при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції.

Головним завданням кваліфікаційних  комісій є визначення рівня професійної  підготовленості осіб, які мають  намір зайнятися нотаріальною практикою.

Кваліфікаційні комісії  діють на підставі Положення про  кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.12.1993 р., зі змінами й доповненнями, внесеними  наказом міністра юстиції України  від 25.12.1997 р. "Про внесення змін та доповнень до Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату".

Строк повноважень кваліфікаційної  комісії становить три роки. Діє  вона у складі семи осіб: чотирьох нотаріусів, двох представників від управління юстиції та одного представника відділення Української нотаріальної палати або  іншого об'єднання нотаріусів. Члени  кваліфікаційної комісії на час  її роботи звільняються від виконання  їхніх службових обов'язків зі збереженням середнього заробітку.

Повноваженнями кваліфікаційної  комісії є: 

-розгляд заяв і проведення конкурсного відбору для визначення професійного рівня осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю; 

-зарахування до резерву на заміщення посади стажиста; 

-призначення керівника стажування;   

-допуск осіб до складання кваліфікаційного іспиту; 

-прийняття кваліфікаційного іспиту; 

-прийняття рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

Учасників конкурсу повідомляють за десять днів про час і місце  засідання кваліфікаційної комісії. За рішенням комісії до участі в  конкурсі допускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Не беруть участі в  конкурсі особи, які досягли пенсійного віку, та особи, звільнені з державної  служби за порушення вимог Законів  України "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцією та організованою злочинністю".

При конкурсному відборі  враховується наявність знань із питань нотаріату та стажу роботи за спеціальністю юриста. Береться до уваги робота помічником приватного нотаріуса, секретаря або консультанта в державній нотаріальній конторі  впродовж щонайменше двох років, а також  позитивна характеристика з останнього місця роботи. Крім того, враховується і те положення ст. З Закону України "Про нотаріат", що стажист не може перебувати у штаті інших  державних, приватних і громадських  організацій, підприємств, займатися  підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької та наукової.

На підставі аналізу поданих  документів, підготовлених заінтересованою  особою рефератів, а також співбесід  кваліфікаційна комісія голосуванням приймає рішення стосовно кожного  учасника конкурсу.

Рішення комісії за результатами проведеного конкурсу є остаточним.

Для допуску до складання  кваліфікаційного іспиту особа, яка  має намір займатися нотаріальною діяльністю, подає особисто або надсилає поштою до кваліфікаційної комісії  заяву, засвідчену в установленому  порядку копію диплома про  вищу освіту і висновок про результати проходження стажування. Кваліфікаційна комісія зобов'язана розглянути одержані документи і прийняти кваліфікаційний  іспит протягом місяця від дня  надходження документів. На засіданні кваліфікаційної комісії розглядаються заяви осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та приймається рішення про допуск їх до складання кваліфікаційного іспиту або відмову в цьому.

На засіданні, в разі необхідності, можуть бути присутніми: особа, яка  подала документи на заняття нотаріальною діяльністю; представники підприємств, установ, організацій, які заінтересовані в розгляді заяви. Звичайно запрошується керівник стажування, щоб перевірити стан виконання індивідуального плану стажиста.

Розгляд заяв починається  з доповіді голови комісії, його заступника або секретаря, які попередньо вивчали  подані до комісії документи. Після  аналізу поданих документів заслуховуються особи, які є присутніми на засіданні  комісії. Далі кваліфікаційна комісія  приймає рішення про допуск до кваліфікаційного іспиту або відмову  в цьому. Рішення про відмову  в допуску до кваліфікаційного іспиту обов'язково треба мотивувати, бо таку відмову можна оскаржити.

Рішення кваліфікаційної  комісії приймається відкритим  голосуванням більшістю голосів  від кількості присутніх на засіданні  членів комісії. Засідання комісії  є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як % членів комісії.

Про наслідки складання іспитів  кваліфікаційні комісії оголошують заінтересованим особам у день складання  ними іспитів.

На підставі складеного іспиту кваліфікаційна комісія виносить рішення  про можливість допуску особи  до нотаріальної діяльності.

Якщо за рішенням комісії  особа не склала іспиту, то вона має  право на повторний іспит не раніше як через один рік.

Якщо заінтересована особа  не погоджується з рішенням кваліфікаційної  комісії, вона може оскаржити його у  Вищу кваліфікаційну комісію при  Міністерстві юстиції України в  місячний строк від дня вручення заінтересованій особі копії  цього рішення.

Вища кваліфікаційна комісія  утворюється при Міністерстві юстиції  України та діє на підставі Положення  про Вищу кваліфікаційну комісію  нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р.

Термін повноважень комісії  становить три роки. До її складу входять чотири нотаріуси, три представники від Міністерства юстиції, два представники від Української нотаріальної палати. Члени Вищої кваліфікаційної  комісії звільняються від виконання  їхніх службових обов'язків на час її роботи зі збереженням середнього заробітку.

Повноваженнями Вищої  кваліфікаційної комісії є: 

-розгляд скарг на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допущенні особи до нотаріальної діяльності; 

-вирішення питання про можливість складання повторного кваліфікаційного іспиту особою, яка подала скаргу, Вищій кваліфікаційній комісії; 

-розроблення та затвердження програми й порядку складання кваліфікаційних іспитів особами, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.

Комісія проводить свої засідання  як до потреби; вони є правомочними, якщо в них бере участь не менш як 2/3 членів комісії.

