Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2014 в 23:44, реферат
Н. Макіавеллі був і залишається однією з найбільш неоднозначних та найбільш обговорюваних постатей у історії світової політичної думки. Мабуть, немає у світі людини, яка б не чула про даного мислителя. Навіть ті, хто не читав його творів, хоча б раз у житті зтикалися з поняттям «макіавеллізм», яке позначає державну політику, засновану на культі грубої сили, нехтування нормами моралі і т. п. Однією з головних рис праць Н. Макіавеллі є їх специфічна прагматичність та максимальна об’єктивність у висновках, що й призвело до звинувачень мислителя у цинізмі.
Вступ ....................................................................................................................... 3
1. Роздуми щодо оптимальної форми правління …............................................ 4
2. Технологія утримання влади …………………………………….................... 7
Висновок ............................................................................................................... 14
Список літератури ............................................................................................... 15
Н. Макіавеллі дає государям ще одну пораду: ретельно підбирати міністрів, уникаючи тих, хто більше печеться про власні амбіції, ніж про інтереси государя, і підлесників. Додержуйтеся будь-яких порад, але як тільки напрямок політики визначився, проводьте її жорстко й рішуче. Інакше кажучи, спантеличений лестощами й суперечливими думками тих, хто переслідує власні інтереси, правитель буде постійно міняти свої настрої й політичний курс. У результаті він не зможе зробити нічого гідного й втратить усіляку повагу.
Правитель повинен заохочувати правдивість своїх міністрів і, навпаки, турбуватися, якщо хтось раптом збрехав би йому.
Але в той же час, дотримуючись належної дистанції, вислуховувати правду правитель повинен тільки від своїх довірених осіб і тільки тоді, коли він сам того забажає. Але, вибираючи собі міністра, правитель повинен подбати про те, щоб ця людина була вірна йому, а для цього необхідно відповідним чином винагородити його: грошима – щоб зробити його несприйнятливим до підкупу, реальною владою і почестями – щоб людина відчувала себе необхідною і була упевнена у завтрашньому дні.
За Н. Макіавеллі не існує незмінно добрих чи поганих методів управління людьми, є лише методи, адекватні ситуації, та методи, неадекватні їй. Він вірив у те, що історія повторюється, а отже, даючи оцінку справам минулого, ми отримуємо знання про наш час і про майбутнє. Правителям він радив постійно піклуватися про зміцнення держави, заради цього допустимими є будь-які засоби.
Головним в політичних поглядах Н. Макіавеллі є висунутий ним принцип політичного реалізму, який передбачає урахування в політиці справжніх умов дійсності, реальності, підкорення політичних дій практичним інтересам і залишення без уваги того, що має бути відповідно апріорним схемам або передбаченням релігійної моралі. Одним з перших мислитель став розглядати і політику як автономну сферу людської діяльності, в якій існують природні причини і корисні правила, що дозволяють ураховувати свої можливості, щоб передбачати заздалегідь хід подій і вжити необхідні заходи.
Основні принципи політики, обґрунтовані Н. Макіавеллі, можна узагальнити таким чином:
І насамкінець можна навести цитату з трактату Н. Макіавеллі «Володар», яка виступає стислим узагальненням усієї технології утримання влади, запропонованої мислителем: «Таким чином, тим, кому необхідно в новій державі убезпечити себе від ворогів, набути друзів, перемагати силою або хитрістю, вселяти страх і любов народу, а солдатам – послух і повагу, мати віддане і надійне військо, усувати людей, які можуть або повинні нашкодити, обновляти старі порядки, позбуватися від ненадійного війська і створювати своє, являти суворість і милість, великодушність і щедрість, і, на кінець, вести дружбу з правителями і королями, так, щоб вони з чемністю надавали послуги або стримувались від нападів, – всім їм не знайти для себе прикладу більш наочного, ніж дії герцога» (мається на увазі Чезаре Борджіа, герцог Валентино). В даній цитаті перераховуються усі першочергові завдання, які необхідно вирішити правителю для побудови у державі сильної та непорушної влади.
Висновок
Довкола принципів Н. Макіавеллі завжди ведеться гостра політика, бо немає жодного політика, якому не доводилось вибирати між етичними принципами та практичною діяльністю. Г. Гегель запропонував розглядати «Володаря» не як відображення принципів політики придатних для тих часів і народів, а як реакцію на тогочасну ситуацію в Італії. У цьому контексті, на думку Г. Гегеля й багатьох інших мислителів, «Володар» не тільки виправданий, а й являє собою «істинно велике творіння оригінального політичного розуму високого і шляхетного спрямування».
На мою думку, в порадах Н. Макіавеллі немає нічого аморального і несправедливого, адже його погляди реально ілюструють політичну культуру суспільства як минулого, так і сьогодення. Проблема негативного відношення до цього мислителя деяких критиків базується лише на уявній вуалі, якою бажане хочуть видати за дійсне. Однак поміркована жорстокість, винахідливість, хитрість і егоїзм – єдині чинники, які зможуть привести до влади і допомогти утримати її. В філософії Н. Макіавеллі такі засоби повністю виправдовують мету – досягнення суспільного блага і побудова ідеальної держави. Проблема лише в утвореній дихотомії, коли поряд з політичним макіавеллізмом виник індивідуальний: люди почали використовувати поради для державця у власних цілях, перетворили загальне благо на особисте.
Список літератури