Леонід Кравчук - перший президент України

— розвиток інтересу країн  світу до інвестування в Україну, торгівлі з нею та обміну науково-культурними досягненнями [3, С. 228].

     Попри ці труднощі, саме за часів керівництва Кравчука держава Україна почала набувати усіх притаманних незалежній державі атрибутів. 4 листопада 1991 р. було прийнято Закон про державний кордон України. Цей закон чітко визначав недоторканність кордонів країни, правила їхнього перетину, порядок охорони [4, С. 75].

     15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради, розглянувши питання про Державний гімн України, затвердила музичну редакцію Державного гімну, автором музики якої є М. Вербицький, на слова «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського. А 28 січня сесія Верховної Ради ухвалила  і постанову «Про Державний прапор України».  Ним став національний синьо - жовтий стяг . 19 лютого 1992 р. Верховна Рада постановою «Про Державний герб України» затвердила тризуб як малий герб держави, вважаючи його головним елементом великого герба України [4, С. 76].

      Ще одним  знаменним кроком України на шляху до Європи став підписаний Президентом Кравчуком у 1992 р. Гельсінський підсумковий акт. Цей акт затверджував  непорушність  кордонів  держави  та  відсутність  у  неї будь - яких територіальних претензій до сусідів [4, С. 76 - 77].

Розбудовувалася  дипломатична  служба України. На  середину 1992  р.  у Міністерстві  закордонних справ,  яке очолював  Анатолій Зленко, налічувалося понад 200 штатних працівників.

    Для порівняння, в подібних Україні за територією і кількістю населення державах у зовнішньополітичних відомствах працювало значно більше людей. Так, на початок 1992 р. в Англії у центральному апараті МЗС налічувалося 3805 працівників та у закордонних установах — 2800, в Італії, відповідно, — 3 і 6 тис., у Німеччині — 2550 і 5250 осіб, у Франції загалом — понад 10 тис. працівників. Наприклад, російське представництво  у Франції  налічувало 500  представників,  а українське — трьох, які суміщали свої функції з роботою в ЮНЕСКО. Певні утруднення  існували  і з справою виділення приміщень для українських посольств, оскільки всі закордонні радянські представництва, включно з майном, відійшли у власність Російської Федерації. Українським дипломатам також бракувало досвіду роботи та кваліфікації. Однак усі ці проблеми поступово вирішувалися, зокрема і за активного сприяння української діаспори.

    У 1992 р. Верховна Рада Україна за поданням Президента Леоніда Кравчука прийняла Закон про заснування посади представника Президента, який став іще однією віхою на шляху укріплення вертикалі влади. Проте питання відносин між представниками Президента  і головами обласних та районних рад залишалося невирішеним.

     Це ускладнювало справу управління. Після здобуття незалежності в основу діяльності України на міжнародній арені було покладено власні національні інтереси. Молода держава стає активною учасницею різноманітних міжнародних організацій, що також посприяло  зміцненню міжнародних  зв’язків та поширенню відомостей про Україну у світі.

     З 1992  року Україна  бере  участь  у діяльності Організації з безпеки  і  співпраці  в Європі (ОБСЄ). Того ж року  держава приєдналася до Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку (СБ) (раніше — Міжнародного банку реконструкції і розвитку). У період президентства Леоніда Кравчука постала Українська Православна Церква, пожвавилося релігійне життя, почали будуватися нові храми.

     На початку 90 - х рр. разом з виникненням незалежної держави почало формуватися  і громадянське суспільство. Зокрема, була створена громадська  організація «Український  союз  промисловців та підприємців».  Леонід Кравчук першим з - поміж партійних чиновників зумів налагодити діалог з рухівською аудиторією.

     Журналістка Діана Куришко у статті «Леонід Кравчук: незалежність, інфляція, кравчучка» цілком слушно виділила такі надбання та прорахунки в діяльності першого Президента.

     Позитивами у президентській діяльності стало те, що:

— після путчу Кравчук  вийшов з Компартії та погодився на ініціативу депутатів з Народного руху проголосувати за Акт проголошення незалежності України. «Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР», — сказано в документі;

 — 31  серпня Кравчук  підписав  указ Президії Верховної Ради  про заборону Компартії. У грудні він став Президентом за підтримки 61,6% виборців;

—  на  період  правління  Кравчука припала розбудова державних структур  незалежної  країни,  формування Міністерства  закордонних справ, визнання України іншими країнами світу;

—  було  прийнято  перші 400  законів,  зокрема Земельний кодекс, який визнав приватну власність на землю. Почалися ринкові реформи, зокрема розквіт приватного підприємництва.