Скарги на рішення кваліфікаційних  комісій нотаріату розглядаються  Вищою кваліфікаційною комісією у місячний термін за участю особи, яка подала скаргу, і представника комісії нотаріату, рішення якої оскаржується. Неявка цих осіб не є  перешкодою для розгляду скарги, але  в деяких випадках комісія може визнати  присутність їх обов'язковою. На засіданні  також можуть бути присутніми представники підприємств, установ та організацій, заінтересованих у розгляді скарги.

Розгляд скарги починається  доповіддю члена комісії, який попередньо вивчив скаргу і додані до неї документи. Після цього заслуховуються присутні на комісії особи, проводяться дослідження  та аналіз необхідних документів.

Рішення приймається відкритим  голосуванням простою більшістю  голосів від кількості присутніх  членів комісії. Воно викладається в  письмовій формі, підписується головуючим на засіданні та членами комісії, є остаточним і оскарженню не підлягає.

За результатами розгляду скарги комісія може залишити рішення  кваліфікаційної комісії нотаріату  без зміни, а скаргу без задоволення. Може допустити особу до повторного складання кваліфікаційного іспиту, але вже перед Вищою кваліфікаційною  комісією, а також скасувати рішення  кваліфікаційної комісії нотаріату  і допустити особу до заняття  нотаріальною діяльністю.

У триденний строк копія  рішення Вищої кваліфікаційної  комісії видається особі, стосовно якої воно було винесено.

Присяга нотаріуса. Особа, яка вперше починає займатися нотаріальною діяльністю, в управлінні юстиції в урочистій обстановці приносить присягу: "Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса".

Коли нотаріус в урочистій  обстановці, яка настроює його на високу вимогливість до себе, дає присягу, він відчуває моральну відповідальність перед собою і людьми. Це - суто психологічний аспект, який змушує людину поводитись чесно, сумлінно, згідно з її совістю.

Порушуючи присягу, нотаріус зраджує не лише тих, хто звернувся  до нього і довірився йому, а  насамперед себе. Виконуючи довірені йому державою нотаріальні дії, нотаріус зобов'язаний бути чесним, правдивим, не переслідувати особистої вигоди, бо це протизаконне та аморально.

Принесення присяги тісно  пов'язане і з етичною стороною діяльності нотаріуса. Він має бути ввічливим, тактовним, об'єктивним, добрим психологом, сповненим людської та професійної гідності.

Головне, щоб принесення присяги аж ніяк не перетворилося  на просту незначущу формальність.

Права та обов’язки  нотаріуса. Ст. 4 ЗУ «Про нотаріат» наділяє нотаріуса правом витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, а також складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Відповідно до ст. 5, нотаріус зобов’язаний:

- здійснювати свої професійні  обов’язки відповідно до ЗУ  «Про нотаріат» і принесеної  присяги;

- сприяти громадянам, підприємствам,  установам та організаціям у  здійсненні їх прав і захисті  законних інтересів, роз’яснювати  права й обов’язки, попереджати  про наслідки вчинюваних нотаріальних  дій для того, щоб юридична  необізнаність не могла бути  використана їм на шкоду; 
- зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій;

- відмовити у вчиненні  нотаріальної дії у разі невідповідності  останньої законодавству України  чи міжнародним договорам.

Відповідно до «Примірне  положення про порядок надання  державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які  не пов’язані із вчинюваними нотаріальними  діями, а також послуг технічного характеру» надання консультацій та роз’яснень з питань чинного законодавства, надання усних і письмових довідок із законодавства, складання заяв, проектів угод та інших документів правового характеру тощо розглядаються як додаткові послуги правового і технічного характеру. 
У Примірному положенні підкреслюється, що надання додаткових послуг, не пов’язаних із вчинюваними нотаріальними діями, не є здійсненням нотаріусами юридичної практики, а має лише характер правової допомоги без мети отримання прибутку.

Оплата правової допомоги та послуг технічного характеру справляється в розмірах, які встановлюються з  урахуванням фактичних витрат на забезпечення якісного і термінового  обслуговування громадян, підприємств, організацій та установ.

Свої обов’язки нотаріус повинен також виконувати відповідно до присяги, а значить, за вимогами людської моралі добросовісно ставитися до своєї  роботи.

На зміст нотаріальної дії часто може впливати юридична необізнаність, помилкова оцінка конкретної правової ситуації, непередбаченість зацікавлених осіб та інші обставини. Тому дуже важливого значення набуває обов’язок нотаріуса попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій, щоб саме ці обставини не могли бути використані їм на шкоду. Цей обов’язок нотаріуса вельми сприяє запобіганню правопорушенням і реальному захистові суб’єктивних прав громадян та організацій.

Обов’язок зберігати таємницю вчинення нотаріальних дій лежить в  основі діяльності й запобігає можливості настання несприятливих наслідків  у разі розголошення таємниці. Особливо це стосується посвідчення заповітів.

 

2.Питання деантології  в діяльності нотаріальних органів

З-поміж багатьох актуальних аспектів діяльності нотаріату важливими  є питання деонтології. Вони неодноразово ставали предметом розгляду міжнародних семінарів, але, як сфера відносин, що регулюються деонтологією, не були предметом детального вивчення в Україні. Деонтологія — зовсім новий термін для нашого нотаріату. Вона визначається як сукупність етичних обов'язків нотаріуса перед особами, які звертаються до нього, і перед колегами з професії. Крім того, вона визначає несумісні з професійною честю і гідністю дії, що спричиняють дисциплінарні санкції. Деонтологія — це етика поведінки нотаріуса як посадової особи.