Вимоги до кандидата у судді

Важливою складовою  правової держави є становлення  авторитарної та незалежної судової влади, головним питанням якої залишається система формування корпусу професійних суддів. При цьому варто зазначити, що вимоги, які висуваються до кандидатів на посаду судді, у різних державах різняться між собою.

На сьогоднішній день в Україні діє Закон України  «Про судоустрій і статус суддів»  від 10 липня 2010р. з прийняттям якого змінився порядок обіймання посади судді. Положення щодо добору суддів в Україні регулюються Розділом IV даного закону, а саме ст.ст.64–72.

Відповідно  до п.1 ст.64 зазначеного Закону на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою. Одночасно, згідно з п.2 ст.64 Закону не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків судді; 3) які мають не зняту чи не погашену судимість.

Додаткові вимоги до кандидатів на посаду судді у  судах вищого рівня встановлюються цим Законом. Також для більшої ясності в Законі розкривається зміст понять «вища юридична освіта» та «стаж роботи в галузі права», а саме вважається:

1. вищою юридичною освітою – вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;
2. стажем роботи в галузі права – стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

Добір кандидатів на посаду судді здійснюється з числа  осіб, які відповідають вимогам, встановленим Конституцією України та ст.64 цього Закону, за результатами проходження спеціальної підготовки та складання кваліфікаційного іспиту, відповідного до вимог цього Закону. Порядок призначення на посаду судді вперше регулюється ст.66 вказаного Закону, здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:

1) розміщення Вищою кваліфікаційною комісією на своєму веб-порталі оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування оголошення в газетах «Голос України» і «Урядовий кур’єр»;

2) подання особами, які виявили бажання стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів, зазначених цим Законом;

3) здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на основі поданих на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидатів на посаду судді, та організація проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом;

4) складання особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді, іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права;

5) направлення кандидатів, які успішно склали іспит та пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації;

6) направлення Вищою кваліфікаційною комісією України кандидатів на посаду судді після проходження ними спеціальної підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації для проходження спеціальної підготовки у Національній школі суддів України;

7) допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, до складання кваліфікаційного іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;

8) визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складання кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді;

9) оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у разі відкриття вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві;

10) проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи з

рейтингу кандидата  відповідно до кількості вакантних  посад судді добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції про призначення кандидата на посаду судді;

11) розгляд на засіданні Вищої ради юстиції відповідно до рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення в разі прийняття позитивного рішення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;

12) прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.

Щодо порядку проведення добору кандидатів на посаду судді ст.68 вказаного Закону передбачено, що добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні ними анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня їх загальних теоретичних знань.

В ст.69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 1липня 2011р. передбачено, що спеціальна підготовка кандидата на посаду судді включає теоретичну підготовку судді у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації та практичну підготовку в Національній школі суддів України. Програма та порядок проходження спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за погодженням зі спеціалізованими юридичними вищими навчальними закладами четвертого рівня акредитації та Національною школою суддів України.

Після проходження  спеціальної підготовки і виявлення  бажання бути рекомендованою для  призначення на посаду судді, особа проходить кваліфікаційний іспит, що є атестуванням кандидата. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особистих і моральних якостей кандидата.

Висвітливши порядок підготовки суддівських кадрів в Україні, для  досягнення мети цієї статті необхідно  проаналізувати зарубіжний досвід з  цього питання.

Цікавим є законодавче  вирішення питання добору кандидатів на посади та підготовки суддів у Російській Федерації. Для призначення на посаду судді громадянин, який відповідає вимогам, встановленим законодавством Російської Федерації та успішно здав кваліфікаційний іспит, повинен отримати рекомендацію відповідної кваліфікаційної колегії суддів, яка здійснює відбір кандидатів на посаду судді на конкурсній основі згідно з порядком, встановленим ст.5 Закону Російської Федерації «Про статус суддів Російської Федерації». Кваліфікаційна колегія суддів на підставі документів та даних, представлених кандидатом на посаду судді у відповідності з п.6 ст.5 вказаного закону вирішує питання про відповідність або невідповідність даного кандидата встановленим законам вимогам. За результатами розгляду заяв всіх громадян, які претендують на посаду судді, з урахуванням даних перевірки достовірності представлених кандидатом даних та результатів кваліфікаційного іспиту кваліфікаційна колегія суддів приймає рішення про рекомендацію кандидата на посаду судді або рішення про відмову в рекомендації. Рішення кваліфікаційної колегій суддів про рекомендацію кандидатів на посаду судді протягом 10днів після його прийняття направляється голові відповідного суду, який в разі згоди з вказаним рішенням протягом 20днів після отримання рішення про рекомендацію громадянина на посаду судді вносить у встановленому порядку подання про призначення рекомендованої особи на посаду судді.

З 1 січня 2011 р. набрав чинності Закон Російської Федерації «Про внесення змін до статті 20 Закону РФ Про статус суддів у Російській Федерації», зокрема, суддя, вперше призначений на посаду судді, проходить професійну перепідготовку. Суддя федерального суду, вперше призначений на посуду судді, проходить про фесійну перепідготовку у формах навчання в освітніх установах вищого професійного рівня і додаткової професійної освіти, здійснює професійну перепідготовку та підвищення кваліфікації суддів і стажування в суді зі збереженням на цей період заробітної плати.

Порядок і строки проходження  суддею професійної перепідготовки за вказаними формами, а також підстави звільнення судді від проходження професійної перепідготовки визначаються відповідно Верховним Судом Російської Федерації та Вищим арбітражним судом Російської Федерації.

Основою кадрового  поповнення органів судової влади  у Франції є спеціальна підготовка кандидатів, що склали відбірковий іспит, або мають відповідну кваліфікацію (науково-педагогічний і професійний досвід). У першому випадку, журі за наслідками письмового та усного іспиту з права визнає серед молодих випускників юридичних факультетів тих, хто протягом 30 місяців учитиметься в Ecole Nationale de la Magistrature (Національній школі суддів) і стажуватиметься в судах, щоб потім складати під контролем іншого журі підсумковий екзамен, аби встановити їхню здатність стати суддею. Якщо висновок журі буде негативний, призначення неможливе. Якщо ж позитивний, слухачі вибирають свою першу посаду з переліку, що його запропонує міністерство юстиції, і про їхній вибір повідомляють Раду суддів. Добір на підставі кваліфікації здійснюється з поміж юристів, що вже мають попередній досвід роботи за фахом. Національна комісія, більшість у якій становлять обранні до неї судді і прокурори, визначається зі своїм вибором в письмовому вигляді, беручи до уваги матеріали дослідження місцевих судів, і з метою оцінки якостей кандидатів ухвалює рішення про їх зарахування до суду на випробувальний період. Він триває в середньому до шести місяців, підтримку в його організації надає Національна школа суддів. Для того, щоб Рада суддів могла висунути кандидатів на посади в системі судової влади, по закінченні випробувального періоду Комісія має дати схвальний висновок. Власне кажучи, і в тому, і в іншому разі, з огляду на систему дуже ретельного добору, тривалість підготовки і підсумковий іспит, Рада суддів зобов’язана зважати на результати оцінки загальної здатності кандидатів обіймати посаду в судовій системі. Відтак, така система добору кандидатів на посаду судді у Франції є такою, що автоматично і повністю виключає ризик потрапляння на посаду судді недосвідчених, не компетентних та необізнаних кандидатів. В Австрії судді призначаються безстроково. Конституція гарантує їхню незалежність та незмінюваність. А тому процес добору майбутніх суддів вважається життєво важливим для формування компетентного, відповідного та підзвітного суддівського корпусу.

Вимоги, процес добору, початкова підготовка та її зміст, а також зміст різних іспитів  регулюються Законом про статус суддів та прокурорів (Richter – und Staatsanw ahlschaftsdienstgesetz). Цей закон гарантує застосування однакових чинних критеріїв та прозорий процес добору кандидатів на посади суддів, а тому жодні суди чи їхні голови, жодні конкурсні комісії в будь-яких регіонах чи юрисдикціях Австрії не мають права вибирати майбутніх суддів на основі невстановлених вказаним вище законом процедурах. Стаття 2 вказанного закону визначає (базові) вимоги, а саме:

•Австрійське  громадянство;

•Повна дієздатність;

•Безумовна  особиста та професійна придатність, включаючи  соціальні навички, необхідні для  виконання обов’язків та завдань судді;

•Університетський диплом у галузі правознавства (4 роки навчання, диплом магістра права або його еквівалент).

Процес добору кандидатів нерозривно пов’язаний з  першим роком стажування у суді: впродовж першого року кандидати  направляються до суддів, які спеціалізуються на різних типах справ (цивільне/кримінальне право, суди першої та другої інстанцій), – щоразу на 3-місячний термін. Після завершення кожного такого призначення проводиться оцінювання професійних, а також соціальних навичок кандидатів на основі стандартизованої форми. Критерії у цій оцінювальній формі є зокрема такими: професійні знання, навички та розуміння; старанність, наполегливість, добросовісність, надійність, рішучість та цілеспрямованість; здатність спілкуватися (особливо зі сторонами у справі); усні та письмові навички; професійна поведінка в кабінеті та за його межами. Кандидати також мають відвідувати щотижневі підготовчі заняття тривалістю в 2години. Після стажування, яке триває 6–9 місяців, починається процедура подання заяви і складання іспитів: вона відбувається під керівництвом голів апеляційних судів і включає письмові іспити з цивільного та кримінального права, усні іспити з цивільного та кримінального права, співбесіду (до складу екзаменаційної комісії входять голова апеляційного суду та представники прокуратури й асоціації суддів) та психологічне тестування (стандартизовані комп’ютерні тести й співбесіда з психологом).

Отже, в Австрії  також застосовується такий засіб  підготовки на посаду судді як стажування кандидатів. Крім того, застосовується психологічне тестування, що є необхідною складовою добору кандидатів на посаду судді та виключає можливість: 1) потрапляння на посаду судді психічно неврівноваженого або психічно хворого кандидата; 2) підробку або «купівлю» медичної довідки про психічний стан кандидата та його відповідність для зайняття майбутньої посади судді.