Монархiя як форма правлiння

 

 

 

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської  справи

Національного банку  України»

Кафедра державно-правових дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з «теорії держави і права»

на тему:

«МОНАРХІЯ ЯК ФОРМА ПРАВЛІННЯ»

 

 

 

 

 

                                                            Виконала:

                                                                                 студентка групи ЗП-21

                                                                    Марченко О.С.

 

 

                                                              Перевірив:

                                                                                       к.ю.н., доц. Суханос В.В.

 

 

 

 

                                                                  Суми – 2012

 

 

                                                           ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ I. МОНАРХІЧНА ФОРМА ПРАВЛІННЯ ЯК БУДОВА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ВИТОКИ, ВИЗНАЧЕННЯ……………………………………………..5

1.1. ЗАГАЛЬНІ РИСИ МОНАРХІЧНОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ В ПОРІВНЯЬНОМУ АНАЛІЗІ……..........................................................................7

РОЗДІЛ II. ВИДИ МОНАРХІЇ………………………………………………….10

2.1. ВІД ПАТРІАРХАЛЬНОЇ  ДО СТАНОВО-ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ МОНАРХІЇ……………………………………………………………………….11

2.2. МОНАРХІЯ ВЧОРА І СЬОГОДНІ ………………………………………..14

РОЗДІЛ III. ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ МОНАРХІЧНОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ…………………………………………………………………..…18

3.1ОЗНАКИ МОНАРХІЇ…………………………………………………..…….19

3.2 ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ МОНАРХІЇ ……………………………………21

ВИСНОВОК…………………………………………………………………..….23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….…26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

                                                   _ВСТУП

 

_{У процесі  свого розвитку теорія держави і права завжди виділяла у формі держави три основних, взаємозалежних між собою блоки: форму правління, форму національно-державного й адміністративно-територіального устрою і політичний режим.}

_{Для того, що б дати визначення такому поняттю як монархічна форма правління, необхідно відповісти на питання про те, хто і як править, здійснює державну владу в державно-організованому суспільстві, як влаштовані, організовані і діють в ньому державно-владні структури (органи держави ).}

_{Ще  давньогрецький філософ, учень Сократа, Платон (427 - 348 рр.. до н. є.), а слідом за ним і його учень, давньогрецький філософ і вчений Аристотель (384 - 322 рр.. до н. є.), зіткнувшись із самими різними формами організації і здійснення державної влади в древньому світі, прийшли до висновку, що форма правління займає особливе місце в теоретичному осмисленні держави, і для цього необхідно розробити класифікацію держав за критерієм: хто і як править у цих державах, тобто - за критерієм форми правління. Вони виділили кілька форм правління: республіку, монархію і деспотію, поклавши в основу класифікації способи утворення органів держав, їх співвідношення і прийоми здійснення державної влади. Для визначення різних форм правління Аристотель застосував кількісні і якісні оцінки. Йому ж належать і різні позначення різновидів тієї чи іншої форми правління. Наприклад - демократичної і аристократичної республік (лат. res publǐca - держава), тієї влади, яка лежить в основі відповідної форми правління: демократія (грец. demokratía, від demos - народ + kratos - влада; буквально - народовладдя), аристократія (грец. aristokratía - влада кращих, шляхетних), охлократія (грец. ochlos - натовп, чернь + kratos - влада; буквально - панування черні і натовпу), олігархія (грец. oligarchía - влада небагатьох) і т.д.}

_{Розглядаючи класифікацію держав за критеріями, треба  відзначити, що за своєю  суттю класифікація - це потужний інструмент методології теорії держави і права, за допомогою якого можна не тільки впорядкувати за певними критеріями всі безліч різних політико-правових явищ і процесів, але і виділяти саме типове, в цих явищах і процесах, а також випадкове і суб'єктивне, розміщувати їх в певних просторово-часових рамках. Тільки такий підхід і дозволяє ефективно засвоювати, осмислювати ті умови і причини, які лежать в основі розвитку політико-правових явищ і процесів.}

_{Сучасна теорія держави і  права, поступово  долає методологічний кризу, пропонує більш глибоке і досить обгрунтоване розуміння форми правління як однієї з основних характеристик устрою держави, дає більш зважену класифікацію цих форм і реальний прогноз їхнього розвитку.}

_{Виходячи  з цього, мета даної роботи - розглянути монархічну форму правління, розробити класифікації, як визначальних, так і характеризують монархічну форму правління, виділити поняття та ознаки.}

_{Для цього необхідно  розглянути та вирішити низку завдань  в наступній послідовності:}

