Політика та ЗМІ в Україні

ПЛАН:

 

1. Роль засобів масової інформації (ЗМІ) в політичному житті
2. ЗМІ та їх значення в політичному житті Світу
3. Політика та ЗМІ в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У політичній системі демократичного суспільства засоби масової інформації (ЗМІ) відіграють важливу роль. Засоби масової інформації - це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації. У цю мережу входять теле-, радіопрограми, газети, журнали, інформаційні агентства, кінодокументалістика. Сьогодні в українському політичному процесі активно починає використовуватися Інтернет, який дозволяє політикам встановити зворотний зв'язок зі своїми виборцями. Сучасні ЗМІ є установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам.

Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних зв'язків між її суб'єктами. Політика є неможлива без опосередкованих форм спілкування і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. У сучасному суспільстві ЗМІ все більше виступають не лише необхідною передавальною ланкою у складі механізмів політики, але й її творцем.

 

 

 

 

 

 

 

 

Цивілізація в вищому ступені визначається своєю основною комунікативною складовою. Давні цивілізації базувалися на усних каналах комунікації й були орієнтовані на традицію, оскільки подібні канали не давали можливості модернізації. Сьогодні, навпаки, виникло поняття «глобального села», коли подія навіть із віддаленого місця земної кулі може стати предметом загального обговорення. Як відомо, суспільство не може існувати, не маючи багатосторонньої, точної інформації про дійсність, зокрема про сферу соціальних відносин. Відчуваючи потребу в отриманні регулярної інформації суспільство створило спеціальні інститути: пресу, радіо, телебачення, Інтернет( ХХ ст.), які надають йому цю інформацію. Водночас, інститути соціального інформування використовують силу інформації з метою впливу на суспільство. Інформація сьогодні стала рушійною силою суспільства. Масовість і велика роль інформації – без цього неможливе життя сучасного суспільства. Відкриття сучасних засобів масової інформації якісно змінило технологію впливу на масову свідомість людей.

Ці канали характеризуються тим, що побудовані не лише на інформації але й на продукуванні розваги, тому їхній вплив на населення незвичайно зріс.

Здатність об’єктивно висвітлювати події буде можливою лише тоді, коли ЗМІ будуть у повному обсязі виконувати свої функції, а саме:

1) інформаційну функцію – отримувати і розповсюджувати відомості про найбільш важливі для громадян і органів влади події. На основі отриманої інформації формується громадська думка про діяльність органів влади, об’єднань громадян, політичних лідерів тощо;

2) освітню функцію – донесення до громадян певних знань, що дозволяють адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних джерел, правильно орієнтуватися у суперечливому потоці інформації;

3) функцію соціалізації – засвоєння людиною політичних норм, цінностей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності;

4) функції критики і контролю. Критика ЗМІ характеризується необмеженістю свого об’єкта, їх контрольна функція засновується на авторитеті громадської думки. ЗМІ не можуть застосовувати санкцій до правопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подій і осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій ЗМІ опираються як на громадську думку, так і на закон;

5) мобілізаційну функцію яка проявляється у спонуканні людей до певних політичних дій чи до соціальної бездіяльності;

6) оперативну функцію – обслуговування ЗМІ політики певних об’єднань громадян.

Важливо розуміти, що управлінська діяльність має по суті своїй інформативну природу. І найважливішим для ЗМІ є передача інформації населенню. При цьому основна задача ЗМІ – вплив на свідомість людей, наближення їх до ідеалу, що відповідає політичним, культурним та ідеологічним нормам.

Дуже важливу роль відіграють засоби масової інформації в політиці. Вони виховують політичну культуру, економічне мислення для суспільного прогресу. В свою чергу, політика сприяє розвиткові ЗМІ, оскільки потребує їх як засобів розповсюдження відповідних ідей, концепцій, поглядів. ЗМІ, в свою чергу, сприяють зміцненню державної влади і політичних інститутів.

Політична роль ЗМІ дуже велика, тому що вони:

1.Найважливіший  засіб урядової системи будь  - якої країни. Вони – «стовпи демократії», що відтворюють гласність і пояснюють дійсність.

2.Здатні до інструментації урядом як в авторитарних системах, так і в демократичних.

3.Створюють власну частину політичного процессу завдяки журналістським розслідуванням, функції критики і контролю та структурованості передач.

4.Впливають, завдяки особистим контактам, пошуку сенсацій та розкриттям фактів, на прийняття політичних рішень. 

5.Мають владу завдяки тому, що ЗМІ включаються у політику, а політики (бажають вони цього або ні) змушені реагувати на ЗМІ.

ЗМІ є частиною сучасної дійсності з її протиріччями, конфліктами й політичною нестабільністю. Вплив ЗМІ модифікується впливом сім'ї, школи, суспільства та стану його демократизації. Західна політологія трактує бурхливий розвиток електронних ЗМІ як прояв демократизації суспільства. Ці засоби відкривають шлях до плюралізму, заміни представницької демократії "демократією успіху", за якої громадяни без посередницької допомоги обраних представників розв'язують політичні питання.

Усе частіше політичні сили застосовують політичне маніпулювання, яке засноване на брехні та фальсифікації. Політичне маніпулювання розуміється як приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей відповідно до власних політичних інтересів.

Основою політичного маніпулювання є створювана ЗМІ художня реальність, що може в корені змінити пропорції справжньої моделі світу. Важливою передумовою для маніпуляції можна вважати також і той факт, що, володіючи монополією на інформацію, ЗМІ задають пріоритети подій. У світі відбуваються мільйони подій, але обговорюється тільки та їхня частина, що ЗМІ вводять у сферу уваги респондента.

Поряд з фактором добору інформації існує не менш важливе джерело маніпулятивної сили ЗМІ – слово. Можливість передавати думку за допомогою різних словосполучень дозволяє одній людині впливати на сприйняття навколишньої дійсності іншою людиною.

Найбільше відверто ЗМІ виявляють свої маніпулятивні можливості в ході виборчих кампаній.

Усі держави проходять шлях від аграрного до індустріального, а потім до інформаційного. Важелями впливу на кожному з цих етапів є принципово різні елементи: на першому – земля, на другому – машини, на третьому – інформація. В інформаційному суспільстві найбільшу кількість людей зайнято обробкою і породженням інформації. Сьогодні людство ввійшло саме в інформаційну цивілізацію. Як результат цього вся країна (типу Японії) може жити за рахунок вироблення і продажу інформації. «Сьогодні в Україні розробляється концепція інформаційної безпеки. Росія має додаткову концепцію переходу до інформаційного суспільства. Європейський Союз також розробив велику кількість документів з переходу до інформаційного суспільства.

Останні роки продемонстрували чітку залежність процесів стабілізації / дестабілізації сучасних держав від  того чи іншого функціонування їх інформаційних  інфраструктур». Комунікація пронизує всі аспекти існування суспільства. З її допомогою можна вирішувати не тільки глобальні, але й локальні завдання, прагнучи до того, щоб будь–які проблеми було вирішено на комунікативному рівні.

Так булла створена і нині функціонує Міжнародна Федерація Журналістів ( IFJ ), яка є найбільшою у світі організацією професійних працівників ЗМІ. Її штаб-квартира знаходиться в Брюсселі.

Заснована в 1926 р., нині вона представляє близько 500 тисяч  журналістів із понад 100 країн світу. МФЖ захищає соціальні та професійні права журналістів, що працюють у  друкованій та електронній пресі.

Вона має консультативний  статус в таких організаціях системи  ООН як ЮНЕСКО, МОП, ВОІВ, Комітет  з прав людини, а також в Раді Європи та інших міжнародних організаціях.

Репортери без кордонів (РБК, англ. Reporters Without Borders, RWB, фр. Reporters sans frontières, RSF) — міжнародна недержавна організація захисту прав людини, яка оберігає свободу слова у всьому світі. Організація проводить боротьбу з цензурою та виступає за звільнення журналістів, котрі знаходяться в ув'язненні, пов'язаному з їх професійною діяльністю. При цьому організація опирається на параграф 19 Загальної декларації прав людини. Організація заснована в 1985 році в Парижі. З 2008 року генеральним секретарем організації є Жан-Франсуа Жуйяр (Jean-François Julliard).

За спільними  дослідженнями РБК та Міжнародної  федерації журналістів найнебезпечнішими  регіонами для журналістів є  війни та вибори.

Організація щорічно  публікує Індекс свободи преси, що являє  собою рейтинг країн за рівнем дотримання принципів вільних медіа. Рейтинг опрацьовується на базі анкетування  журналістів, науковців та інших  спеціалістів в усьому світі.

Близько 70 журналістів  загинули під час виконання службових  обов'язків у світі за 2011 рік, повідомляє міжнародна журналістська організація "Репортери без кордонів".

Передусім фахівці  згадують про смерті журналістів  під час висвітлення подій  Арабської весни, озброєні напади у  Мексиці і заворушення у Пакистані.

Найбільш небезпечною  країною для журналістів уже  другий рік поспіль року визнано  Пакистан. Там у 2011 році загинуло 10 журналістів.

Серед найнебезпечніших місць для журналістів в цьому  році також названий Абіджан, ділова столиця Кот-д'Івуару, де під час передвиборної кампанії загинули як мінімум двоє журналістів, а також площу Тахрір у Каїрі, де на журналістів регулярно нападали.

Ще 1044 журналістів  опинилися у цьому році за ґратами, це вдвічі перевищує кількість арештів  у 2010 році, твердять "Репортери без  кордонів".

Для порівняння, у 2010 році при виконанні службових обов'язків у світі загинуло 79 журналістів. Про це йдеться в оприлюдненій доповіді Комітету захисту журналістів.

Найбільше представників  преси загинуло в Пакистані - 8 осіб. Крім того, 5 журналістів було вбито  в Іраку і по 3 - у Гондурасі, Мексиці та Індонезії.

По два представника ЗМІ загинули в Таїланді, Сомалі, Нігерії, Анголі, Афганістані та Філіппінах. Виконання службового обов'язку стало  причиною загибелі журналістів у  Камеруні, Білорусі, Індії, Ємені, Уганді, Греції, Бразилії, Лівані, Руанді та інших  країнах.

Тривалий час  журналістика вільно обходилася без  журналістської освіти (не тільки вищої, але й середньої), а відтак не потребувала  спеціальних знань. Журналістом  міг стати представник будь-якої професії, у якого було легке перо і потяг до творчості.

Але впродовж історичного  розвитку виготовлення газети і журналу  дедалі ускладнилося. У другій половині XIX століття розпочався розвиток фотожурналістики, з 1920-х років бурхливо розвивається радіожурналістика, а з 1940-х - і тележурналістика. Праця журналіста, залишаючи в  собі первісне творче ядро, стала потребувати  спеціальних знань, фахової підготовки. Особливо гостро ця необхідність була усвідомлена на межі XIX і XX століть, коли в різних країнах світу майже одночасно почали виникати навчальні заклади, що здійснювали підготовку спеціалістів для друкованих засобів масової інформації.

6 січня 1900 року  першу вищу школу журналістів  було відкрито в Берліні. У  1902 році з ініціативи редактора  "Westminster Gasette" Віл. Гіля створено школу журналістів у Лондоні. Створені як окремі навчальні заклади, ці школи мали свої програми підготовки майбутніх фахівців, залучали до навчального процесу провідних журналістів-практиків. Але дуже швидко ці навчальні заклади довели неспростовну істину: навчати молода повинні педагоги, професійні науковці й викладачі. Адже далеко не завжди талант журналіста поєднувався в одній особі з талантом учителя, тому незабаром виникла потреба включення журналістики в традиційну університетську освіту.

У Швейцарії підготовка працівників для преси розгорнулася при Цюріхському університеті в 1903 році, куди для організації факультету журналістики був запрошений редактор газети "Zuricher Post" доктор Веттештейн. У США з 1903 року почав функціонувати "особливий факультет журналістики" при Колумбійському університеті, організований головним редактором нью-йоркської газети "The World", знаменитим американським журналістом Джозефом Пулітцером (1847-1931).

В Україні спілка журналістів створена 1959р., постановою Кабінету Міністрів України 1998р. їй було надано статус Національної.

Національна спілка журналістів України (НСЖУ) є незалежною, громадською, позапартійною організацією, національною всеукраїнською творчою  спілкою як суб'єкт творчої діяльності, що об'єднує професійних творчих  працівників - журналістів та інших  працівників засобів масової  інформації, які професійно займаються журналістикою, публіцистичною діяльністю.