Разом  із  тим,  у  діяльності Л. Кравчука  виявилися  і  суттєві прорахунки:

—  через  політичну  боротьбу  першому Президенту  не  вдалося  затвердити нову Конституцію України;

— економічні зв’язки з  іншими союзними республіками було розірвано, натомість стрімко зростав борг за енергоносії перед Росією: вже восени 1993 р. він становив 2,5 млрд. дол.;

— Україна опинилася серед  лідерів світу за дефіцитом державного бюджету.      Спроби Національного банку зупинити інфляцію через друк непідкріплених товарами грошей лише розхитували економіку. У 1993 і 1994 рр. грошова маса у обігу зростала у 18 разів;

— Кравчук тяжів до адміністративного  регулювання, не погоджуючись на глибокі економічні реформи [6].

     Сам  Л.  Кравчук  усвідомлював  відповідальність,  яка була покладена на нього із обранням Президента, він також чимало зробив  і для ствердження української держави,  і для успішної презентації її світовому загалу.

     «На  нас  дивиться  світ. — наголошував  президент  під  час свого виступу на четвертій сесії Верховної Ради України 10 грудня 1991 р. — Чи зможемо ми утримати ситуацію, чи не зможемо. Якщо уважно почитаємо перші відгуки на наші дії, то побачимо, що вони схвальні. Ось я взяв деякі документи. Представник держпарламенту США Маргарет Татуайлер заявила вчора, що адміністрація Сполучених Штатів задоволена змістом Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав. Таку ж думку висловив сьогодні спеціальний представник Прем’єр-міністра Канади Девід Райт.      Можна  сказати, що світ підтримує наші позиції і вважає, що це єдиний вихід сьогодні з тієї ситуації, яка склалася» [8].

     Справедливу оцінку діяльності Л. Кравчука дав колишній президент України В. Ющенко: «Я віддаю належне Леоніду Макаровичу Кравчуку, який зробив перші  нелегкі  кроки  на  шляху  становлення  української  державності». [4, С. 112]

     Також  слід  відзначити,  що  дотепер він залишається  активним  і  мудрим політиком.  Вся  його  робота  направлена  на  консолідацію  суспільства. Висловлюючись  щодо  сьогоднішньої  політичної  кризи,  Л. Кравчук неодноразово  звертав  увагу  на  те, що не  потрібно драматизувати  ситуацію. Необхідно  визначити,  що  важливіше:  мир  і  робота  на  благо  України  або конфронтація. Взаємні жорсткі  умови – це шлях  в нікуди.

     Така розумна  позиція  може  об'єднати  різні  політичні  сили і відіграти важливу роль  у формуванні громадянського суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

     Таким чином, підсумовуючи все вище зазначене, можна сказати, що, незважаючи на недоліки, певну поміркованість та обережність у прийнятті політичних рішень, Леонід  Макарович Кравчук усе ж став тією особистістю, яка завдяки власному досвіду, прагматизму та вмінню робити правильні висновки чимало зробила на посаді президента для того, аби світ дізнався про Україну як про окрему молоду державу.

     За часів президентства Л. Кравчука Україна почала формуватися як окрема держава. Вона  також  стала першою  державою, що  добровільно  відмовилася  від  ядерної  зброї,  засвідчивши  в  такий  спосіб  свою  добру волю всій світовій спільноті. Нарешті саме президент Л. Кравчук забезпечив просування країни по принципово новому шляху розвитку, спромігся вирішити чималу кількість болючих проблем «безкровно»,  і в цьому його безумовні заслуги перед Україною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Вербич В. Президент, який «тільки себе любить» // Сім’я і дім – 5.12.2007 - № 70.

2. Врублевский В. К. Знаковые феномены: Леонид Кравчук, Леонид

Кучма, Виктор Ющенко. Записки «апаратника». - К.: Интелект, 2005 – 92 с.

3.  Мирошникова  В. В.  Мирошникова  Д. С. 100  знаменитых

политиков. – Харьков: Фолио, 2006. – 510 с.     

4.  Кокотюха А. А. Леонід Кравчук / Кокотюха А. А. — Х. : Фоліо,

2009. — 119 с.

5.  Кравчук  Л.  М.  Є  така  держава  Україна :  Матеріали  з  висту-

пів,  інтерв’ю,  прес - конференцій,  брифінгів,  відповідей  на  запитання /

Л. М. Кравчук. – М. : Глобус, 1992. — 223 с.   

6.  Портников В. Кравчук / В. Портников // Дзеркало тижня. — № 2

(477). — 2004. — 17—23 січня.

7.  Литвин В. М. Украина: политика, политики, власть: На фоне по-

литического портрета Л. Кравчука / В. М. Литвин — К. : Альтернативы,

1997. — 335 с.

8.  Україні не вистачає чітких позитивних образів : «Електронний

ресурс» : [Режим доступу] : http://dialogs.org.ua/issue_full.php?m_id=8538