Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2014 в 11:51, контрольная работа
Слово суверенітет походить від латинського «suverenus» (володар) і означає «повновладдя» (1, с. 44). В інших джерелах вказується, що даний термін походить від французького «souverainete» - верховна влада (2, с. 446). Володіючи суверенітетом державна влада самостійно видає загальнообов’язкові для усіх членів суспільства правила поведінки, визначає і забезпечує єдиний правопорядок, права і обов’язки громадян, посадових осіб, державних, партійних, громадських органів і організацій.
С. С. Алексєєв говорив, що суверенітет – один з показників досконалості держави. На сучасній стадії цивілізації суверенітет – невід'ємна властивість держави [15, c. 33].
Класичні погляди на поняття та зміст державного суверенітету зустрічаються в багатьох вітчизняних і зарубіжних працях і нині. Українськими конституціоналістами суверенітет розглядається з позиції формування основних принципів конституційного ладу, які зафіксовані у ст. 1 Конституції України, та визначається як здатність держави самостійно і незалежно від інших держав здійснювати власні завдання, функції і повноваження на своїй території та за її межами у міжнародному спілкуванні [5, с. 107].
Таким чином, на підставі проведеного аналізу правової доктрини про сутність поняття «державний суверенітет» можна стверджувати, що: 1. поняття суверенітету має свою історію виникнення, воно виникло поступово, на основі політико-правової думки і практики державно-політичного розвитку різних держав світу і сьогодні продовжує своє існування; 2. державний суверенітет є центральним поняттям як для ранньої, так і для нової теорії держави; 3. наповнення його змісту пов’язане з першим систематичним розвитком поняття “держави” в юридичній та політичній теорії і практиці.
Список використаної літератури: