Правовий нігілізм

Правовий нігілізм

Правовий нігілізм — деформаційний стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір. Ігнорування закону зі злочинною метою — самостійна форма деформації правосвідомості. Разом з тим правовий нігілізм породжує правопорушення, у тому числі кримінальні злочини.

Правовий нігілізм в Україні

Правовий нігілізм українського суспільства радянського періоду виник не на голому місці: він мав глибокі історичні корені. Багатовікова правова незабезпеченість суспільства, нерівність перед законом і судом, правовий цинізм уряду та інших вищих органів влади, попрания національної самобутності народу — все це, говорячи словами О. Герцена, «вбило всяку повагу до законності» у Російській імперії, до складу якої протягом декількох століть входила значна частина України.

Правовий нігілізм в Україні під час її входження в СРСР — результат певної деформації правової свідомості і правового регулювання того часу.

У СРСР правовий нігілізм проявлявся у двох формах:

1. теоретичній (ідеологічній), коли в унісон з марксистсько-ленінською теорією на державному рівні обґрунтовувалися ідеї:

• про відмирання держави і права при соціалізмі — і тим самим істотно принижувалася роль права;
• про перевагу всесвітньої пролетарської революції над правами людини;
• про перевагу постанов комуністичної партії над законами, вторинність права, його відображеної реальності, яка обслуговує первинні реальності — економіку і політику, та ін.;

2. практичній, коли відповідно до офіційної ідеології:

• була накопичена величезна кількість нормативних актів, які або морально застаріли, або містили декларації та заклики, або не мали ясності і чіткості формулювань і суперечили один одному. Поширена порочна практика, відповідно до якої закон не діяв доти, доки він не обростав інструкціями або відомчими наказами, призвела до правової деградації суспільства, породила недовіру в закон, зневагу до нього;
• встановлені державою правові норми не додержувалися державними органами, відомчими і посадовими особами, які прикривали порушення законності виправдувальними поясненнями типу «в інтересах народу», «для виконання плану» та ін., що спричинило відомчий правовий нігілізм, а часто і правовий цинізм з боку вищих посадових осіб держави;
• правозастосовні та правоохоронні органи діяли відповідно до принципу пріоритету доцільності над правом і законом.

Явища правового нігілізму (невизнання законів, негативне ставлення до права) — найбільш поширена і укорінена форма деформації правосвідомості населення в державах з авторитарним і тоталітарним режимами.

На цей час причинами прояву правового нігілізму в Україні можна вважати:

• невпорядкованість законодавства, його нестабільність і суперечливість;
• низьку правову культуру;
• слабість механізму приведення в дію прийнятих законів та ін.

Шляхи подолання правового нігілізму

Спеціальними засобами, що сприяють зведенню до мінімуму правового нігілізму, слід назвати:

• якість законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення належної ролі закону в системі правових актів. Наявність стабільності та однаковості в регулюванні суспільних відносин;
• авторитет державної влади і налагодженість механізму її дії. Наявність розвинутої державної структури, здатної забезпечити виконання права. Вдосконалення системи правоохоронних органів і правозастосовної діяльності. Зміцнення законності. Підвищення ролі суду;
• високий рівень правосвідомості, який дозволив би закону працювати. Збереження самобутності правової культури. Поліпшення системи правової інформації, професійного навчання і виховання юристів, інших посадових осіб.

Необхідна систематична робота з підвищення професійної культури всіх суб'єктів правоохоронної системи, що сприятиме подоланню недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого — можливість будь-якого громадянина, який не має юридичної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правовий нігілізм джерела і шляхи подолання

| Надрукувати |

13.07.06

Однією із цілей правової освіти є подолання правового нігілізму — антипода правової культури.    Правовий нігілізм — це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.    Ігнорування закону зі злочинною метою — самостійна форма деформації правосвідомості. Разом з тим правовий нігілізм породжує правопорушення, у тому числі кримінальні злочини.    Правовий нігілізм українського суспільства радянського періоду виник не на голому місці: він мав глибокі історичні корені. Багатовікова правова незабезпеченість суспільства, нерівність перед законом і судом, правовий цинізм уряду та інших вищих органів влади, попрания національної самобутності народу — все це, говорячи словами О. Герцена, «вбило всяку повагу до законності» у Російській імперії, до складу якої протягом декількох століть входила значна частина України.    Правовий нігілізм в Україні під час її входження в СРСР - результат певної деформації правової свідомості і правового регулювання того часу.    У СРСР правовий нігілізм проявлявся у двох формах:    1)  теоретичній (ідеологічній), коли в унісон з марксистсько-ленінською теорією на державному рівні обґрунтовувалися ідеї:    а)  про відмирання держави і права при соціалізмі — і тим самим істотно принижувалася роль права;    б) про перевагу всесвітньої пролетарської революції над правами людини;    в) про перевагу постанов комуністичної партії над законами, вторинність права, його відображеної реальності, яка обслуговує первинні реальності — економіку і політику, та ін.;    2)  практичній, коли відповідно до офіційної ідеології:    а)  була накопичена величезна кількість нормативних актів, які або морально застаріли, або містили декларації та заклики, або не мали ясності і чіткості формулювань і суперечили один одному. Поширена порочна практика, відповідно до якої закон не діяв доти, доки він не обростав інструкціями або відомчими наказами, призвела до правової деградації суспільства, породила недовіру в закон, зневагу до нього;    б)  встановлені державою правові норми не додержувалися державними органами, відомчими і посадовими особами, які прикривали порушення законності виправдувальними поясненнями типу «в інтересах народу», «для виконання плану» та ін., що спричинило відомчий правовий нігілізм, а часто і правовий цинізм з боку вищих посадових осіб держави;    в) правозастосовні та правоохоронні органи діяли відповідно до принципу пріоритету доцільності над правом і законом.    Явища правового нігілізму (невизнання законів, негативне ставлення до права) — найбільш поширена і укорінена форма деформації правосвідомості населення в державах з авторитарним і тоталітарним режимами.    На цей час причинами прояву правового нігілізму в Україні можна вважати:    - невпорядкованість законодавства, його нестабільність і суперечливість;    -  низьку правову культуру;    - слабість механізму приведення в дію прийнятих законів та ін. (див.  «Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки»).    Спеціальними засобами, що сприяють зведенню до мінімуму правового нігілізму, слід назвати:    1) якість законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення належної ролі закону в системі правових актів. Наявність стабільності та однаковості в регулюванні суспільних відносин;    2)  авторитет державної влади і налагодженість механізму її дії. Наявність розвинутої державної структури, здатної забезпечити виконання права. Вдосконалення системи правоохоронних органів і правозастосовної діяльності. Зміцнення законності. Підвищення ролі суду;    3)  високий рівень правосвідомості, який дозволив би закону працювати. Збереження самобутності правової культури. Поліпшення системи правової інформації, професійного навчання і виховання юристів, інших посадових осіб.    Необхідна систематична робота з підвищення професійної культури всіх суб'єктів правоохоронної системи, що сприятиме подоланню недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого — можливість будь-якого громадянина, який не має юридичної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних юридичних рішень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

§4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання

Однією із цілей правової освіти є подолання правового нігілізму - антипода правової культури.

Правовий нігілізм - це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.

Ігнорування закону зі злочинною метою - самостійна форма деформації правосвідомості. Разом з тим правовий нігілізм породжує правопорушення, у тому числі кримінальні злочини.

Правовий нігілізм українського суспільства радянського періоду виник не на голому місці: він мав глибокі історичні корені. Багатовікова правова незабезпеченість суспільства, нерівність перед законом і судом, правовий цинізм уряду та інших вищих органів влади, попрания національної самобутності народу - все це, говорячи словами О. Герцена, "вбило всяку повагу до законності" у Російській імперії, до складу якої протягом декількох століть входила значна частина України.

Правовий нігілізм в Україні під час її входження в СРСР -результат певної деформації правової свідомості і правового регулювання того часу.

У СРСР правовий нігілізм проявлявся у двох формах:

1) теоретичній (ідеологічній), коли в унісон з марксистсько-ленінською  теорією на державному рівні  обґрунтовувалися ідеї:

а) про відмирання держави і права при соціалізмі - і тим самим істотно принижувалася роль права;

б) про перевагу всесвітньої пролетарської революції над правами людини;

в) про перевагу постанов комуністичної партії над законами, вторинність права, його відображеної реальності, яка обслуговує первинні реальності - економіку і політику, та ін.;

2) практичній, коли відповідно  до офіційної ідеології:

а) була накопичена величезна кількість нормативних актів, які або морально застаріли, або містили декларації та заклики, або не мали ясності і чіткості формулювань і суперечили один одному. Поширена порочна практика, відповідно до якої закон не діяв доти, доки він не обростав інструкціями або відомчими наказами, призвела до правової деградації суспільства, породила недовіру в закон, зневагу до нього;

б) встановлені державою правові норми не додержувалися державними органами, відомчими і посадовими особами, які прикривали порушення законності виправдувальними поясненнями типу "в інтересах народу", "для виконання плану" та ін., що спричинило відомчий правовий нігілізм, а часто і правовий цинізм з боку вищих посадових осіб держави;

в) правозастосовні та правоохоронні органи діяли відповідно до принципу пріоритету доцільності над правом і законом.

