Політична свідомість: поняття, сутність та функції

Між емпіричним й щоденним рівнями політичної свідомості існує  чимало загальних рис. Їм обом притаманні яскраво висловлені психологічні риси: почуття, настрої, імпульсивність, емоційне сприйняття політичних подій ,що відбуваються політичних. Психологічний компонент політичної свідомості особливо сильно виявляється в періоди політичної нестабільності, кризових ситуаціях, перехідні періоди суспільного розвитку.

Теоретичний рівень політичної свідомості – найбільш високий східець  в пізнанні політичної дійсності. Це система поглядів й ідей, вироблених на основі наукового осмислення всієї  сукупності соціально-політичних відносин [2, с. 102].

 

4. Значення основних функцій

Політична свідомість як специфічне суспільне явище та елемент  політичної системи соціально неоднорідного  суспільства має ряд функцій: пізнавальну, інформативну, нормативну, оціночну, аналітичну, прогностичну, регулятивну, виховну та комунікативну (Схема 5).

Ступінь і спосіб реалізації політичною свідомістю вказаних функцій залежить від багатьох факторів, зокрема від  того, в яких суспільних умовах вони реалізуються. Виконуючи названі  функції, політична свідомість стає основним чинником мотивації поведінки групових та індивідуальних суб’єктів політики [3, с. 213].

Провідна функція політичної свідомості –  пізнавальна. Людина розглядає та оцінює політичні ідеї з власних позицій. Оцінюючи ситуацію, політичні ідеї, мету тощо, людина змушена фіксувати своє ставлення до дійсності й завдяки цьому виділяти себе як суб'єкта такого ставлення, усвідомлювати себе носієм ідей і благородної мети. Ось чому пізнавальна функція визначає істинність політичних ідей, мети, розкриває хід політичних явищ і процесів соціальної діяльності.

З пізнавальною функцією політичної свідомості тісно пов'язана оціночна. Нові політичні реалії, динамізм і складність політичних змін додають підвищені вимоги до висновків, узагальнень, політичних оцінок. У другій половині 80-х років і особливо на початку 90-х в Україні сталася величезна кількість подій, політичних явищ і процесів, складних та суперечливих. Вже не досить було сприймати навіть готову інформацію, яка правильно прокоментувалася, потрібно творчо вивчити політичні явища та процеси, що виражаються в умінні застосовувати знання в політичному аналізі та оцінці явищ, подій, процесів. У процесі суспільної діяльності особа не тільки пізнає політичні відносини, але й по-своєму оцінює їх. До одних політичних явищ людина ставиться позитивно, до інших – негативно: внаслідок цього виробляються норми поведінки особистості. Політична оцінка повинна бути науковою, глибокою і всебічною.

Прогностична  функція політичної свідомості тісно пов'язана з пізнанням розвитку політичних процесів, має суто творчий характер, сприяє генеруванню нових ідей, концепцій, теорій, поглядів, що потім застосовуються практично. Моделювання ідеологічних і соціальних процесів дозволяє зробити більш оптимальними прогнози й варіанти рішень. Передбачення дозволяє з'ясувати можливі наслідки рішень, що приймаються. Врахування причинно-наслідкових зв'язків – головна умова при моделюванні ідеологічних, соціальних і політичних процесів.

Регулятивная  функція політичної свідомості відображається в регулюванні і відображенні соціальних процесів. Важливим моментом регулятивної функції виступає визнання певних цінностей, принципів та ідеалів, зумовлених потребами індивідів, соціальної спільності, верстви, групи, класу та суспільства.

Поглиблення процесу  політизації суспільства зумовлює зростання значення комунікативної функції політичної свідомості. В сучасному суспільстві значно активізувався процес формування та розвитку різноманітних політичних концепцій, ідей, поглядів. Комунікативна функція сприяє формуванню у людей політичної свідомості, орієнтуванню їх на перспективу суспільного розвитку.

Велике значення виховної функції політичної свідомості. У виховній діяльності вирішальне значення мають соціально-політичні та ідеологічні фактори. В сучасних умовах проблема ідейно-політичного виховання стоїть не менш гостро, аніж в інші періоди історичного розвитку. Але повністю неправомірно розглядати народ України лише як об'єкт так званого "ідеологічного впливу". Зміна свідомості безкризово не минає. Розчарування в минулому, соціальна апатія, спад настроїв охоплює не тільки зрілих людей, але й молодь. В сучасних умовах постало питання про необхідність цілеспрямованого виховання ініціативи, самостійності, гострого інтересу до нової потреби у політичному вихованні [4].

 

5. Аналіз політичної свідомості галузевими політичними науками

Політична свідомість внаслідок  її багатоплановості аналізується різними  галузевими політичними науками. Про їх існування та специфіку осмислення предмету кожної політичної науки ми вказували у першій темі. Тепер звернемось до особливостей висвітлення змісту політичної свідомості галузевими політичними науками.

Політична соціологія розглядає  політичну свідомість як сукупність настанов та стереотипів, висновків  і програм в процесі осмислення політики в реальному процесі життєдіяльності певних, конкретних соціальних груп даного суспільства. Вказувалось, що політична свідомість є однією з форм соціальної свідомості, фіксувалась динаміка та статика цього феномену. Нагадаємо, що в теорії виборчого процесу певні соціальні групи: групи інтересів, об'єднання виборців за соціальною ознакою з власним ідеологічним підґрунтям складають важливий підрозділ електорату. З цієї точки зору існують пролетарська, буржуазна, мілко-буржуазна ідеологія, селянська політична психологія тощо.

Політична психологія наголошувала на тім факті, що психологічна складова політичної свідомості взаємопов'язана  з інтересами, потребами, орієнтаціями, настановами, досвідом, характером, навіть темпераментом особистості і  вона має включатись у склад психологічного механізму формування відношення людини до політики. Ми вважаємо, що саме з психологічної точки зору непривабливе для цивілізованого суспільства поняття "війна" все частіше перемінюються поняттями "збройний конфлікт великого масштабу", поняття "вождь" замінюється на "лідер" тощо.

Найбільш загальне синтетичне визначення політичної свідомості таке: осмислення сфери політики її суб'єктами як специфічна форма виразу корінних соціально-економічних та політичних інтересів [6, с. 69].

 

 

 

Висновки

Отже, політична свідомість – це опосередковані відображення політичного життя суспільства, суттю яких є проблема влади, розвиток і задоволення інтересів та потреб політичних суб’єктів; сукупність поглядів, оцінок, установок, які, відображаючи політико-владні відносини, набувають відносної самостійності.

Політична свідомість тісно пов’язана  з розвитком продуктивних сил, з  особливостями політичної системи  суспільства та суспільно-політичними  відносинами, що існують у цій  системі, станом освіти, культури. Як важлива характеристика політичного життя суспільства політична свідомість має певні особливості, умови виникнення та шляхи формування. Передумовою формування такої свідомості є те, що людина починає усвідомлювати свою групову належність, групову ідентичність і водночас те, що вона неспроможна реалізувати власні групові інтереси без вступу в певні відносини з  політичною владою.

Політична свідомість є  багатовимірним  системних утворенням. Залежно від її суб'єкта розрізняють: політичну свідомість суспільства; політичну свідомість соціальної групи (класу, прошарку, нації, конфесії тощо); політичну свідомість особистості. При гносеологічному підході політична свідомість виступає на емпіричному, буденному, теоретичному, науковому й ідеологічному рівнях. Якщо брати ступінь усвідомлення процесів, які відбуваються в політичному житті, можна виділити наступні рівні: щоденний, емпіричний й теоретичний.

Політична свідомість проявляється водночас в декількох функціях, тісно пов'язаних і переплетених між собою. Однак, можна визначити її головні й другорядні функції. Мабуть, головними функціями політичної свідомості виступають спеціальні функції: регулятивна, комунікативна, виховна, що відіграють провідну роль і мають потужний вплив на теорію пізнання.

 

 

Список використаної літератури

1. Горлач М. І., Кремень В. Г.

Політологія: наука про  політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури, 2009. - 840 с.

2. Логвина В.Л.

Політологія, Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 304 с.

3. М.П. Гетьманчук, В.І. Харченко, О.Ю, Мороз, І.Р. Малик та ін.

Політологія: Навч. посібник / М.П. Гетьманчук, В.І. Харченко, С.І. Дорошенко, О.Ю, Мороз, І.Р. Малик, В.В. Гулай, О.О. Волинець, Р.Я. Пасічний – Серія „Дистанційне навчання”. - №  - Львів: Видавництво національного університету „Львівська політехніка”, 2004. -  360 с.

4. Політологія. Підручник // За загальною редакцією проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. - Харків: Друкарський центр «Єдинорог», 2001. – 640с.
5. Політологія: підручник / М. М. Вегеш та ін. ред. М. М. Вегеш. - 3-тє вид., перероб. і доповн. - К. : Знання, 2008. - 384 с.
6. Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Підручник для студентів ВУЗів. - К.: Кондор, 2009. - 354 с.