_{У першому  розділі - розглянути монархічну форму  правління, як один з  пристроїв державної  влади, а зокрема - вивчити монархічну форму правління, витоки її появи, дати визначення і виділить загальні риси в порівняльному аналізі.}

_{У другому  розділі - розробити  і привести історичну  класифікацію різновидів монархій. Це необхідно, тому що класифікація - потужний інструмент методології теорії держави і права, а так само й тому, що монархія, як форма правління, досить неоднорідна і різноманітна.}

_{В третьому розділі - привести ознаки і поняття монархічної форми правління.В ході вивчення теми роботи використовувалися праці учених В. Н. Протасова, В. В. Лазарєва, А. Б. Венгерова і Т. В. Кашаніной.}

  РОЗДІЛ I. МОНАРХІЧНА ФОРМА ПРАВЛІННЯ ЯК БУДОВА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ВИТОКИ, ВИЗНАЧЕННЯ

_{Розглядаючи основне питання  даної курсової роботи, необхідно відзначити, що теорія держави  виділяє два основних пристрої (будови) державної  влади, які характеризують зміст форми правління: монархію і республіку.}

   _{Монархічна форма правління - «влада одного, єдиновладдя» ¹ - дуже давня форма правління. Вона вперше зародилася в ранньокласових суспільствах, державну владу в яких захоплювали воєначальники, представники розрослися сімейних або сусідських громад, ватажки дружин, глави династій, керівники храмів, жерці, організатори тих чи інших соціальних класових рухів.}

   _{Свої витоки монархічна форма правління мала в тій, досить простій, соціально не надто розчленованої організації суспільства, яка з'явилася на рубежі IV-III тис. до н.е., в результаті «неолітичної революції».}

   _{Під формою правління розуміють організацію верховної державної влади, в особливості вищих і центральних органів, структуру, компетенцію, порядок утворення цих органів, тривалість їх повноважень, взаємовідносини з населенням, ступінь участі останнього в їх формуванні. Форма правління є провідним елементом у формі держави, трактованій в широкому сенсі.}

    _{У свій час Аристотель розмежовував форми правління в залежності від того, чи здійснюється верховна влада одноосібно (монархія), обмеженим числом осіб (аристократія) або всім населенням (демократія)}

  _{Зазначений критерій  залишився аж до  теперішнього часу: форми правління  розрізняються в залежності від того, чи здійснюється верховна влада однією особою або належить виборному колегіальному органу. У зв'язку з цим і виділяють монархічні і республіканські форми правління.}

   _{Монархією можна назвати таку державу, де верховна влада належить одній особі, котра має на власний розсуд, по праву, яке не делеговане йому ніякою іншою владою, тоді як в республіці вона делегується одному або декільком особам, завжди на певний строк, всім народом або частиною його, якому і належить суверенітет. Зазначене положення характеризує сучасну монархію, однак протягом багатьох століть історичний досвід безлічі держав породив велику різноманітність монархій, які важко охопити єдиною формулою.}

   _{Термін «монархія» грецького походження, означає «єдиновладдя», «єдинодержавію» ², хоча відомі й винятки. Так, у Спарті (VI - II ст. до н. є.) державна влада перебувала в руках двох спадкових царів. Відомий давньогрецький історик Полібій (бл. 205 - бл. 125 рр.. до н. є.) називав монархією владарювання двох консулів у Стародавньому Римі. І навпаки, особи, що іменувалися монархами, фактично не мали їх повноважень в царський період Риму. Втім, незважаючи на велику увагу древніх до форм правління, останні залишалися ще багато в чому неопрацьованими. Насправді, Аристотель нічого не пише про республіку, реальні монархії на перших порах були значно обмежені народними зборами або зборами старійшин (сенатом і зборами курій у Римі). Монархію пов'язували лише з виконанням військових функцій, пізніше жрецьких, судових. Спадковість у той час ще не стала суттєвим атрибутом монархії, більш важливими вважалися особисті якості монарха. Інститут монархії не відрізнявся особливою розробленістю і в початковий період феодалізму, оскільки був пов'язаний з великою земельною власністю, відчував вплив роздробленості або досить жорстке обмеження станово-представницькими зборами.}

 

 

1.1. ЗАГАЛЬНІ РИСИ МОНАРХІЧНОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ В ПОРІВНЯЬНОМУ АНАЛІЗІ

  Період розквіту монархії - це рубіж Нового часу. Саме тоді проявилося відмінність монархії від республіканської форми правління, були вироблені найважливіші її різновиди: монархія абсолютна, необмежена і монархія конституційна, обмежена вже загальнонародним представництвом (парламентом).

  Які загальні риси монархічної форми правління незалежно від її різновидів? На чолі держави знаходиться монарх, який користується своєю владою у спадок, хоча можливі варіанти, коли початку тієї чи іншої монархічної династії служать вибори (будинок Романових в Росії). Монарх набуває владу за принципом крові, наслідуючи її за власним правом («милістю Божою» як звичайно вказується в його титулі або в разі обрання - «милістю Божою і волею народу») ³. Монарх не несе ніякої юридичний відповідальності за свої політичні дії - в «Затвердженої Грамоті» від 21 лютого 1613 на Михайла Федоровича Романова (1596 - 1645 рр..) Покладалася влада «з відповідальністю в своїх справах перед Єдиним Небесним Царем». В руках монарха зосереджена вся повнота верховної державної влади, монарх виступає джерелом права, тільки з його волевиявлення ті чи інші постанови можуть набувати силу закону. Монарх перебуває на чолі виконавчої влади, від його імені твориться правосуддя, йому належить право помилування. На міжнародній арені, у зносинах з іншими державами монарх одноосібно представляє свою державу. Він користується титулом (князя, герцога, короля, царя, імператора), отримує значний вміст з державної скарбниці, має право на особливу охорону.

  При необмеженій,  абсолютній монархії всіма зазначеними вище правами монарх користується безумовно і необмежено (звідси й назва), незалежно від будь-якої іншої влади, при обмеженій - за допомогою або обов'язковому сприяння будь-яких органів чи органів влади, існуючих незалежно від монарха. Аристотель в класифікації монархій виходив із психологічних основ - монархія з «правильної» форми правління перетворюється на «неправильну», тиранію і деспотію, якщо замість інтересів усіх монарх переслідує особисті, корисливі інтереси, править по свавіллю. Сьогодні приймаються в розрахунок юридичні підстави. Конституційну монархію підрозділяють на дуалістичну (представницьку) і парламентарну. І в тій, і в іншій монарх ділить владу з парламентом.

  У дуалістичних монархіях (Прусія, Австрія, Італія, Румунія в минулому) за монархом залишаються виконавча влада, право формувати уряд, призначати і зміщати відповідальних перед ним міністрів та інших посадових осіб (губернаторів, префектів і тощо), йому належать право вето і право необмеженого розпуску парламенту. Втім, у законодавчій сфері право представницького органу гарантується повноваженням вотувати бюджет.

У парламентарних монархіях (сучасні Сполучене Королівство  Великобританії і Північної Ірландії, Королівства Бельгія, Норвегія, Швеції) призначені главою держави міністри залежать від вотуму довіри парламенту, монарх має право відкладеного вето і лише в окремих випадках, передбачених законом, розпускає парламент. Веління монарха набувають юридичну силу, лише будучи контрассігнованними відповідним міністром. Правове становище монарха суттєво обмежене. Навіть приватні питання державного життя, наприклад помилування злочинця, не можуть бути вирішені без згоди парламенту. Парламент частково регулює особисте життя монарха (шлюб, палацова служба,тощо.). Складається положення, що характеризується відомою формулою: «Царює, але не управляє». Сказане не означає, що фігура монарха стає суто декоративною. Як показує досвід останнього часу, монархічну форму правління, що вважалася в радянський період якоїсь політико-правової скам'янілістю, не слід поспішати списувати як безнадійну архаїку. Ця форма правління, що налічує не одну сотню років історії, таїть у собі чимало життєвих потенцій. У листопаді 1947 року народ Іспанії після 16 річної перерви, на плебісциті висловився за встановлення монархії. Подібне сталося в 1993 році і в Камбоджі, де монархія була відновлена ​​через 23 роки. Після розпаду СРСР деякі країни СНД подумують про введення монархічного ладу (Грузія). В обстановці кризи, національно-етнічних зіткнень гідності монархії все більше привертають увагу: монарх - «батько нації», «стоїть над політичними пристрастями, не належить ні до якої партії», «непідкупний арбітр у різного роду суперечках і тертя». А головне, що особливо приваблює в умовах сепаратизму і відцентрових тенденцій, монарх - «символ єдності нації і стабільного правового порядку». Нерідко звертаються до позитивного досвіду вирішення багатьох проблем, знайденому в рамках монархізму: економіки, фінансів, життєвого рівня, самоврядування, національного представництва,тощо. "Монархія відрізняється від аристократії, і від демократії тим, що при них необхідно встановлення місця і часу для того, щоб створилася можливість обговорювати і приймати рішення, тобто реально здійснювати владу, при монархії ж таке обговорення і прийняття рішень можливо в будь-який час і в якому місці ".⁴