Теорiя закономiрних спiввiдношень

УДК 81

ТЕОРІЯ ЗАКОНОМІРНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ

В статті розглядаються  важливі питання для розуміння  процесу перекладу й оцінки його результату. Наведена класифікація співвідношень  на основі теорії Я. I. Рецкера, яка враховується при перекладі з однієї мови на іншу.

Ключові слова: переклад, еквіваленти, аналоги, співвідношення.

The article covers the issue of translation process and estimation of its result. The classification of correlation was given on the basis of Retsker’s theory is used in interlingual translation.

Key words: translation, equivalents, analogs, correlation.

Однією з перших лінгвістичних теорій перекладацької діяльності була теорія закономірних співвідношень. Я. І. Рецкер в 1950 р., опублікував статтю “Про закономірні співвідношення при перекладі на рідну мову”. Подібні погляди висловлював А. В. Федоров у своїй відомій роботі “Введення в теорію перекладу” (1953).

Ця теорія лежить в основі багатьох навчальних і практичних посібників з перекладу, що видавалися в нашій країні. Крім того, вона послідовно розроблялася Л. С. Бархударовим, а окремі її елементи використані в концепціях В. Коллера та ін.

Емпіричною базою для  побудови теорії закономірних співвідношень послужив накопичений перекладачами великий досвід. Особливою заслугою Федорова й Рецкера слід визнати те, що вони взяли до уваги не тільки художній переклад, як це робилося до них. Дослідники опиралися на досвід перекладачів, що працювали також в інших сферах [2, с. 64].

Суть теорії Рецкера полягає в класифікації співвідношень, які враховуються при перекладі з однієї мови на іншу. У цій класифікації виділено три групи співвідношень: 1) еквіваленти; 2) аналоги; 3) адекватні заміни.

Під еквівалентами розуміються  постійні відповідності, що не залежать від контексту. Насамперед це – однозначні терміни. Наприклад, англійському “the United Nations” відповідає українське “Організація Об'єднаних Націй”. Такого роду відповідності незалежні від контексту, вони завжди постійні, хоча їх порівняно небагато. Друга група –  аналоги, або варіантні співвідношення. Аналогами їх можна назвати в тому розумінні, що між даною одиницею оригіналу й відповідної їй одиницею перекладу встановлюються аналогові відносини. Вибір кожної конкретної пари відповідностей визначається контекстом. Так, англійське слово “fair” можна перекладати на українську мову як “чесний” і як “слушний”. Словосполучення  “fair  share”  ми  перекладемо,   використовуючи слово слушний: “слушна частка”. А словосполучення “fair deal” – за допомогою слова чесний: “чесна угода”. Саме контекст словосполучення, в якому вжито англійське слово, вплинув на наш вибір українського співвідношення.

Третю групу закономірних співвідношень у класифікації Рецкера становлять адекватні заміни. До них перекладач прибігає тоді, коли для вірної передачі думки оригіналу найбільш доцільним представляються відхід від “букви оригіналу”. Тут у класифікації Рецкера виявляється протиріччя, оскільки еквіваленти й варіантні відповідності не можуть бути поставлені в один ряд з адекватними замінами   

[3, с. 163].

Згідно з Рецкером, у свідомості перекладача виникають спочатку еквіваленти, потім починається пошук аналогів. Якщо ні те, ні інше не підходить, він вдається до адекватних замін. У тій самій послідовності слід навчати й перекладачів: спочатку вчити їх знаходити еквіваленти, потім - аналоги, нарешті здійснювати адекватні заміни. Особливе місце в теорії Рецкера займає так зване незакономірне встановлення еквівалентів, що забезпечує творчий характер перекладацької діяльності, який виключає автоматичний добір відповідностей.

Треба сказати, що запропонована  Рецкером класифікація закономірних співвідношень при перекладі неодноразово уточнювалася й самим автором, і іншими теоретиками перекладу.

Позитивна роль теорії закономірних співвідношень полягала насамперед у тому, що вперше по більшій частині імпресіоністичним міркуванням про переклад, його якість, що панували до того в публікаціях по даній тематиці, була протипоставлена науково (лінгвістично) обґрунтована теорія. Відповідно до неї можна було розглядати перекладацьку діяльність як процес і аналізувати її результати. Інакше кажучи, виявилося можливим виділити деякі принципи вибору варіантів перекладу того або іншого слова, обороту в процесі здійснення перекладацької діяльності. Результат її – текст перекладу – теж можна було розглядати з погляду реалізації закономірних співвідношень [1, с. 76].

Але існують і деякі  мінуси теорії: відсутність єдиної бази класифікації; неясність лексичного обсягу однозначних еквівалентів, оскільки вони можуть містити в собі більше однієї лексеми (наприклад, у термінологічних вираженнях, заборонних написах). Критики вказували на надмірно нормативний характер теорії Рецкера. Тому в наступних своїх публікаціях Рецкер неодноразово підкреслює творчий характер перекладацької діяльності.

Слід зауважити, що основна цінність теорії полягає в тому, що вперше були поставлені важливі питання для розуміння процесу перекладу й оцінки його результату.

Література

1. Комиссаров В. Н. Слово о переводе / Вилен Комиссаров. М. : Межд. отнош. – 1973. – 127 с.
2. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства : [підруч.] / Ілько Вакулович Корунець – Вінниця : Нова Книга, 2008. – 512 с.
3. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу / Віктор Вікторович Коптілов. –

Київ : Юніверс, 2002. – 517 с.