Правовий нігілізм

а) різко критичним, украй негативним відношенням до загальноприйнятих, об'єктивних (абсолютним) цінностей; 
би) підходом максималізму, інтенсивністю, безкомпромісністю заперечення; 
у) не зв'язаний з позитивною програмою; 
г) несе в собі деструктивний, руйнівний початок. 

Залежно від того, які цінності заперечуються, нігілізм може бути політичним, релігійним, етичним і тому подібне 

Правовим (або юридичний) нігілізмом є невизнання має рацію як соціальній цінності і виявляється в негативно-негативному відношенні до права, законів, правопорядку, в невірі в необхідність має рацію, його можливості, суспільну корисність. 

Проф. Н.І. Матузов виділяє наступні форми правового нігілізму: 

а) умисне порушення законів і інших нормативно-правових актів; 
би) масове недотримання і невиконання юридичних розпоряджень; 
у) видання суперечливих правових актів; 
г) підміна законності доцільністю; 
д) конфронтація представницьких і старанних структур; 
е) порушення прав людини; 
ж) теоретична форма правового нігілізму (у науковій сфері, в роботах юристів, філософів і ін.). 

Проф. В.А. Туманів говорить, по-перше, про пасивну і активну форми правового нігілізму. Для пасивної форми характерне байдуже відношення до права, явна недооцінка його ролі і значення. Активному юридичному нігілізму властиве усвідомлено вороже відношення до права. Представники цього напряму бачать, яку важливу роль грає або може грати право в житті суспільства, і саме тому виступають проти нього. 

По-друге, проф. В.А. Туманів розділяє правовий нігілізм: 

а) на високому поверсі суспільної свідомості (у вигляді ідеологічних течій і теоретичних доктрин); 
би) на рівні буденної, масової свідомості (у формі негативних установок, стійких упереджень і стереотипів); 
у) відомчий. Останній виявляється в тому, що нерідко підзаконні акти стають "надзаконными", юридичні норми не стыкуются, виникають щонайгостріші колізії. 

Правовий нігілізм - це патологія правової свідомості, обумовлена певним станом суспільства. Тому шляхи боротьби з ним повинні бути різноманітні. Це: 

а) реформи соціально-економічного характеру; 
б) зміна змісту правового регулювання, максимальне наближення юридичних норм до інтересів різних верств населення; 
у) підйом авторитету правосуддя як за рахунок зміни характеру судовій діяльності, так і шляхом виховання пошани до суду; 
г) поліпшення правоприменительной практики; 
д) теоретична робота в цьому напрямі, і ін. 

Все це, в принципі, є не що інше, як процес поліпшення стану правової культури суспільства, її збагачення. 

У літературі справедливо наголошується, що "від правового нігілізму треба відрізняти конструктивну критику має рацію, з одного боку, а з іншої - прагнути уникати юридичного фетишизму, тобто зведення в абсолют ролі має рацію і інших правових засобів" (Н.Л. Гранат).