Явища правового нігілізму (невизнання законів, негативне ставлення до права) - найбільш поширена і укорінена форма деформації правосвідомості населення в державах з авторитарним і тоталітарним режимами.

На цей час причинами прояву правового нігілізму в Україні можна вважати:

- невпорядкованість законодавства, його нестабільність і суперечливість;

- низьку правову культуру;

- слабість механізму приведення  в дію прийнятих законів та  ін. (див. §"Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної  поведінки").

Спеціальними засобами, що сприяють зведенню до мінімуму правового нігілізму, слід назвати:

1) якість законів та  інших нормативно-правових актів. Забезпечення належної ролі закону  в системі правових актів. Наявність  стабільності та однаковості  в регулюванні суспільних відносин;

2) авторитет державної  влади і налагодженість механізму  її дії. Наявність розвинутої  державної структури, здатної забезпечити  виконання права. Вдосконалення  системи правоохоронних органів  і правозастосовної діяльності. Зміцнення законності. Підвищення ролі суду;

3) високий рівень правосвідомості, який дозволив би закону працювати. Збереження самобутності правової  культури. Поліпшення системи правової  інформації, професійного навчання  і виховання юристів, інших посадових  осіб.

Необхідна систематична робота з підвищення професійної культури всіх суб'єктів правоохоронної системи, що сприятиме подоланню недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого - можливість будь-якого громадянина, який не має юридичної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних юридичних рішень.

Прес-конференція - збори представників преси, телебачення, радіо, які офіційно скликаються управлінням юстиції (можливо, разом з УВС, прокуратурою, обласним і арбітражним судами, організацією спілки юристів та іншими) для важливої інформації правового характеру, відповідей на запитання

Брифінг - коротка прес-конференція.

Зустріч - бесіда керівника або фахівця з одним чи групою журналістів, як правило, з їх ініціативи.

Див.: ст. 29 Закону України від 23 березня 1996 р. "Про освіту" із змінами і доповненнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правовий нігілізм

Правовий нігілізм (від латів. Nihil - ніщо, нічого) — заперечення має рацію як соціального інституту, системи правил поведінки, яка може успішно регулювати взаємини людей. Такий юридичний нігілізм полягає в запереченні законів, що може приводити до протиправних дій і, в цілому, гальмувати розвиток правової системи.

Правовий нігілізм може бути активним або пасивним; побутовим, пов'язаним з незнанням закону, або філософським, пов'язаним з побудовою особою світогляду, в якому заперечується соціальна роль має рацію; в той же час правовий нігілізм може спостерігатися у людей, що активно взаємодіють з правом як номінальний інститут, але реально для реалізації своїх інтересів що використовують корупцію і ієрархічні структури.

Прояви правового нігілізму

Багатьма теоретиками має рацію правовий нігілізм указується як одна з причин скоювання злочинів, оскільки він характеризує за допомогою низької правосвідомості відсутність пошани до права, і переважне невикористання його в повсякденному житті, коли особа або група, перш за все, керується в своїх діях традиціями, політичними, економічними або іншими інтересами, але не законом.

Значущість правового нігілізму

Люди, що затверджують, що правовий нігілізм є основною причиною скоювання злочинів, явно вважають ціннісні і моральний установки основною причиною також і дотримання законів. Цьому прямо противоречит економія злочину і покарання що виключає з вирішення громадянина про дотримання або недотримання закону морально-етичну складову. Відповідно правовий нігілізм не буде причиною злочинів у випадку, якщо людина знає закони, і ці закони влаштовані так, що цій людині вигідно жити по законах, а не переступати їх.

Причини правового нігілізму

Основною причиною правового нігілізму є знання людей про те, що закони не виконуються, коли людина дізнається про правопорушення, за яким не послідувало покарання, його віра через закон падає і може впасти до такого рівня, що він взагалі не враховуватиме закон в своїх діях, дійшовши до крайності — правового нігілізму.

Шляхи подолання

Подолання правового нігілізму вельми складний і тривалий процес. Основні шляхи подолання правового нігілізму: підвищення рівня загальної і правової культури; їх правосвідомість; попередження правопорушень, в першу чергу злочинності; вдосконалення законодавства; масова правова освіта; правове виховання; зміцнення законності, правопорядку, державної дисципліни; шанобливе відношення до особи людини, забезпечення його прав і свобод; підготовка висококваліфікованих кадрів юристів; правова реформа і інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Термін "нігілізм" відбувся від латинського слова "nihil", яке означає "нічого", "нічого". Як соціальне явище нігілізм характеризується: