Визначення радіоактивних відходів за законодавством України

Перед захороненням рідкі радіоактивні відходи повинні проходити попереднє оброблення. Найґрунтовніше оброблення включає хімічні процеси співосадження, коагуляцію, фільтрацію, іонний обмін і випаровування. Досліди вчених підтверджують, що найбільш ефективним методом вилучення з радіоактивних відходів ізотопів стронцію та цезію є іоннообмінний метод. Одночасно зі стандартними іоннообмінними смолами для вилучення та утримування радіоактивних лужних і лужноземельних елементів часто застосовують неорганічні іоннообмінники (іоніти). Перспективними іонітами для очищення стічних радіоактивних вод вважають цеоліти, глинисті алюмосилікатні мінерали, до яких належать бентонітові глини (монтморилоніт, бейделіт), каолініт, біотит і вермикуліт.

Більшість методів перероблення рідких радіоактивних відходів зводиться до утворення концентрованих відходів, які необхідно утримувати. Вони твердіють і їм надають зручної для безпечного зберігання і захоронення форми. Переведення радіонуклідів та інших безпечних сполук у тверді форми досягається вилученням вільної та кристалізованої води. Тут можна виділити дві групи процесів: кальцинацію та твердіння.

До процесів кальцинації належать прогартування з подальшим спіканням, сплавленням зі склоподібними домішками, а також гаряче пресування. Сюди також може належати зневоднення та розкладання термічно нестійких сполук, отримання керамічних матеріалів тощо. У процесах твердіння як зв'язуючі речовини застосовують: термопластичні (бітуми), неорганічні (цемент, гіпс), термореактивні (карбамідні, поліефірні смоли) матеріали.

Найчастіше для затвердження рідких радіоактивних відходів використовують цементування, бітумування та гіпсування.

В останні роки часто з'являються наукові розробки щодо фіксації середньоактивних РВ у асфальті (метод бітумування). Суть цього методу зводиться до такого. Рідкі відходи та емульсований асфальт безперервно змішують у випарювальному апараті.

Випаровування проводять при температурі 160 °С, при якій з цієї суміші випаровується вода. Продукт, що залишився у випарному апараті, у вигляді гомогенної суміші солей та асфальту зби рають у сталеві барабани ємністю 200—300 л. Після герметизації барабани спрямовують на довічне зберігання або захоронення. Конденсат із випарювального апарата аналізують, а потім спрямовують у систему видалення низькоактивних відходів. Твердий продукт, що утворився в процесі оброблення, надійно утримує радіоактивні речовини, розподілені у твердій матриці асфальту. Асфальт надійно капсулює частинки твердих відходів. Такий бітумований продукт майже нерозчинний.

Достатньо ефективним є метод оскління рідких радіоактивних відходів. Одна із таких схем розроблена у Росії (рис. 6.9). Основним елементом цієї схеми є прямокутний басейн, викладений із вогнетривких блоків у металевому корпусі. Електропіч розділена на дві зони: варильну та виробіткову довжиною відповідно 2400 мм і 315 мм при ширині 800 мм.

Виробіткова та варильна зони з'єднуються донним перетоком шириною 70 мм і висотою 200 мм. Тепло для процесу виділяється у розплавленій скломасі під час пропускання змінного електричного струму між електродами, виготовленими із молібдену.

Знешкодження та перероблення твердих радіоактивних відходів.

Вибір методів знешкодження та перероблення твердих радіоактивних відходів залежить від їхньої вогнестійкості та ступеня радіоактивності. Враховуючи це, в наш час використовують різноманітні поширені методи знешкодження та захоронення цих відходів, таких як спалювання, гідравлічне пресування, високотемпературне та високочастотне плавлення тощо.

Методи захоронення твердих відходів високої, середньої та низької активності зводяться переважно до захоронення металевих контейнерів та складування у заздалегідь підготовлені траншеї або свердловини з подальшим засипанням шаром піску, гравію та землі. Місце захоронення повинно знаходитись на підвищенні для забезпечення стікання поверхневих вод з ділянки захоронення та запобігання їхньому затопленню. Відходи слід захоронювати в стабільних глибинних геологічних формаціях, земних надрах під дном моря, глибинних водах океанів.

Сховища аналогічних конструкцій використовують також у Швеції, Норвегії, Голландії та інших країнах. У Японії розроблений спосіб тривалого зберігання радіоактивних відходів у вигляді гнучких стрічок із скловолокна, намотаних на барабан.

Перед захороненням радіоактивні відходи на спеціальній установці змішують з БЮ2, розплавляють і з розплаву витягають скловолокна, які сплітають у гнучку стрічку. Стрічка закритими напрямними шинами подається у підземну шахту й намотується на барабан. Для контролю в стрічку вплітаються світлопроводи, за допомогою яких стежать за процесами в стрічці.

На цьому етапі розвитку атомної енергетики вченими всього світу ведуться безперервні пошуки більш перспективних технологій знешкодження та перероблення радіоактивних відходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ

Загальні правопорушення у сфері поводження з відходами визначено у ст. 43 Закону України «Про відходи». Попереджувальні заходи застосовуються до підприємств, установ, організацій, як правило, у формі негативних фінансових наслідків за те чи інше правопорушення. Прикладом може бути внесення збору за розміщення відходів при перевищенні лімітів, який справляється відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»  за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні юридичних осіб, а не відноситься на валові витрати виробництва та обігу, якщо збір справляється у межах лімітів.

Відповідальності за порушення законодавства у сфері поводження з радіоактивними відходами присвячено розділ IX закону України "Про поводження з радіоактивними відходами", відповідно до статті 29 даного закону : Особи, винні у порушенні законодавства про поводження з радіоактивними відходами, несуть відповідальність за: поводження з радіоактивними відходами без відповідної ліцензії порушення під час поводження з радіоактивними відходами вимог норм, правил і стандартів щодо безпечного ведення робіт; невиконання умов ліцензування під час поводження з радіоактивними відходами; невиконання приписів органів, які здійснюють регулювання у сфері поводження з радіоактивними відходами; порушення вимог законодавства щодо обов'язкових державних експертиз та неврахування їх висновків; приховування від населення або фальсифікацію інформації про екологічний стан на території, відведеній під сховище радіоактивних відходів чи об'єкт, призначений для поводження з радіоактивними відходами; невиконання службових обов'язків щодо попередження аварій та ліквідації їх наслідків на сховищах радіоактивних відходів та об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, а також приховування інформації про такі аварії; використання радіоактивних відходів з метою заподіяння шкоди здоров'ю населення або окремої особи; прийняття в експлуатацію сховищ радіоактивних відходів або об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, без реалізації заходів щодо забезпечення захисту персоналу, населення та навколишнього природного середовища; поставку, монтаж та введення в експлуатацію несправного обладнання; прийняття в експлуатацію сховищ радіоактивних відходів чи об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, без спорудження та введення в дію всього передбаченого проектом комплексу цих об'єктів; допуск до роботи з радіоактивними відходами осіб без відповідної підготовки, осіб молодше 18 років, а також тих, які мають медичні протипоказання; порушення вимог щодо забезпечення фізичного захисту при поводженні з радіоактивними відходами;

несанкціоноване ввезення або вивезення радіоактивних відходів за межі України. 

Законодавством може бути передбачено відповідальність і за інші порушення у сфері поводження з радіоактивними відходами. 

Юридична відповідальність у сфері поводження з відходами настає за вчинення екологічних правопорушень. Зокрема, у ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року визначені такі види правопорушень у даній сфері: допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів; невиконання спеціальних правил поводження з відходами, наслідком якого може бути порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище або порушення норм екологічної безпеки.

Загальний перелік правопорушень у сфері поводження з відходами визначено у ст. 42 Закону України "Про відходи" від 5 березня 1998 року. До них належать: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів як вторинної сировини тощо. Зазначений перелік не є вичерпним. Законами може бути встановлена відповідальність і за інші правопорушення законодавства про відходи.

До дисциплінарної відповідальності притягуються винні особи у разі порушення законодавства у сфері поводження з відходами в процесі виконання трудових обов'язків. У такому випадку на фізичну особу дисциплінарні стягнення накладаються на підставі КЗпП України. Склади правопорушень законодавства про відходи з установленням відповідних санкцій за їх скоєння визначаються КУпАП та КК України.

Адміністративна відповідальність передбачена КУпАП. До цього виду юридичної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни та посадові особи за такі правопорушення: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель хімічними і радіоактивними речовинами, виробничими й іншими відходами (ст. 52); забруднення і засмічення вод (ст. 59); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59-1); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72); засмічення лісів відходами (ст. 73); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання відходів (ст. 82) тощо.

До органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі поводження з відходами, відносять: органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80-83 КУпАП (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм). Від імені цих органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об'єктів нагляду, визначених законодавством, мають право лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби; органи державного контролю за використанням та охороною земель розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель (ст. 52 КУпАП); органи лісового господарства розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 73 КУпАП; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52,59, 59-1, 72,73, 80-83,91-3 КУпАП.

Кримінальна відповідальність у сфері поводження з відходами передбачена ст. 268 КК України - незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу. Кваліфікуючою ознакою є ввезення або транзит небезпечних відходів, які забороняються до ввезення.

Крім того, окремі об'єкти навколишнього природного середовища можуть бути забруднені відходами. Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за забруднення або псування земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я або довкілля (ст. 239); забруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового або іншого виробництва (ст. 241); порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих і підземних вод і створило небезпеку для життя, здоров'я людей і довкілля (ст. 242); забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами, а також незаконне скидання або поховання в межах внутрішніх морських або територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів (ст. 243); порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю або здоров'ю людей (ст. 244).

Цивільно-правова відповідальність настає незалежно від притягнення винних осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності. Особи повинні нести цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу або здоров'ю громадян.

Правові засади відшкодування шкоди за порушення законодавства про відходи регулюються Законом України "Про відходи". Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства у сфері поводження з відходами, в порядку і розмірах, встановлених цивільним законодавством України. У цій сфері застосовуються загальні правила відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про навколишнє природне середовище, визначені у ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Відшкодування шкоди, заподіяної об'єктам навколишнього природного середовища, здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку такс, а також методикам обчислення розміру збитків. При їх відсутності відшкодування провадиться по фактичних витратах на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища.