Політична свідомість: поняття, сутність та функції

Вступ

Політичне життя суспільства – процес і результат свідомої діяльності його соціальних суб'єктів – класів, націй, соціальних верств і груп, громадян і створюваних ними політичних інститутів. Свідомість внутрішньо притаманна діяльності людей. В традиційно марксистському розумінні політична свідомість трактується як варіант суспільної свідомості, що виникає як відображення, насамперед, соціально-економічних умов буття людей. В узвичаєній світовій традиції політична свідомість розглядається в широкому контексті як вся сукупність психічного відображення політики, як її суб'єктивний компонент, що виявляється на різних рівнях, в різноманітних ситуаціях. Проблема свідомості – одна із складних загадок філософії, що розглядає її як відображення суспільного буття, як суб'єктивний образ об'єктивного світу, відображення духовного життя людей, інтересів і уявлень різноманітних соціальних спільностей, верств, груп, класів, націй, суспільств.

1. Поняття і сутність політичної свідомості

Поняття політична свідомість має досить тривалу історію вживання в різноманітних галузях суспільствознавства. Однак, політична cвідомість спеціально розглядається в основному в межах спрямування поведінки в політології.

Політика не стоїть на місці, соціальний час, який прискорює  свою ходу, є час політичний — тільки за другу половину XX століття зазнала краху комуністична світова система, її моно-ідеологія та водночас постав "з попелу" ліворадикальний рух у Латинській Америці (Болівія, Нікарагуа, Венесуела) з неомарксистською ідеологією, провалилась воєнна політика США у В'єтнамі і знов-таки експансіоністська політика проводиться тими ж силовими засобами на Близькому Сході вже з новим ідеологічним обґрунтуванням "боротьби з тоталітарними режимами".

Пізнання власних та чужих корінних інтересів, норм та правил, які регламентують владні відносини, розуміння смислу і напрямку керівництва суспільством і визначають основу масової політичної свідомості. Навіть перше наближення до розкриття змісту політичної свідомості демонструє нам складність та багатоплановість цього феномену  [6, с. 68].

Політична свідомість здобула  особливу популярність всередині XX ст., відтоді, як виявилася обмеженість ортодоксальної поведінківської течії і стало відомо, що розуміння політичної поведінки – ширше, а динаміка політичних процесів вимагає уваги до незалежних змін, як політична свідомість і вся психічна сфера суб' єкта поведінки. Адже свідомість – відображення буття. Свідомість – вища, властива лише людині форма відображення об 'єктивної дійсності, регулювання ставлення людей до навколишньої дійсності, до самих себе і своїх засобів спілкування, що виникають і розвиваються на основі політично-перетворювальної діяльності. Політичне буття – це вся система політичного життя, політичних відносин. Політичне буття існує не тільки в свідомості, але й     об'єктивно, як щось дане, незалежне від волі, бажань і спрямованості окремих особистостей і соціальних спільностей. Об'єктивність буття задається об'єктивністю економічних і соціально-політичних відносин та інтересів співучасників політичного процесу.

Свідомість виникає  і розвивається тільки в спільній діяльності людей. Включаючись до спільної діяльності, люди виробляють відповідні уявлення, настанови, норми, що разом  з їх емоційним забарвленням складають  зміст свідомості як специфічної форми відображення дійсності. Політична свідомість – це відображення духовного життя людей, інтересів і сподівань різноманітних соціальних спільностей, верств, класів, націй, індивідів і суспільства. Політична свідомість – це свідомість співучасників політичного процесу, всіх сил, що борються за владу та її здійснення, реалізацію. Такий вид свідомості безпосередньо обумовлений політичним буттям. Політична свідомість неодмінно охоплює і міжгрупові, загальнолюдські ідеї та уявлення, чия наявність обумовлена не особливостями інтересів, а універсальними інтересами людини, а також загальнодемократичними властивостями організації влади. На політичну свідомість впливають і соціально-економічні, національні та культурні процеси, впливають і глибокі структурні та якісні зміни в системі суспільних, соціально-економічних і міжнародних відносин тощо. Ступінь впливу загальнолюдських та індивідуальних переконань і орієнтирів у політичній свідомості відображає характер політичної свідомості, тобто спроможність до сприймання чужого соціального досвіду, інокультурних цінностей і традицій. Укладені ж у межах тільки корпоративних, локальних, групових норм і мети, політичні погляди людини - закритий тип політичної свідомості. На політичну свідомість активно впливають регіональні, демографічні, соціокультурні та багато інших факторів (Схема 1).

Якщо спробувати охарактеризувати політичну свідомість народу України, то її визначає, з одного боку, досить міцна прив'язаність до демократичних цінностей, що є давньою історією, традицією, іноді з нальотом догматизму, нетерпимості до інакомислення, схильності до авторитарності, егалітаризму, орієнтації на уряд в чеканні зростання особистого благополуччя та ін. З іншого боку, політична свідомість беззастережна, іноді войовнича, помітне заперечення багатьох членів суспільства соціалістичних цінностей і орієнтація на прогресивні, демократичні цінності сучасного світу. Така подвійність політичної свідомості яскраво проявляється в період політичних кампаній, процесів і явищ із формування в Україні органів політичної влади, обрання вищих посадових осіб та ін.

Загальна криза сучасного  суспільства, неспроможність правлячих  кіл України запропонувати народу справжню реальну програму подолання  кризових явищ в усіх сферах суспільного  життя - в політичній, економічній, соціальній, духовній або однобокість практичних зусиль тільки на знищення соціалістичних реалій з величезними збитками для економіки, соціальної, духовної сфери змушує людей переглядати своє ставлення до реформ, скептично сприймати будь-які зусилля держави. Таке становище суспільства виявляється в політичному розшаруванні суспільства на правих, лівих, центристів та їм співчуваючих; в утворенні великої кількості політичних партій, політичних рухів, різноманітних соціальних і політичних інститутів, що часто-густо відрізняються значними та незначними відтінками політичних програм і дій. Звичайно ж, політична свідомість - сукупність поглядів і настанов, що виражають ставлення будь-якої соціальної спільності, верстви або окремого індивіда до інших суспільних спільностей, верств, класів, націй, суспільного ладу, до процесів, що відбуваються, історичного суспільного укладу, що склався, і способу життя, до політичних партій, рухів, різноманітних політичних і соціальних інститутів, соціальних цінностей, традицій, норм моралі тощо [1, с. 373-374].

2. Передумови та процес формування

Якщо раніше традиційно вважалася, що політична свідомість "вноситься" в маси спеціальними ідеологічними представниками класу, то це є спрощенням. Насправді ж, формування політичної свідомості здійснюється у будь-якого, в тому числі й масового, суб'єкта, або шляхом критичного осмислення соціальної дійсності, поступової раціоналізації чуттєвих уявлень людей, узагальнення наявної у них інформації, або за рахунок усвідомлення мети політичного руху, тобто приєднання до оцінок, що вже сформулювалися, та норм громадянської поведінки, або шляхом емоційного залучення до віри в справедливість тих або інших політичних ідеалів.

Формування політичної свідомості – процес усвідомлення соціальними суб'єктами реалій політичного життя, притаманних їм інтересів і ціннісних орієнтацій.

Передумовою формування такої свідомості є те, що людина починає усвідомлювати  свою групову належність, групову  ідентичність і водночас те, що вона неспроможна реалізувати власні групові інтереси без вступу в певні відносини з  політичною владою. Політична свідомість притаманна конкретній людині вже тоді, коли вона  усвідомлює свій громадянський статус, громадянську позицію, а разом з ними і реальну потребу, а то й необхідність впливати на владу . Основні стадії політичної свідомості показано на Схемі 2 [6].

Політична свідомість неоднорідна. Пояснюється це тим, що саме суспільство – складна система, що включає всеохоплювану державою, її структурами, життєдіяльність індивідів, соціальних спільностей, верств і груп, взаємовідносин вільних і рівноправних індивідів в умовах ринку. Політична свідомість і виступає як специфічна форма мислення, прояву політичних інтересів соціальних відносин верств, різноманітних груп. Але неоднорідність самих соціальних спільностей, верств, різноманітних соціальних груп ще більше урізноманітнює політичну свідомість. Ускладнення соціальної структури поглиблює різноманітність політичної свідомості.

Розвиток форм людської життєдіяльності, прогрес культури і науки постійно ускладнюють і змінюють конкретні форми свідомості та буття, роблять їх відносини різноманітними, що постійно історично змінюються (Схема 3). Зміст політичної свідомості визначається і національними інтересами, що в певних умовах – при зростанні кризи існуючого ладу, національної самосвідомості тощо – можуть бути домінуючими над класовими. Політична свідомість не пасивно відображає політичне буття, але й здатна випереджати політичну практику, прогнозувати розвиток політичних процесів, чинити величезний вплив на політичне життя, а через нього – на всі сторони суспільного життя, визначати спрямування політичної діяльності соціальних спільностей та індивідів..

Свідомість людини не тільки відображає світ, політичні  реалії, але й творить їх, змінює їх своїми діями. Безперервність процесу суспільно-історичної практики зумовлює безперервність процесу свідомості.Суспільству необхідна не всяка діяльність, не порожній активізм, а діяльність кваліфікована, цілеспрямована, довільна, свідома. Рівнозначно суспільству необхідна не просто емпірична людська індивідуальність, а особа, що має світогляд, переконана, самостійна, яка володіє собою, має владу над діяльністю, здатна до скоєння вільних дій - вчинків, охоплених свідомістю. Суспільство не задовольняє споглядальну, бездіяльну свідомість, однаково як і безособове байдуже розуміння, так звану свідомість або "умогляд" приватного індивіда. Свідомість становить суттєву властивість діяльності особи і самої особистості. Якісність і дієвість особистості визначається повнотою тріади: діяльність, свідомість, особа.

Політична свідомість – це ідеологічне утворення, що відображає сукупність соціально-економічних та ідеологічних факторів, які закріплюються психікою людини у вигляді політичних настанов, що активно впливають на її практичну політичну діяльність. Свідомість виникає в практичній діяльності людей як необхідна умова її організації та відтворення. Найважливіша віха в розвитку людської культури – розподіл духовної та фізичної праці, відособлення виробництва від свідомості як особливого духовного виробництва [1, с. 375-376].

3. Структура політичної свідомості

Політологія розглядає  політичну свідомість як багато структурне і багаторівневе явище.

Політична свідомість є багатовимірним  системних утворенням. Його багатоаспектність спричиняється до того, що в сучасній політологічній літературі це духовне явище називають по-різному: ”переконання”, ”віра”, ”менталітет”, ”ідеологія”, соціальна психологія. Якщо ми хочемо зрозуміти політичну свідомість як цілісність необхідно розглядати її як відносно стійкий спектр рівнів, станів, типів свідомості, що ілюструє Схема 4 [3, с.213].

Залежно від її суб'єкта розрізняють:

— політичну свідомість суспільства;

— політичну свідомість соціальної групи (класу, прошарку, нації, конфесії тощо);

— політичну свідомість особистості.

При гносеологічному  підході політична свідомість виступає на емпіричному, буденному, теоретичному, науковому й ідеологічному рівнях[5].

Якщо брати ступінь усвідомлення процесів, які відбуваються в політичному житті, можна виділити наступні рівні: щоденний, емпіричний й теоретичний.

Щоденний рівень політичної свідомості – сукупність політичних ідей й поглядів суспільства, класу, соціального кулі, групи чи окремого індивіда, що виникають із безпосереднього сприйняття будьонного суспільного життя. Характерною особливістю цого рівня є емоційно-розумове осмислення дійсності. У свідомому відношенні його характеризують розмитість, уривковість й несистематизованість уявлень про політичні явища. Однак його проста логіка, полягає в "здоровому глузді", є достатньо надійним орієнтиром в політичних подіях ,що відбуваються.

Щоденна свідомість відіграє в політиці надто істотну роль, оскільки його якісним станом визначаються важливі рішення.

Щоденна свідомість, виявляючись  історичними первинним засобом  ідеального відбивання дійсності, є  джерелом накопичування реалістичних елементів знання, виконує особливу функцію в структурі суспільної свідомості – відтворює в інших формах повсякденного знання все багатство життя суспільства й відносин ,що складаються в ньому.

Відносно розвиненою формою щоденної свідомості є такий  феномен, як громадська думка. Суспільна  думка – історично зумовлений й стан суспільної свідомості великих груп людей, що постійно змінюється й висловлюється публічно із проблем, важливих для суспільно-політичного життя.

Суспільна думка не є  сукупністю різноманітних думок, що висловлюються особами чи групами, із які складається сус-пільство. Громадська думка – конкретні судження із тихий чи інших проблем життя, що поділяються багатьма членами суспільства. З первісно одиничних чи небагатьох суджень, що співпадають, в певних умовах може виникнути громадська думка. Алі у тому, щоб судження із політичної проблеми набуло характер громадського, необхідно, щоб воно та мало достатньо широке поширення, щоб його поділяли дуже багато людей. Громадська думка дуже часто спотворено тлумачить політичні явища чи просто виступає як упередження людей, котрі непохитно запевнені в своїй правоті.

Незважаючи на цю властивість  громадської думи, політичне життя  без неї неможливе. Вона є політичним змістом колективної волі й необхідним елементом функціонування політичної системи. Від того, куди спрямована громадська думка, значною мірою, залежить успіх зусиль політичної групи ,що правити, із досягнення уставлених цілей. Саме тому в всіх державах різноманітні політичні сили зацікавлені у впливі на органи, що формують громадську думку: пресу, радіо, телебачення. Емпіричний рівень політичної свідомості – більш-менш усвідомлена сума спостережень про явища й процеси політичного життя, що виникають у її учасників. Цей рівень формується на ґрунті практичного повсякденного досвіду людей. На відзнаку від щоденного емпіричний рівень свідомості характеризується більшої визначеністю й предметністю уявлень про соціально-політичні процеси.