Оцінка ефективності функціонування державної правоохоронної системи

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„Київський  національний економічний університет 

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Кафедра макроекономіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Оцінка ефективності функціонування державної

правоохоронної  системи»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка ІV курсу,

спец. 6601/1 – 2 гр

Чуйко Наталія

 

Перевірила:

Сабадош Г.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

 

Зміст:

Вступ………………………………………………………………………………………….…...3

1.Правоохоронні органи: поняття,  діяльність, необхідність……………….….4

2.Проблеми правоохоронних  органів……………………………………………7

3.Ефективність діяльності  правоохоронних органів на прикладі  органів прокуратури……………………………………………………………………….9

Висновок…………………………………………………………………………………….…….14

Використана література…………………………………………………………………..….15

 

Вступ

Ст. 1 Конституції України  проголошує Україну правовою державою, в якій одним із головних завдань  є створення реального та діючого  механізму захисту прав, свобод і  охоронюваних законом інтересів  фізичних та юридичних осіб. Центральне місце в сфері правового захисту  в державі посідають правоохоронні  органи.

Правоохоронні органи забезпечують запобігання виникнення умов та причин, що можуть спричинити суспільно небезпечні явища.

Основою ж управління будь-якої діяльності є оцінювання її ефективності, оскільки це забезпечує можливість відповідного вдосконалення.

Об’єкт роботи – правоохоронні органи та структури; предмет роботи – ефективність діяльності правоохоронних органів та структур.

Метою даної роботи є дослідити ефективність діяльності правоохоронних органів на прикладі органів прокуратури та з’ясувати існуючі проблеми даного питання.

Актуальність даного питання полягає у тому, що у прокурорській практиці, зокрема щодо оцінювання її ефективності, є низка правових проблем. Одна з них полягає у відсутності відповідної законодавчої бази в частині нормативно-правової регламентації оцінювання діяльності прокуратури, встановлення відповідних критеріїв оцінки.

Доречно зазначити, що наукові  дослідження стосовно проблем оцінювання правозахисної діяльності прокуратури, знайшли відображення у наукових працях багатьох вітчизняних учених-юристів, зокрема таких як: Л. Давиденко, П. Каркач, О.  Крючкова, А. Мудров, В.Середа, Є. Суботін та інші.

При написанні роботи мною використовувались пошукові методи, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, узагальнення.

 

 

1. Правоохоронні органи: поняття, діяльність, необхідність.

Поняття правоохоронного органу. Серед  багатьох державних органів правоохоронні  мають певні юрисдикційні та організаційні  відмінності від інших органів  держави. Юрисдикція правоохоронних органів  полягає в повноваженнях, які  делеговано державою та які встановлюють обсяг їхньої компетенції, способи  розгляду й прийняття рішень, порядок  їхнього оскарження. Під правоохоронним органом розуміють державну установу (або державну юридичну особу), яка  діє в системі органів влади  й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, контрольно-перевірочні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності Української держави.

Таким чином, правоохоронні органи — державні органи, що на підставі Конституції і законів України здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Порівняємо визначення правоохоронних органів згідно  різних законів:

Визначення	Закон
Правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.	Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», від 23 грудня 1993 року
Правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.	Закон України  «Про основи національної безпеки України» (ст.1, від 19 червня 2003 року
Правоохоронні органи - державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.	Закон України  «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» (ст.1), від 19 червня 2003 року
Правоохоронні органи - органи прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, підрозділи податкової міліції органів державної податкової служби.	Головне контрольно-ревізійне управління України Наказ «Про затвердження Стандарту державного фінансового  контролю за використанням бюджетних  коштів, державного і комунального майна» (Стандарт, п.1.3, від 13.07.2004 року)

Це далеко не повний перелік можливих визначень правоохоронних органів, однак узагальнивши можна сказати, що їх діяльність спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

В Законі України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:

• органи прокуратури;
• органи внутрішніх справ;
• органи служби безпеки;
• військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
• митні органи;
• органи охорони державного кордону;
• органи й установи виконання покарань;
• органи державної податкової служби;
• органи державної контрольно-ревізійної служби;
• органи рибоохорони;
• органи державної лісової охорони;
• інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (ст. 2).

Правоохоронна діяльність охоплює  такі напрями:

• діяльність із виявлення, запобігання й розслідування злочинів та інших правопорушень;
• діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону та правопорядку в Україні;
• діяльність органів прокуратури;
• діяльність із забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства.

Правоохоронна діяльність спрямована на запобігання виникненню умов і  причин можливих та вчинених суспільно  небезпечних явищ, припинення їх розвитку та ліквідацію наслідків. Різним видам  правоохоронної діяльності властива одна спеціальна ознака. Вона полягає в  тому, що охорона прав фізичної чи юридичної  особи здійснюється шляхом  застосування публічно встановлених процедур. Як охоронний інструмент держави, правоохоронна діяльність впливає на поведінку суб’єктів правовідносин за допомогою використання дозволів, приписів, заборон, контролю за їх додержанням та реалізації юридичної відповідальності.

Правоохоронні дії тісно пов'язані між собою. Вони утворюють цілісну правоохоронну діяльність, у якій охорону правового порядку здійснюють органи внутрішніх справ, захист національної безпеки - органи Служби безпеки України, розслідування злочинів - органи досудового слідства, відновлення порушеного права - органи державної виконавчої служби. Діяльність правоохоронних органів є публічною, багатоплановою. Кожний із зазначених органів відповідає, в межах наділених повноважень, за власний внесок у вдосконалення його діяльності, щоденні контакти з громадянами, допомогу їм у виконанні конституційних обов'язків[8].

Отже, правоохоронний орган - це юрисдикційний орган, уповноважений державою виконувати в установленому законом порядку функції або завдання з охорони права, охорони правопорядку, розслідування або запобігання порушень права, відновлення порушеного права, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності [8].

 

 

 

2. Проблеми правоохоронних органів

Правоохоронна система України залишається неефективною. Роль і місце прокуратури в організації досудового слідства не відповідає як Конституції України, так і європейським принципам правоохоронної діяльності. Система дізнання і оперативно-розшукової діяльності є розбалансованою. Правоохоронні функції в Україні чітко не розмежовані з функціями Воєнної організації, розвідувальних і контррозвідувальних органів. Трансформації, що відбулися у попередні роки в окремих елементах правоохоронної системи України, не змінили її по суті. Необхідне комплексне і системне реформування правоохоронної системи, узгоджене з реформами системи судочинства, Воєнної організації, адміністративної системи

Вчені ради Національного  інституту стратегічних досліджень виділяють такі проблеми [7]:

• Невідповідність наявної організації досудового слідства в Україні положенням Конституції і європейським принципам правоохоронної діяльності. Дуже гучним в 2012 році було питання нового Кримінально-процесуального кодексу, де з’явилось цікаве поняття «негласні слідчі дії», згідно яких проти певної особи можуть відкрити кримінальну справу, збирати певні докази, а дана особа про це навіть не буде здогадуватись. Згідно даного виду слідства, підкинути докази стає не просто легко, а дуже легко. Прокуратура ж, яка б мала забезпечувати чесність та законність слідства, часто сама стимулює правопорушення.
• Розбалансованість і неефективність інституційної організації діяльності правоохоронних органів. В Україні функції розподілені між 10-ма органам та структурами, однак ці функції часто повторюються і відсутня чітка ієрархія, особливо у питаннях, хто має нести відповідальність.
• Збереження каральної спрямованості правоохоронної системи. Українська система покарань не відповідає європейським нормам, так вона карає їх, замість того, щоб виправляти.
• Високий рівень корупції у правоохоронній системі. Одним із завдань правоохоронної системи є протидія корупції, однак, на превеликий жаль, в правоохоронних органах дуже часто зустрічається прояв корупції. Самий яскравий приклад, ДАІ, майже кожен зустрічався з перевищенням швидкості та взяткою даішнику  аби не йти до суду.
• Уразливість правоохоронної системи України до політичних впливів; Незважаючи на законодавчі обмеження щодо партійної діяльності в правоохоронних органах, вони регулярно втягуються у політичні протистояння, дана тенденція руйнівно впливає на правоохоронну систему.
• Відсутність системності у реформуванні правоохоронної системи. Так, підписана у 2008 році Президентом України Концепція реформування кримінальної юстиції України, була лише прийнятою, а на практиці ці реформи проводились дуже затягнено і так цілком не були реалізованими. І такі нешвидкі процеси стосуються будь-якої правової системи в Україні.
• Недостатня ефективність існуючих механізмів здійснення демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами. Дієвість механізмів демократичного цивільного контролю є критично важливою для підвищення ефективності правоохоронної системи. Удосконалення потребують механізми політичного контролю (з боку Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Влади), контролю з боку суспільства та адміністративного контролю в самих правоохоронних органах. Розбалансованість повноважень гілок влади щодо правоохоронної системи спричинює неефективність управління і створює умови для її політизації.

Таким чином, правоохоронні  органи мають ряд проблем у  своїй діяльності, що потребують вирішення, але замість цього ми, громадяни, отримуємо лише поправки до законів  і діяльність на папері. Необхідно  чітку прописати функції кожного  органу та структури, зазначити відповідальність та ієрархію, так як у Німеччині, лише за рахунок чіткого пропису  в даній країні відчувається така свобода та захищеність. 

3. Ефективність діяльності правоохоронних органів на прикладі органів прокуратури.

Як вже зазначалось  в актуальності даної роботи, проаналізувати ефективність діяльності правоохоронних органів вкрай важко, так як це можливо лише в порівняннях з  певними стандартами, які відсутні, або в порівнянні з попередніми  роками певних показників. А до порівняльних показників правоохоронних органів  включаються такі як кількість розкритих  справ, своєчасність їх розкриття, своєчасність реакції на правопорушення, швидкість розкриття справ, кількість виявлених корупціонних дій, індекс корупції (даний показник обраховується, але офіційно індекс корупції в Україні становить приблизно 2,6 [9], а неофіційно, близько 5,0-6,5 [7]), це далеко не повний список можливих показників для оцінки ефективності діяльності правоохоронних органів.

Однак навіть цей невеликий перелік показників ніхто не обчислює і не знає, тож фактично об’єктивно оцінити ефективність діяльності правоохоронних структур неможливо. Спробуємо оцінити ефективність діяльності прокуратури.

Аналіз чинного законодавства  України підтвердив, що нормативно-правове  забезпечення оцінювання ефективності діяльності прокуратури досить стисле та обмежене. Зокрема, оцінка діяльності органів прокуратури Генеральним  прокурором України проводиться на підставі п.1. ч.1. ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» (Генеральний прокурор України спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю), оскільки оцінювання є однією з стадій контролю та управління.

Відповідно до п. 1 та п. 21.1 наказу №1гн Генерального прокурора  України “Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України” від 26.12.2011 року (далі – Наказ № 1гн), діяльність органів прокуратури оцінюють також, у межах своїх повноважень, заступники Генерального прокурора України, прокурори АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міст, районів та інші прирівняні до них прокурори.

Зазначеним вище наказом  визначенні основні критерії та підходи  до оцінки ефективності роботи органів  прокуратури України (п. 21 наказ №1гн від 26.12.2011), а спеціальні вимоги оцінювання – галузевими наказами Генерального прокурора України, які охоплюють  окремі напрями діяльності прокуратури (п. 18, п. 19 наказ № 2 гн від 15.12.2011; п. 19 наказу № 3 гн від 12.04.2011; абз. 3 п. 11 наказ № 4 гн від 19.09.2005; п.15.2 наказ № 5 гн від 19.09.2005; п. 16 наказу № 6 гн від 29.11.2006; п. 12 наказу № 7 гн від 02.04.2012 тощо).